Як світ гостював у Лондоні

Однією із найпопулярніших цитат в бізнес колах є фраза, що походить від довшої цитати Джека Уелча, директора американської компанії General Electricв період її розквіту – «Якщо ти найрозумніший з усіх у кімнаті, тобі треба знайти нову кімнату». І хоч я ніколи не вважав себе найрозумнішим у кімнаті, все ж завжди стараюся заглянути в наступну, що трохи далі по коридору. Зазвичай, це призводить до хороших результатів і великих можливостей самовдосконалитися.

Однак, на один тиждень 2014 року, з 12 до 16 травня, я втрапив до кімнати, що не наступна за тією, де я був. І навіть не на поверх вища. Скоріш, в іншій будівлі. І якщо я був у Києві, то ця будівля знаходилася десь у…  Лондоні. 

Саме в це величне і знамените місто я мав за честь поїхати, щоб представити Україну на Міжнародних змаганнях з ораторського мистецтва (International Public Speaking Competition).

Програма тривала п’ять днів, а самі змагання відбулися в останні дві доби. Загалом, на змаганнях було п’ятдесят делегатів із п’ятдесяти країн. І хоч півсотні країн це, звісно, далеко не всі країну світу, однак був представлений кожен континент, усі найбільші релігії та всі раси. Тому за таким різноманіттям можна констатувати, що дійсно весь світ з’їхався в Лондон на тиждень. 

Атмосфера, що панувала серед учасників, була неймовірно дружня та тепла. Кожен учасник спілкувався з кожним попри будь-які стереотипи. Одного разу я помітив, що опинився у жвавій компанії серед конкурсантів з Індії, Пакистану, Китаю, Кореї та Японії. Така дружба була в повітрі ще в понеділок ввечері, коли ми лише почали знайомитись один з одним, забували, що познайомилися, і знову перезнаймовлювалися. А потім ми мали чотири дні, по вінця насичені найрізноманітнішими розвагами, щоб стати одним великим дружнім колективом. Ми мали і тур Лондоном на автобусі, і екскурсію в парламенті, і похід на мюзикл, і купу тренінгів  з відпрацювання ораторської майстерності. Частина проходила в будівлі Спілки англійської мови (English-Speaking Union), що розташована у фешенебельній частині Лондона Мейфер, а решта – в театрі «Глобус». Саме в тому, задля постанови в якому Шекспір писав всі свої п’єси і де вони мали неймовірний успіх. Загалом, програма була настільки насичена, що час купити магнітики додому знайшовся в останній день, у п’ятницю десь о восьмій вечора.

У самих змаганнях брали участь конкурсанти, які пройшли національний відбір у своїй країні. Якщо взяти національні раунди в усіх країнах разом, то в 2014 році в змаганнях взяло участь близько 40 тисяч людей, з яких лише 50 приїхали в Лондон. Змагання були поділені на три тури – кваліфікаційні раунди з 50 учасників, півфінал з 18 та фінал із 6. На першій стадії було сформовано 6 груп по 9-10 учасників, із яких лише 3 виходять у півфінал. За найкращими традиціями жеребкування збірної України з футболу з часів незалежності мене було посіяно в найважчу, за спільною думкою всього контингенту, групу. В ній були Канада, Австралія, та Індія – надсильні учасники не тільки завдяки чудовій ораторській майстерності, якою володіли всі, але і через те, що володіли англійською як рідною мовою. Саме ці делегати і вийшли у півфінал. Первинне розчарування та неабиякий смуток був розвіяний розумінням того, що я змагався на рівних і віддав усе що мав, тож жалкувати не було про що. 

Я дізнався багато чого нового, не лише про Лондон, але і від учасників, вивчаючи їхні сильні сторони, аналізуючи чужі і свої помилки. Неймовірні  п’ять днів, що точно допоможуть мені формувати себе в сьогоднішньому суспільстві. 

Після грандіозного Лондона, завдяки ініціативі та старанням керівника ESU України Маргарити Данілко, я мав змогу відчути справжню Англію, провівши вікенд в Оксфорді, де літня подружня пара прийняла мене як гостя на два дні. Отриманий досвід був доповнений спілкуванням з багатьма новими людьми, зокрема із студентами з Оксфорду. Я мав можливість спробувати особливий тип веслування на одній із річок, який можна зустріти лише в Оксфорді, випити коледжське пиво з хмелем, зрощеним в саду ректора, а на гранд-фінал інша подружня пара звозила мене на батьківщину Шекспіра. Я був єдиний учасник, якому так пощастило!

Тож повернувся я додому повен ентузіазму та бажанням використати якомога більше знань та навичок, що я здобув. Надчудова пригода, за яку раджу всім боротися цього та кожного наступного року!

Владислав Данилейко, представник від України, 2014