Студент ЦДУ став срібним призером Всеукраїнського конкурсу есе «Мій Шевченко»

Щиро вітаємо Максима Бричку – студента IV курсу факультету української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій, учасника наукового гуртка «Актуальні проблеми лексикології та граматики української мови» – з перемогою у Всеукраїнському конкурсі есе «Мій Шевченко» – почесним ІІ місцем.

Цей конкурс тривав із 15 лютого до 12 березня 2023 року. Його мета – популяризація творчої спадщини Т. Г. Шевченка, актуалізація пам’яті про Кобзаря та його ролі в закладанні духовних основ української нації, утвердження морально-етичних заповідей митця як важливого чинника консолідації суспільства, національно-патріотичне виховання здобувачів середньої, професійної та вищої освіти, збереження і розвиток інтелектуального потенціалу України, підтримка та стимулювання талановитої молоді й творчої праці педагогів.

Диплом ІІ ступеня – черговий почесний трофей у багатому творчому ужинку перемог молодого й талановитого юнака. Тож побажаймо Максимові реалізації найсміливіших планів, сили та натхнення, жити й творити на переможно-мирній рідній українській землі.

У кінці конкурсної роботи Максим Бричка написав: «…для імперії Шевченко досі небезпечний, він – щеплення від імперії. Для них він згубний і свідомо, і за Фройдом. Бо Шевченко – це благословляти борців за свободу: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!», «за святую правду-волю розбойник не стане» – і проклясти тих, хто розпочинає війну й поневолює – «напоїть всіх імператорів би стало з дітьми і внуками, втопить в сльозах удов’їх».

У кожного українця своя історія дружби з Тарасом Шевченком. І «Кобзар» на всіх один, та водночас у кожного свій – найрідніший і найінтимніший. Шевченко всюди з нами: в окопах, у класах, в авдиторіях, у стрічках соцмереж, на муралах, в образах Дарта Вейдера чи Джека Горобця, у словах бабусі чи в підписі до дня народження, соловейко з-за городу, в укриттях і в найманих квартирах.

Він поставив на сторожі коло нас, мертвих, і живих, і ненарожденних, слово. На всі покоління до і після, для пройдешніх та прийдешніх, для тих, хто вчора, і тих, хто тут-і-тепер.

Такий він – мій Шевченко. Мій друг, який завжди поруч. Наш друг, який завжди поруч.

Професор кафедри української філології

та журналістики С. Л. Ковтюх