Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

ЩОДО СУТНОСТІ ТА ЗНАЧЕННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОВОКАЦІЇ ПІДКУПУ

УДК 343.98

Федоренко Ігор Люсикович,

адвокат
https://orcid.org/0000-0002-1512-7835

Анотація

У статті підкреслено, що при формуванні криміналістичної методики провокації підкупу необхідно досліджувати й використовувати в якості основи результати узагальнення досвіду розслідування вказаної категорії кримінальних правопорушень. Вказано, що в наукових працях відсутня єдність у тлумаченнях поняття криміналістичної характеристики, через що виникають певні труднощі як при формуванні, так і використанні відповідних криміналістичних характеристик у практичній діяльності з виявлення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень З’ясовано сутність і значення категорії «криміналістична характеристика кримінальних правопорушень» у структурі окремої криміналістичної методики. Визначено основні ознаки провокації підкупу, які зумовлюють змістовне наповнення криміналістичної характеристики вказаних протиправних діянь. Охарактеризовано значення криміналістичної характеристики провокації підкупу.

Ключові слова: провокація підкупу, криміналістична методика, досудове розслідування, кримінальне провадження, механізм кримінального правопорушення. 

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Слободян Я.І. Криміналістична методика на сучасному етапі та її роль у розслідуванні злочинів, учинених організованими злочинними угрупованнями. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2012. № 2 (28). С. 64–70.
  2. Пчеліна О.В. Теоретичні основи формування та реалізації методики розслідування злочинів у сфері службової діяльності: монографія. Харків: ТОВ «В справі», 2017. 524 с.
  3. Пчеліна О.В. Теоретичні засади формування та реалізації методики розслідування злочинів у сфері службової діяльності: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2017. 571 с.
  4. Шавер Б.М. Об основных принципах частной методики. Социалистическая законность. 1938. № 1. С. 42–56.
  5. Перлін В.С. Методика розслідування самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Х., 2018. 270 с.
  6. Баев О.Я. Основы криминалистики: курс лекций. М.: Экзамен, 2001. 230 с.
  7. Герасимов И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений в методике расследования. Методика расследования преступлений (общин положения). М., 1976. 96 с.
  8. Драпкин Л.Я. Предмет доказывания и криминалистические характеристики преступлений. Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. Свердловск: Свердлов. юрид. ин-т, 1978. С. 11‒18.
  9. Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика злочинів: навчальний посібник. Київ: НВТ «Правник» – НАВСУ, 1997. 41 с.
  10. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: учеб. пособие. Х.: Юрид. ин-т, 1985. 92 с.
  11. Кузьменко О.П. Щодо визначення поняття й змісту криміналістичної характеристики масових заворушень. Вісник кримінального судочинства. 2016. № 3. С. 159–164.
  12. Весельський В. Криміналістична характеристика злочинів. Право України. 2001. № 5. С. 112–114.
  13. Старченко О.В., Бубела М.І. Сутність і значення криміналістичної характеристики та її елементів у розкритті й розслідуванні злочинів. Форум права. 2010. № 4. С. 853–858. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10covirz.pdf.

СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ ТА МІСЦЕ СЕРЕД НИХ ЦЕНТРІВ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ

УДК: 342.95 (477)

Кушнір Дар’я Михайлівна,

аспірант Навчально-наукового інституту права
Сумського державного університету.
https://orcid.org/0000-0002-9403-1064

Анотація

Констатовано, що суб’єктами надання адміністративних послуг в Україні є спеціально-уповноважені органи державної влади, органи місцевого самоврядування; державні адміністрації, а також інші державні інституції, які відповідно до норм чинного законодавства наділені повноваженнями із надання адміністративних послуг населенню. Дані суб’єкти діють самостійно та виконують властивий тільки їм перелік завдань та функцій. Разом із тим, в процесі своєї діяльності вони співпрацюють одне з одним, а тому у своїй єдності складають певну систему.

Доведено, що система суб’єктів надання адміністративних послуг – це сукупність взаємопов’язаних органів виконавчої влади, інших державних органів та їх посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги. Важливою метою функціонування системи суб’єктів надання адміністративних послуг є отримання суб’єктом звернення (заявником) якісних адміністративних послуг, результатом яких є реалізація зазначеними інституціями владних повноважень, що виявляється у встановленні, зміні або припиненні прав та обов’язків особи-користувача послуг.

Відмічено, що система суб’єктів надання адміністративних послуг є достатньо розгалуженою, яка складається з сукупності органів виконавчої влади, інших державних інституцій та їх посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги, що взаємодіють в процесі реалізації покладених на них функцій.

Узагальнено, що Центри надання адміністративних послуг мають свої особливості, до яких віднесено наступні: 1) виконують посередницьку роль між суб’єктами надання адміністративних послуг та суб’єктами звернення; 2) знаходяться у постійній взаємодії з іншими суб’єктами адміністративних правовідносин; 3) надають широкий перелік адміністративних послуг на відміну від окремих суб’єктів надання таких послуг; 4) перелік їх послуг затверджується Кабінетом Міністрів України; 5) вибір механізму надання послуг лишається за органом місцевого самоврядування, що утворив центр надання адміністративних послуг.

Ключові слова: адміністративні послуги, орган державної влади, суб’єкт, центр надання адміністративних послуг. 

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Реформа, децентралізація: прикладні аспекти реалізації: навч.-метод. посіб. / Ю.Б. Молодожен, О.В.Голинська, О.В. Гуненкова, О.Л. Ковінчук / за заг. ред. С. А. Попова. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2015. 84 с.
  2. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 р. № 333-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-р#Text
  3. Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України: постанова, положення Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423. Офіційний вісник України від 07.07.2015 № № 51, стор. 52, стаття 1655,
  4. Офіційний веб-сайт Міністерства соціальної політики України. URL: https://www.msp.gov.ua/documents/5970.html
  5. Йосифович Д. Надання адміністративних послуг Міністерством внутрішніх справ України та Національною поліцією. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки: збірник наукових праць. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2017. № 876. С. 131 – 137. URL: http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2018/jun/13175/131-137.pdf
  6. Оніщик Ю. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти надання адміністративних послуг. Вісник АПСВТ, 2018. № 1. С. 62 – 64. URL: https://www.socosvita.kiev.ua/sites/default/files/Visnyk_1_2018-62-64.pdf
  7. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV
  8. Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.2012 № 5203-VІ. Голос України від 06.10.2012 № 188.

ТИПОВІ СПОСОБИ ПРОВОКАЦІЇ ПІДКУПУ

УДК 343.98

Федоренко Ігор Люсикович,

адвокат
https://orcid.org/0000-0002-1512-7835

Анотація

У статті підкреслено, що важливе криміналістичне значення відіграє такий елемент криміналістичної характеристики провокації підкупу як типові способи. Вказано, що, з точки зору криміналістики, способи протиправного діяння, в тому числі провокації підкупу, включають в себе не тільки дії (бездіяльність), що необхідні та достатні для їх кримінальної кваліфікації, а всі дії, які відображають процес прийняття рішення про вчинення правопорушення, підготовки до нього та здійснення заходів, спрямованих на реалізацію поставлених завдань, а також указують на ставлення особи до вчинених діянь упродовж усього процесу їх скоєння. Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття та змісту способів учинення кримінального правопорушення. Запропоновано під типовими способами провокації підкупу розуміти сукупність, об’єднаних спільним задумом і зумовлених статусом особи злочинця, повноваженнями та можливостями службової особи та її мотивацією, дій з підготовки, безпосереднього вчинення підбурювання на пропонування (прийняття пропозиції), обіцянку чи надання (одержання) неправомірної вигоди та викриття особи, а також приховування вказаних діянь. З’ясовано, що предмет посягання (неправомірна вигода) є засобом учинення провокації підкупу, що вказує на його зв’язок зі способами вчинення.

Ключові слова: провокація підкупу, способи вчинення, способи підготовки, способи приховування, криміналістична методика, криміналістична характеристика, механізм кримінального правопорушення.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Казанська Л.М. Криміналістична характеристика злочинів, пов’язаних із корупцією. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014. № 10-2. Том 2. С. 169–172.
  2. Падалка А.М. Теоретико-методологічні засади розслідування організованої злочинної діяльності у сфері оподаткування: монографія. Ірпінь, 2020. 368 с.
  3. Наголова І.Ю. Встановлення способу вчинення кримінального правопорушення під час досудового розслідування. Науково-інформаційний вісник. ПРАВО. 2016. № 1 (13). С. 247–252.
  4. Войчишена М.В. Криміналістична характеристика як наукова категорія методики розслідування кримінальних правопорушень. Правовий часопис Донбасу. 2018. № 3 (64). С. 146–152. DOI:10.32366/2523-4269-2018-64-3-146-152.
  5. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Х., 2000. 210 с.
  6. Пясковський В.В. Спосіб учинення злочину як елемент криміналістичної характеристики насильницьких злочинів проти статевої недоторканності неповнолітніх. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2016. № 1 (98). С. 36–46.
  7. Пчеліна О.В. Поняття та характеристика злочинних технологій у сфері службової діяльності. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2018. Вип. 2 (82). С. 290–297.
  8. Еникеев М.И. Юридическая психология: учебник. Москва: НОРМА, 2001. 624 с.
  9. Халиков А.Н. Должностные преступления: характеристика, расследование, предупреждение (криминалистический аспект): монография / под. ред. заслуженного юриста Российской Федерации, докт. юрид. наук, проф. В.И. Комиссарова. М.: Юрлитинформ, 2012. 312 с.
  10. Дубно Т.В. Співвідношення способу вчинення злочину та злочинної дії. Форум права. 2011. № 4. С. 224–228. URL: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/e-journals/FP/2011-4/11dtvtzd.pdf.
  11. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления: монография. М.: Госюриздат, 1960. 244 с.
  12. Васильев А.Н., Мудьюгин Г.Н., Якубович Н.А. Планирование расследования преступления / под ред. А.С. Голунского. М.: Госюриздат, 1957. 199 с.
  13. Криминалитсика: учебник / под ред. Н.П. Яблокова. 4-е изд., перераб. и доп. М.: Норма: ИНФРА-М, 2013. 752 с.
  14. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая: в 2-х т. М.: Наука, 1994. Т. 1. 380 с.
  15. Фріс П.Л. Вибрані праці. Івано-Франківськ: Фоліант, 2014. 652 с.
  16. Дудоров О.О. Кримінально-правові аспекти провокації підкупу. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 1. С. 79–85.
  17. Ус О.В. Провокація підкупу: аналіз складу злочину й питання кваліфікації. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2015. № 16. Том 2. С. 66–70.
  18. Ханько А.В. Методика расследования преступлений, совершаемых с использованием должностнм лицом своих служебных полномочий в условиях информационной неопределенности: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Иркутск, 2006. 23 с.
  19. Пчеліна О.В. Теоретичні засади формування та реалізації методики розслідування злочинів у сфері службової діяльності: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.09. Харків, 2017. 571 с.
  20. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. В 3 томах: пособие для преподавателей, адъюнктов, соискателей и слушателей учебных заведений МВД СССР. М.: Изд-во Акад. МВД СССР, 1977. Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. 1979. 407 с.

ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ НАДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ СУБ’ЄКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

УДК 342.951

Запара Світлана Іванівна,

доктор юридичних наук, професор,
професор кафедри приватного та соціального права
Сумського національного аграрного університету
e-mail: [email protected]

Роговенко Олег Володимирович,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного та інформаційного права
Сумського національного аграрного університету
e-mail: [email protected]

Анотація

У статті зосереджено увагу на дослідженні шляхів та напрямків удосконалення публічного адміністрування надання державної допомоги суб’єктам господарювання в умовах формування та розвитку інформаційного суспільства. Акцентовано увагу на особливостях публічного адміністрування надання державної допомоги за рахунок місцевих ресурсів надавачами державної допомоги – органами місцевого самоврядування. Виявлено проблемні питання публічного адміністрування державної допомоги, що полягають у відсутності прозорості інформування суспільства на місцевому рівні про надання державної допомоги за рахунок місцевих ресурсів органами місцевого самоврядування. В ході дослідження виявлено, що одним з основних елементів публічного адміністрування, важливим принципом його здійснення є «належне врядування», що реалізується шляхом впровадження інформаційно-комунікаційних технологій. Реалізація принципу відкритості та прозорості концепції належного врядування є також складовою формування інформаційного суспільства. Слідування даному принципу на практиці означає оперативне, своєчасне оприлюднення та надання повної, достовірної та об’єктивної інформації щодо державної допомоги органами місцевого самоврядування, застосовуючи інформаційно-комунікаційні технології.

У статті обґрунтовано, що надання, оприлюднення повної, достовірної та об’єктивної інформації щодо рішень органів місцевого самоврядування стосовно надання державної допомоги, дотримуючись прозорості прийняття рішень, відкритості напрямків та форм витрачання місцевих ресурсів, стане важливим напрямком удосконалення публічного адміністрування державної допомоги суб’єктам господарювання органами місцевого самоврядування, сприятиме підвищенню довіри населення.

Ключові слова: державна допомога, публічне адміністрування, органи публічної влади, місцеве самоврядування, моніторинг, контроль, публічна адміністрація, публічний інтерес, місцеві ресурси, державні ресурси, інформаційне суспільство, інформація, інформаційно-комунікаційні технології, належне врядування, прозорість, відкритість, суб’єкт адміністративного права, Антимонопольний комітет України. 

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Ратифіковано від 16.09.2014, № 1678-VII
  2. Про державну допомогу суб’єктам господарювання: Закон України № 1555-VІІ від 1 липня 2014 року.
  3. Бакалінська О.О. Тенденції правового регулювання державної допомоги суб’єктам господарювання. Платформа стратегічної та законотворчої аналітики. URL: https://coordynata.com.ua/tendencii-pravovogo-reguluvanna-derzavnoi-dopomogi-subektam-gospodaruvanna
  4. Мельник Р.С., Бевзенко В.М. Загальне адміністративне право: Навчальний посібник. За заг. ред. Р.С. Мельника. К.: Ваіте, 2014. 376 с.
  5. Public Administration in Building a Harmonious Society. Selected Proceedings from the Annual Conference of the Network of Asia-Pacific Schools and Institutes of Public Administration and Governance (NAPSIPAG). Edited by Raza Ahmad. 2005. 743 p.
  6. Адміністративне право України. Повний курс : підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.
  7. Право в публічному управлінні: навч. посіб. / [Н. Г. Плахотнюк, В. І. Мельниченко, С. Д. Дубенко та ін.]. Київ : ПАДУ, 2018. 240с.
  8. Бобровська О., Зєніна-Біліченко А. Змістовно-порівняльний аспект публічного адміністрування на місцевому рівні. Публічне адміністрування: теорія та практика. 2014. Вип. 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Patp_2014_2_22
  9. Пришва Н. Ю. Правове регулювання публічних доходів. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2005. № 64–65. С. 71–73.
  10. Zapara S., Rohovenko O. Participatory Budget as a Tool for Local Community Development in Ukraine [Electronic resource]. Finance and Management: Journal of the Faculty of Economic Sciences University of Warmia and Mazury in Olsztyn, Poland. - Olsztyn, 2017. - Volume 2(1). - P. 26-41.
  11. Державна допомога. Річний звіт про надання державної допомоги суб’єктам господарювання в Україні за 2018 рік. URL: http://pdd.amc.gov.ua/portal/main/infographicsreport/reportdetails?reportId=125
  12. Арістова І. В., Запара С.І. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти реалізації національної політики розвитку інформаційного суспільства в Україні: цілі, завдання, функції, повноваження, напрями удосконалення. Науковий вісник Ужгородського Національного університету : серія: Право. 2017. Т. 2 Вип. 43. С.16-28.
  13. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : Закон України від 9 січня 2007 р. Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – Ст. 102.
  14. Irina V. Aristova, Svitlana I. Zapara, Dmytro M. Bielov, Svitlana V. Kaliuzhna, Tamara O. Chernadchuk. Legal Status of Local Self-government Authorities of Ukraine in the Conditions of Information Society. Development: Research Methodology. Journal of Advanced Research in Law and Economics. 2019. Vol. X, № 8(46). P. 2244 – 2252. DOI: https://journals.aserspublishing.eu/jarle/article/view/5270
  15. Інструменти е-демократії у містах України. Інформаційно-аналітичний довідник. А. Ємельянова М. Довбенко, П. Завадська, Д. Хуткий, С. Лобойко, М. Наход; За ред. С. Лобойка, М. Находа, Д. Хуткого. К., 2017. 58 с.
  16. Шаульська Г.М. Сучасні західні управлінські моделі. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2018. № 3. С. 111–116.

ВИДИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СУДІВ

УДК 342.951

Павлюк Ірина Юріївна,

здобувач

Анотація

Встановлено, що організаційне забезпечення діяльності господарських судів формує необхідні умови для повноцінного функціонування всієї системи господарських судів. Визначено, що організаційне забезпечення діяльності судів, у тому числі і господарських, є важливою складовою, що прямо впливає на якість системи функціонування таких судів. На підставі норм чинного законодавства, ми прийшли до висновку, що поняття «організаційне забезпечення діяльності господарських судів» об’єднує в себе різноманітні заходи нормативно-правового, кадрового, інформаційно-аналітичного, матеріально-технічного, фінансового, а також заходи забезпечення організації робочого простору та часу суддів та забезпечення функціонування органів суддівського самоврядування та інших органів в судовій системі, які спрямовуються на створення повноцінних умов для діяльності органів судової влади.

Ключові слова: господарський суд, організаційне забезпечення, діяльність, фінансування судів, кадрова політика.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Бринцев В.Д. Стандарти правової держави: втілення у національну модель організаційного забезпечення судової влади: монографія. Х., 2010. С. 179— 180.
  2. Крючко Ю. І. Система органів судової влади. Судова влада : монографія / І. Є. Марочкін, Л.М.Москвич, І. В. Назаров та ін. : за заг. ред. І. Є. Марочкіна. Харків : Право, 2015. 792 с.
  3. Організація роботи суду : навч. посіб. / І. Є. Марочкін, Л. М. Москвич, О. М. Овчаренко та ін. ; за заг. ред. І. Є. Марочкіна. Харків : Право, 2012. 256 с.
  4. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402- VIII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text
  5. Клочко А.М. Кадрове забезпечення органів внутрішніх справ України :організаційно-правові засади організації і функціонування: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07. Харків, 2012. 467 с.
  6. Марочкін І.Є. Організація судових та правоохоронних органів: Підруч. для студ. юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / За ред. І.Є. Марочкіна, Н.В. Сібільової. Х., 2007.
  7. Мандичев Д.В. Кадрове забезпечення в системі організаційного забезпечення господарських судів: новели адміністративного законодавства України. Науковий вісник публічного та приватного права. 2016. Вип.2. Ч. 1. С. 113-118.
  8. Господарський процесуальний кодекс України від від 06.11.1991 № 1798-XII (в редакції Закону № 2457-VIII від 28.08.2018). Відомості Верховної Ради України. 1992. № 6. Ст. 56.
  9. Зінченко О. В., Курій Н. М., Лічман Л. Г., Малєєв А. Ю., Панченко О. О., Шамрай О. В., Кравчук О. В. Навчально-методичний посібник для кандидатів на посаду судді та суддів «Управління часом у суддівській діяльності». К.: ТОВ «Фарбований лист», 2016. 53 с.
  10. Правила внутрішнього трудового розпорядку Господарського суду Львівської області URL: https://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/organizacia_roboty_sudu/pravyla
  11. Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників господарського суду Миколаївської області: Рішення зборів суддів господарського суду Миколаївської області від 24.02.2012 № 4. URL: http://mk.arbitr.gov.ua/sud5016/org/rules/.
  12. Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки: Указ Президента України від 20.05.2015 року № 276/2015. Офіційний вісник Президента України. 2015. № 13. Ст. 864.
  13. Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231/2021#n10
  14. Положення про автоматизовану систему документообігу суду: Рішення Ради суддів України 26.11.2010 № 30 URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr030414-10#n11
  15. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1416-IX#Text
  16. Структура Господарського суду Житомирської області URL: https://zt.arbitr.gov.ua/sud5007/pro_sud/struck/
  17. Венская декларация и Программа действий, принята на Всемирной конференции по правам человека 25 июня 1993 г. в Вене URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_504#Text
  18. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text