УДК 340.12

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.3

 Супрун Володимир Миколайович,

кандидат юридичних наук

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-5290-3493

Анотація

Стаття присвячена аналізу загального розуміння теорій походження держави.Актуальність чіткого розуміння витоків державно організованого суспільства не втрачає свій сенс вже протягом двох з половиною тисяч років. За період наукового пошуку закономірностей виникнення держави та права напрацьовано значну кількість різноманітних теорій та підходів. Для з’ясування сутності запропонованої нами концепції у рамках статті зроблено акценти на двох блоках. По-перше це сам аналіз існуючих теорій походження держави через системні фактори впливу; по-друге, вияв спектру нормативних визначень сучасної України іншої складової – поняття «корупція». Відповідний аналіз означених питань дав змогу порівняти їх у постійній взаємодії. З’ясовано, що національне законодавство містить широкий спектр визначень базового поняття, що у свою чергу свідчить про перспективи його наукового дослідження. В умовах кардинальних суспільно-політичних змін, які відбуваються у сучасному світі, здійснено перший крок у пошуку альтернативного підходу до розуміння корупційних передумов та чинників становлення держави. Для отримання нестандартних результатів застосовано міжпредметний зв’язок з такими науками як філософія, логіка, біологія та вірусологія. Базуючись на розумінні держави, як інституції, що динамічно розвивається, використано онтологію еволюції систем, з характерними для них факторами.

Спроектовано результати висновків різних наук у сфері державно-правової еволюції. У ході експерименту обґрунтовано, що корупція (неправомірна вигода) могла і продовжує виступати потужним чинником еволюції держави та її форм. Поява двох таких інституцій, як держава та гроші, стали потужним середовищем розвитку корупційної складової. Широке застосування методів логіки дало змогу виокремити корупційну складову з числа чинників становлення держави у загальному вимірі, та дійти висновку про виключність, й певною мірою унікальність її впливу на суспільні та державні процеси.

На нашу думку, є всі підстави говорити про розширення знань щодо теорії походження держави через таку складову, як «корупція» (неправомірна вигода), тобто корупційну теорію походження держави.

Ключові слова: корупція, теорія, концепція, теорія походження держави, суспільство, посадова особа.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. ВЕЛИКА УКРАЇНСЬКА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ. ТЕМАТИЧНИЙ РЕЄСТР ГАСЕЛ з напряму «Юридичні науки» / Укладачі: Бабка В. Л., Шумило М. М.; за ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. К: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2017. 152 с.
2. Про Концепцію боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: Указ Президента України від 24.04.1998 № 367/98 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/367/98/ed19980424/find?text=%CA%EE%F0%F3%EF%F6%B3%FF. (дата звернення: 10.10.2019).
3. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 № 356/95-ВР https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/356/95-%D0%B2%D1%80/ed20110101/find?text=%EA%EE%F0%F3%EF%F6%B3%BA%FE. (дата звернення: 10.10.2019).
4. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією: Конвенція Ради Європи від 04.11.1999 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_102/ed20050316/find?text=%CA%EE%F0%F3%EF%F6%B3%FF. (дата звернення: 10.10.2019).
5. Стандартні положення та умови Європейського банку реконструкції та розвитку: Положення ЄБРР від 01.02.1999 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/985_001/ed19990201/find?text=%CA%EE%F0%F0%F3%EF%F6%E8%FF. (дата звернення: 10.10.2019).
6. Модельний закон «Основи законодавства про антикорупційну політику»: Закон СНД від 15.11.2003. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_944/ed20031115/find?text=%CA%EE%F0%F0%F3%EF%F6%E8%FF. (дата звернення: 10.10.2019).
7. Про засади запобігання та протидії корупції: Закон України від 11.06.2009 № 1506-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1506-17/ed20110105/find?text=%CA%EE%F0%F3%EF%F6%B3%FF; Про запобігання корупції :Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/ed20141014#n12. (дата звернення: 10.10.2019).
8. Вірус. Стаття з Вікіпедії. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D1%80%D1%83%D1%81. (дата звернення: 10.10.2019).
9. Соболь В.І. Біологія. Довідник+тести. Кам’янецьк-Подільський, «Абетка». 2017. 796 с.
10. Розпутенко І. Корупція як системна проблема. URL: https://matrix-info.com/2017/04/23/koruptsiya-yak-systemna-problema/ (дата звернення: 10.10.2019).

УДК 340.12

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.2

Зеленко Інна Павлівна,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-0226-7481

Анотація

У статті висвітлено питання функціонального призначення оцінних понять у праві. Відмічено подальше зростання обсягів норм оцінного характеру, тому необхідний комплексний підхід до їх формулювання. Виявлено, що функціональний підхід до розуміння будь-якої проблематики є одним із найдієвіших, тому розуміння категорії функції оцінних понять потребує належної уваги. Відображено, що у правовій літературі існує плюралізм визначень функцій оцінного поняття. Встановлено, що ті або інші автори акцентують увагу на окремих функціях оцінних понять: регулятивна, прогностична, охоронна тощо. Продемонстровано, що при наявності плюралізму визначень можна спостерігати єдність підходів до розуміння функцій оцінних понять як напрямків впливу на суспільні відносини з метою розкриття їх завдань та змісту. Зроблено висновок, що функції оцінних понять – це цілеспрямовані напрямки впливу оцінних понять на врегульовані за допомогою норм права суспільні відносини, що здійснюються через абстрактно виражені явища і предмети для виконання завдань правозастосування, законодавчої економії, формування правової культури правозастосувачів, виступають потужним чинником еволюції правової системи, відображають динамічний характер права та виконують прогностичну роль. Представлено різноманітні класифікації функцій оцінних понять. В залежності від галузевого критерію, а також масштабу й інтенсивності вираження кожної функції у відповідних сферах їх реалізації функції оцінних понять можна розмежувати на загальні та галузеві. В залежності від масштабу дії функції оцінних понять поділяють на загальні, міжгалузеві та галузеві. Запропоновано розширити вищезазначену класифікацію, додавши до неї такий вид функцій оцінних понять як функції оцінних понять інститутів права. Звернуто увагу на відмінність галузевих функцій оцінних понять в матеріальних і процесуальних галузях права. В матеріальних галузях права основними функціями є функції оцінних ознак складів правопорушень; закріплення у змісті оцінних понять способів індивідуалізації та диференційованості відповідальності. Процесуальні галузі права передбачають наявність таких функцій оцінних понять як забезпечення правової регламентації оцінки доказів; надання правозастосовним органам дискреційних повноважень.

Ключові слова: функції оцінних понять, класифікація, підстави класифікації, правотворчість, правозастосування.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Законы вавилонского царя Хаммурапи. URL: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/hammurap.htm (дата звернення: 12.01.2019).
2. Агеева Г. Е. Оценочные понятия процесуального права: дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. Самара, 2014. 197 с.
3. Турчин-Кукаріна І. Цивільно-процесуальні оціночні поняття права як ознака лібералізації цивільного судочинства. Юридична наука. 2011. № 7. С. 47–51.
4. Левина Д. Н. Теоретические проблемы толкования и применения оценочных понятий: автореф. дисс. канд. юрид. наук: 12.00.01. Нижний Новгород, 2007. 36 с.
5. Коломоєць Т. О., Біленко В. А. Оціночні поняття в адміністративно-деліктному праві України: деякі аспекти їх функціонального призначення. Вісник Запорізького національного університету. 2010. № 4. С.80–84.
6. Турчин-Кукаріна І. В. Характеристика змісту, обсягу, форми та функцій цивільно-процесуальних оціночних понять. Юридична наука. № 2. С. 73–79.
7. Рясина А. С. Оценочные категории: общетеоретический и нравственно-правовой аспекты: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. Саратов, 2013. 30 с.
8. Веренкіотова О. В. Оціночні поняття у правових актах: теорія та практика реалізації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2013. 192 с.
9. Опалев Р. О. Оценочные понятия в арбитражном и гражданском процессуальном праве. Москва, 2008. 248 с.
10. Богданович С. П. О функціях оценочных понятий в вещном и обязательственном праве. Власть закона. 2013. № 2 (14). С. 129–42.
11. Черноус С. М. Оціночні поняття у трудовому праві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05. Харків., 2008. 212 с.
12. Тітко І. А. Оцінні поняття у кримінально-процесуальному праві України: монографія. Х. : Право, 2010. 216 с.

УДК 342.733

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.1

Рябовол Лілія Тарасівна,

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри

державно-правових дисциплін та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-3558-2103

Анотація

Освітній омбудсмен в Україні є малодослідженою проблемою, чим і зумовлена тема й мета даної статті – визначити поняття «правовий статус освітнього омбудсмена», встановити місце і роль освітнього омбудсмена у структурі суспільства й держави в Україні, окреслити мету, завдання, принципи діяльності, організаційну структуру і функціональне призначення. «Правовий статус освітнього омбудсмена» визначено як: 1) сукупність норм права, якими окреслено місце і роль цього інституту у державному механізмі; 2) засіб визначення сутнісних ознак даного інституту шляхом їх закріплення у нормативно-правових актах. У результаті аналізу законодавства про освітнього омбудсмена з’ясовано, що він є складником і чинником системи освіти, при цьому, принципово відрізняється від інших її складників за своєю організацією та функціональним призначенням. Специфічним він є і в порівнянні з іншими омбудсменами, оскільки діє від виконавчої влади у площині її реалізації. Враховуючи, що до кандидатури на посаду освітнього омбудсмена передбачено спеціальні вимоги, припущено, що держава високо оцінює роль даної посадової особи у забезпеченні прав у сфері освіти. Разом з тим, законодавство не дає чіткого розуміння щодо місця освітнього омбудсмена та його Служби у системі виконавчої влади. Виявлено принципи діяльності освітнього омбудсмена: гуманізм; конституційність і законність; неперервність функціонування; субсидіарний характер (додатковий засіб у правозахисному механізмі); політична нейтральність; об’єктивність у розгляді скарг про порушення прав у сфері освіти; державно-громадський характер діяльності; відкритість / транспарентність; неантагоністичне ставлення до «підконтрольних» суб’єктів; конфіденційність розслідувань. Акцентовано, що основною для освітнього омбудсмена є правозахисна функція, на виконання якої він наділений певними повноваженнями – як безпосередніми засобами впливу на «підконтрольних» йому суб’єктів, так і опосередкованими можливостями сприяти покращенню стану прав у сфері освіти. Встановлено, що освітній омбудсмен здійснює також інформаційно-аналітичну, консультативну, правопросвітницьку діяльність.

Ключові слова: правозахисна діяльність, незалежний інститут, субсидіарний засіб, система освіти, право на освіту, права у сфері освіти.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Конституція України : станом на 21 лютого 2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-ВР (дата звернення: 25.08.2019).
2. Про освіту : Закон України в ред. від 09 серпня 2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення: 25.08.2019).
3. Положення про освітнього омбудсмена : затв. постановою Кабінету міністрів України від 06 червня 2018 р. № 491. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/491-2018-п (дата звернення: 25.08.2019).
4. Про деякі питання освітнього омбудсмена : постанова Кабінету міністрів України від 06 червня 2018 р. № 491. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/491-2018-п (дата звернення: 25.08.2019).
5. Порядок та умови звернення до освітнього омбудсмена : затв. постановою Кабінету міністрів України від 06 червня 2018 р. № 491. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/491-2018-п (дата звернення: 25.08.2019).
6. Спичак Ю. Г. Институт омбудсмана в государствах Восточной Европы : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : 12.00.02. Москва, 2006. 22 с.

Титульна сторінка

Титульна сторінка