УДК 37.032:355.137

Трофіменко Олег Володимирович,

Начальник Окремого контрольно-пропускного пункту

«Київ» Державної прикордонної служби України

e-mail: [email protected]

Анотація

В статті здійсненно науковий аналіз праць вчених щодо розуміння взаємодії органів публічної адміністрації, їх форм та ввидів. Надано визначення поняттю взаємодії Державної прикордонної служби України як субʼєкта сектору безпеки і оборони, де це врегульована законодавством, погоджена за метою, часом і місцем діяльність Державної прикордонної служби України та інших субʼєктів з метою захисту національних інтересів України від загроз та виконання завдань із забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України шляхом найбільш ефективного поєднання сил, засобів і методів, що притаманні вказаним субʼєктам.

Аналіз наукової літератури та нормативно-правової бази дозволило класифікувати взаємодію Державної прикордонної служби України як субʼєкта сектору безпеки і оборони, на пʼять основних видів: за рівнем здійснення, за тривалістю у часі, за кількістю субʼєктів, за ступенем конфіденційності та за організаційно-правовою формою.

Доведено, що форми взаємодії Державної прикордонної служби України як субʼєкта сектору безпеки і оборони можна розділити на чотири основні групи: обмін інформацією; проведення спільних заходів (спеціальних операцій, оперативних заходів, інших патрульних, режимних, демонстраційних, охоронних, пошукових заходів, тощо); проведення спільних нарад; проведення спільних навчань та заходів з правового виховання місцевого населення та профілактики порушень законодавства.

Ключові слова: Державна прикордонна служба України, взаємодія, координація, форми, види, сектор безпеки і оборони, національні інтреси.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України : Указ Президента України від 14 березня 2016 року № 92/2016. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2016#Text.
2. Про Державну прикордонну службу України : Закон України від 3 квітня 2003 року № 661-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15#Text.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250 000, уклад. та голов. ред. В.Т. Бусел, Київ: Ірпінь, Перун. 2005. 1728 с.
4. Філософський енциклопедичний словник / за ред. В.І. Шинкарук та ін. Київ : Абрис, 2002. 751 с.
5. Зінченко Л.В., Шаповалова Н.В. Теоретичний аналіз поняття «взаємодія» як соціально-психологічний феномен. MODERN DIRECTIONS OF THEORETICAL AND APPLIED RESEARCHES. 2014. 18-30 March, 2014 URL : https://sworld.com.ua/konfer34/457.pdf
6. Завгородній В.А. Правове регулювання взаємодії органів Національної поліції та громадських організацій у протидії корупції: навч. посіб. Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2016. 168 с.
7. Шабатько К.В. Особливості міжрівневої взаємодії в системі державного управління України. Форум права. 2012 № 4. С. 1024-1038.
8. Назар Ю.С. Взаємодія органів внутрішніх справ із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у профілактиці адміністративних правопорушень : моногр. Львів : ЛьвДУВС, 2012. 160 с.
9. Шевчук О.М. Взаємодія та координація органів державної влади щодо забезпечення державного контролю у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 8. С. 126-129.
10. Ярмак О.М. Поняття, сутність взаємодії та її роль у розвитку соціальної системи. Право і безпека. 2006. № 5ʼ5. С. 46-49.
11. Гронський С.В. Сутність взаємодії Державної прикордонної служби України з правоохоронними органами інших держав. Наукові записки Львівського університету бізнеса та права. 2013. вип. 11. С. 315-318.
12. Галанюк Я.С. Удосконалення механізмів взаємодії Державної прикордонної служби України з органами державної влади та місцевого самоврядування. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. Том 29(68) № 1. 2018. С. 47-54.
13. Савенко І. М. Принципи та функції Державної прикордонної служби України. Науковий вісник. Вип. 15. URL: http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk15/fail/Savenko.pdf
14. Заброда Д.Г. Взаємодія субʼєктів боротьби з корупцією : дис. … канд. юрид. наук. Київ. 2005, 203 с.
15. Черепненко О.Я. Взаємодія підрозділів ОВС з іншими силовими структурами, державними та громадськими організаціями при ліквідації масових заворушень. Форум права. 2011-2. С. 957-962.
16. Про Національну безпеку України : Закон України від 06.2018 № 2469-VIII URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text
17. Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України 30.11.2018 № 971 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1468-18#n15.
18. Інструкція про порядок взаємодії органів Державної прикордонної служби України та Національної поліції України під час виконання завдань у межах зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення: наказ Міністерства внутрішніх справ України від 05.04.2019 № 251 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0421-19#Text.
19. Інструкція про порядок взаємодії дільничних інспекторів прикордонної служби Державної прикордонної служби України та дільничних офіцерів поліції Національної поліції України : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2017 № 689 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1083-17#Text.
20. Інструкція про порядок взаємодії між посадовими особами підрозділів Державної прикордонної служби України та територіальних органів Національної поліції України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в місцях значного скупчення транспортних засобів перед пунктами пропуску через державний кордон України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2017  № 128 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0346-17#Text.
21. Порядок організації взаємодії Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України під час забезпечення захисту державного кордону України в мирний час : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01.10.2018 № 802 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1188-18#Text.
22. Порядок взаємодії органів Державної прикордонної служби України та Державної фіскальної служби України під час виявлення ознак порушень митних правил, а також виявлення майна, яке не має власника або власник якого невідомий : наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України від 18.10.2018 № 849/828 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1290-18#Text
23. Порядок взаємодії інформаційних систем Державної фіскальної служби України та Державної прикордонної служби України щодо обміну інформацією, необхідною для забезпечення контролю при переміщенні осіб та транспортних засобів через державний (митний) кордон України та адміністративний кордон вільної економічної зони "Крим" : наказ Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 № 746/759 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1207-17#Text.
24. Інструкція про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та взаємодії з територіальними органами Державної міграційної служби України під час звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 10.08.2016  № 772 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1212-16#Text.
25. Інструкція про порядок взаємодії підрозділів митної варти Державної митної служби України та підрозділів Державної прикордонної служби України : наказ Державної митної служби України від 08.09.2003 № 597/65 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0803-03#Text
26. Сергієнко Є.В. Структура та класифікація механізмів взаємодії субʼєктів місцевого самоврядування. Науковий вісник Академії муніципального управління : зб. наук. праць. Вип. 2. С. 278–290.
27. Малярова В.О., Дмитрієва Л.В. Види і форми взаємодії під впливом нового кримінального процесуального законодавства. Науковий вісник Ужгородського національного університету, Вип .43, Т. 2 С. 179-182.

УДК 342.9

Махніцький Олег Ігорович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

Наукове дослідження присвячене висвітленню наукових підходів щодо розуміння таких понять як «контроль», «громадський контроль», «громадський контроль за органами прокуратури» в результаті чого визначено зміст громадського контролю за органами прокуратури як гарантія дотримання прав людини. Проаналізовано чинне законодавство та виокремлено, в залежності від змісту та спрямованості правового регулювання три групи законодавчих актів України, які регулюють громадський контроль: загальні; організаційно-процедурні; галузеві.

Наведено інституційні елементи громадського контролю. Інституційними елементами громадського контролю за діяльністю органів прокуратури є: суб’єкт, об’єкт, предмет та процедури його здійснення.

Визначено форми громадського контролю за діяльністю органів прокуратури, до яких віднесли: 1) участь громадськості в обговорені та підготовці нормативно-правових актів, які регулюють діяльність органів прокуратури; 2) безпосереднє звернення громадян та засобів масової інформації до органів прокуратури з метою отримання інформації про їх діяльність; 3) участь представників громадськості у відборі кадрів в органи прокуратури; 4) організація опитування громадської думки про діяльність органів прокуратури.

Ключові слова: контроль, громадський контроль, органи прокуратури, громадський контроль за органами прокуратури як гарантія дотримання прав людини.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Голоднова Т.С. Контроль як гарантія законності управління майном військових формувань України: адміністративно-правові засади : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Ірпінь, 2019. 248 с.
2. Іжа М., Радченко О. Громадський контроль в системі публічного управління як ефективний інструмент експертизи державно-управлінських рішень. Публічне управління: теорія та практика. Вип. 12. Том. 4. С. 74-79.
3. Клочко А.М., Собина В.О. Громадський контроль за діяльністю поліції в Україні. Вісник НУЦЗУ. Серія: Державне управління. 2017. Вип. 1 (6). С. 194–201.
4. Наливайко Т.В. Громадський контроль в Україні як інститут громадянського суспільства : теоретико-правовий аспект : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. Львів, 2010. 18 с.
5. Неугодніков А.О. Громадський контроль за діяльністю суб’єктів публічної адміністрації : наближення до міжнародних стандартів. Lex Portus. № 6 (20). С. 66-80.
6. Стеценко С.Г. Адміністративне право України : навч. посіб. .Київ : Атіка, 2009. 640 с.
7. Малиновський В.Я. Державне управління: навч. посіб. 3-тє вид. Київ : Атіка, 2009. 608 с.
8. Лученко Д.В. Місце контролю в системі адміністративно-правових форм діяльності. Проблеми законності. Вип. 82. С. 97-103.
9. Тароєва В. В. Інститути контрольної влади в сучасній Україні : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Одеса, 2010. 219 с.
10. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ: підручник. Київ : НАВСУ, 1999. 702 с.
11. Ігнатенко О.С. Теоретичні основи та розвиток громадського контролю в системі публічного управління. Держава та регіони. Серія: Державне управління, 2019. № 4 (68). С. 30-34.
12. Сквірський І.О. Інститут громадського контролю в Україні та його правова природа. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету.Серія: Юриспруденція. 2016. № 19. С. 39-41.
13. Держава і громадянське суспільство в Україні : проблеми взаємодії: монографія / за ред. І.О.Кресіної. Київ: Логос, 2007. 316 с.
14. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / наук.‑ ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ : НАДУ, 2011. Т. 1: Теорія державного управління / наук.‑ ред. колегія: В. М. Князєв (співголова), І.В.Розпутенко (співголова) та ін. 2011. 748 с.
15. Крупник А. С. Громадський контроль: сутність та механізми здійснення. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2007. № 1. URL : www.library.oridu.odessa.ua
16. Миронюк Р. В. Громадський контроль за діяльністю поліції : монограф. Дніпро, Ліра ЛТД, 2020.134с.
17. Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
18. Денисюк С.Ф. Сутність громадського контролю : співвідношення понять у теорії та законодавстві. Актуальні проблеми державного управління. № 2. С. 357 – 363.
19. Костовська К.М. Організація та здійснення громадського контролю у сфері забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2015. Випуск 34.Том 2. С. 98-101.
20. Кравчук В.М. Нормативно-правове забезпечення громадського контролю в Україні. Публічне право. 2016. № 2 (22). С. 300-306.
21. Кравчук В.М. Проблеми законодавчого регулювання здійснення громадського контролю в україні. Проблеми реалізації та забезпечення ефективності правових реформ: науково-практична Інтернет-конференція 16.06.2016. URL : https://legalactivity.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1313%3A190616-19&catid=154%3A1-0616&Itemid=193&lang=en
22. Про прокуратуру : Закон України від 14.10.2014 року № 1697-VII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2-3, Ст. 12.
23. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. № 47. Ст. 256.
24. Про громадські об’єднання: Закон України від 22.03.2012 № 4572-VI. Відомості Верховної Ради України. № 1, стор. 2, ст. 1
25. Поклад О.В. Поняття та зміст громадського контролю за діяльністю поліції в Україні. Право суспільство. № 2. С.139-145.
26. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996. URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/996-2010-%D0%BF
27. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 01.2011 № 2939 VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 32. Стор. 1491. Ст. 314.
28. Дячок Т. О. Звернення громадян – шлях до вирішення гострих суспільно значущих проблем. Бюлетень Міністерства юстиції України. № 1. С. 148-149.
29. Ткаченко Є. В. Форми участі населення у контролі за владою.Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2013. Вип. 26. С. 81-94.
30. Савосіна Н. Г. Про деякі аспекти правового регулювання права громадян на звернення до органів державної влади. Державна влада і місцеве самоврядування. 2010. № 10. С. 22-25.
31. Циганок С. Правові засади взаємодії органів прокуратури зі ЗМІ та громадськістю. Підприємництво, господарство і право. № 10. С.107-110.

УДК 343.9:343.35

Грищук Максим,

здобувач наукового ступеня доктора філософії в галузі права,

 Західноукраїнський національний університет,

Перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

https://orcid.org/0000-0003-3055-7574

Анотація

У статті відображено тлумачення сутності поняття «корупція» різними авторами. Акцент робиться на тому, що корупція є серйозною загрозою верховенству права та демократичним перетворенням у країні, що заважає розвитку економіки країни. Був вивчений Індекс сприйняття корупції, який показав, що в 2019 році Україна повернулася до рівня 2017 року та посіла 126 місце зі 180 країн. Проведено аналіз корупційних правопорушень та проведено характеристику організаційно-законодавчого забезпечення антикорупційної діяльності в Україні. Зокрема, було проведено аналіз адміністративних та кримінальних корупційних правопорушень, відображено інформацію про осіб, які вчинили корупційні правопорушення в розрізі районів, та інформацію про матеріальну шкоду, їх відшкодування та вилучення злочинної діяльності за корупційні злочини. Інформаційні дані про адміністративні корупційні правопорушення вказують на ефективність правоохоронних органів та ефективність антикорупційних реформ.

Але є негативний факт збільшення кількості людей, які вчинили кримінальні корупційні правопорушення. Було вивчено, що найбільш корумпованими за останні роки були бюджетна сфера та сфери земельних відносин, освіти та охорони здоров’я.

Розглянуто законодавчу базу України у галузі подолання корупції. Суб'єкти боротьби з корупцією поділяються на групи: суб'єкти, що визначають, формують та забезпечують реалізацію антикорупційної політики держави; суб’єкти, які вживають заходів щодо забезпечення нормативно-правового регулювання правовідносин щодо боротьби з корупцією; суб’єкти, які вважаються спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері боротьби з корупцією; суб’єкти, які ведуть судові провадження у справах про корупційні правопорушення; суб’єкти, що забезпечують контроль та нагляд за діяльністю безпосередніх правоохоронних органів у сфері боротьби з корупцією; суб’єкти, які надають фінансову, матеріально-технічну, інформаційну та науково-аналітичну підтримку боротьби з корупцією.

Акцент робиться на тому, що проблема подолання корупції вимагає копіткої подальшої роботи уповноважених органів. На сьогодні Вищий антикорупційний суд потребує високоякісних кадрових кадрів, а інші новостворені установи мають бути інституційно зміцнені та навчені для ефективної роботи.

Ключові слова: корупція, корупційне правопорушення, адміністративні корупційні правопорушення, кримінальні корупційні правопорушення, протидія корупції, антикорупційна діяльність, антикорупційна політика.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2018 році». К. : НІСД, 2018. 688 с.
2. Багрий-Шахматов Л. В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы коррупции, теневой экономики и борьбы с ними. Одесса: Ластар, 2001. 530 с.
3. Корупція: теоретико-методологічні засади дослідження / керівник авт. кол. доц. І. О. Ревак. Львів: ЛьвДУВС, 2011. 220 с.
4. Мельник М. І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. Київ: Парламентське вид-во, 2000. 256 с.
5. Офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України. URL:http://mvs.gov.ua/ua/pages/274_Statistika.htm?page=1/
6. Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19
7. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18
8. Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів: Закон України від10 листопада 2015 року № 772-VIII.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/772-19
9. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14 жовтня 2014 року.URL: № 1698-VII https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18
10. Про призначення А. Ситника Директором Національного антикорупційного бюро України: Указ Президента України від 16 квітня 2015 року № 218/2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/218/2015
11. Про утворення Національного агентства з питань запобігання корупції: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 р. № 118. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/118-2015-%D0%BF
12. Сприйняття корупції. URL: https://ti-ukraine.org/ti_format/doslidzhennya/cpi/
13. Терещук О. В. Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2000. 177 с.
14. Тихомиров М. Ю. Юридическая энциклопедия. Москва, 1995. Т. 4. С. 164.
15. Юридичний словник / за ред. Г. Блека.Київ: Енциклопедії, 1984. 850 с.
16. Яблоков Н. П. Криминалистика: учебник для вузов и юрид. факультетов. Москва: ЛексЭст, 2003. 376 с.

УДК 342.951

Гайченко Андрій Віталійович

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права

e-mail: [email protected]

Анотація

В даній науковій статті розкрито визначено місце та призначення державних органів, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів в системі державних органів України

Доведено, що компетенція державного органу ‑ це сукупність прав та обов’язків, якими державний орган наділений відповідно нормативних актів, в межах свого правого статусу та  коло питань що входять до його відома.

Державні органи широкої та спеціальної компетенції наділені повноваженнями, відповідно до завдань, які на них покладаються державою. Серед спеціальних органів державної влади можна виділити держані органи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів в системі державних органів України. Тобто у механізмі держави передбачено реалізація принципу верховенства права та принципу правової держави, яким встановлюється обов’язковість виконання рішень судів та інших державних органів, межах добровільної та примусової процедури. Відповідно примусове виконання рішень покладено на систему спеціальних державних органів.

Відзначено, що сьогодні законодавець намагається вирішувати питання невиконання судових рішень різними способами. Одним з таких способів є судовий контроль, запроваджений Кодексом адміністративного судочинства України, так як у рамках адміністративного судочинства, однією зі сторін спору є суб’єкт владних повноважень, який ухиляються від виконання рішень суду не рідше недобросовісних громадян чи підприємств. Іншим способом є виконання судового рішення або рішення іншого органу державного управління є застосування державного примусу.

Зауважено, що державний примус державні органи застосовують виключно в межах компетенції, які визначені нормативно-правовими актами України. Органи державної влади їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

До особливостей державного примусу можна віднести: 1)він застосовується від імені держави; 2) проявляється через владний характер діяльності; 3) має легітимний статус, застосовується у визначених законом формах; 4) має законний характер; 5) застосовується органами державної влади в межах їх компетенції.

Для примусового виконання судових рішень і рішень інших органів в системі державних органів запроваджено систему органів державної виконавчої служби, на яку покладено функцію відновлення порушених прав та свобод, забезпечення невідворотності майнової та іншої юридичної відповідальності несумлінних боржників у цивільному та економічному обігу.

Ключові слова: держава, державний орган, державна влада, державний примус, апарат держави, примусове виконання судових рішень.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Ізотов Д.А., Ізотов О.А. Поняття державного апарату та його особливості. Сучасні тенденції в юридичній науці України. 24-25 квітня 2015 р. С. 15-18 URL: http://molodyvcheny.in.ua/files/conf/law/10april2015/03.pdf
2. Теория государства и права (энциклопедический курс): учебник /. О. Ф. Скакун. Х. : Эспада, 2007. 776 с.
3. Ткаченко А.О. Поняття компетенції державного органу. Часопис Київського університету права. №4. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/22711/34-Tkachenko.pdf
4. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса. Москва, 1998.  798 с.
5. Бачило И. Л. Функции органов управления. Правовые проблемы оформления и реализации. М. : Юрид. лит., 1976. 198 с.
6. Лисенков С.Л. Основи правознавства: навч. посіб. для уч. 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. К. :Либідь, 2000. 392 с.
7. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. К. : Наукова думка,1979. 148 с.
8. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления. Москва: Юрид. лит., 1972. 280 с.
9. Днепров О. Компетенция как элемент правового статуса органов исполнительной власти. URL: http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2018/may/12810/257-262.pdf
10. Обов’язковість судових рішень URL: http://www.turadm.gov.ua/okhorona-zdorov-ia/item/2543-obov%E2%80%99yazkovist--sudovyh-rishen
11. Бакірова І.О. Державно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на судовий захист та місце органів юстиції України у здійсненні правосуддя. URL: https://minjust.gov.ua/m/str_9254
12. Фулей Т.І. Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів. 2-ге вид. випр., допов. К., 2015. 208 с.
13. Кодекс адміністративного судочинства від 06 липня 2005 р. № 27474. Офіційний вісник України. 2005. № 32. Ст. 1918.
14. Постанова Верховного Суду України від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15. URL: https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/79973614
15. Ровинський Ю. О. Поняття та види державного примусу. Держава і право. Вип. 49. С. 35–41. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/34345/05-Rovinskiy.pdf?sequence=1.
16. Ортинський В. Погляд на державний примус у контексті європейської інтеграції України. URL: http://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2018/oct/14741/3.pdf
17. Діяльність органів державної виконавчої служби. Порядок отримання виконавчих документів та пред’явлення їх до виконання. URL: www.obljust.gov.ua › uploads › dvsq09

УДК 340.1:342.9:347

Бінько Ігор Ігорович,

здобувач Науково-дослідного  інституту публічного права

Анотація

Дана стаття присвячена побудові ефективного механізму квазіюрисдикційної діяльності щодо захисту прав власників нерухомого майна засобами адміністративно-правової охорони. В статті констатується, що в умовах сучасного швидкого поширення інформації, акумулювання відповідних правовстановлюючих документів у публічних реєстрах, які все більше стають надбанням публічної сфери, можна говорити про дедалі більшу «публіцизацію» приватно-правових відносин права власності, оскільки воно все більше спирається на визнання і підтримку з боку держави у формі адміністрування  державних реєстрів. Це як спрощує та прискорює цивільний обіг, так і спрощує задачу спотворення даних в протиправних цілях. Відтак, на нашу думку, зростає і відповідальність органів владних повноважень за схоронність і верифікацію даних державних реєстрів, в тому числі шляхом протистояння протиправним посяганням, оперативного розгляду, і швидкого поновлення законного статус кво засобами позасудової адміністративної юрисдикції. Робиться висновок про основну форму захисту у вигляді розгляду скарг і прийняття рішень щодо відновлення спотвореної інформації державного реєстру як антирейдерського засобу адміністративної юрисдикції.

Ключові слова: юрисдикційна діяльність, орган виконавчої влади, охорона прав власності.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Буханевич А. Публічна адміністрація як інститут оптимізації публічного контролю в громадянському суспільстві. Вісн. НАДУ. 2010. № 2. С. 46-56.
2. Галунько В. В. Адміністративно-правова охорона суб’єктів права власності в Україні: монографія. Херсон: ВАТ ХМД, 2006. 356 с.
3. Непийвода В. Л. Законодавче врегулювання рейдерства в аграрному бізнесі України. Грані права: ХХІ століття: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Одеса, 19 травня 2018 р.) У 2-х т. Т. 2 / за ред. Г. О. Ульянової ; уклад.: Ю. Д. Батан, М. В. Сиротко [та ін.]. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2018. С. 70-73.
4. Перестюк І. М. Захист прав громадян на приватну власність: аналіз діяльності вищих органів публічної влади в Україні. Механізми державного управління. Вісник НАДУ при Президентові України. 1/2016. // URL: http://visnyk.academy.gov.ua
5. Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи. Закон України від 21.05.2015 № 475-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 30, ст.285.
6. Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку. Закон України від 14.05.2015 № 417-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 29, ст.262.
7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів. Закон України від 07.04.2015 № 289-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 25, ст.188.
8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів. Закон України від 14.10.2014 № 1701-VII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 46, ст.2048.
9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення прозорості у сфері відносин власності з метою запобігання корупції. Закон України від 14.07.2015 № 597-VIII.Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 35, ст.343.
10. Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку тимчасового вилучення майна та проведення обшуку. Закон України від 13.05.2015. № 394-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 28, ст.251.
11. Про Національну поліцію. Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 40-41, ст.379).
12. Про Національне антикорупційне бюро України. Закон України від 14.10.2014. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 47, ст.2051.
13. Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень. Закон України від 02.07.2015 № 578-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 34, ст.336).
14. Про судоустрій і статус суддів. Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 31, ст.545.
15. Про прокуратуру. Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 2-3, ст.12.
16. Про затвердження Положення про Колегію з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. Наказ Міністерства юстиції України 09.01.2020 № 71/5. // URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0024-20
17. Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show
18. Про звернення громадян. Закон України від 02.10.2006 № 393/96-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 47, ст.256).
19. Про затвердження Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Постанова Кабінету Міністрів України від від 21 грудня 2016 р. № 990. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/990-2016-%D0%BF#Text
20. Про Державний земельний кадастр. Закон України від 07.07.2011 № 3613-VI. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 8, ст.61.
21. Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Рішення Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18. // URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1200910-18