Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

СИСТЕМА ЮРИДИЧНИХ ГАРАНТІЙ ЗАХИСТУ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЇ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ

УДК [342.95: 325.2](477)

Шкарупа Костянтин Вікторович,

докторант Науково-дослідного інституту публічного права,

кандидат юридичних наук

Анотація

Статтю присвячено вивченню змісту юридичних гарантій захисту прав суб’єктів зовнішньої трудової міграції. У результаті дослідження було встановлено, що юридичні гарантії захисту прав суб’єктів зовнішньої трудової міграції представлені системною єдністю формально-визначених приписів та організаційної діяльності уповноважених суб’єктів, що забезпечується застосуванням відповідних методів реалізації прав, свобод та законних інтересів, та створює умови для гарантування правового статусу трудящих-мігрантів та членів їх сімей.

Визначено, що юридичні гарантії захисту прав суб’єктів зовнішньої трудової міграції представлені системною єдністю формально-визначених приписів та організаційної діяльності уповноважених суб’єктів, що забезпечується застосуванням відповідних методів реалізації прав, свобод та законних інтересів, та створює умови для гарантування правового статусу трудящих-мігрантів та членів їх сімей. Характерними ознаками юридичних гарантій захисту прав суб’єктів зовнішньої трудової міграції, на нашу думку, є такі: чітка формальна визначеність; правова регламентація; адресність спеціально-уповноваженим суб’єктам, відповідальним за реалізацію цих приписів; загальнообов’язковість; багатоманітність; інтегрованість у світову практику захисту прав трудових мігрантів; забезпеченість заходами державного примусу; нерозривна єдність із розвитком світової та вітчизняної політики у сфері захисту прав людини.

Ключові слова: юридичні гарантії, захист, трудовий мігрант, забезпечення, реалізація, органи влади.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Декларація про захист усіх осіб від насильницьких зникнень: резолюція ГА ООН № 47/133 від 18 грудня 1992 року // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_225#Text.
  2. Декларація про права людини щодо осіб, які не є громадянами країни, в якій вони проживають: Резолюція 40/144 Генеральної Асамблеї ООН від 13 грудня 1985 року // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_227#Text.
  3. Кістяник В. Правові гарантії виплати пенсій закордонним трудовим мігрантам // БД «Ліга. Блоги». URL: https://blog.liga.net/user/vkistyanik/article/29779.
  4. Конституція України: закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, ред. від 01.01.2020 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text .
  5. Куц А.Н. Правовое регулирование статуса субъектов внешней трудовой миграции населения: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. Краснодар. 2004. 183 с.
  6. Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень: резолюція ГА ООН № 61/177 від 20 грудня 2006 року // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l54#Text.
  7. Пенсії громадянам, що за кордоном // БД «Міністерство соціальної політики України». URL: https://www.msp.gov.ua/content/pensii-gromadyanam.html?PrintVersion.
  8. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV, ред. від 03.07.2020 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text.
  9. Про зовнішню трудову міграцію: закон України від 5 листопада 2015 року № 761-VIII, ред. від 27.12.2019 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/761-VIII#Text.
  10. Про пенсійне забезпечення: закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, ред. від 23.01.2020 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text.
  11. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: закон України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, ред. від 25.12.2019 // БД «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text.
  12. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків : Консум, 2001. 656 с.
  13. Сучасний словник іншомовних слів: Близько 20 тис. слів і словосполучень / Уклали: О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк. Київ: Довіра, 2006. 789 с.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ОСОБИ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

УДК 342.9

Швець Юрій Юрійович,

кандидат економічних наук, доцент

докторант

Львівський університет бізнесу та права

e-mail: [email protected]

Анотація

У статті здійснено теоретичний аналіз адміністративно-правових гарантій забезпечення права особи на охорону здоров’я в Україні. Враховано адміністративно-правові заходи протидії поширення пандемії COVID-19. Доведено, що адміністративно-правові гарантії забезпечення права особи на охорону здоров’я в Україні  безпосередньо пов’язані із застосуванням адміністративно-правових норм і здійснюються врегульованою належними нормативними актами діяльністю державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, суспільно-політичних організацій і громадян.  Їхній прояв і діяльність пов’язані з характером права чи свободи, а також з певними юридичними фактами або юридичними (фактичними) складами.

Визначено, що під поняттям адміністративно-правових гарантій забезпечення права особи на охорону здоров’я в Україні слід розуміти як законодавчо регламентовану систему правових, організаційних, економічних, інституційних та інших умов, засобів та механізмів, за допомогою яких досягається належне дотримання всіх складових елементів права особи на охорону здоров’я.

Запропоновано, що для підвищення ефективності гарантій у досліджуваній сфері необхідно: зміцнення економічних гарантій; встановлення постійного контролю за реалізацією державних програм забезпечення ліками, протезами та іншими засобами; запровадження громадського контролю у цій сфері; підвищення інформаційної прозорості діяльності Міністерства охорони здоров’я України тощо.

Ключові слова: гарантії, адміністративно-правове забезпечення, медична реформа, COVID-19.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Слінько Т.М. Міжнародно-правові гарантії реалізації права людини і громадянина на інформацію. Наше право. № 12, 2013. С.143-145.
  2. Мигачев Ю.И. Понятие и виды юридических гарантий. Государство и право. 2000. № 11. С.96.
  3. Сопілко І. М. Питання класифікації гарантій прав і свобод людини і громадянина: URL: http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/12320
  4. Зозуля О. І. (2020). Громадянські та політичні права людини в умовах запобігання поширенню COVID-19 в Україні. Форум права. 61(2). С. 6–22. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.3702447
  5. URL: https://t.me/denisovaombudsman/1356
  6. Frank J.P. The People`s Misery: Mother of Diseases` an address delivered in 1790 by Johann Peter Frank Translated from the Latin, with an Introduction by henry e. Sigerist. IX, No. 1, January, 1941. Р 81-100.
  7. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 року: URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12
  8. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 року: URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1550-14
  9. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15
  10. Ходєєва Н.В. Обмеження здійснення права на інформацію про стан свого здоров’я. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. Спецвипуск. 2017. Ч. 2. С. 77-81.
  11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20.01.2012 № 2-рп/2012: URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12/paran51#n51
  12. Про екстрену медичну допомогу: Закон України від 05 липня 2012 року: URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/5081-17
  13. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22 лютого 2000 року: URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/1489-14
  14. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 року: URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1550-14
  15. Сакало В.О. Механізм правомірності можливості обмеження реалізації права людини на згоду на медичне втручання. Часопис Академії адвокатури України. 2012. № 16 (3). С. 1-4.
  16. Безпечне переривання вагітності: Рекомендації для систем охорони здоров’я з практичних та нормативних питань Всесвітньої організації охорони здоров’я: URL: http://apps.who.int/iris/bitstream/10665/70914/22/9789241548434_ukr.pdf
  17. Анікіна Г.В. Перспективи легалізації евтаназії в Україні. Форум права. № 3. С. 25–34.
  18. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладах» від 17 вересня 1996 року № 1138 URL: http://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/1138-96-%D0%BF
  19. Екстер А. Судовий захист права на охорону здоров’я. Медичне право. 2014. № 2 (14). С. 37-47.
  20. Kingston L. Debate: Limitations on universality: the "right to health" and the necessity of legal nationality // BMC Int Health Hum Rights (2010): URL: https://www.ncbi.nih.gov/pmc/articles/PMC2894754/
  21. European Roma Rights Centre (ERRC): Bulgaria Complaint No. 46/2007: URL: http://www.errc.org/cms/upload/ file/ Decision%20on%20the%20Merits%20ERRC%20v%20Bulgaria.pdf

АЛЬТЕРНАТИВНЕ ВИРІШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ В УКРАЇНІ

УДК 342.92

Токарєва Ксенія Сергіївна,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри конституційного і адміністративного права,

Національний авіаційний університет

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-5705-5211

Анотація

Статтю присвячено аналізу альтернативних способів вирішення адміністративних спорів. Визначено поняття альтернативного вирішення спорів. Встановлено, що основними альтернативними способами вирішення адміністративних спорів є внутрішній перегляд, примирення, медіація, переговори та арбітраж. Проаналізовано досвід використання альтернативних способів вирішення адміністративних спорах у зарубіжних країнах. Встановлено, що найбільш поширеними формами альтернативного вирішення адміністративних спорів є внутрішній перегляд, створення незалежного від державних органу з посередництва, присудова та судова медіація. Проаналізовано переваги альтернативних способів вирішення спорів. Встановлено існуючі форми розгляду адміністративних спорів в України та проаналізовано ступені їх ефективності. Досліджено наукові погляди щодо оптимальної моделі медіації у адміністративних спорах. З урахуванням новітніх тенденцій до створення нових способів вирішення конфліктів акцентовано увагу на необхідності впровадження медіації до адміністративного процесу України. Здійснено аналіз перешкод використання альтернативного врегулювання адміністративних спорів та можливі зловживання учасників медіації під час вирішення адміністративного спору. Запропоновано додаткові гарантії якості надання послуг з посередництва для учасників медіації в адміністративних спорах.

Ключові слова: альтернативне вирішення спорів, адміністративний спір, медіація, судова медіація, оскарження.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Коровяковский Д. Г. О некоторых альтернативных способах разрешения споров (ADR) государств, входящих в ВТО (на примере США, Австралии, Франции, Германии, Великобритании, Российской Федерации). Российский судья. 2014. №. 11. С. 16-19.
  2. Романенко М. А. Альтернативные формы разрешения правовых конфликтов: выбор оптимальной модели. Вестник Астраханского государственного технического университета. №. 5. С. 244-251.
  3. Recommendation Rec (2001) 9 of the Committee of Ministers to member States on alternatives to litigation between administrative authorities and private parties. Council of Europe. URL: https://rm.coe.int/09000016805e2b59
  4. Білуга С. С. Досудове врегулювання адміністративно-правових спорів: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2015. 22 с.
  5. Minogue M. Internal review of administrative decision. In AIAL Conference. Canberra, Iss. 5. P. 54-58.
  6. Patoari M. M. Legal and Administrative Challenges of Alternative Dispute Resolution (ADR) as a Peaceful Means of Resolving the Land Dispute in the Rural Areas of Bangladesh. Beijing Law Review. No.2 (11). P. 415-428.
  7. Помазкова С. И. Досудебное урегулирование споров административного характера в России и за рубежом. Экономика. Право. Общество. №. 4. С. 68-74.
  8. Артемьева Ю. А. Альтернативные способы разрешения налоговых споров в Австралии. Социально-политические науки. 2018. №. 2. С. 144-147.
  9. Цветкова Е. А. Сравнительно-правовой анализ альтернативных способов разрешения налоговых споров на примере России, США, Нидерландов, Германии. Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. №. 2 (63). С. 58-64.
  10. Gesetz zur Förderung der Mediation und anderer Verfahren der außergerichtlichen Konfliktbeilegung. 2012. URL: https://www.bundesgerichtshof.de/DE/Bibliothek/GesMat/WP17/M/Mediationsgesetz.html
  11. Яроцкая Я. О. Место и роль альтернативных способов разрешения споров в административном судопроизводстве. Вестник молодых ученых Самарского государственного экономического университета. 2019. №. 2. С. 219-222.
  12. Бліхар М. Медіація як спосіб вирішення адміністративних спорів. Підприємництво, господарство і право. 2020. 10. С. 78-82.
  13. Про звернення громадян: Закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. № 24. ст. 170.
  14. Efficiency of legal framework in challenging regulations. URL: https://tcdata360.worldbank.org/indicators/hf972d7b3?country=BRA&indicator=40836&viz=line_chart&years=2010,2019
  15. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV. Голос України. ст. 158.
  16. Судова статистика. Судова влада України. 2019. URL: https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/rik_2019
  17. Красіловська З. В. Становлення інституту медіації в системі публічного управління: теоретико-правовий аспект: автореф. дис. … канд. наук з держ. упр.: 25.00.01. Одеса, 2017. 23 с.
  18. Корінний С. О. Впровадження медіації в адміністративний процес України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Ужгород, 2019. 22 с.

СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ КРИТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ 

УДК 351.81

Сокіран Максим Вікторович,

кандидат юридичних наук, адвокат

е-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-1682-2012

Анотація

У статті розглядаються питання стійкості критичних інформаційних інфраструктур, на підставі аналізу чинного вітчизняного законодавства в сфері національної безпеки взагалі та кібербезпеки – зокрема, виокремлені основні принципи адміністративно-правового забезпечення стійкості критичних інформаційних інфраструктур. Визначено, що принципи закріплюється в правових нормах, для встановлення системи координат у певній сфері для її належного функціонування. Аналіз юридичної літератури показав, що більшість авторів, які досліджували принципи адміністративно-правового забезпечення певної сфери, до основних характеристик вказаних принципів віднесли: засади; що визначені у нормативно-правових актах; які створюють умови; на яких ґрунтується будь-яка діяльність; що регламентується та регулюються. Проаналізовані нормативно-правові акти дозволяють прийти до висновку, що діяльність у сфері забезпечення захисту КІІ базується на системі принципів, яка включає як загальні так спеціальні принципи. Однак нас цікавить лише та сукупність принципів, яка регламентує забезпечення стійкості КІІ, а не тільки їх захист. До такої системи ми відносимо наступні принципи: верховенства права і поваги до прав та свобод людини і громадянина; забезпечення національних інтересів України; відкритості, доступності, стабільності та захищеності; державно-приватного партнерства; пропорційності та адекватності заходів захисту реальним та потенційним ризикам; пріоритетності запобіжних заходів; об’єктивності та правової визначеності об’єктів КІІ; стандартизації процедур та унормування технічних вимог; співробітництва та взаємодії. Отже, під системою принципів адміністративно-правового забезпечення стійкості критичної інформаційної інфраструктури ми розуміємо сукупність основних керівних засад, які враховують інтереси людини, суспільства і держави, на підставі яких формується державна політика, яка дозволяє об’єктам критичної інформаційної інфраструктури протистояти загрозам, швидко відновлюватися після порушень функціонування.

Ключові слова: стійкість, критична інформаційна інфраструктура, адміністративно-правове забезпечення, система, принципи.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Державна система захисту критичної інфраструктури в системі забезпечення національної безпеки: аналітична доповідь За ред. О. М. Суходолі. Київ: НІСД, 2020. 28 с. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-08/dopovid-systema-zahystu-krytychnoyi-infrastructury_0.pdf
  2. Бірюков Д. С., Кондратов С. І. Захист критичної інфраструктури: проблеми та перспективи впровадження в Україні. Київ : НІСД, 2012. 96 с.
  3. Верголяс О. Реформування системи захисту та підвищення стійкості критичної інфраструктури України в розрізі актуальних загроз. URL: https://coolyanews.info/reformuvannyasistemi-zahistu-ta-piidvischennya-stiijkostii-kritichnoyi-iinfrastrukturi-ukrayinii-v-rozriiziiaktual.html.
  4. Теленик С. Критична інфраструктура як об’єкт адміністративно-правового регулювання. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ, 2018. № 1 (15). С. 179-189. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/6663/1/17.pdf
  5. Словник іншомовних слів. За ред. О. С. Мельничук. К., 1974. С. 547.
  6. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. 3. / Даль В. И. Гос. изд-во иностр. и нац. слов, 1955. С. 431.
  7. Старчук О. В. Щодо поняття принципів права. Часопис Київського університету права, 2012/2. С. 40-43. URL: http://kul.kiev.ua/images/chasop/2012_2/40.pdf
  8. Котюк В. О. Теорія права. К.: Вентурі, 1996. 208 с.
  9. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України»: указ Президента України від 25.02.2017 р. № 47/2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47/2017#Text
  10. Цымбал В. А. Совершенствование инструментария публичного управления контрактной системой: автореферата на соискания научной степени доктора экономических наук: 08.00.05. Ростов-на-Дону, 2016. 27 с. URL: https://www.dissercat.com/content/sovershenstvovanie-instrumentariya-publichnogo-upravleniya-kontraktnoi-sistemoi
  11. Сердюк Є. В. Принципи адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України. Інформація і право, № 2. С. 72-78.
  12. Діденко С. В. Адміністративно-правове забезпечення обігу та застосування зброї в Україні. дис... д-ра юрид. наук, Київ, 2016. С. 443.
  13. Замрига А. Щодо визначення поняття принципів адміністративно-правового забезпечення господарської діяльності в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 2019. № 3. С. 83-86. URL: http://apnl.dnu.in.ua/3_2019/21.pdf
  14. Про схвалення Концепції створення державної системи захисту критичної інфраструктури: розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2017 р. № 1009-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1009-2017-%D1%80#Text
  15. Стратегія кібербезпеки України: указ Президента України від 15 березня 2016 року № 96/2016 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/96/2016#n11
  16. Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05.10.2017 р. № 2163-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text

ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СУДОВО-ЕКСПЕРТНИХ УСТАНОВ

УДК: 342.95 (477)

Рувін Олександр Григорович,

кандидат юридичних наук,

директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз

Міністерства юстиції України

https://orcid.org/0000-0003-0162-4686

Анотація

У статті, спираючись на аналіз норм чинного законодавства та наукові погляди вчених, надано характеристику громадському контролю за діяльністю судово-експертних установ. Наголошено на тому, що сьогодні існує нагальна необхідність збільшення вагомості участі громадськості у контролі за діяльністю судово-експертних установ, зокрема в частині забезпечення об’єктивності, неупередженості, безкорупційності та інших вимог законності діяльності судово-експертних установ.

Обґрунтовано, що громадський контроль слід розглядати як певне соціально-правове явище, в основі якого лежить конституційний принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

Доведено, що громадський контроль за діяльністю судово-експертних установ наразі є достатньо обмеженим. Наголошено, що такий стан участі громадськості в контролі в означеній сфері слід вважати обумовленим безпосередньо встановленою забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи. При цьому присутність учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи не можна вважати залученням громадськості до контролю діяльності судово-експертних установ, оскільки мова йде про окремих осіб, які мають безпосереднє відношення до проведення експертизи.

Ключові слова: контроль, громадський контроль, законодавство, судово-експертні установи.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Ігнатенко О. С. Теоретичні основи та розвиток громадського контролю в системі публічного управління. Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2019. № 4 (68). С.30-34.
  2. Громадський контроль і права людини URL: https://helsinki.org.ua/2009/12/hromadskyj-kontrol-i-prava-lyudyny/
  3. Про звернення громадян. Закон України від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1996, № 47, ст.256
  4. Про національну безпеку України. Закон України від 21 червня 2018 р. № 2469-VIII. Відомості Верховної Ради, 2018, № 31, ст.241
  5. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996. Офіційний вісник України 2010 р., № 84, стор. 36, стаття 2945
  6. Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. N 976. Офіційний вісник України 2008 р., № 86, стор. 100, стаття 2889
  7. Висновок громадської експертизи Благодійного Фонду суспільних відносин «Брат». URL: https://minjust.gov.ua/m/str_23762