УДК 351.75

Павлютін Юрій Миколайович,

кандидат юридичних наук

докторант Національної академії Служби безпеки України

e-mail: [email protected]

Анотація

У статті здійснено розгляд загальних характеристик суб’єктів забезпечення національної безпеки України, а також питання розгляду окремих суб’єктів забезпечення національної безпеки України, визначення витоків їх систематизації та проблем імплементації результатів таких досліджень у сучасну практику управління державою.

Узагальнено, що діяльність суб’єктів забезпечення національної безпеки України в заходах запобігання, реагування та ліквідації загроз національній безпеці України відноситься до розряду складних завдань.

Автор наголошує на можливості розгляду в якості суб’єктів забезпечення національної безпеки України ряду міжнародних організацій, які статутними завданнями мають забезпечення колективної (міжнародної) безпеки.

Автор доходить до висновку, що подальші наукові розвідки проблеми суб’єктів забезпечення національної безпеки доцільно проводити окремо для підсистем забезпечення: 1) стримування; 2) стійкості; 3) взаємодії.

Ключові слова: національна безпека України, забезпечення національної безпеки України, суб’єкт забезпечення національної безпеки України, система суб’єктів забезпечення національної безпеки України

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Сергієнко М.Г. Функціональні зміни суб’єктів забезпечення національної безпеки у внутрішньополітичній сфері. Теорія та практика державного управління. 2013. Вип. 2. С. 308-317.
2. Философский словарь / под ред. И.Т. Фролова. М. Республика. 2001. 719 с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. 1440 с.
4. Забезпечення інформаційної безпеки як функція сучасної держави : моногр. / О. О. Тихомиров ; заг. ред. Р. А. Калюжний. Центр навч.-наук. та наук.-практ.вид. НА СБ України, 2014. 196 с.
5. Ліпкан В. А. Поняття системи забезпечення національної безпеки України. Право і Безпека. 2003. Т.2, №4. С. 57-60. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2003_2_4_14
6. Смолянюк В.Ф. Системні засади національної безпеки України. Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Серія : Політологія. № 2. С. 107-126. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnuuaup_2018_2_11
7. Нестеренко О.В. Система суб’єктів забезпечення національної безпеки і оборони України. Право і Безпека. 2020. № 2. С. 33-39. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2020_2_6
8. Антонов В.О. Конституційно-правові засади національної безпеки України: монографія / наук. ред. Ю.С. Шемшученко. Київ: ТАЛКОМ, 2017. 576 с.
9. Кобко Є. В. Система суб’єктів публічної адміністрації в механізмі реалізації державної політики забезпечення національної безпеки України. Прикарпатський юридичний вісник. №4(25). том 2. 2018. С.84-89.
10. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 № 2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19/ed20180621#n10
11. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року "Про Стратегію національної безпеки України": Указ Президента України від 14.09.2020 № 392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/2020?find=1&text=%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA#w1_1
12. Валіхновський Р. Підходи щодо побудови гуманітарної парадигми забезпечення національної безпеки. Вісник Національної академії державного управління. Випуск № 1 / 2010. С.243-253.
13. Корнієвський О.А. Недержавна система забезпечення національної безпеки держави: концептуальні засади. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Вип. 42. С. 231-240.
14. Левицька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. К., 2002. 206 с.
15. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. К.: Атіка, 2008. 624 с.
16. Проект Доктрини недержавного забезпечення національної безпеки України. URL: http://www.antiterunity.org/ru/conferences/030409/speech/lipkan.php
17. Проект Закону України «Про недержавне забезпечення національної безпеки України» (автор проекту В.А. Ліпкан). URL: https://www.google.com.ua/search?hl=ru&source=hp&ei=ft4sW5LRBJKVmwW1-pnQCw&q=%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82+%D0%97
18. Турченко О.Г. Щодо ідентифікації категорій «інтерес» та «національний інтерес» як об’єктів забезпечення безпеки. Правничий часопис Донецького університету. № 1. С. 61-67.

УДК 342.92

Окопник Олена Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності

Центральноукраїнського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка

e-mail:[email protected]

https://orcid.org/0000-0003-0598-0557

Анотація

Стаття присвячена сучасним питанням взаємодії громадськості та прокуратури України, адже розвинене громадянське суспільство є невід’ємною складовою всіх демократичних правових держав світу. Очевидно, що сильна держава та правові інститути неможливі без поінформованого громадянського суспільства, яке стає дієвим чинником державотворення за умови конструктивного та соціально відповідального діалогу з державою в межах правового поля. Громадянське суспільство активно сприяє процесам політичної демократизації, набуття державою ознак правової, відстоюючи матеріальну і духовну незалежність людини від держави, домагаючись правової гарантії такої незалежності, захисту приватних і суспільних інтересів людей. Разом з тим, має бути зворотній зв’язок державних інститутів з громадськістю, оскільки правова держава має реагувати на запити і потреби громадян, інформувати про діяльність державних органів, видавати відповідні законодавчі акти та слідкувати за їх виконанням. Держава повинна створити ситуацію правової захищеності громадян, сформувати сприятливе правове поле для їх діяльності. Прокуратура України є одним з державних органів, який здійснює захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Тому особливого значення набуває проблема співпраці прокуратури з громадянським суспільством. У сучасному суспільстві істотно змінюється сфера діяльності прокуратури. Удосконалюються взаємодія між населенням, засобами масової інформації, державними органами і прокуратурою. І щоб така взаємодія функціонувала, Офіс Генерального прокурора повинен розробити ясну й ефективну стратегією розвитку діяльності як самої прокуратури, так і взаємодії її з громадськістю та засобами масової інформації для забезпечення прозорості та відкритості діяльності прокуратури.

Ключові слова: європейські стандарти, гласність, громадськість, державний орган, засоби масової інформації, населення, прозорість, прокуратура.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Гречанюк С., Мартинюк О. Деякі питання сучасного визначення місця прокуратури в системі органів публічного управління. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2017. №1. С. 55–62.
2. Євсєєнко Л.. До реформи прокуратури має бути залучена громадськість. Громадський простір. 26.03.2020 URL: https://www.prostir.ua/?news=do-reformy-prokuratury-maje-buty-zaluchena-hromadskist-dyrektor-idf-ukrajina
3. Задорожня О. Кроки назустріч: хто зробить більше – прокуратура чи суспільство? Вісник прокуратури. 2017. № 12. С. 59–60.
4. Мартинюк О. Адміністративна діяльність органів прокуратури: дис…. канд.. юрид. наук: 12.00.07 / Тернопольський нац.. економ. ун-т. Тернопіль, 2018. 215 с. 
5. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23.09.1997. № 539/97-ВР. Дата оновлення: 16.07.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/539/97-вр#Text
6. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-XII. Дата оновлення: 25.09.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1789-12#Text
7. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 року. № 1697-VII. Дата оновлення: 03.07.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/card2#Card
8. Реформування прокуратури України: інституційний аспект. URL: ttps://democracy-reporting.org/ua/public-prosecutors-ukraine/
9. Циганок С. Правові засади взаємодії органів прокуратури із ЗМІ та громадськістю. Підприємство, господарство і право. 2019. № 10. С. 107–110.
10. Relations between the prosecutors and the media (2013). URL : https://www.coe.int/en/web/ccpe/opinions/preliminary-works/opinion8.

УДК 349.6(477)

Кожура Людмила Олександрівна,

кандидат юридичних наук, доцент,

професор кафедри теорії та історії права

ЮІ ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

e-mail: [email protected]

Анотація

В даній науковій статті визначено особливості права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я. Визначено, що право особи з інвалідністю на охорону здоров’я пов’язане зі значною кількістю конституційних прав і свобод людини й громадянина в Україні та багато в чому забезпечує можливість належної їх реалізації. Визначено характерні риси права особи з інвалідністю на охорону здоров’я.

Встановлено, що питання права осіб на охорону здоров’я є найбільш актуальним для будь-якої особи, особливо з інвалідністю. Зважаючи на зазначене, а також враховуючи збільшення у зв’язку з подіями на Сході України чисельності осіб, які потребують своєчасної та якісної медичної допомоги, у статті пропонується здійснити окремі дієві кроки.

Ключові слова: право, соціальний захист населення, особи з інвалідністю, охорона здоров’я, права та свободи особи.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Сенюта І.Я. Право людини на охорону здоров’я та його законодавче забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Л. : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006. 217 с.
2. Генеральна Асамблея ООН. Конвенція про права інвалідів, A/RES/61/106, ст. 25 (2006). http://www.ohchr.org/EN/HRBodies/CRPD/Pages/ ConventionRightsPersonsWithDisabilities.aspx.
3. ВООЗ. Визначення здоров’я. http://www.who.int/about/definition/en/print.html.
4. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021
5. ООН. Комітет з  економічних, соціальних і  культурних прав, зауваження загального порядку № 3: Природа зобов’язань держав-учасників, E/1991/23 (14 грудня 1990 р.). http://www2.ohchr.org/english/bodies/cescr/comments.htm.
6. Основи законодавства України про охорону здоров'я : Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII. Відомості Верховної Ради України, 1993. № 4. Ст.19.
7. Воробйов В.В. Адміністративно-правове регулювання сфери охорони здоров’я: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. З.: Класичний приватний університет, 2012. 218 с.
8. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина. Х., 2001, «Факт», 375 с.
9. Охрана здоровья и права человека: ресурсное пособие / под научной редакцией И.Я. Сенюты (версия на рус. языке).  5-е изд., доп. Львов : Издательство ЛОБФ «Медицина и право», 2015. 989 с.
10. Пищита А.Н., Стеценко С.Г. Медицинское право. Особенная часть. Право на жизнь и получение медицинской помощи. Дефекты оказания медицинской помощи. Учебно-методическое пособие. М.: РМАПО, 2005. 48 с.
11. Тодыка Ю. Н. Конституционный статус человека и гражданина в Украине / Ю. Н. Тодыка, О. Ю. Тодыка. К.: Концерн «Видавничий дім Ін Юре», 2004. 368 с.
12. Соціальний захист населення України : статистичний збірник. URL. http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/07/zb_szn_2017.pdf
13. Про затвердження Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 121. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121-2011-п
14. Інвалідність, інтеграція, здоров’я і права людини. Охорона здоров’я і права людини: ресурсний посібник. 2015. 113 с.

УДК 351.74

Кобзар Олександр Федорович,

доктор юридичних наук, професор,

начальник кафедри забезпечення державної безпеки

Київського факультету Національної академії

Національної гвардії України

https://orcid.org/0000-0002-5422-235X

Мальцев Віталій Вікторович,

кандидат юридичних наук,

начальник відділення по роботі з особовим складом

військової частини 3066

Північного оперативно-територіального об’єднання

Національної гвардії України

Анотація

У статті проаналізовано теоретичні та понятійно-категоріальні засади забезпечення громадської безпеки органами правопорядку, а також досліджено міжнародний досвід відповідних органів щодо реалізації своїх повноважень відносно забезпечення прав і свобод людини і громадянина в межах забезпечення громадського порядку та безпеки.

Авторами досліджено досвід ряду провідних країн. Зокрема, Франції, Італії, США. Окресливши діяльність Національної гвардії України щодо забезпечення громадської безпеки та порядку, а також розробивши можливі шляхи оптимізації відповідної сфери, у контексті використання міжнародного досвіду та аналізу концепції громадської безпеки, вивчення міжнародного досвіду правоохоронних органів дозволило сформувати окремі пропозиції щодо оптимізації функціонування Національної гвардії України в цій галузі.

Ключові слова: Національна гвардія України, органи правопорядку, порядок, безпека, громада, досвід.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. К. : Укр. енцикл. Т. 1: А - Г. 672 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. 1440 с.
3. Про заходи виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. № 409 «Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж»: наказ (спільний) Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці №32/288 від 27.11.1997 р.
4. Про Національну гвардію України: Закон України від 13 березня 2014 р., № 876-VII. Відомості Верховної Ради. 2014. № 17. Ст. 594.
5. Sécurité Intérieure // Офіційний сайт Національної жандармерії Франції (Gendarmerie NationaleMinistère de l'intérieur). URL: http://goo.gl/4LV6AF
6. Maintien de l'ordre // Офіційний сайт Національної жандармерії Франції (Gendarmerie NationaleMinistère de l'intérieur). 2016. URL: http://goo.gl/sWX04u
7. Горбач Д. О. Деякі питання організації і діяльності корпусу карабінерів Італії та можливості їх застосування в Україні. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Право і держава: проблеми розвитку і взаємодії у ХХІ ст.», 30-31 січня 2015 року. Запоріжжя: ЗНУ, 2015. С. 108-110.
8. Структура и численост Министерство на вътрешните работи: Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ Болгарії. 2014. URL: http://www.mvr.bg/Za_MVR/struktura.htm
9. Шляхтов Д. ВВС Национальной Гвардии США. PENTAGONUS. 2009. URL: http://pentagonus.ru/publ/vvs_nacionalnoj_gvardii_ssha/13-1-0-1361
10. A path with purpose // Офіційний сайт Національної гвардії США. 2015. URL: http://www.nationalguard.com/careers; Guard FAQS [// Офіційний сайт Національної гвардії США. 2015. URL: http://www.nationalguard.com/guard-faqs

УДК 342.9

Панов Владислав Віталійович,

здобувач наукової лабораторії з проблем

превентивної діяльності та запобігання корупції

Навчально-наукового інституту №3 НАВС

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблематики правового регулювання особливостей дисциплінарної відповідальності антикорупційних органів у зарубіжних країнах. З метою комплексного теоретичного вивчення зарубіжного досвіду у дослідженні представлено механізм дисциплінарної відповідальності співробітників антикорупційних органів таких країн як Італія, Польща, Литва.

Автором на підставі аналізу зарубіжних механізмів мав змогу прослідкувати їх характерні риси. Серед основних видів стягнення виокремлено такі як попередження, догана, штраф, пониження в посаді, призупинення у присвоєнні службового звання чи рангу, відсторонення від служби та звільнення. Для оцінки серйозності дисциплінарного проступку співробітника в європейських антикорупційних органах застосовуються такі критерії: навмисність поведінки, ступінь недбалості, демонстрована необережність або недосвідченість; обов'язки, пов'язані із займаною посадою; тяжкість шкоди; ступінь шкоди, небезпеки, завданої діями службової чи посадової особи; будь-яка наявність обтяжуючих або пом'якшуючих обставин; випадковість або повторення відповідного порушення для цілей будь-якого рецидиву. Співробітник за вчинення дисциплінарного проступку притягується лише один раз до дисциплінарної відповідальності. Строк притягнення співробітників антикорупційних органів у європейських країнах варіюється: від одного місяця до одного року.

Ключові слова: дисциплінарна відповідальність, дисциплінарний проступок, стягнення, антикорупційний орган, службова особа, посадова особа.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про Центральне антикорупційне бюро: Закон Польщі від 09.06.2006URL:http://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=WDU20061040708
2. Офіційний сайт Національного управління боротьби з корупції Італії URL: https://www.anticorruzione.it/portal/public/classic/Autorita
3. Дисциплінарний кодекс Національного управління боротьби з корупцієюІталіїURL: http://10.119.128.66:8080/portal/rest/jcr/repository/collaboration/Digital%20Assets/anacdocs/AmministrazioneTrasparente/DisposizioniGenerali/AttiGenerali/CodiceDisciplinareComportamento/1.%20codice%20disciplinare%20dipendenti%20.pdf
4. Постанова Італії No 1200 від 18 грудня 2019 року щодо прийняття "Положення про дисциплінарну відповідальність Національного органу з боротьби з корупцією" url: https://www.anticorruzione.it/portal/rest/jcr/repository/collaboration/Digital%20Assets/anacdocs/AmministrazioneTrasparente/DisposizioniGenerali/AttiGenerali/CodiceDisciplinareComportamento/Regolamento%20in%20materia%20di%20responsabilit%C3%83%C2%A0%20disciplinare.pdf
5. Закон Литовської Республіки «Про Спеціальну слідчу службу Литовської Республіки» 02-05-2000№ VIII-1649 URL: https://www.stt.lt/data/public/uploads/2019/11/d1_stt_istatymas_eng_2018_03.pdf