УДК 342.565.2 (497.2)

Садовська Ольга Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри конституційного права та правосуддя

 Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-9897-082X

Левенець Анжела Вікторівна,

кандидат юридичних наук,  доцент кафедри

конституційного права та правосуддя 

 Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-1941-513X

Анотація

Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду правового регулювання статусу спеціалізованого органу конституційного контролю на прикладі Республіки Болгарії в контексті вивчення позитивних та ефективних практик реалізації повноважень Конституційного суду для української політичної та правової систем та реформ, що відбуваються в Україні.

На  підставі статей Конституції, Закону про Конституційній суд,  деяких поправок до означених Законів, рішень КС та  теоретичних розробок  болгарських вчених проаналізовано історію створення, порядок формування, основні функції та роль КС Республіки Болгарія в системі органів державної влади. Встановлено, що КС здійснює особливі, лише йому притаманні, функції, провідна роль серед яких належить функціям саме конституційного контролю та тлумаченню норм конституції. Проаналізовано відмінні риси повноважень Конституційного Суду щодо тлумачення конституційних положень та міжнародних актів, актів ЄС, а також виведені основні думки, сформовані з цього питання в правовій доктрині. У ході викладу також звертається увага на обов’язковість інтерпретаційних рішень Конституційного Суду та їх юридичну силу. Встановлена різниця між тлумаченням, передбаченим у Конституції як окреме повноваження та причинно-наслідковим тлумаченням, яке суд здійснює за необхідності при здійсненні інших своїх повноважень. Загалом практика КС Болгарії відіграє надзвичайно важливу роль для встановлення та функціонування правової держави, для створення умов для розвитку міждержавного співробітництва, а також для реалізації зовнішньополітичних прагнень держави та захисту прав громадян.

Визначені деякі проблеми правового та політичного характеру, що впливають  на діяльність КС Болгарії, розв’язання  яких є суттєвими у практиці КС України. Приділено увага аналізу політичної функції КС. Акцентовано, що самостійність і правова незалежність КС в системі державної влади, його непідзвітність іншим органам, не означає, що інші гілки влади позбавлені можливості впливу на цей орган, але при цьому КС не має бути важелем впливу на розстановку політичних сил.

Зроблено висновок, що Конституційний суд забезпечує верховенство Конституції, без його діяльності неможливо посилити та вдосконалити конституційну справедливість у Болгарії, а також повністю реалізувати функції основного закону країни. Хоча рішення Конституційного суду, які оголошують неконституційними закони та інші акти, можуть мати політичні наслідки, Конституційний суд не може і не повинен бути віднесений до категорії політичних судів та існує поза трикутником влади.

Ключові слова: Республіка Болгарія, Конституція, Конституційний суд, конституційний контроль, конституційне правосуддя, система влади, політичне правосуддя, політизація рішень.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Бутирський А. А. Судова система Республіки Болгарія: зміст та особливості. Держава і право. Вип.53. 2011. С. 188-193.
2. Българска конституционна съдийка Е. Друмева изнесе лекция в Дармщад. Новини и анализи от България. _ DW_ 04.06.2007. URL: https://p.dw.com/p/B3vA
3. Закон за Конституционен съд 1991 г. Обн. Държавен вестник бр.67 от 16 август 1991 г., изм. и доп., бр. 25 от 16 март 2001 г., бр. 50 от 21.06.2014г., бр. 14 от 19.02.2016 г., изм., бр. 16 от 26.02.2016 г., изм. и доп., бр. 9 от 29.01.2019 г., доп., бр. 30 от 31.03.2020 г., г. URL: http://www.constcourt.bg/bg/LegalBasis
4. Івановська А.М. До питання про місце Конституційного суду України в системі органів державної влади. Університетські наукові записки, Хмельницький ун-т управляння та права. 2015. №1 (53). С.12-26.
5. Иорданова З. Преглед на практиката на Конституционен съд на Република България по въпросите на избираемостта и несъвместимостта в държавното управление. Научни трудове на Русенския университет. 2012. Том 51. Сер. 7. С. 66 – 74. URL: researchgate.net/publication/331653320
6. Карагьозова-Финкова М. Конституционен съд. Конституционен съд. Юриспруденция 1997-2006 г. разд. VIII. София, Издателство «Отворено общество», 2010. С. 675-780.
7. Ковальчук В.Б. До питання про роль та місце Конституційного суду в системі вищих органів державної влади: в контексті європейського досвіду. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Юридичні науки. №837. С. 137-142.
8. Конституционное право: словарь. Отв. ред. проф. Маклаков В.В. М.: Юристь, 2001.
9. Конституционен съд. Юриспруденция 1997-2006. София, Издателство «Отворено общество», 2010. 881 с.
10. Конституция на Република България. София, 1991. URL: parliament.bg/bg/18
11. Марков Г. 2020 - Борисов победи опозицията с 5:0. URL:https://www.24chasa.bg/mnenia/article/9414200/
12. Начева С. Конституционноправни основи на политическият живот в България. Избирателни закони. София: Изд-во «Сиби», 2001. С.4-49.
13. Неновски Н. Конституция на Република България анотирана с тълкуванията на Конституционния съд. София, Сиби. 2001. 347 с.
14. Неновски Н. Конституцията: актуални въпроси на теорията и практиката. София, Сиби. 2002.136 c.
15. Опря О. В. Конституционные суды в постсоциалистических государствах Восточной Европы: на примере Конституционного суда Республики Болгарии: дис. … к.ю.н.: 12.00.02. М., 2002. 192 с. URL:com/content/constitutsionnyt-sudy-v-postsozialist.-gosudarstvach/
16. Премьер-министр Болгарии предложил изменить Конституцию на фоне протестов. Политика, 15 авг 2020. URL: https://www.rbc.ru/politics/15/ 08/ 2020/ 5f36fc249a7947a2595bfc8e.
17. Президент Болгарии призвал правительство уйти в отставку. 11.07.2020. URL: http://dw.com/ru/президент-болгарии-призвал-правительство-уйти-в-отставку/a-54141980
18. Решения на Конституционния съд на Република България №18 от 16.12.1993.URL:http://www.constcourt.bg/Pages/Document/default.aspx?ID=133.
19. Решение №1 КС РБ от 29 февруари 2000 г. по конституционно дело N: 3 от 1999 г. Обн., ДВ, бр. 18 от 07.03.2000 г.. URL: lex.bg/laws/Idoc/; Страсбург.CERD. URL:miris.euros.edu/mugs2/do/blom.html?
20. Решение № 4 от 21 април 1992 г. по конституционно дело № 1 от 1991 г. ДВ, бр. 35 от 28.04.1992 г. URL: lex.bg/laws/Idoc/
21. Решение № 12 от 30 юли 2020 г. Обн., ДВ, бр. 70 от 7 август 2020 г.. URL: http://www.constcourt.bg/bg/Home/Home
22. Спасов, Б. Конституционно право на Република България. Част втора. С., 2002. 234 с.
23. Стоилов Я. Конституционни промени във връзка с членството на Република България в Европески съюз. Понеделник. 2001.бр.12. С.65-72.
24. Танчев Е. Конституционен контрол в сравнителна и българска перспектива. Конституционен съд. Юриспруденция 1997-2006 г. София, Институт «Отворено общество», 2010. 881 с.
25. Ханрети Крис. Българският Конституционен съд като дополнителна законодателна камара / Превод на В.Петров. 2014. SAGE/ East European Politics and Societies and Cultures, Vol.28. 3 August 2014, 540-558. URL: www.sadebnopravo.bg.
26. Христова Г. Конституційна скарга як національний «фільтр» справ на шляху до Європейського суду з прав людини. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції з питань запровадження конституційної скарги в Україні: збірка тез. м. Київ, 18 груд. 2015 р. Конституц. Суд України; за заг. ред. Ю. В. Бауліна. К.: ВАІТЕ, 2016. 186 с.

УДК 342:342.733

Мілова Тетяна Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент

кафедри державно-правових дисциплін та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-1480-6772

Анотація

Стаття присвячена теоретичному аналізу існуючих міжнародних стандартів щодо права людини і громадянина на свободу наукової творчості та розкриттю їх особливостей. Наголошується, що основоположну роль у процесі забезпечення прав і свобод відіграють міжнародні стандарти, які полягають у визначенні пріоритетних напрямів, умов та вимог, за допомогою яких здійснюється забезпечення, охорона та ефективна реалізація прав та свобод людини та громадянина.

На підставі аналізу існуючих дефініцій, визначено, що основою міжнародних стандартів прав людини, в тому числі і права на свободу наукової творчості, виступають міжнародно-правові акти, що містять правила діяльності, формулюють права, свободи та обов’язки відповідних суб’єктів.

Серед міжнародних стандартів щодо права на свободу наукової творчості проаналізовано документи універсального та регіонального характеру. Серед універсальних стандартів досліджуваного права зосереджено увагу на нормах Статуту ООН, Загальної декларації прав людини та Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

Крім того, проаналізовано окремі положення Декларації про науку та використання наукових знань 1999 року.

В рамках регіонального співробітництва – Європейського простору, звернена увага на Хартію основних прав Європейського Союзу, яка гарантує свободу науково-дослідницької діяльності.

Розглянуто ряд документів, що вказують на певні обмеження права на свободу наукової творчості у частині окремих предметів дослідження: Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини, Загальна декларація про геном людини і права людини.

Зауважується, що міжнародні стандарти щодо права людини і громадянина на свободу наукової творчості містяться в комплексі універсальних та регіональних документів. Закріпивши право на свободу наукової творчості на світовому рівні, тим самим, було офіційно покладено відповідний обов’язок на державу. Наявність окремих обмежень щодо реалізації права на свободу наукової творчості в окремих сферах є виправданим кроком.

Ключові слова: міжнародні стандарти, культурні права, право на свободу наукової творчості, наукова діяльність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Рабінович П., Венецька О. Міжнародні стандарти прав людини: загальні ознаки, класифікація. Вісник Академії правових наук України. 2012. № 4. С. 18-28. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vapny_2012_4_4
2. Криворучко Л.С. Сутність міжнародних стандартів у організаційно-правовому забезпеченні захисту прав людини в Україні: аналітичний огляд. Правничий вісник Університету «Крок». 2012. Вип. 12. С. 58–61.
3. Руднєва О.М. Міжнародні стандарти прав людини та їх роль в розвитку правової системи України: теоретична характеристика: автореф. дис. на здобуття наук ступеня д-ра юрид. наук: 12.00.10. Харків, 2011. 36 с.
4. Мілова Т.М. Конституційне право людини і громадянина на свободу наукової творчості в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02. Київ, 2008. 19 с.
5. Статут Організації Об’єднаних Націй. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010
6. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К.Качуренко. Київ: Наукова думка, 1992. С. 18-24.
7. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К.Качуренко. Київ: Наукова думка, 1992. С. 24-36.
8. Статут Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури від 16.11.1945 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua
9. Декларация о науке и использовании научных знаний. URL: http://www.unesco.ru/rus/pages/
10. Етичний кодекс вченого України. URL: https://www.znu.edu.ua/etychnyj-kodex-uchenogo-Ukrajiny.pdf
11. Хартія основних прав Європейського Союзу від 07.12.2000 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_524
12. Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини від 04.04.1997 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_334
13. Загальна декларація про геном людини і права людини від 11.11.1997 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_575
14. Угода між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво від 04.07.2002 р. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_194

УДК 340.15

Чернік Світлана Дмитрівна,

кандидат історичних наук, доцент,

доцент кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного

 університету імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-3290-1797

Анотація

Стаття присвячена дослідженню основних наукових підходів до визначення впливу римського права на англійське право, узагальнено результати наукових досліджень у визначеному напрямку. Означено, що римське право стало основою для формування багатьох країн світу, зокрема європейських. Перебування території Британських островів під владою Римської імперії дає підстави для дискусій в наукових колах щодо питання впливу римського права на англійське право. Виділено дві групи вчених, які відстоюють різні позиції. Одна група вчених наполягає на відсутності такого впливу, інша – доводить протилежне. Досліджено основні аргументи, наведені науковцями. Акцентовано увагу на тому, що вчені, які заперечують наявність впливу римського права на англійське право, вважають основою його формування звичаєве право племен германського походження, які завоювали Британію. У статті відображено доводи науковців, які прослідковують взаємодію римського права з правом Англії. Встановлено, що норми римського права застосовувалися в англійських судах, вивчалися в університетах Англії, застосовувалася відповідна термінологія, правові методи, загальні поняття, принципи, цінності. Окремо приділено увагу вивченню рецепції римського права в Англії, яка мала латентний характер та особливі форми. З’ясовано, що розбіжності щодо визначення впливу римського права та англійське право прослідковуються у характеристиці джерел англійського права, зокрема судового прецеденту. Відзначено, що між країнами відбувається постійна взаємодія на світовому, регіональному, міждержавному рівнях, що дає можливість переймати досвід одна одної. Зроблено висновок, що в науковій літературі немає єдиного підходу до визначення впливу римського права на англійське право, що пов’язано із різним розумінням ступеня його взаємодії.

Ключові слова: римське право, право Англії, загальне право, джерела права, рецепція.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Аннерс Э. История европейского права. М.: Наука, 1996. 397 с.
2. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. М.: Инфра-М-Норма, 1998. 624 с.
3. Давид Р. Основные правовые системы современности (сравнительное право); пер. с фр. В. Туманова. М.: Прогресс, 1988. 279 с.
4. Данькова Л.И. Судебный прецедент в англосаксонской системе права: исторический аспект. Vesnik of Yanka Kupala State University of Grodno. Series 4. Jurisprudence. №3 (150). С. 27-33.
5. Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект): дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2002. 229 с.
6. Марченко А.А. Історико-правовий екскурс генезису прецедентного права. Наука і правоохорона. № 3. С. 267-275.
7. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части. М.: Дело, 2002. 464 с.
8. Полянський Є. Першоджерела англо-американської юриспруденції: від права Стародавнього Риму до формування загального права. Юридичний вісник. №6. С. 239-244.
9. Романов А.К. Право и правовая система Великобритании. М. : ФОРУМ, 2014. 288 с.
10. Харитонов Є. О., Гейко М. О. Характерні риси рецепції римського права у англійській правовій традиції. Актуальні проблеми держави і права. Вип. 31. С. 5-9.
11. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х т.т. Том І. Основы: Пер. с нем. М., 2000. 480 с.
12. Чернецька О. В., Шилінгов В. С. Право Англії як класична модель прецедентного права. Часопис Київського університету права. №4. С. 348‑352.

Титульна сторінка

УДК 37.032:355.137

Трофіменко Олег Володимирович,

Начальник Окремого контрольно-пропускного пункту

«Київ» Державної прикордонної служби України

e-mail: [email protected]

 Анотація

В статті на підставі аналізу позицій вчених здійснено аналіз наукових робіт щодо розуміння терміну «система» та виокремлено основні її ознаки.

Надано власне розуміння системи суб’єктів забезпечення сектору безпеки і оборони. Під якою запропоновано розуміти сукупність об’єднаних, взаємопов’язаних і взаємодіючих один з одним складових системи сектору безпеки і оборони, які відповідно до визначеної законодавчими актами компетенції здійснюють повноваження щодо формування та реалізації державної політики у відповідних сферах національної безпеки і оборони, діяльність яких спрямована на забезпечення національної безпеки та її окремих складових – воєнної безпеки, здійснення військово-політичного, адміністративного та безпосереднього військового керівництва силами оборони.

Визначено основні ознаки системи суб’єктів забезпечення сектору безпеки і оборони, які здійснюють повноваження щодо формування та реалізації державної політики у відповідних сферах національної безпеки і оборони.

Доведено, що Державна прикордонна служба України займає відповідальне місце в системі суб’єктів забезпечення сектору безпеки і оборони, та відповідно до своєї компетенції забезпечує ефективну реалізацію державної політики у сфері безпеки державного кордону України, а також охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Ключові слова: Державна прикордонна служба України, взаємодія, координація, форми, види, сектор безпеки і оборони, національні інтереси.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України : Указ Президента України від 14 березня 2016 року № 92/2016. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2016#Text.
2. Про Державну прикордонну службу України : Закон України від 3 квітня 2003 року № 661-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15#Text.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250 000, уклад. та голов. ред. В.Т. Бусел, Київ: Ірпінь, Перун. 2005. 1728 с.
4. Філософський енциклопедичний словник / за ред. В.І. Шинкарук та ін. Київ : Абрис, 2002. 751 с.
5. Зінченко Л.В., Шаповалова Н.В. Теоретичний аналіз поняття «взаємодія» як соціально-психологічний феномен. MODERN DIRECTIONS OF THEORETICAL AND APPLIED RESEARCHES. 2014. 18-30 March, 2014 URL : https://sworld.com.ua/konfer34/457.pdf
6. Завгородній В.А. Правове регулювання взаємодії органів Національної поліції та громадських організацій у протидії корупції: навч. посіб. Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2016. 168 с.
7. Шабатько К.В. Особливості міжрівневої взаємодії в системі державного управління України. Форум права. 2012 № 4. С. 1024-1038
8. Назар Ю.С. Взаємодія органів внутрішніх справ із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у профілактиці адміністративних правопорушень : моногр. Львів : ЛьвДУВС, 2012. 160 с.
9. Шевчук О.М. Взаємодія та координація органів державної влади щодо забезпечення державного контролю у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 8. С. 126-129.
10. Ярмак О.М. Поняття, сутність взаємодії та її роль у розвитку соціальної системи. Право і безпека. 2006. № 5ʼ5. с. 46-49.
11. Гронський С.В. Сутність взаємодії Державної прикордонної служби України з правоохоронними органами інших держав. Наукові записки Львівського університету бізнеса та права. 2013. Вип. 11. С. 315-318.
12. Галанюк Я.С. Удосконалення механізмів взаємодії Державної прикордонної служби України з органами державної влади та місцевого самоврядування. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. Том 29 (68) № 1. 2018. С. 47-54.
13. Савенко І. М. Принципи та функції Державної прикордонної служби України. Науковий вісник. Вип. 15. URL: http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk15/fail/Savenko.pdf
14. Заброда Д.Г. Взаємодія субʼєктів боротьби з корупцією : дис. … канд. юрид. наук. Київ. 2005, 203 с.
15. Черепненко О.Я. Взаємодія підрозділів ОВС з іншими силовими структурами, державними та громадськими організаціями при ліквідації масових заворушень. Форум права. 2011-2. С. 957-962.
16. Про Національну безпеку України : Закон України від 06.2018 № 2469-VIII URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text
17. Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України 30.11.2018 № 971 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1468-18#n15.
18. Інструкція про порядок взаємодії органів Державної прикордонної служби України та Національної поліції України під час виконання завдань у межах зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення: наказ Міністерства внутрішніх справ України від 05.04.2019 № 251 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0421-19#Text.
19. Інструкція про порядок взаємодії дільничних інспекторів прикордонної служби Державної прикордонної служби України та дільничних офіцерів поліції Національної поліції України : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2017 № 689 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1083-17#Text.
20. Інструкція про порядок взаємодії між посадовими особами підрозділів Державної прикордонної служби України та територіальних органів Національної поліції України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в місцях значного скупчення транспортних засобів перед пунктами пропуску через державний кордон України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2017 № 128 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0346-17#Text.
21. Порядок організації взаємодії Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України під час забезпечення захисту державного кордону України в мирний час : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01.10.2018 № 802 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1188-18#Text.
22. Порядок взаємодії органів Державної прикордонної служби України та Державної фіскальної служби України під час виявлення ознак порушень митних правил, а також виявлення майна, яке не має власника або власник якого невідомий : наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України від 18.10.2018 № 849/828 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1290-18#Text
23. Порядок взаємодії інформаційних систем Державної фіскальної служби України та Державної прикордонної служби України щодо обміну інформацією, необхідною для забезпечення контролю при переміщенні осіб та транспортних засобів через державний (митний) кордон України та адміністративний кордон вільної економічної зони "Крим" : наказ Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 № 746/759 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1207-17#Text.
24. Інструкція про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та взаємодії з територіальними органами Державної міграційної служби України під час звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 10.08.2016 № 772 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1212-16#Text.
25. Інструкція про порядок взаємодії підрозділів митної варти Державної митної служби України та підрозділів Державної прикордонної служби України : наказ Державної митної служби України від 08.09.2003 № 597/65 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0803-03#Text
26. Сергієнко Є.В. Структура та класифікація механізмів взаємодії субʼєктів місцевого самоврядування. Науковий вісник Академії муніципального управління : зб. наук. праць. К., 2012. Вип. 2. С. 278–290.
27. Малярова В.О., Дмитрієва Л.В. Види і форми взаємодії під впливом нового кримінального процесуального законодавства. Науковий вісник Ужгородського національного університету, Вип .43, Т. 2 С. 179-182.