СЛАВНЕ 90-РІЧЧЯ

З 1948 року Олена Петрівна поєднала свою долю з Кіровоградським педагогічним: багато десятиліть учила студентів рідної мови, формувала у вихованців громадянську позицію, розвідувала нові пласти лінгвістики. Ювілярку щиро поважають колишні учні як вимогливого й толерантного викладача, учителі – як мудрого наставника, а всі разом – як чудову жінку.

З 1952 Олена Петрівна Жмурко кілька років виконувала обов’язки завідувача кафедри української мови. Навіть перебуваючи на заслуженому відпочинку, працювала до 1981. Донині пам’ятає всіх своїх студентів, колег, викладачів, добрих людей, з якими зводила доля, надзвичайно цікаво розповідає про нелегкі життєві шляхи, зокрема про студентські роки, що збіглися з Великою Вітчизняною. Олена Петрівна – активний читач бібліотеки, її зразковій орфоепії, прекрасній вимові, взірцевій риториці навіть сьогодні може позаздрити відомий столичний диктор чи народний артист. Через кілька днів після ювілею її запросили на чергову зустріч колишні студенти випуску 1972 року.

Хоч роки летять, мов води з гір, Ви, Олено Петрівно, для нас є прикладом старанності, діловитості й професіоналізму. Ваші мудрість, життєвий досвід, щирість, відвертість і справедливість не мають меж та кордонів, Ваша енергійність змушувала щосекунди бути готовим до дії, Ваш гумор особливий і незабутній. Ми щасливі з того, що маємо такого Колегу й Учителя.

Нехай доля буде милостивою й лагідною до Вас, хай дарує Вам довгі літа, котрі не стануть тягарем, щоби душі не вигасла зірниця, хай повниться до краю день за днем добра і щастя золота криниця.

Високоповажна Олено Петрівно! Зичимо Вам здоров’я, світла і добра, сили та наснаги в житті. Хай радощі повсякчас дарують Вам рідні люди – діти, внуки, увесь Ваш рід. З роси й води Вам, наша рідна!