Літературно-краєзнавча мандрівка на «Хутір Надія»
12 грудня в конференц-залі музейно-театрального простору «Хутір Надія» відбулася презентація видання «Заповідник-музей Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) “Хутір Надія”», упорядкованого Тетяною Кравченко та Дариною Третяк. Захід приурочено до 120-річчя від дня народження Андрія Юрійовича Тобілевича, онука Івана Карпенка-Карого, засновника і першого директора музею-заповідника, який писав про свою справу так: «Це мій обов'язок і борг перед славетними дідами, перед батьками, перед собою, перед українською культурою, перед минулим і майбутнім».
Це та інші листи й висловлювання родини Тобілевичів розміщено на мальовничих сторінках магнетично художньої книги, що приваблює по-новому відкривати для себе хутір. Кафедра української філології та журналістики залюбки долучилася до вагомої для області події в межах фахового діалогу з історико-краєзнавчою спільнотою регіону.
Модерував зустріч директор Центральноукраїнського обласного краєзнавчого музею Борис Шевченко, який окреслив авторську концепцію серії видань, присвячених філіям музею, та наголосив на значенні науково-популярних книжок для збереження й популяризації історико-культурної спадщини Кіровоградщини. Завідувачка заповідника-музею «Хутір Надія» та одна з авторок-упорядниць видання Тетяна Кравченко зосередилася на постаті Андрія Тобілевича, розповівши про його самовіддану боротьбу за створення музею-заповідника, численні листи до державних інституцій і наполегливість, завдяки якій сьогодні Хутір Надія є важливим осередком театральної та літературної пам’яті України. Завідувачка Регіональним центром наукових історико-краєзнавчих досліджень Дарина Третяк звернула увагу на структуру книжки, її документальну базу та акцент на культурних і природних принадах садиби. Окремо було згадано непересічний внесок автора фотографій до видання, військовослужбовця ЗСУ Артема Безшкуренка.
Для кафедри української філології та журналістики участь у цьому заході має прикладне освітнє значення. Представлене видання та виголошені доповіді сприяють підсиленню курсу Історії української літератури, зокрема під час вивчення творчості Івана Карпенка-Карого та інших корифеїв українського театру, а також поєднанню текстуального аналізу з живим історико-культурним контекстом. Це сприяє формуванню у студентів цілісного бачення літературного процесу та усвідомлення цінності національної театральної традиції як невід’ємної частини української культурної ідентичності.
