ЧОМУ ПЕРШИМ ПРІОРИТЕТОМ НЕОБХІДНО ОБИРАТИ ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ, АБО ЧИ МОЖЕ БУТИ ЩАСЛИВИМ ПОНЕДІЛОК?
Серце й розум, твердь ритмічно:
Першим став – філологічний!!!
Моє. Замість епіграфа
Факультет філології та журналістики Центральноукраїнського державного педагогічного університету запрошує до своїх лав і тих, хто свідомо вирішив здобути наш диплом, і тих, хто не визначився ще з вибором.
Наш факультет варто ставити першим у списку пріоритетів, щоб Ви мали змогу стати нашими студентами, приєднатися до сонму обраних, розумних, успішних і щасливих.
Я не буду розповідати історії наших відомих випускників. Для цього мені не вистачить і року. Я розповім про те, чи може бути понеділок щасливим.
15 червня 2020 року, у понеділок, на кафедру української мови завітала наша колишня студентка Юлечка Мурович (2008–2013 роки навчання). Нині це – Мамренко Юлія Сергіївна – учитель англійської мови НВО–ЗШ І–ІІ ступенів із гімназійними класами № 31 ДЦЮТ «Сузір’я» в місті Кропивницькому.
Ця прекрасна людина привезла 4 пакети книжок у подарунок рідній кафедрі. Хто розуміє, що таке книжка для філолога, – той оцінить такий благородний жест. Це як віддати частину себе. Хоч на кафедрі давно створений бібліофонд (самі викладачі приносять власні друковані скарби, що ми презентуємо переможцям усіляких конкурсів, організованих нами ж). Такий собі кругообіг видань у середовищі інтелектуальної еліти.
Може, знайдуться скептики, які скажуть: стали непотрібними книжки, то й привезла. Не все так просто. Зверніть увагу на те, що, по-перше, у країні карантин: нікуди нікого не пускають, по-друге, книжок багато, їх навіть важко нести (хтось міг просто віддати в макулатуру чи притягти до найближчого смітника), по-третє, це треба було вийти із зони власного комфорту, приїхати в інший район міста, по-четверте, треба було попросити бабусю, щоб посиділа з двома крихітними малючками (ґавенятами, як каже Юля)¸ які навіть не ходять до дитячого садка, а бабуся з ними довго не витримує, по-п’яте, Юлія Сергіївна написала про це заздалегідь, сфотографувала книжки, цікавилася, які саме пригодяться, по-шосте, навіть на світлинах видно, які це цінні видання: словники, підручники, посібники (я б свої нікому не віддала!), по-сьоме, у сім’ї двоє діток (навіть їм у майбутньому стали б у пригоді)… І цей перелік чеснот ще можна продовжувати.
Понеділок направду може бути щасливий, бо саме такі емоції я відчувала в той день. Отакі в нас захмарні студенти – розумні, відповідальні, успішні, затребувані, щасливі й небайдужі. Мені здається, що Юлечка зовсім не змінилася із часів студентства: така ж красива, романтична, стильна.
Я попросила, щоб вона написала кілька слів для тих, кому адресований її щедрий подарунок. Ось її послання:
«Нинішнім та майбутнім студентам найкращого факультету!
Знайте: лише той вільний, хто самостійно мислить! Наполегливо навчайтесь, пізнавайте, а головне – створюйте себе. Студентські роки – найяскравіші, а особливо це відчуваєш, коли ти – студент філологічного факультету.
Пам’ятайте: з Вашим багажем знань, міркувань, думок – де б не опинилися – Ви будете почуватися впевнено.
Прагніть: не тільки гордо нести почесне звання еліти суспільства, а впевнено нею бути.
Повірте: свою належність до людей мислячих і вільних Ви відчуєте не раз у своєму житті після навчання на найкращому факультеті нашого університету.
Зичу Вам мудрості, наполегливості та легких доріг у досягненні своєї мети».
Краще і я б не написала. Ось які мудрі люди виходять із наших стін.
І найголовніше! Чи здійснювала б людина таку кількість потуг, чи бажала б робити подарунки, ба, навіть просто зустрічатися з тими, хто до неї ставився несправедливо, про кого залишилися неприємні спогади, хто не залишив у душі та пам’яті ніякого позитивного сліду. Так отож!
Хай Ваш розум і серце правильно підказують: ПЕРШИМ У СПИСКУ ПРІОРИТЕТІВ СТАВ ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ!
Завідувач кафедри української мови
професор С. Л. Ковтюх
