ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ФОРУМ ІЗ ПРОБЛЕМНИХ ПИТАНЬ НОВОЇ РЕДАКЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ

25–26 червня 2020 року кафедра української мови Центральноукраїнського державного педагогічного університету (м. Кропивницький) організувала й провела Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Проблемні питання нової редакції Українського правопису» дистанційно на платформі «ZOOM».

Програма конференції передбачала роботу за такими секціями:

1. Історія Українського правопису.

2. Нова редакція Українського правопису: проблеми, виклики, інновації.

3. Методика впровадження нової редакції Українського правопису 2019 року в освітній процес.

Учасників лінгвістичного форуму привітав проректор з наукової роботи Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка доктор філологічних наук, професор С. П. Михида.

У конференції взяли участь члени Української національної комісії з питань правопису – завідувач відділу граматики та наукової термінології Інституту української мови НАН України доктор філологічних наук, професор К. Г. Городенська та доктор філологічних наук, професор кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича М. С. Скаб, член Національної комісії зі стандартів державної мови кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Л. О. Кравченко, головний науковий співробітник відділу навчання української мови та літератури Інституту педагогіки НАПН України доктор педагогічних наук, професор О. М. Горошкіна, старші наукові співробітники відділу граматики та наукової термінології Інституту української мови НАН України кандидати філологічних наук Л. М. Колібаба та В. М. Фурса, авторитетні завідувачі кафедр: З. О. Валюх – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української філології та славістики Київського національного лінгвістичного університету, М. М. Торчинський – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української філології Хмельницького національного університету, О. М. Семеног – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри української мови та літератури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, С. Є. Ігнатьєва – кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри філології та мовної комунікації НТУ «Дніпровська політехніка», а також науковці, учителі, вихователі дитячих дошкільних закладів, аспіранти, студенти. До роботи конференції долучилася значна частина працівників освіти, студентів, прізвищ яких не було в офіційній програмі, проте проблематика наукового форуму була настільки актуальною й необхідною, що освітянська спільнота була вдячна організаторам за запрошення й брала активну участь в обговоренні нагальних питань.

Конференція відбулася рік по тому, як офіційно нова редакція Українського правопису набула статусу юридичного кодексу.

Непідробну зацікавленість викликали доповіді, виголошені на пленарному засіданні. Професор М. С. Скаб (Чернівці) поділився досвідом роботи в Українській національній комісії з питань правопису, скрупульозно окреслив проблемні питання, пов’язані з реформуванням орфографічно-пунктуаційного кодексу, звернув увагу на важливість просвітницької роботи, донесення інформації до всіх громадян через ЗМІ тощо.

Про питомі риси української мови, знищені правописом 1933 року, розповіла О. Ю. Зелінська – доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри української мови та методики її навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Доповідачка підготувала змістовну й аргументовану мультимедійну презентацію, за допомогою якої наочно довела, що И на початку деяких слів, закінчення -И в родовому відмінку однини частини іменників ІІІ та IV відмін тощо були нормативними явищами української мови.

Представник НАПН України професор О. М. Горошкіна познайомила присутніх із системним підходом до формування орфографічних умінь учнів ліцею на уроках української мови, розповіла про лінгводидактичні особливості впровадження в навчальну діяльність правописних змін, зокрема яким чином готувати школярів до ЗНО, зважаючи на новий орфографічно-пунктуаційний кодекс.

Завідувач кафедри української мови Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка кандидат філологічних наук, професор С. Л. Ковтюх у доповіді «Нова редакція Українського правопису як віддзеркалення ментальності нації» коротко розповіла про історію становлення літературного стандарту сучасної української мови у ХХ та ХХІ століттях, указала на позитивні риси чинного правописного кодексу, звернула увагу на недоліки (нечіткість засадничої концепції, прикрі помилки, недогляди, огріхи, некоректні положення та ілюстративний матеріал), які треба ґрунтовно доопрацювати й виправити. Висловила низку пропозицій: необхідно клопотати перед дирекцією Інституту української мови НАН України про створення на його базі постійної робочої групи з проблемних питань українського правопису з метою підготовки «Нового українського правопису», щоб відмежувати його від радянських версій і створити єдиний для всіх українців світу орфографічно-пунктуаційний літературний стандарт – Український правопис, як було заявлено на І Міжнародному конгресі україністів 27 серпня – 3 вересня 1990 року; варто активно розвивати й підтримувати наявні корпуси української мови, розширювати й удосконалювати інтернет-словникарство (на часі створення окремого відділу з найновішим технічним оснащенням); з метою уникнення зайвого поширення чужизмів доцільно практикувати помірний пуризм (для цього активно співпрацювати з мережевою спільнотою «Словотвір» та іншими) тощо. На нашу думку, для системної роботи над укладанням нового правописного кодексу української мови взяти за основу: 1) Український правопис. Київ : Наукова думка, 2019, затверджений Українською національною комісією з питань правопису (протокол № 5 від 22 жовтня 2018 р.), схвалений спільною постановою Президії НАНУ (протокол № 22/10 від 24 жовтня 2018 р.) та рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 10/4-13 від 24 жовтня 2018 р.), а також схвалений Кабінетом Міністрів України (Постанова № 437 від 22 травня 2019 р.); 2) Український правопис (проєкт найновішої редакції). Київ : Наукова думка, 1999, головним натхненником якого був доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАНУ В. В. Німчук. Крім того, урахувати слушні пропозиції, викладені кандидатом філологічних наук, професором І. П. Ющуком у праці «Український правопис : проєкт» (2008), та пропозиції, що постали під час обговорення правопису у 2018 році. Думаю, ніхто не заперечуватиме, що очолити робочу групу щодо проблемних питань українського правопису на базі Інституту української мови НАН України має П. Ю. Гриценко – доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України, дійсний член НТШ – як знаний і невтомний захисник української мови, глибокий знавець її історії та діалектології, просвітитель, справжній борець за утвердження рідної мови як національної. До цієї групи пропонуємо залучити мовного омбудсмена України, членів Національної комісії зі стандартів державної мови, завідувачів кафедр української мови інститутів, університетів, провідних вітчизняних мовознавців, авторитетних закордонних фахівців, письменників, редакторів, яким не байдужі проблеми кодифікації української мови. За потреби залучати спеціалістів з інших сфер з метою поглибленого фахового консультування з питань слов’янських і неслов’янських мов, соціолінгвістичних, діалектологічних, психологічних, лінгводидактичних проблем тощо. Можна клопотати перед урядом про створення додаткового спеціального відділу з найновішим технічним оснащенням, з високими зарплатами для працівників, зокрема комп’ютерників, бо це справа державної ваги, стабільності й безпеки суспільства, усієї нашої країни. Члени комісії можуть працювати очно чи дистанційно хоч би раз на квартал (раз на рік варто збиратися наживо). Приблизний алгоритм роботи: підготувати анкету на кшталт 1999 року, відобразити в ній пропоновані зміни, за необхідності – варіанти, коротко пояснити й прокоментувати, потім провести анкетування-голосування із зазначенням прізвищ (обговорювати на одному зібранні обмежену кількість змін). Важливою є особиста відповідальність кожного учасника, для цього й необхідне поіменне голосування. Далі члени робочої групи після ретельної роботи готують новий проєкт, редагують, кожен член комісії уважно читає, про що ставить підпис у спеціальному документі. Після цього варто надіслати цей варіант «Нового українського правопису» на кафедри, у фахові установи, заклади для ознайомлення. Можливо, інші філологи помітять помилки й неточності, які варто виправити. А вже потім можна передавати проєкт на розгляд і затвердження Українською національною комісією з питань правопису. Не варто затягувати зі схваленням Президією НАНУ, Колегією Міністерства освіти і науки України. Після цього Кабінет Міністрів України має ратифікувати «Новий український правопис», потурбуватися, щоб швидко і якісно його видали, а також сприяти рекламі й оприлюдненню орфографічно-правописного кодексу. Одна з головних умов: книжка «Новий український правопис» має бути дешевою й доступною для всіх членів суспільства та закордонних шанувальників українського слова.

Далі на пленарному засіданні з доповіддю «Історія закінчень давального відмінка, або Ще один факт зросійщення української мови» виступив В. В. Денисюк – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та методики її навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Науковець за допомогою мультимедійної презентації глибоко й доступно проаналізував одну з актуальних проблем вітчизняної граматики з найдавніших часів до наших днів.

Доповіді представників відділу граматики та наукової термінології Інституту української мови НАН України професора К. Г. Городенської («Новий «Український правопис» і проблеми внормування сучасної української літературної мови») та старшого наукового співробітника Л. М. Колібаби («Другий знахідний відмінок іменників у новій редакції «Українського правопису») можна було переглянути у відеоформаті.

Усі охочі взяли участь в обговоренні. Далі робота тривала в мікрогрупах. Полігоном для наукових дебатів, крім «ZOOM», стали ресурси «Месенджер», «Вайбер», електронна пошта тощо. Після пленарного засідання всі мали змогу ознайомитися з проєктом ухвали в групі на фейсбуці, спеціально створеній для якісного проведення конференції.

Досить широкою була географія учасників: Кропивницький, Київ, Запоріжжя, Дніпро, Львів, Черкаси, Умань, Хмельницький, Чернівці, Суми тощо.

Увечері було запропоновано культурну програму: охочі переглянули документальну стрічку «Соловей співає» (Леся Воронюк – автор ідеї та сценарію, продюсер; Сергій Кримський – режисер-постановник; Сергій Мартинов – режисер монтажу). Емоції зашкалювали й у тих, хто дивився вперше, і в тих, хто вже бачив фільм.

Другого дня підбили підсумки й прийняли ухвалу.

Співголова оргкомітету С. Л. Ковтюх листи з ухвалою особисто надіслала на адресу Міністерства освіти і науки України та дирекції Інституту української мови НАН України.

Завідувач кафедри української мови
професор С. Л. Ковтюх