«ТАМ, ДЕ ЯТРАНЬ, – КРУТО!!!»

Саме з такого конкурсу розпочалося 19 листопада 2019 року традиційне лінгвістично-гумористичне шоу «Фразеологія – як життя, життя – як фразеологія» на факультеті філології та журналістики. Змагалися 2 команди другокурсників: «Згорів сарай, гори і хата» та «Юний орел». У візитівці перша команда показала: і хто для них є громом серед ясного неба, і берегинею нашої рідної мови, і що мама може переслати борщ поштою, бо в доці – СУЛМ!

Якби орли, яких, за їхнім твердженням, багато не буває, не зробили фальстарт, його необхідно було б запланувати, бо це викликало пожвавлення й сміх у залі, особливо початкові акорди відомої пісні «Юний орел», під яку кожного разу ця команда з’являлася на святому кону 506-ї авдиторії.

Дівчата розказали, що як тільки починають учити сучасну українську літературну мову, тобто СУЛМ (це для непосвячених!), то згадують пісню «Сумно, аж за край…», яку вони дещо професійно відредагували:

Сумно, сумно аж за край,
Не дивись на мене – СУЛМ вивчай!
Зимно, зимно на душі.
Забирай, що хочеш, тільки залиши:
Один посібник з СУЛМ,
І «Репетитор» збережем,
І два практичних, щоб не плакала душа.
Одна любов на все життя!
Одна журба до забуття!
І СУЛМ, бо в серці іншого нема.

Оскільки свято фразеології готували філологи з психологічним нахилом, які в кожній пісні чують підтекст, то вони й поділилися своїми інтерпретаціями. Варто похвалити дівчат за прекрасний смак: як саундтреки були дібрані не менш прекрасні українські зразки.

Так отож! Коли в кімнаті сам на сам з підручником СУЛМ:

Одна в моїй кімнаті
Нема куди тікати...
І їй, напевно, не поможуть
Навіть танки і гармати…

Коли переходите з корпусу в корпус за 10 хвилин перерви:

Ой летіли дикі гуси…

Коли на літніх канікулах не вистачає СУЛМ:

Так мало тут тебе…

Коли вночі вчиш СУЛМ:

Зорі прозорі вгорі,
Вам спиться чи не спиться?
Вила на місяць новий
Молода вовчиця (Ну, як же ж без Олега Винника!).

Коли друга половинка сказав, що ми зустрічаємося НА ПРОТЯЗІ!!! року:

Шкода, що я тебе любила сильно.
Шкода, що ти пустив усе за вітром.

Що нам перше спадає на думку, коли чуємо абревіатуру «СУЛМ»:

Де би я, де би я, де би я, де би я не був,
Все про тебе нагадує, мов позаду ідеш
Або дивишся на мене крізь світ.

Що для нас СУЛМ:

Хто ти є, ти взяла моє життя
І не віддала, хто ти є.
Ти випила мою кров і п’яною впала.
Я не здамся без бою!
Я не здамся без бою!

У журі були зірки Фразеошоу попередніх років: очільниця команди «Адепти святого спрощення» (чого варта тільки назва!) Оксана Івашина, капітан «Філоняшок» Аліна Лавріненко, капітан команди «БЕМС» (абревіатура розшифровувалася так: бойові, енергійні, молоді, симпатичні) Олена Ковальчук, Катерина Житна та Валерія Лашкіна.

Позмагалися студентки в дотепності в мовному герці «Сон рябого Пегаса». На «відмінно» підготували домашнє завдання «Зроби СУЛМ, поки СУЛМ не зробила тебе!»

«Погорільці» оригінально й смішно продемонстрували роботу мовної поліції. «Юні орли» (чи «молоді вовчиці»??) придумав креативний хід з ворожінням на фразеологічному словнику, чим захопили всіх присутніх.

Максимові Бричці словник порекомендував назвати чергову збірку віршів «Виривати з корінням». Доцентові Олександрові Михайловичу Ратушняку, – що треба брати до рук розперезаних. Когось «майбутнє… і манило, і тягло в поле». На моє запитання: «Що буде зі студентами через 10 років, коли в них будуть діти?» – фразеологічний словник устами Валерії Найденко прорік: «Здоров’я почало брати гору, наповняло, як вода колодязь».

Дай, Боже, щоб так і було!

У фіналі ще й контрольний у голову – пісня «Фантастична жінка» за редакцією філологинь другого курсу:

Як тобі, як тобі, як тобі пощастило,
Бо таких, як вона, на світі немає,
У неї журнал під руками палає,
І кращої пари для тебе немає,
Бо тебе чекає фантастична жінка!
І ніхто, крім Шереха, не потрібен їй.
Бо тебе навчає фантастична жінка…

За результатами двох перших конкурсів з невеликою перевагою перемагали «орли», за третій конкурс команди отримали однакову кількість балів. У результаті – гурт «Юний орел» з перевагою в кілька очок переміг учасників команди «Згорів сарай, гори і хата».

Юні фразеологині (тепер їх так можна величати) отримали, як завжди, однакові солодкі пироги в нагороду, за що величезна подяка профкому студентів та працівникам їдальні.

На майбутнє будьте уважними до вибору назви команди, бо як хату назвете, так вона й згорить.

Завідувач кафедри української мови,
професор С. Л. Ковтюх