Студенти ЦДПУ зустрілися із письменником унікального таланту

8 жовтня 2019 року на запрошення кафедри української мови в гості до студентів і викладачів завітав унікально талановитий письменник Борис Григорович Ревчун.

Присутні отримали справжню насолоду, слухаючи РЕВЧУНІЗМИ. Так я іменую вербально-блискучі, образно-оригінальні, змістовноконденсовані твори: автономні катрени (чотиривірші-злобинки, тобто на злобу дня), аферизми, живописульки, максимульки, політизми, гендеризми, а чого варті записнички Агати Христі!.. І все це вийшло з-під пера чи з-під крила, а може, з-під копита його Пегаса.

Борис Ревчун – кандидат економічних наук, доцент, проте перша освіта – філологічна: факультет іноземних мов нашого – тепер Центральноукраїнського педагогічного – вишу. Філолог філологу око не виклює. Свій свояка вгадає здалека (це відповідник до прислів’я про рибалку; до речі, ще низка українських синонімів: собака собаці хвоста не одкусить; хапко з хапком знається; чорт чорта пізнав та й на пиво позвав). Тобто авторське осердя прошите любов’ю до слова – російського, англійського, і – як сто медів на душу – українського. От звідки професійне жонглювання (у найкращому розумінні) словом, непересічна інтуїція (деякі твори знову стають актуальними через десятиріччя), філософська глибина, фундаментальне знання світової літератури, культури, історії, українського фольклору тощо.

Приємно було дізнатися від гостя, що він 2 роки викладав англійську мову для студентів філологічного факультету. А ще з вісімдесятих років друкувався в багатьох знакових всесоюзних, загальноукраїнських та місцевих періодичних виданнях. Його жарти лунали в радіопередачах «А ми до вас в ранковий час», «Від суботи до суботи» тощо.

Борис Ревчун – вельми самокритичний: пропускаючи власні твори крізь «фільтраційний табір» самоцензури, багато з них власноруч відправляє до торби «Пегасу під хвіст». Проте без зайвої скромності автор визнає, що є в нього й злобинки вічності (нетлінки). Публікує письменник і найбільш вдалі «художні артефакти, які, на кшталт застиглих у бурштині комах», віддзеркалюють «авторське сприйняття різних… реалій конкретного історичного періоду в контексті вічних загальнолюдських цінностей».

Йдуть в президенти, вдаючи із себе ангелів,
Не боячись горіть в пекельному вогні;
В Верховній Раді присягають на Євангелії,
А краще б – на детекторі брехні...

З Дня Незалежності від літа і до літа
Стосунки пристрасно з’ясовує еліта.
Все сперечається, хто Авель, а хто Каїн
І хто у нашому дурдомі все ж хазяїн.

Порожні засіки,
Порожній баняк...
І довше вже віку
Триває бардак.

Країна все ще в стадії учнівства –
Немає громадянського суспільства.
Коли народу «все по барабану»,
То олігархам «все по дерибану».

Сумнівна мантра – «Бачить все народ!».
Чи у Сірка всі очі позичали?
Хто голос продавав за бутерброд?
Тож їжте те, що очі вибирали...

Поеми пекти, як коржі, –
Ганьбити імідж Парнасу.
Це будуть не справжні вірші,
А сон рябого Пегаса.

Насамкінець зустрічі письменник здивував: професійно заспівав народні українські пісні з переробленими авторськими текстами.

Зичу всім бути найщасливішими. Тобто, за визначенням Бориса Ревчуна, такими, «хто заздрить собі сам». Читайте ревчунізми в книжках, часописах, на сторінках ФБ. Студенти-філологи, які не знають, де шукати приклади парадигматичних, синтагматичних та епідигматичних зв’язків у лексикології української мови.

Вйо до ревчунізмів!

У листопаді на традиційному студентському фразеошоу один з конкурсів матиме назву «Сон рябого Пегаса». Пане Борисе, пригадайте молодість, викладацьку діяльність і напишіть для нас студентські ревчунізми. Чекаємо з нетерпінням!

Професор, завідувач кафедри української мови С. Л. Ковтюх