Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ АБО БЕЗДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ, ЇХ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЧИ ІНШИХ ПРАЦІВНИКІВ В ПРОВАДЖЕННІ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

УДК 342.92

Рева Владислав Володимирович,

аспірант Відкритого міжнародного

університету розвитку людини «Україна»

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-5336-097X

Анотація

На підставі дослідження оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб чи інших працівників в провадженні у справах про порушення митних правил доводиться, що провадження у справах про порушення митних правил є ніщо інше як різновид адміністративно-деліктного провадження. Дослідження спорів, що виникають в результаті адміністративно-юрисдикційної діяльності митних органів та чинного митного законодавства, свідчить про те, що предметом оскарження виступають різноманітні рішення, дії та бездіяльність посадових осіб митних органів у провадженні у справах про порушення митних правил. З врахуванням предмета оскарження можна виділити два види оскарження в такому провадженні, це: оскарження постанов по справі про порушення митних правил; оскарження інших рішень, дій або бездіяльності посадових осіб та інших працівників митних органів в адміністративно-деліктному провадженні. Визначено, що відмова в оскарженні тих чи інших проведених процесуальних дій посадовими особами митних органів може ґрунтуватися на відсутності прямої вказівки у статті, що визначає процедуру проведення відповідної процесуальної дії. Стверджується, що вирішення питання по суті скарги може відбутися вже після розгляду справи і винесення рішення по ній, в результаті чого виникає логічне запитання щодо доцільності процедури оскарження, а також, прийняття рішення за скаргою у разі якщо особа буде визнана невинною у вчиненні порушення митних правил. Зазначається, що оскарження в провадженні у справах про порушення митних правил, а саме: оскарження постанов, винесених посадовими особами митних органів є більш унормовованим та має низку притаманних йому особливостей та певних суперечностей. Визначено, що оскарженню підлягають виключно рішення, що приймаються за результатами розгляду справи. Це підтверджується також і частиною третьою вказаної статті, яка визначає види рішень, що можуть бути прийняті за результатами оскарження. Зазначається, що не дивлячись на те, що учасниками митних правовідносин виступають як фізичні, так і юридичні особи, суб’єктами відповідальності є виключно фізичні особи для яких такі розміри штрафів є досить непомірними.

Ключові слова: адміністративне оскарження, митні органи, адміністративна скарга, суб’єкт звернення, суб’єкт вирішення справи за скаргою.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Митний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17
  2. Приймаченко Д.В. Докази у провадженні у справах про порушення митних правил : дис ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2002. 198 с.
  3. Кодекс України про адміністративні правопорушення. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
  4. Колпаков В. К. Адміністративно–деліктний правовий феномен. Національна академія внутрішніх справ. К.: Юрінком Інтер, 2004. 528 с.
  5. Кодекс адміністративного судочинства України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ПРОСТУПКИ ЯК СКЛАДОВА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

УДК 342.92

Мозгова Аліна Анатоліївна,

аспірант кафедри поліцейського права

Національної академії внутрішніх справ

Анотація

Стаття присвячена формулюванню поняття та визначенню сутності провадження в справах про адміністративні проступки. Обґрунтовується, що такі провадження утворюють систему дій компетентних органів публічної влади, кінцевим результатом яких є притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Провадження в справах про адміністративні проступки розглядається у двох основних значеннях: самостійний інститут правозастосовної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; юридичний інструмент регулювання суспільних відносин у спосіб застосування адміністративних санкцій. Визначено ознаки та основні завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також здійснено класифікацію засад їхнього здійснення на загальні та спеціальні.

Ключові слова: адміністративне провадження, адміністративно-правова охорона, адміністративний проступок, адміністративна відповідальність, права і свободи людини і громадянина.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Калюта А.Б. Адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів України : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Х., 2007. 203 с.
  2. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник. К. : Юрінком Інтер, 2011. 576 с.
  3. Адміністративне право України: підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; за ред. Ю.П. Битяка. К. : Юрінком Інтер, 2007. 544 с.
  4. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): навч. посібник. К. : Юрінком Інтер, 2008. 256 с.
  5. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. М.: Юрид. лит-ра, 1964. 160 с.
  6. Короєд С.О. Судовий розгляд справ про адміністративні проступки: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. К. : НУВСУ, 2009. 217 с.
  7. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Відомості Верховної Ради УРСР. 1984. Дод. до № 51. Ст. 1122.
  8. Собовий О.М. Правовий статус судді в адміністративно-деліктному провадженні : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. К., 2010. 220 с.
  9. Алфьоров С.М. Адміністративне право. Загальна частина: навчальний посібник / С.М. Алфьоров, С.В. Ващенко, М.М. Долгополова, А.П. Купін. К. : Центр учбової літератури, 2011. 216 с.

ПОНЯТТЯ І ЗМІСТ КАТЕГОРІЇ «ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ»

УДК 342.9:35

Майданевич Г. А.,

аспірантка Науково-дослідного інституту публічного права

[email protected]

Анотація

У статті аналізуються та наводяться наукові погляди на поняття і зміст категорії «виконання судових рішень» існуючих у вітчизняній юридичній науці. Здійснено аналіз  нормативно-правового регулювання, зокрема, законодавчих актів, що мають безпосереднє відношення до діяльності судової гілки влади, ухвалення ними судових рішень.

Наводиться законодавче визначення поняття «виконання судових рішень», наводяться наукові погляди  щодо поняття «виконання судових рішень». В результаті  дослідження пропонується авторське визначення поняття «виконання судових рішень».

Приділяється увага наявним проблемам правового регулювання виконання судових рішень, які  є обов’язковими до виконання. Підкреслюється, що крім Конституції та законів України, а також міжнародних нормативно-правових актів, основні положення виконання судового рішення знайшло своє відображення у сучасному процесуальному законодавстві України: Кодексі адміністративного судочинства України, Господарському кодексі України, Цивільному процесуальному кодексі України. Безпосереднє  виконання судових рішень здійснюється відповідно до норм Законів України «Про міжнародне приватне право», «Про виконавче провадження», та наголошується, що відповідно до національного та міжнародного законодавства судові рішення є обов’язковими до виконання.

В результаті дослідження існуючих понять «виконання судових рішень» пропонується авторське визначення поняття «виконання судових рішень», під яким слід  розуміти засновану на нормах матеріального і процесуального права завершальну стадію судового провадження, змістом якої є діяльність уповноважених органів, їхніх посадових осіб, покликаних  забезпечити права і законні інтереси  громадян, юридичних осіб та держави шляхом виконання судового рішення.

Ключові слова: нормативно-правові акти, поняття, процесуальне законодавство, судові рішення, виконання.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28. 06.1996 р. 254к/ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
  2. Про судоустрій і статус суддів: Закон України  від 02.06. 2016 р. № 1402-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 31. Ст. 545.
  3. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України  від 06.07. 2005 р. 2747-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 35, 36-37. Ст. 446.
  4. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України  від 06.11. 1991 р. 1798-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 6. Ст. 566.
  5. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України  від 18.03. 2004 р. 1618-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 40, 41-42. Ст. 492.
  6. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06. 2005 р. № 2709-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 32. Ст. 422.
  7. Про виконавче провадження: Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2016. № 30. Ст. 542.
  8. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_0049.
  9. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України  від 17.07. 1997 р. № 475/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1997. № 40. Ст. 263.
  10. Глушкова Д. Г. Підстави виконання рішень українських судів щодо нерезидентів України. Форум права. 2011.  № 2.  С. 166–172.
  11. Про утворення Комісії з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини: постанова Кабінет Міністрів України від 01.04.2020 р. №258. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/258-2020
  12. Гришко О. М. Адміністративно-правовий статус органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів: дис. … канд. юрид. наук. К., 2018. 270 с.
  13. Гук Б. М. Проблеми поняття дефініції виконавчого провадження.  Університетські наукові записки. 2009. № 1 (29). С.101–106.
  14. Француз І. Г. Теоретико-правові аспекти примусового виконання судових рішень в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук. К., 2018. 22 с.
  15. Талан Л. Г. Реалізація судових рішень у виконавчому провадженні: автореф. дис. … канд. юрид. наук. Х., 2012. 19 с.
  16. Берназюк Я. Процесуальні засоби забезпечення реалізації конституційної гарантії обов’язковості судового рішення в адміністративному судочинстві. Юридична газета. 01.05.2020.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕДУРИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКАЗІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

УДК 351:341.338.24

Авраменко Олександр,

здобувач Науково-дослідного інституту

публічного права (м. Київ)

https://orcid.org/0000-0001-5600-8632

Анотація

У статті проаналізовано процедуру дослідження доказів в адміністративному судочинстві. Звернуто увагу, що для  процесу доказування в адміністративному судочинстві має важливе значення яка саме інформація подається в якості доказу, чи відповідає вона ознакам поняття «доказ». У статті підкреслюється інформація може розглядатися як доказ за існування двох умов: якщо вона містить дані про наявність або відсутність про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; якщо вона одержана в порядку та з джерел, передбачених законом Автор вказує, що процес доказування, шляхом дослідження і оцінки доказів, є базисом для правильного та своєчасного вирішення адміністративного спору по суті, саме для цього суд має встановити обставини справи, належно їх дослідити і кваліфікувати та застосувати правові норми.  Процес доказування як складну діяльність, яка розпадається на окремі, пов’язані між собою пізнавальні акти щодо вирішення окремих завдань, до встановлення окремих обставин, що підлягають доказуванню по справі. Проаналізовано поняття офіційне з’ясування всіх обставин справи. Досліджено судову практику, де розглядається та наголошується на важливості дослідження доказів. Визначене авторське бачення поняття дослідження доказів в адміністративному судочинстві. Під дослідженням доказів в адміністративному судочинстві, пропонуємо розуміти безпосередню діяльність суду та сторін спору, що направлена на вилучення з наявних у справі доказів необхідної та достатньої для вирішення справи кількості інформації, яка підлягає вивченню та оцінці, і в кінцевому результаті буде покладена в основу прийнятого судом рішення.  Систематизовано ознаки процедури дослідження доказів, а саме: 1) дана процесуальна дія реалізується судом та сторонами в порядку, який ним встановлено; 2) має безпосередній характер; 3) відбувається у чітко встановленій процесуальній формі та порядку, у визначений законодавством спосіб; 4) результати дослідження є основою ухваленого судового рішення.

Ключові слова: доказ, доказування, дослідження доказів, судочинство, суд, сторони, процедура.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Поворознюк М. І. Адміністративний позов у системі засобів захисту прав громадянина у сфері публічно-правових відносин. Часопис Київського університету права. 2017. № 3. С. 137-145.
  2. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.
  3. Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування. Монографія. К. 2005. 272 с.
  4. Мельник М.П. Поняття доказів у адміністративному судочинстві України. Держава і право. Випуск 48. 2010. С. 269-278.
  5. Колпаков В.К, Кузьменко О.В. Адміністративне право України : підручник. К.: Юрінком Інтер. 2003. 528с.
  6. Корецький І.О. Доказування як засіб доведення позиції сторін в адміністративному судочинстві. Науковий вісник публічного та приватного права. 2016. Вип. 1-2. С. 53–57.
  7. Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
  8. Ухвала Вищого адміністративного Суду України від 11 грудня 2013 р по справі № 2а-3854/11/1270. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36261376.
  9. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року по справі №2а-576/12/0970. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73423570.
  10. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №814/1793/17 від 06 лютого 2019 року. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79638423.
  11. Кротюк О. В. Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі та його реалізація в адміністративному судочинстві України : автореф. дис. ... канд.. юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Кротюк. К. 2013. 18 с.
  12. Белкин А. Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. М.: Издательство НОРМА. 1999. 429 с. URL: http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/UP/BELKIN_1999.pdf.
  13. Белкин А.Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве. Москва : Норма. 2005. 528 с.
  14. Ефимовых И.Н. Юридическое мышление: классическая и постклассическая парадигмы. Российский журнал правовых исследований. Том 6. № 3 (20). 2019. С. 186-195. URL: https://journals.eco-vector.com/2410-7522/article/view/19098.
  15. Теорія і практика адміністративного судочинства: Монографія. / В.К. Колпаков, В.В. Гордєєв. Чернівці, «Місто». 2011. 384 с.
  16. Феннич В.П. Цивільний процес : Конспект лекцій : навчальний посібник / В.П. Феннич. Ужгород : Видавництво Закарпатського державного університету. 2005. Частина 1. 130 с.
  17. Калмикова Я.С. Доказова діяльність на стадіях розгляду справи в порядку адміністративного  судочинства. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2014. Вип. 27. С. 139-150.
  18. Треушников М.К. Судебные доказательства. М.: ОАО «Издательский дом “Городец”», 2004. 272 с. URL: http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/UP/TREUSHNIKOV_2004.pdf.

ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ПРО СТАН НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК ФОРМА УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІ В УХВАЛЕННІ ЕКОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ

УДК 342.349.6

Абрамовський Роман Романович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

Стаття присвячена аналізу права доступу до інформації про стан навколишнього природного середовища як форми участі громадськості в ухваленні екологічних рішень. Досліджено поняття екологічної інформації та інформації про стан навколишнього природного середовища. Акцентовано на необхідності розрізнення цих понять. Визначено підстави обмеження надання екологічної інформації. Розглянуто шляхи поширення інформації про стан навколишнього природного середовища. Запропоновано напрями удосконалення доступу до інформації про стан навколишнього природного середовища як форми участі громадськості в ухваленні екологічних рішень.

Ключові слова: охорона навколишнього природного середовища, екологічні права громадян, екологічна інформація, гарантії, рішення, відповідальність.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1.  Декларація Ріо-де-Жанейро щодо навколишнього середовища та розвитку від 14.06.1992. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_455#Text
  2. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція) від 25.06.1998. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015#Text
  3. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті від 25.02. 1991. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_272#Text
  4. Конституція України: Закон України від 28.06.1996№254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст. 141
  5. Про доступ до публічної інформації : Закон України від 01.2011 №2939-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text
  6. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992№2657-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text
  7. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text