УДК 342.7: 342.9

Переверзєв Дмитро Миколайович,

викладач вищої категорії

Вищого навчального закладу

Кіровоградський кооперативний коледж

економіки і права імені М.П. Сая

[email protected]

Анотація

У статті проведено дослідження функцій адміністративно-правової охорони прав дітей з обмеженими можливостями, з’ясовано спрямованість регулятивної та охоронної функцій адміністративного права в означеній сфері правовідносин. Автор звертає увагу на характеристику такого правового явища як «механізм реалізації функцій», визначає складові елементи механізму реалізації спеціально-юридичних функцій адміністративно-правової охорони прав дітей з обмеженими можливостями.

Ключові слова: функції права, механізм реалізації функцій, регулятивна функція, охоронна функція, адміністративно-правова охорона, діти з обмеженими можливостями.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Єщук О.М. Адміністративно-правова охорона в інформаційному суспільстві. Інформація і право. № 2(11) / 2014. С. 30-33. URL: http://ippi.org.ua/sites/default/files/14eomois.pdf.
2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник / О.Ф. Скакун ; [пер. з рос.]. Харків : Консум, 2001. 656 с.
3. Загальна теорія держави і права : підруч. для студ. юрид. вищих навч. закладів / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. ; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. X., 2009. 584 с.
4. Ісаєва В. В. Функції права: теоретико-правовий аналіз. Часопис Київського університету права. 2013. №1. С. 45-48.
5. Миронець О. Реалізація охоронної функції адміністративного права. Юридичний вісник «Повітряне і космічне право». 2016. № 39. Том 2. С. 62-67.
6. Фатеев П.П. Понятие и структура механизма административно-правового регулирования. Научный вестник Уральской академии государственной службы. 2010. № 3 (12). С. 18-21.
7. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник. 9-е вид., зі змінами. Львів: «Край», 2007. 192 с.
8. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования. М.: «Юридическая литература», 1966. 186 с.
9. Зварич Р.В., Гривнак Б.Л. Регулятивна функція права у системі функцій права. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія : Право. 2017. № 4. С. 20-28.
10. Ботвінов Р. Особливості реалізації правоохоронної функції держави в сучасному українському суспільстві. Ефективність державного управління. 2016. Вип. 4 (49). Ч. 1. С. 156-163.
11. Тимошенко В. Вступ до курсу "функції права". Право України. 2017. № 2.
12. Дроботов С.А. Забезпечення охоронної функції права: теоретико-методологічні аспекти дослідження. Держава і право. 2011. Вип. 52. С. 707-715.

342:379.85(439)

Дубов С.М.,

викладач кафедри загально-правових дисциплін

Дніпровського гуманітарного університету

Анотація

Стаття присвячена характеристиці інституціональних принципів державного управління у сфері туризму в Україні. Встановлено, що основними пріоритетними напрямками державної політики в нашій країні у сфері туризму мають бути: удосконалення законодавчої бази регулювання відносин у сфері туризму; створення нових робочих місць, забезпечення формування туризму як високорентабельної галузі економіки України, стимулювання національних та іноземних інвестицій у розвиток туристичної галузі; розвиток в'їзного та внутрішнього туризму, екологічного (зеленого), сільського туризму тощо. Виділено коло суб'єктів державного управління у сфері туристичної діяльності України з урахуванням специфіки їх діяльності. Досліджено питання вдосконалення системи суб’єктів державного управління у сфері туристичної діяльності України. Стверджується, що реалізація державної політики у сфері державного управління у сфері туризму здійснюється шляхом: визначення та реалізації основних напрямків державної політики нашої країни у сфері туризму, пріоритетних напрямків розвитку туризму; визначення порядку чіткішої класифікації, оцінка туристичних ресурсів України, їх охорона та використання; спрямування бюджетних коштів на розробку та реалізацію програм розвитку туризму в нашій країні; визначення основ безпечного туризму, нормативне регулювання відносин у сфері туризму (екскурсійне, туристичне, готельне та інші види обслуговування громадян та населення); ліцензування в галузі туризму та стандартизації туристичних послуг; організація та здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері туризму; участь у розробці та реалізації міжнародних програм розвитку туризму. Проаналізовані законопроекти, підготовлені за останні десятиліття, змінилися, але з ряду причин так і не були прийняті. Досліджено нормативно-правову базу реалізації державної політики щодо державного управління у сфері туристичної діяльності, що вплинула на розвиток туризму в Україні, інституційні основи його формування. Визначено шляхи вдосконалення інституціональної бази державного управління у сфері туризму в Україні.

Ключові слова: державна туристична політика, публічне адміністрування, регіональна туристична політика, сфера туристичної діяльності, туризм,туристична діяльність, туристична стратегія, туристична сфера

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Хартія туризму, схвалена на VI сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристської організації від 1 січня 1985 р. URL.: http://nbuv.gov.ua.
2. Про туризм : Закон України від 15 вересня 1995 р. № 324-95-ВР. URL.: http://www.zakon.rada.gov.ua.
3. Козловський Є.В. Правове регулювання туристичної діяльності: навч. посіб. Київ : ЦУЛ, 2015. 272 с.
4. Манільська декларація зі світового туризму, прийнята 22 травня 1997 р. URL.: http://nbuv.gov.ua.
5. Про затвердження Положення про Департамент туризму та курортів : Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 липня 2016 р. № 1202. URL.: http://nbuv.gov.ua.
6. Про схвалення Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року : Розпорядження  Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 168-р. URL.: http://www.kmu.gov.ua › npas.
7. Про курорти : Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2026-ІІІ. URL.: http://nbuv.gov.ua.
8. Державне регулювання туристичної галузі України: монографія / С.М. Домбровська, О.М. Білотіл, А.Л. Помаза-Пономаренко. Харків : НУЦЗУ, 2016. 196 с.
9. Про сільський та сільський зелений туризм : Проект Закону України від 16 листопада 2004 р. URL.: http:// w1.c1.rada.gov.ua › pls › zweb2 › webproc4_2.
10. Про особисте селянське господарство : Закон України від 15 травня 2003 р. URL.: http://nbuv.gov.ua.
11. Гостюк В. І. Правове регулювання якості послуг у туристичній діяльності. Наше право. 2014. № 7. С. 173-179.
12. Про туристичні ресурси : Проект Закону України від 16 грудня 2011 р. URL.: http://search.ligazakon.ua › l_doc2.nsf › link1.
13. Любонько Т.В. Правові засади державного регулювання туристичної діяльності в Україні. Інвестиції: практика та досвід. 2014. № 18. С. 87-90.
14. Жук І.З. Нормативно-правове регулювання діяльності суб’єктів туристичної галузі в Україні Економіка. Управління. Інновації. 2013. № 2. URL. : http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2013_2_26.

УДК 342.7(477)

Петрос Валко,

науковий співробітник

Науково-дослідного інституту публічного права

[email protected]

Анотація

Предметом наукового дослідження є особливості адвокатури, притаманні їй, як суб’єкту надання безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД). Мета роботи полягає у визначенні місця, яке посідає адвокатура в системі суб’єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні.

Відносно молодий вік системи безоплатної правової допомоги (БПД) та сукупність факторів, що впливають на її становлення і формування в Україні, зумовили необхідність аналізу чинної нормативно-правової бази, яка створює підґрунтя для здійснення БПД. У дослідженні приділено увагу правовому змісту понять «суб’єкт БВПД» та «система суб’єктів БВПД». Порівняно функції, завдання та повноваження суб’єктів системи безоплатної вторинної правової допомоги. Виділено особливості притаманні саме адвокатурі.

Дослідницька робота дозволила розкрити виключну роль адвокатури у здійсненні БВПД в Україні, виявити переваги та зони ризику, які з них випливають, окреслити перспективи подальшого вдосконалення.

Результати дослідження мають, як науково-теоретичне значення, так можуть бути використані і у практичній діяльності з розбудови системи БПД в Україні.

Матеріалами дослідження обґрунтовується можливість подальшого розвитку та вдосконалення системи безоплатної вторинної правової допомоги в Україні.

Ключові слова: адвокат, адвокатура, правова допомога, безоплатна правова допомога, безоплатна вторинна правова допомога, БПД, БВПД, система суб’єктів безоплатної правової допомоги.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text.
2. Офіційний сайт Міністерства юстиції України, «Безоплатна правова допомога». URL: https://minjust.gov.ua/legal_aid.
3. Про Концепцію формування системи безоплатної правової допомоги в Україні : Указ Президента України від 09.06.2006 р. № 509/2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/509/2006#Text.
4. Про безоплатну правову допомогу : Закон України від 02.06.2011 р. № 3460-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text.
5. Звіт : Система безоплатної правової допомоги в Україні, поточні проблеми та рекомендації щодо її реформування. Національна асоціація адвокатів України, Київ. 2016. 19 с.
6. Артем’єва Н. Суб’єкти, які надають безоплатну правову допомогу у цивільному судочинстві України. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 4 С. 5-10.
7. Звіт : Система безоплатної правової допомоги в Україні: поточні проблеми та рекомендації щодо її реформування. Національна асоціація адвокатів України. Київ. 2015. 15 с.
8. Звіт :Результати моніторингу місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Українська Гельсінська спілка; Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Київ. 2017. 54 с.
9. Академічний тлумачний словник (1971-1980) (Словник Української мови), «Система». URL: http://sum.in.ua/s/systema.
10. Вікіпедія (вільна енциклопедія), «Система». URL: https://uk.wikipedia.org/ wiki/Система.
11. Словник іншомовних слів (Онлайн), «Система». URL: https://www. jnsm.com.ua/cgi-bin/u/book/sis.pl?Article=16724&action=show.
12. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін. ; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. К. : НАДУ, 2010. 820 с.
13. Офіційний вебпортал парламенту України (Законодавство України), Термін «Система». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/term/27172.
14. Словник іншомовних слів (Онлайн), «Суб’єкт». URL: https://www. jnsm.com.ua/cgi-bin/u/book/sis.pl?Article=17382&action=show.
15. Філософський енциклопедичний словник / під ред. В.І. Шинкарука. К. : «Абрис», 2002. 744 с.
16. Вікіпедія (вільна енциклопедія), «Суб’єкт (філософія)». URL: https:// uk.wikipedia.org/wiki/Суб%27єкт_(філософія).
17. Вікіпедія (вільна енциклопедія), «Суб’єкт (філософія)». URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Суб%27єкт_права.
18. Словничок юридичних термінів: навч. посіб. / Уклад. В.П. Марчук. К.: МАУП, 2003. 128 с.
19. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 05.07.2012 р. № 5076-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text.
20. Гончар Д. Моделі правової допомоги. Публічне право. 2016. № 1(21). С. 321-326.
21. Лоджук М.Т. Правове регулювання діяльності юридичних клінік в Україні: загальнотеоретичне дослідження : автореферат дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. Одеса, 2014. 22 с.
22. Данилевська Ю.О., Павлик Л.В., Петрович З.З., Цмоць У.О. Право особи на безоплатну правову допомогу : колективна моногр. Львів : ЛьвДУВС, 2018. 136 с.
23. Про затвердження Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги : Наказ Міністерства юстиції України від 02.07.2012 р. № 967/5. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1091-12#Text.
24. Шиян А.Г. Конспект лекцій з дисципліни «Адвокатура України». Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2019. 102 с.
25. Завальний М.В. Адвокатура в системі недержавних суб’єктів правоохорони України. Форум права. 2017. № 3. С. 47-52.
26. Павліш П.В. Правова природа договору про надання юридичних послуг за законодавством України. Римське право і сучасність : матер. міжнар. наук. конф. (Одеса, 29 травня 2015 р.). Одеса : Фенікс, 2015. С. 81-86.
27. Гаркуша А.Г. Деякі аспекти надання безоплатної правової допомоги в Україні. Форум права. 2019. № 2. С. 15-22.
28. Бугаренко А.И. Теория, правовые аспекты и практика оказания гражданам бесплатной юридической помощи : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.11. М., 2010. 28 с.
29. Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою : Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 р. № 1363. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-п#n10.
30. Про затвердження Порядку і умов проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги : Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 р. № 1362. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1362-2011-п#Text.

УДК 343.9 + 343.197.9

Трепак Віктор Миколайович,

кандидат юридичних наук

[email protected]

Анотація

Стаття присвячена дослідженню перспектив впровадження та подальшої ефективної діяльності спеціалізованої антикорупційної юстиції в Україні. Охарактеризовано основні моделі органів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції. Відзначено, що в нашій державі функціонує розгалужена система новостворених антикорупційних органів, які спеціалізуються на здійсненні заходів щодо запобігання корупції, виявлення, припинення та розслідування (документування) корупційних правопорушень, протидії корупції, судового розгляду справ про корупційні злочини, а також виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів. Визначено позитивні та негативні сторони такої системи. Деталізовано історію запровадження спеціалізованої антикорупційної юстиції в Україні, досліджено позиції науковців та експертів щодо її впровадження. Звертається особлива увага на тому, що запровадження спеціалізованої антикорупційної юстиції сприяли зусилля міжнародних партнерів України та інститутів громадянського суспільства. Досліджено зарубіжний досвід запровадження спеціалізованих антикорупційних судових органів, визначено їх особливості та специфіку функціонування. Аналізуються положення чинного законодавства, що регулюють статус та повноваження Вищого антикорупційного суду, що дає підстави для висновку про те, що йому притаманні ознаки не спеціалізованого, а особливого суду. Визначено ряд чинників, які стосуються здійснення судочинства у кримінальному провадженні щодо корупційних злочинів і які можуть бути причиною недостатньої ефективності  новоствореної спеціалізованої антикорупційної юстиції. Звертається увага на необхідності злагодженої діяльності усієї системи антикорупційних органів в Україні задля досягнення максимально ефективної протидії корупційні.

Ключові слова: корупція, протидія корупції, система антикорупційних органів, спеціалізована антикорупційна юстиція, Вищий антикорупційний суд, кримінологічне дослідження корупції, корупційна злочинність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Трепак В. М. Е-приховування та е-полювання. Дзеркало тижня. Вип. № 41, 5–11 листопада, 2016. URL: https://dt.ua/internal/e-prihovuvannya-ta-e-polyuvannya-_.html.
2. Бусол О. Ю., Костенко О. М.Концепція протидії корупційній злочинності в Україні потребує нових підходів: основні тези. Публічне право, 2016. № 2. С. 143– URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pp_2016_2_21.
3. Довжич Є. В. Правові основи діяльності детектива Національного антикорупційного бюро України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. Харків, 2019. 20 с.
4. Anti-Corruption Reforms in Ukraine. Round 3. Monitoring of the Istanbul Anti-Corruption Action Plan. Organisation for Economic Co-Operation and Development. URL: https://www.oecd.org/daf/anti-bribery/Ukraine-Round-3-Monitoring-Report-ENG.pdf.
5. Вимоги МВФ щодо отримання фінансової допомоги. URL: https://assets.documentcloud.org/documents/3304058/Memo-IMF.pdf.
6. Слюсар А. Антикорупційний суд в Україні: передумови утворення та гарантії ефективності. Transparency International. 16 Лютого 2017. URL: https://ti-ukraine.org/news/antykoruptsiynyy-sud-v-ukrayini-peredumovy-utvorennya-ta-harantiyi-efektyvnosti-andriy-slyusar/.
7. Львов Б. Ю. Судовий захист права інтелектуальної власності: сучасний стан і перспективи. Право України. № 11. С. 144–149.
8. Романюк жорстко розкритикував Президента і ВР за антикорупційний суд. Закон і Бізнес. 28.02.2017. URL: https://zib.com.ua/ua/127767-romanyuk_zhorstko_rozkritikuvav_prezidenta_i_vr_za_antikorup.html.
9. Голова ВККСУ сумнівається в ефективності антикорупційного суду. УКРІНФОРМ. 08.07.2017. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2262037-golova-vkksu-sumnivaetsa-v-efektivnosti-antikorupcijnogo-sudu.html.
10. Громадські організації та експерти підтримали ініціативу створення антикорупційних судів. Дзеркало тижня. 16 грудня 2016. URL: https://dt.ua/POLITICS/gromadski-organizaciyi-ta-eksperti-pidtrimali-iniciativu-stvorennya-antikorupciynih-sudiv-227639_.html.
11. ЄС вимагає в України окремий антикорупційний суд та допоможе з відбором суддів. Європейська правда. 10 жовтня 2017. URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2017/10/10/7072083/.
12. США закликали Україну прискорити створення антикорупційного суду. Українська правда. 6 березня 2017. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2017/03/6/7137333/.
13. Венеціанська комісія: Україна має створити антикорупційний суд. Європейська правда. 6 жовтня 2017. URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2017/10/6/7071971/.
14. Рекомендація номер один стосується якнайшвидшого створення Антикорупційного суду. Голос України. 30 листопада 2017. URL: http://www.golos.com.ua/article/296568.
15. Thumbs up for corruption: EU drops plans for independent court in Ukraine. Transparency International. 07.2017. URL: http://transparency.eu/ac-court-ukraine/.
16. Четвертий раунд оцінювання. Звіт за результатами оцінки. Україна. Ухвалено на 76-му пленарному засіданні GRECO. Страсбург, 19-23 червня 2017 року. URL: https://rm.coe.int/grecoeval4rep-2016-9-p3-76-greco-19-23-2017-/1680737206.
17. Сердюк В. Проблеми створення Вищого антикорупційного суду: первинний аналіз. Право України. № 3.  С. 52–64.
18. Що змінить поява Антикорупційного суду? Радіо Свобода. 10 Листопада 2017. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/28847134.html.
19. Метью К. Стівенсон, Софі А. Шютте. Спеціалізовані антикорупційні суди. Порівняльний аналіз. Випуск U4. Лютий 2017. № 5. 36 с. URL: https://www.uno/publications/specialised-anti-corruption-courts-a-comparative-mapping-ukranian.pdf.
20. Жілінчик П. Створення антикорупційного суду в Україні. Програма реформування сектору юстиції «Нове правосуддя». 10 квітня 2017 року. 13 с. URL: https://newjustice.org.ua/wp-content/uploads/2017/09/NJ_Anticorruption_Court_Report_Zilincik_Apr_2017_UKR.pdf.
21. Про Вищий антикорупційний суд: Закон України від06.2018 року № 2447-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2447-19.

УДК 341.43

Сокуренко Олена Анатоліївна,

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри галузевого права та

правоохоронної діяльності

Центральноукраїнського державного  педагогічного

університету імені Володимира Винниченка

email: [email protected]

orcid.org/0000-0002-8169-3720

Анотація

У статті здійснено аналіз положень чинного законодавства, якими визначаються норми захисту дітей-біженців. Проаналізовано їх основний зміст та  наголошено, що реалізація законодавства про біженців, на сьогоднішній день потребує удосконалення.

Зазначено, що основна проблема функціонування системи захисту дітей-біженців в Україні поля­гає в тому, що реалізація відповідного законодавства досі об­межується лише легалізацією і документуванням шукачів притулку та біженців.

Звертається увага, що надання правового статусу дітей-біженців є першим необхідним кроком і має супроводжуватися адекватними заходами щодо інтеграції біженців в укра­їнське суспільство, щодо їхнього подальшого облаштування.

Визначено, що використання позитивного досвіду України, набутого у зв'язку з цілеспря­мованою політикою адаптації та інтеграції в українське суспільство репат­ріантів був високо оцінений світовою громадськістю. Наголошено, що подібні заходи щодо дітей-біженців є необхідними. В першу чергу, діти-біженці повинні реа­лізувати своє право на натуралізацію, набути громадянства України. В другу, отримання ними належної освіти, набут­тя професії є важливим як для сьогодення, так і для майбутнього нашої держави, однією з умов безконфліктності міжнаціональних і соціальних стосунків.

Ключові слова: дітина-біженцець, захист дітей, статус біженця, реалізація права, права дитини.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. Ст. 141.
2. Соціально-правовий захист дітей-біженців. URL: https://smr.gov.ua/uk/2016-03-14-08-10-17/informatsijni-materiali/miske-upravlinnya-yustitsiji/1935-sotsialno-pravovij-zakhist-ditej-bizhentsiv.html
3. Про біженців: Закон України від 08.07.2011 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#Text
4. Про дошкільну освіту: Закону України від 11.07.2001 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text
5. Мазин А. Теоретические аспекты миграции населения. Народонаселение. №1.  С. 132–146.
6. Дети-беженцы. Рекомендации по обеспечению защиты и положение. Женева: УВКБ ООН, 1994. 208 с.