УДК 347.4

Заставний П.Р.,

аспірант кафедри цивільного права і процесу

Тернопільського національного економічного університету

 Анотація 

Стаття присвячена дослідженню поняття послуг у цивільному праві України. Акцентовано увагу на наукових підходах до тлумачення цього поняття у позиціях українських вчених. Здійснено порівняльно-правовий аналіз юридичних ознак поняття «послуга». З огляду на представлені результати, зроблено висновок, що  послуга за своєю правовою природою є не лише конкретною активною дією, - вона  виявляється у правовому зв’язку між особою-замовником та особою-виконавцем, закріпленим у договірному порядку та передбачає здійснення виконавцем певних дій на вимогу замовника з дотриманням умов, визначених договором.

При цьому, зосереджено увагу на визначені окремих видів договірної діяльності, що підпадає під ознаки поняття послуг. При аналізі цієї проблематики автором взято до уваги лише види послуг, закріплені у Цивільному кодексі України.

Розглянуто особливості відповідальності за порушення договірних зобов’язань у сфері послуг та визначено, що окрім загальновизначених підстав відповідальності за Цивільним кодексом, законодавець дозволяє прописати окремі аспекти відповідальності у договорі про надання послуг.

Зосереджено увагу на видах забезпечення виконання зобов’язань та їх ролі у договірних відносинах щодо надання послуг. Визначено, що усі види забезпечення виконання зобов’язань мають фінансово-матеріальну природу, а відшкодування шкоди відбувається у грошовій формі або речами, наділеними родовими ознаками.

Аналізуючи сучасні суспільні тенденції, автор робить висновок, що межі відповідальності, закріплені у договорі не завжди правильно тлумачаться сторонами. Тоді, у випадку порушення зобов’язань однією із сторін виникає правова колізія – неправильне трактування положень щодо відповідальності, і як наслідок, - уникнення стороною-порушником відповідальності.

Автором запропоновано здійснити реформування національного законодавства із подальшим юридичним закріпленням відповідальності за порушення конкретних видів послуг на законодавчому рівні.

Ключові слова: послуга, договір, цивільне законодавство, відповідальність, відшкодування шкоди.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Степанов Д. И. Услуги как объект гражданских прав. Москва: Статут, 2005. 349 с.
2. Федорченко Н. В. Загальні проблеми зобов’язань по наданню послуг. Держава і право. 2002. Вип. 17. C. 237–242.
3. Ємельянчик С. Послуга в цивільному праві. Підприємництво, господарство і право. 2005. № 3. С. 105–108.
4. Дроздова Н. В. Договір про надання фінансових послуг у цивільному праві України. автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. Київ, 2005. 24 с.
5. Шешенин Е. Д. Общие проблемы обязательства по оказанию услуг. Антология уральской цивилистики. 1925–1989. Москва : Статут. 2001. С. 346–353.
6. Гейнц Р.М. Послуга як об’єкт цивільних прав за Цивільним кодексом України. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова. Правознавство. 2012. Вип 30. С. 86–93.
7. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15
8. Договір зберігання. WikiLegalAid. URL: https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F

УДК 347.44:347.73

Колодій І.М.,

кандидат юридичних наук,

завідувачка кафедри цивільного, господарського права та процесу

Чернігівського національного технологічного університету

https://orcid.org/0000-0001-7811-2457

[email protected]

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей правового регулювання зберігання цінностей у банку та надання індивідуального банківського сейфа. У статті розглядаються спеціальні види договору зберігання, стороною у яких є банк. Авторка аналізує правові конструкції договорів, передбачених ст.ст. 969-971 Цивільного кодексу України, як нетрадиційні банківські послуги, та акцентує увагу на необхідності вдосконалення договірного регулювання відповідних зобов’язань.

Авторкою проведено порівняльний аналіз конструкції договору зберігання і договору зберігання цінностей у банку.

Введено в науковий обіг авторське поняття індивідуального банківського сейфа як спеціальне приміщення банку, в якому розміщенні банківські комірки клієнтів, і яке обладнано спеціальними технічними засобами (броньовані двері сейфу, охоронна сигналізація, решітки тощо), а також запропоновано договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком вважати змішаним договором, який поєднує елементи договору зберігання, майнового найму (оренди) та договору по наданню охоронних послуг. У статті проведено аналіз судової практики, який свідчить про те, що банки заперечують необхідність нести відповідальність за втрату майна за договором про надання індивідуального банківського сейфа.

Визначено, що договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком потребує спеціального правового регулювання на рівні Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини, які виникають у зв’язку з використанням клієнтом банківської комірки для забезпечення збереження свого майна (речей), не можуть бути належним чином врегульовані поіменованими та не поіменованими в ЦК України договорами. Констатовано необхідність перспективного розвитку в умовах підвищення якості обслуговування клієнтів комерційними банками, зокрема шляхом запровадження послуг інноваційного характеру та нових технологій процедури здійснення.

Ключові слова: банківська послуга, договір зберігання, цінності, індивідуальний банківський сейф, банківська комірка.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений / Российская академия наук. Институт русского языка им. В.В. Виноградова. 4-е изд., дополненное. М.: ООО «А ТЕМП», 2006. 944 с.
2. 2. Безклубий І.А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми: монографія. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. 378 с.
3. 3. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 5-6. Ст. 30.
4. 4. Пухан Иво, Поленак-Акимовская Мирьяна. Римское право (базовый учебник). Перевод с македонского д.ю.н. проф. В.А. Томсинова и Ю.В. Филиппова / Под ред. проф. В.А. Томсинова. М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. 448 с.
5. 5. Беляневич О. Відповідальність банку за договором про надання індивідуального банківського сейфа. Юридична газета. 2016. № 12. URL: https: //yur-gazeta.com/vidpovidalnist-banku-za-dogovorom-pro-nadannya-individualnogo-bankivskogo-seyfa.html
6. 6. Правила з організації захисту приміщень банків в Україні, затверджені Постановою Правління Національного банку України 10.02.2016 року № 63. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0063500-16.
7. 7. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 372/4948/15-ц від 10.04.2019 року. Протокол: юридичний інтернет-ресурс. URL: https://protocol.ua/ua/vs_ktss_pri_ukladenni_dogovoru_pro_nadannya_bankivskogo_seyfa_bez_vidpovidalnosti_banku_opis_tsinnostey_shcho_zberigayutsya_v_nomu_ne_zdiysnyuetsya_a_bank_vidpovidae_tilki_za_zovnishnyu_nedotorkanist_seyfu_(vs_ktss_372_4948_15_ts_10_04_19).

УДК 342.5

Щербаков В.В.,

суддя Рівненського окружного адміністративного суду

Анотація

Стаття присвячена аналізу загальних та спеціальних (юридичних) гарантій органів суддівського самоврядування, передбачених Конституцією, законами України, іншими  нормативно-правовими актами. Охарактеризовано законодавче забезпечення гарантій самостійності органів суддівського самоврядування в бюджетній сфері (фінансова самостійність), в організаційно-правовій сфері, в питаннях кадрової політики. Акцентовано на відсутності таких гарантій на практиці, а також визначено шляхи вирішення нагальних проблем їх реалізації.

Ключові слова: суддівське самоврядування, гарантія, незалежність судової влади, кадрове забезпечення, фінансова незалежність, Рада суддів України. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Абрамов В.И. Права ребенка и их защита в России :Общетеоретический анализ : автореф. дис… док. юрид. наук. 12.00.01. Саратов, 2007. 56 с.
2. Барихин А.Б. Большая юридическая энциклопедия. М., Книжный мир, 2010. 960 с.
3. Ермошин Г.Т. Статус судьи в Российской Федерации : дис.. ... док. юрид. наук : 12.00.11. М., 2016. 525 с.
4. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. ст. 141
5. Копейчиков В.В. Реализация субъективных прав граждан. Советское государство и право. 1984. № 3. С. 13–19.
6. Положення про Раду суддів України : Рішення X позачергового з'їзду суддів України 16.09.2010 (у редакції, затвердженій рішенням XIV позачергового з'їзду суддів України 14.03.2017). URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001415-10
7. Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII. Відомості Верховної Ради. 2014. № 49. ст.2056.
8. Про затвердження Регламенту з'їзду суддів України : Рішення XII позачергового з'їзду суддів України від 25.09.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0013415-14
9. Про здійснення невідкладних заходів для забезпечення гарантій незалежності суддів, які займають штатні посади в місцевих загальних судах Донецької та Луганської області, які припинили свою роботу, а також суддів судів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя : Рішення Ради суддів України від02.2016 № 11. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MUS26150.html
10. Про роз’яснення щодо наявності конфлікту інтересів : Рішення Ради суддів України від 04.11.2016. URL: https://court.gov.ua/konflikt_interesiv/RSU_8
11. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. Відомості Верховної Ради України. № 31. ст.545
12. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. X. : Еспада, 2006. 776 с.
13. Скакун. О.Ф. Теория государства и права. X: Консум, 2008. 704 с.
14. Словник української мови: в 11 т. (1970–1980) / за ред. І. К. Білодід та ін. К. : Наукова думка, 1970–1980. Т.  1971. 552 с.
15. Тихомирова Л.В. Юридическая энциклопедия. М., 1999. 526 с.
16. Щодо нормативів фінансування судів : Рішення Ради суддів України від 25.02.2016 № 17. URL: http://rsu.gov.ua/uploads/article/risenna-rsu-no-17-vid-25022016-s-c444072a08.pdf
17. Як побороти кадровий голод в судах: 5 кроків до вирішення проблеми : Закон і бізнес. 06.2019. URL: https://zib.com.ua/ua/138014-yak_poboroti_kadroviy_golod_v_sudah_5_krokiv_do_virishennya_.html

УДК 342.951:351.82

Приходько А.А.,

кандидат юридичних наук,

 докторант Науково-дослідного інституту публічного права

https://orcid.org/0000-0002-2782-3256

[email protected]

Анотація

Стаття присвячена підтвердженню тезису про те, що наявність корупції є дестабілізаційним фактором на шляху досягнення цілей сталого розвитку. Із зазначеного сформовано мету дослідження – виявити та описати взаємозв’язок корупції та цілей сталого розвитку. Заявлена до розгляду проблематика не є новою. Її особливості були предметом вивчення вчених багатьох країн світу, що обумовлено глобалізацією піднятого питання. Однак, є сенс стверджувати про необхідність її подальшого дослідження позаяк досягнення цілей сталого розвитку – динамічний процес, що вимагає системного перегляду, в тому числі в аспекті аналізу факторів впливу на результативність їх впровадження.

Виявлено, що цілі сталого розвитку встановлюють конкретні глобальні передумови розвитку, але досягнення цих цілей на національному рівні виявилося набагато складнішим в одних країнах, аніж в інших.

Розкриваючи взаємозв’язок між корупцією та цілями сталого розвитку, автор стверджує, що він є прямим, оскільки корупція – антисоціальне, дестабілізуюче явище, що унеможливлює досягнення аналізованих цілей. У країнах де мінімізовані корупційні прояви достатній рівень життя населення, сталий економічний розвиток, процвітає бізнес-індустрія, а охорона навколишнього природного середовища є пріоритетом державної політики. А у країнах з високим показником корупції – навпаки, оскільки жага окремих суб’єктів наділених владою до отримання неправомірної вигоди створює передумови для нівелювання аналізованими цілями, робить їх недосяжними, адже розкрадаючи бюджетні кошти суспільно-необхідні надходження не потрапляють до кінцевого отримувача – соціально незахищених верств населення, не реалізовуються необхідні адміністративні, культурні, просвітницькі, реконструктивні та інші заходи.

Зроблено висновок, згідно якого цілі сталого розвитку будуть досягнуті тільки у тому випадку, коли корупція в глобальному сенсі буде мінімізованою. Викорінити корупцію нанівець неможливо, але зкооперувати світові зусилля задля її попередження, вчасного відстеження ареалів розповсюдження, а також активне їй протистояння – єдиний шлях до знешкодження або нейтралізації глобальних наслідків.

Ключові слова: антисоціальне явище, викорінення корупційних проявів, глобалізація, дестабілізаційний фактор, корупція, цілі сталого розвитку.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей 25 сентября 2015 года  [без передачи в главные комитеты (A/70/L.1)] 70/1. «Преобразование нашего мира: Повестка дня в области устойчивого развития на период до 2030 года». ООН. URL: https://www.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/70/1&Lang=R
2. Sustainability. EPA. URL: http://www.epa.gov/sustainability/basicinfo.htm
3. What Is Sustainability and Why Is It Important? Environmental Science. URL: https://www.environmentalscience.org/sustainability
4. Ben Purvis, Yong Mao & Darren Robinson. Three pillars of sustainability: in search of conceptual origins. Sustainability Science, volume 14, pages 681–695 (2019).
5. 17 цілей сталого розвитку: освіта займає чільне місце. Профспілка працівників освіти і науки України. 2017. URL:https://pon.org.ua/novyny/4301-novij-globalnij-poryadok-dennij-stalogo-rozvitku.html
6. Sanjiv Kumar, Neeta Kumar  and Saxena Vivekadhish. Millennium Development Goals (MDGs) to Sustainable Development Goals (SDGs): Addressing Unfinished Agenda and Strengthening Sustainable Development and Partnership. Indian J Community Med. 2016 Jan-Mar; 41(1): 1–4.
7. Повестка дня в области устойчивого развития. ООН. URL: https://www.un.org/sustainabledevelopment/ru/about/development-agenda/

УДК 354.84:368.416

Соболь Є.Ю.,

доктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

https://orcid.org/0000-0002-0804-8354,

[email protected]

Кіблик Д.В.,

аспірант кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

 імені Володимира Винниченка

https://orcid.org/0000-0002-2518-7647

[email protected]

Анотація

У статті обґрунтовано необхідність здійснення кодифікації адміністративно-правових норм щодо реалізації і захисту прав та свобод осіб з інвалідністю. Автором підкреслено, що у своїй більшості положення наявних нормативних актів залишаються переважно декларативними, не забезпеченими матеріальними ресурсами та механізмами державного впровадження. У статті констатовано значний інтерес законодавця до проблематики приведення національного законодавства у відповідність до Конвенції ООН про права та свободи осіб з інвалідністю. Відмічено, що стрижневим вектором у переформуванні моделі інвалідності з медичної на соціальну (правозахисну) є спрямування її на реалізацію особами з інвалідністю всіх прав й основоположних свобод людини без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності. Визначене авторське бачення пропонуємого Закону України „Про діяльність публічної адміністрації щодо реалізації та захисту прав і свобод осіб з інвалідністю”. Метою Закону автором встановлено  правове забезпечення діяльності суб’єктів публічної адміністрації щодо забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і задоволення потреб інвалідів нарівні з іншими громадянами, поліпшення умов їх життєдіяльності, згідно з національним законодавством та міжнародними стандартами.Також зауважено, що у межах запропонованого законопроекту слід більш детально визначити правові засоби діяльності суб’єктів публічної адміністрації, спрямовані на реалізацію та захист прав і свобод осіб з інвалідністю. Акцентовано, що у межах реалізації права на доступ до соціальної інфраструктури повинна стати така конструктивна модель: місце проживання – транспортна інфраструктура – соціальна інфраструктура – місце проживання.

Ключові слова: особа з інвалідністю, особа з обмеженими вадами розвитку, кодифікація, систематизація.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Граціанов А.І. Процес систематизації та уніфікації законодавства і розвиток правової системи України : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.02. К., 2004. С. 16.
2. Курінний Є.В. Реформування українського адміністративного права: декілька тез про сутність процесу. Адміністративне право і процес. № 2(4). 2013. С. 6.
3. Стеценко В. Ю. Адміністративно-правове забезпечення запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування: дис. … доктора юридичних наук : 12.00.07. Х., 2010. С. 268.
4. Лук’янець Д. М. Розвиток інституту адміністративної відповідальності : концептуальні засади та проблеми право реалізації : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07. К., 2007. С. 261.
5. Пєтков С. В. Теорія адміністративного права : навч. посіб. К. : КНТ, 2014. 304 с.
6. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні : Закон України від 21.03.1991 № 875-XII. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 21. Ст. 252.
7. Костюк В.Л.  Конвенція ООН про права інвалідів у контексті розвитку національного законодавства: науково-правовий аспект. Часопис Національного університету „Острозька академія”. Серія „Право”. 2014. №1(9). С. 4.