УДК 340.01; 340.12; 34.01-027.21(092)

Омельчук Олег Миколайович,
ректор Хмельницького університету управління та права
імені Леоніда Юзькова, доктор юридичних наук, професор
https://orcid.org/0000-0000-0003-380Х

Бліхар В’ячеслав Степанович,
доктор філософських наук, професор кафедри соціально-поведінкових,
гуманітарних наук та економічної безпеки
Львівського державного університету внутрішніх справ
https://orcid.org/0000-0001-7545-9009

Анотація

У статті в межах теорії юридичної аргументації досліджується правове рішення як результат застосування загальної правової норми. Актуалізується питання формування норм для вирішення як кваліфіковане (зовнішнє) виправдання правового рішення. Зазначено, що виправдання загальної правової норми, слід називати, на противагу внутрішньому виправданню, зовнішнім виправданням (опозиція внутрішнє/зовнішнє виправдання пропонується Є. Врублевські, а використовується Р. Алексі). Зовнішнє виправдання правової норми – кваліфіковане виправдання, що
ґрунтується на загальних практичних аргументах, застосування яких потребує вільної суддівської оцінки. Результатом зовнішнього, або кваліфікованого виправдання правової норми є формування правової норми, яке згідно концепції Є. Ерліха йменується «нормою для вирішення» (Entscheidungsnorm). Актуалізовано експлікацію формування норм для вирішення в процесі зовнішнього (кваліфікованого) виправдання правового рішення. Визначено питання: що таке зовнішнє виправдання правового рішення та як функціонують норми для вирішення в процесі кваліфікованого виправдання правового рішення. Охарактеризовано юриспруденцію оцінок як поєднання аксіологічних практичних понять і нормативного виміру права, а юриспруденцію інтересів – антропологічних, переважно телеологічних, практичних понять, і емпіричного виміру права. Встановлено, що під зовнішнім виправданням правового рішення слід розуміти процес обґрунтування правового рішення у формі зважування принципів, інтересів та запитів. В межах риторичної традиції в результаті кваліфікованого
виправдання правового рішення задовольняється вимога права на справедливість. Норми для вирішення виконують в процесі кваліфікованого виправдання правового рішення функцію дефінітивних (остаточних) норм.

Ключові слова: норми для вирішення, теорія норм, юридична методологія, теорія юридичної аргументації, теорія юриспруденція оцінок, теорія юриспруденції інтересів, принцип пропорційності, виправдання і обґрунтування, Є. Ерліх, Р. Алексі. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Bydlinski F. Juristische Methodenlehre und Rechtsbegriff. New York : Springer, 1991. 671 s.
2. Rückert J. Methodik des Zivilrechts - von Savigny bis Teubner. Baden-Baden : Nomos, 2017. 659 s.
3. Kreuzbauer G. Der Juristische Streit. Recht zwischen Rhetorik, Argumentation und Dogmatik. Stuttgart : Steiner, 2004. 166 s.
4. Alexy R. Hauptelemente einer Theorie der Doppelnatur des Rechts. Archiv fur Rechts- und Sozialphilosophie. 2009. Bd. 95. S. 151-166.
5. Alexy R. Theorie der Grundrechte. Baden-Baden : Nomos-Verlagsgesellschaft, 1985. 548 s.
6. Alexy R. On balancing and subsumption: A structural comparison. Ratio Juris. 2003. Vol. 16. Iss. 4. P. 433-449.
7. Alexy R. Juristische Interpretation. Recht, Vernunft, Diskurs : Studien zur Rechtsphilosophie. Frankfurt am Main, 1995. P. 71-92.
8. Alexy R. Die logische Analyse juristischer Entscheidungen. ain, 1995. P. 13-51.
9. Alexy R. Theorie der juristischen ArgumentatiRecht, Vernunft, Diskurs : Studien zur Rechtsphilosophie. Frankfurt am Mon. Die Theorie des rationalen Diskurses als Theorie der juristischen Begründung. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 1991. 435 s.
10. Joerden J. C. Logik im Recht. Grundlagen und Anwendungsbeispiele. Berlin : Springer, 2018. 371 s.
11. Rüssmann H. Möglichkeit und Grenzen der Gesetzesbindung. Elemente einer juristischen Begründungslehre. Baden-Baden, 2003. P. 135-154.
12. Ehrlich E. Die juristische Logik. Tübingen : Mohr, 1918. 337 s.
13. Larenz K. Methodenlehre der Rechtswissenschaft. Berlin etc. : Springer, 1991. 494 s.
14. Riehm T. Abwagungsentscheidungen in der praktischen Rechtsanwendung. Argumentation, Beweis, Wertung. Munchen : Beck, 2006. 281 s.
15. Rüthers B. Rechtstheorie und Juristische Methodenlehre. München : C.H. Beck, 2022. 627 s.
16. Fischer C. Topoi verdeckter Rechtsfortbildungen im Zivilrecht. Tübingen : Mohr Siebeck, 2007. 611 s.
17. Stammler R. Die Lehre von dem richtigen Rechte. Berlin : Guttentag, 1902. 647 s.
18. Alexy R. Recht und Richtigkeit. The reasonable as rational? On legal argumentation and justification ; Festschrift for Aulis Aarnio / ed. by Werner Krawietz. Berlin, 2000. P. 3-19.
19. Савчук В. Г. Ерліхівські норми для вирішення з погляду нотаріуса : до питання термінології. Ерліхівський журнал. Випуск 3. Чернівці : Чернівецький національний університет, 2019. С. 46-51.
20. Ehrlich E. Grundlegung der Soziologie des Rechts. Munchen Leipzig : Duncker & Humblot, 1913. 409 s.

УДК 340.01; 34.01-027.21(092); 340.12

Вдовічен Віталій Анатолійович,
доктор юридичних наук, доцент кафедри публічного права
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-4496-6435

Анотація

У статті констатовано, що здобутком соціологічної юриспруденції XIX – XX ст.ст. є формування поняття зважування інтересів, яке у формі зважування принципів стало складовою принципу пропорційності. Елементомзважування інтересів і зважування принципів є поняття норм для вирішення, докладний розгляд якого здійснив у своїх працях Є. Ерліх. Так порушується проблема про співвідношення таких норм, з одного боку, і юридичної теорії зважування інтересів і/або принципів, з іншого.

Здійснено ретроспективний аналіз теорії зважування, охарактеризовано особливості зважування інтересів як антропологічного та деонтологічного поняття, визначено функціональну роль норми для вирішення в структурі принципу пропорційності.

Зазначено, що юридична теорія зважування виникає в ранній соціологічній юриспруденції, представленій Ф.Гекком (юриспруденція інтересів), Е. Штампе (рух вільного права) та Є. Ерліхом (норми для вирішення). Сучасна юридична теорія зважування розроблена Р. Алексі у формі теорії зважування принципів як велінь оптимізації. Наголошено, що норми для вирішення функціонують в процесі зважування інтересів як антропологічне та деонтологічне практичне поняття. Встановлено, що норми для вирішення є результатом зважування інтересів і/або принципів, постають важливим елементом принципу пропорційності, а саме в юридичній його частині.

Ключові слова: теорія юридичної аргументації, юридична методологія, Є. Ерліх, Р. Алексі, юридична теорія зважування, теорія норм, принцип пропорційності.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Ehrlich E. Grundlegung der Soziologie des Rechts. Munchen ; Leipzig : Duncker & Humblot, 1913. 409 s.
2. Ehrlich E. Die juristische Logik. Tübingen : Mohr, 1918. 337 s.
3. Alexy R. Theorie der juristischen Argumentation. Die Theorie des rationalen Diskurses als Theorie der juristischen Begründung. Frankfurt am Main : Suhrkamp, 1991. 435 s.
4. Alexy R. Die logische Analyse juristischer Entscheidungen. Recht, Vernunft, Diskurs : Studien zur Rechtsphilosophie. Frankfurt am Main, 1995. P. 13-51.
5. Alexy R. Die Gewichtsformel. Gedächtnisschrift für Jürgen Sonnenschein : 22. Januar 1938 bis 6. Dezember 2000 / Jickeli, Joachim. Berlin, 2003. P. 771-792.
6. Уварова О. О. Принципи права у правозастосуванні : загальнотеоретична характеристика : монографія. Харків : Друкарня МАДРИД, 2012. 196 с.
7. Марчук В. П. «Свободное право» в буржуазной юриспруденции Критика концепций Е. Эрлиха. Киев : «Вища школа» : Изд-во при Киев. гос. ун-те, 1977, 167 с.
8. Alexy R. Die absolute und die relative Dimension der Grundrechte. European Constitutionalism in the Context of Judicial Dialogue. Prag, 2016. Pp. 74-86.
9. Погребняк С. П. Принцип пропорційності в українській юридичній практиці та практиці ЄСПЛ. Правове забезпечення ефективного виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини : збірник наук. cтатей Міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 15 вересня 2012 р.). Одеса : Фенікс, 2012. С. 294-310.
10. Rückert J. Abwägung - die juristische Karriere eines unjuristischen Begriffs oder: Normenstrenge und Abwägung im Funktionswandel. JuristenZeitung. 2011. 66. Jahrg., Nr. 19. Р. 913-923.
11. Alexy R. Grundrechte und Verhältnismäßigkeit. Die Freiheit des Menschen in Kommune, Staat und Europa : Festschrift für Edzard Schmidt-Jortzig / Schliesky, Utz. Heidelberg, 2011. 2011. Р. 3-15.
12. Riebschlager K. Die Freirechtsbewegung zur Entwicklung einer soziologischen Rechtsschule. Berlin : Duncker & Humblot, 1968. 124 s.
13. Dombek B. Das Verhältnis der Tübinger Schule zur deutschen Rechtssoziologie, 1969. 99 s.
14. Vogl S. Soziale Gesetzgebungspolitik, freie Rechtsfindung und soziologische Rechtswissenschaft bei Eugen Ehrlich. Baden-Baden : Nomos-Verl.-Ges., 2003. 396 s.
15. Rückert J. Methodik des Zivilrechts - von Savigny bis Teubner. Baden-Baden : Nomos, 2017. 659 s.
16. Rückert J. Savignys Hermeneutik Kernstück einer Jurisprudenz ohne Pathologie. Theorie der Interpretation vom Humanismus bis zur Romantik - Rechtswissenschaft, Philosophie, Theologie : Beiträge zu einem interdisziplinären Symposion in Tübingen, 29. September bis 1. Oktober 1999 / Jan Schröder (Hg.). Stuttgart, 2001. P. 287-327.
17. Alexy R. On balancing and subsumption: A structural comparison. Ratio Juris. 2003. Vol. 16. Iss. 4. P. 433-449.
18. Stück H. Subsumtion und Abwägung. ARSP: Archiv für Rechts- und Sozialphilosophie / Archives for Philosophy of Law and Social Philosophy. 1998. vol. 84. No. 3. P. 405-419.
19. Ehrlich E. Freie Rechtsfindung und freie Rechtswissenschaft : Vortrag gehalten in d. Jur. Ges. in Wien am 4. Maerz 1903. Leipzig : Hirschfeld, 1903. 40 s.
20. Kantorowicz H. Der Kampf um die Rechtswissenschaft. Heidelberg : Winter, 1906. 50 s.
21. Stampe E. Rechtsfindung durch Konstruktion. Deutsche Juristen-Zeitung. 1905. Jg. 10. P. 417/418 - 419/420.
22. Stampe E. Rechtsfindung durch Interessenwägung. Deutsche Juristen-Zeitung. 1905. Jg. 10. P. 713/714 - 717/718.
23. Stampe E. Gesetz und Richtermacht. Deutsche Juristen-Zeitung. 1905. Jg. 10. P. 1017/1018 - 1019/1020.
24. Heck P. Interessenjurisprudenz und Gesetzestreue. DJZ. 1905. P. 1140-1142.
25. Alexy R. Theorie der Grundrechte. Baden-Baden : Nomos-Verlagsgesellschaft, 1985. 548 s.
26. Larenz K. Methodische Aspekte der «Güterabwägung». Festschrift für Ernst Klingmüller. Karlsruhe : Verl. Versicherungswirtschaft, 1974. Р. 235-248.
27. Riehm T. Abwagungsentscheidungen in der praktischen Rechtsanwendung. Argumentation, Beweis, Wertung. Munchen : Beck, 2006. 281 s.
28. Larenz K. Methodenlehre der Rechtswissenschaft. Berlin etc. : Springer, 1991. 494 s.
29. Fischer C. Topoi verdeckter Rechtsfortbildungen im Zivilrecht. Tübingen : Mohr Siebeck, 2007. 611 s.
30. Clérico L., Sieckmann J.-R. Grundrechte, Prinzipien und Argumentation : Studien zur Rechtstheorie Robert Alexys. Baden-Baden, 2009. P. 21-38.
31. Alexy R. Ideales Sollen und Optimierung. Rechtsstaatliches Strafrecht : Festschrift für Ulfrid Neumann zum 70. Geburtstag / Saliger, Frank. Heidelberg, 2017. P. 17-30.

УДК 342.9

Черкасський Руслан Анатолійович,

кандидат наук з державного управління

https://orcid.org/0000-0003-1206-7774

Анотація

 Акцентовано увагу на тому, що теоретико-юридичні джерела пропонують велику кількість інтерпретацій поняття «протидія злочинності», які варіюються від соціально орієнтованих позицій, до комплексних, в яких ця категорія охарактеризована як система заходів економічного, політичного та іншого характеру. В багатьох дефініціях вчені допускають досить суттєву помилку, вказуючи про повне або часткове співвідношення протидії із запобіганням. Підкреслено, що саме внаслідок цього існує проблема «перенасиченості» наукової літератури трактуваннями, які наділяють категорію протидії різними векторами реалізації, багато з яких їй не притаманні.

Доведено, що протидія злочинності має не соціальну, а практично-правову орієнтацію, яка передбачає роботу з особами, які причетні до злочинної діяльності та її результатами, що, в свою чергу, дає місце для використання державного примусу.

Констатовано, що згідно із широким розумінням, протидія злочинності – це діяльність уповноважених законодавством України суб’єктів, яка спрямована на припинення, боротьбу із злочинами, викриття осіб, які причетні до їх вчинення, забезпечення притягнення останніх до встановленої законом юридичної відповідальності, а також відновлення порушених суспільно-небезпечними діяннями людських прав і свобод. Аргументовано, що у вузькому розумінні протидія злочинності являє собою сукупність заходів, засобів та методів, що реалізуються в діяльності спеціально уповноважених законодавством суб’єктів з метою: припинення злочинів; викриття осіб, що їх вчиняють; притягнення таких осіб до відповідальності; виправлення негативних наслідків скоєних злочинів.

Наголошено, що запобігання та протидія злочинності є двома сторонами правоохоронного впливу, через що за своєю сутністю та змістом доповнюють одне одного і, у зв’язку з цим, мають єдину систему суб’єктів та правових засад. Адже, якісне запобігання злочинності суттєво полегшує процес протидій їй, а також забезпечення невідворотності покарання для всіх, хто причетний до скоєння суспільно-небезпечних діянь.

Ключові слова: протидія злочинності, запобігання злочинності, злочини, правоохоронна діяльність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Курс кримінології : Загальна частина : [підручник] / за заг. ред. док. юрид. наук, проф. О. Джужи ; відп. ред. Я. Кондратьєв : у 2 кн. Кн. 1 : Заг. част. К. : Юрінком Інтер, 2001. 352 с.
2. Щедрін Н.В. Основи загальної теорії запобігання злочинності. Навчальний посібник. Красноярськ, 1999. 142 с.
3. Словник української мови : в 11 т. К. : Наукова думка, 1971. Т. 1. 799 c.
4. Толковый словарь русского языка Сост. Г.О. Винокур, Б.А. Ларин, Д.Н. Ушакова. М., Гос. ин-т “Сов. энциклопедия”, 1935. Т. 1. 1562 с.
5. Протидія корупційній злочинності в Україні: навч. посібник / [Ю.І. Дмитрик, Д.І. Йосифович, І.В. Красницький, С.І. Мельник, Є.В. Пряхін, С.В. Якимова]; за заг. ред. І.В. Красницького. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. 308 с.
6. Кримінологія. Загальна частина. Навч. посібник. / Кол. авторів Блага А.Б., Богатирьов І.Г., Давиденко Л.М. та ін. за заг. ред. Бандурки О.М. Харків. Вид. ХНУВС, 2011. С. 176.
7. Бандурка О.М., Литвинов О.М. Протидія злочинності та профілактика злочинів: Монограф. Х., 2011. 342 с.
8. Воронін Ю.А., Майоров А.В. Теоретичні основи формування системи протидії злочинності у Росії // Ю.А. Воронін, А.В. Майоров / Кримінологічний журнал БДУЕП 2013. № 1. С. 7-14.
9. Пономарьов А.І. Організована злочинність: особливості протидії на федеральному та регіональному рівнях: монографія [під ред. Н.А. Лопашенка]. М.: Юрлітінформ, 2010. 184 с.
10. Кицюк В.П. Кримінологічні засади діяльності суду у сфері протидії злочинності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.П. Кицюк. Харків, 2013. 19 с.
11. Енікєєв З.Д. Проблеми протидії злочинності за сучасних умов: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 16-17 жовтня 2003р. Частина I. - Уфа: РІО БашГУ, 2003. 280 с
12. Лєшукова І. Кримінально-процесуальні проблеми взаємодії правоохоронних органів України з правоохоронними органами країн СНД у боротьбі зі злочинними співтовариствами // Підприємництво, господарство і право. 2003. № 3. С. 129-134.

УДК: 657.6

Лопоносова Наталія Петрівна,

старший викладач кафедри фінансів та обліку,

Інституту економіки та менеджменту

Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0009-0009-1611-9333

Анотація

У цій статті проаналізовано особливості правового регулювання аудиторської діяльності.

Проведено дослідження в галузі аудиторської діяльності на основі наукових праць вітчизняних авторів, реалій вітчизняної практики та нормативно-правових документів.

Зазначено, що необхідність прийняття усіма суб’єктами господарювання управлінських рішень щодо укладення контрактів з контрагентами, отримання позик, здійснення інвестицій тощо обумовлює існування аудиту як способу забезпечення достовірної інформації фінансової звітності. Визнання аудиту як властивого ринковій економіці інституту має важливе значення для визначення його інституційних рамок, а також вдосконалення системи його правового регулювання.

Визначено, що аудиторська діяльність регулюється Законом України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність». Розглянуто, що аудитори та суб’єкти аудиторської діяльності провадять аудиторську діяльність відповідно до міжнародних стандартів аудиту.

Визначено права та обов’язки суб’єкта аудиторської діяльності і замовника при наданні аудиторських послуг та зазначено, що вони визначаються в договорі відповідно до вимог Закон України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» та інших нормативно-правових актів.

Наведено поняття «аудиторська діяльність» та «аудит фінансової звітності».

Ключові слова: правове регулювання, аудит фінансової звітності, аудиторська діяльність, суб’єкти аудиторської діяльності, аудиторські послуги. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. URL : http://uk.wikipedia.org/wiki/Нормативно-правовий_акт
2. Закон України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21.12.2017 №2258-VIII. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/T172258?an=1
3. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125-XII. URL: https://ips.ligazakon.net/document/view/T312500
4. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг. Видання 2016–2017 року. URL: https://www.apu.net.ua/1151-miznarodni-standarti-kontrolu-yakosti-2016-2017.
5. Остап’юк Н. А. Ппроблеми нормативного регулювання організації аудиторської діяльності. URL: http://pbo.ztu.edu.ua/article/view/51914/48131
6. Радська В. В. Аудит : навч. посіб. / В. В. Радська, Я. В. Петраков. К.: Центр учбової літератури, 2008. 416 с.
7. Савченко С. Б., Дроздова А. Проблеми нормативно-законодавчого регулювання аудиту в Україні. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2017. № 1 (72). С. 225–229.
8. Юридична консультація Толмачових. URL: https://yuristy.sumy.ua/advokatskij-ispit/usna-chastina/37-13-byudzhetne-podatkove-ta-mitne-zakonodavstvo/323-pravove-regulyuvannya-auditorskoji-diyalnosti

УДК 342.9

Черкасський Руслан Анатолійович,

кандидат наук з державного управління

https://orcid.org/0000-0003-1206-7774

Анотація

Відмічено, що категорія статусу є об’єктивним показником стану та місця, яке індивід займає в соціумі та яке визначається освітою, сферою праці, етносом, матеріальним положенням та іншими чинниками, які мають власне значення для населення кожної окремої держави. Проте, статус притаманний не тільки фізичним, але й юридичним особам, особливо органам державної влади для котрих ця категорія виступає і характеристикою, і фактором, який встановлює поле відповідної діяльності публічної структури.

Акцентовано увагу на тому, що правовий статус, як і соціальний, характеризує місце певного суб’єкта, проте, не в соціумі загалом, а у національній правовій системі. Тобто, це набір юридичних характеристик, які визначають особливості взаємодії суб’єкта із правовою реальністю та специфіку вступу у суспільно-правові відносини з іншими юридичними та фізичними особами. При цьому, варто провести паралель між соціальним та правовими статусами. Багато науковців вказують про тісний взаємозв’язок даних категорій, як частини та цілого, однак, це є помилкою. Правовий статус має схожу структуру та загальне призначення, тобто, дані категорії володіють спільною ідейною сутністю, але застосовуються цілком у різних сферах.

Констатовано, що адміністративно-правовий статус Державної митної служби України слід тлумачити як визначений нормами чинного законодавства перелік елементів, які характеризують місце даного центрального органу виконавчої влади у системі інших органів державної влади. Саме адміністративно-правовий статус визначає місце та роль Держмитслужби у певних адміністративних правовідносинах, а також встановлює рівень адміністративної влади відомства та масив можливих до використання в роботі механізмів та інструментів владно-управлінського впливу.

Ключові слова: статус, правовий статус, адміністративно-правовий статус, Державна митна служба. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Білодід І.К. Словник української мови: в 11 томах. Том 9, 1978. 671 с.
2. Малый академический словарь. М.: Институт русского языка Академии наук СССР Евгеньева А. П. 1957. 1984 с.
3. Чудинов А.Н. Словарь иностранных слова вошедших в состав русского языка. В.И. Губинский. 1894. 989 с.
4. Вербець В.В. Соціологія: навчальний посібник / В.В. Вербець, О.А. Субот, Т.А. Христюк. К.: КОНДОР. 2009. 55 с.
5. Литвин І.І. Сутність поняття правового статусу. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. С.18–21.
6. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та інші. К.: НАДУ. 2010. 820 с.
7. Примуш М.В. Загальна соціологія: навчальний посібник. К. : Професіонал, 2004. 590 с.
8. Ринажевський Б.М. Адміністративно-правове регулювання діяльності військової служби правопорядку у Збройних Силах України: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ. 2010. 339 с.
9. Общая теория государства и права / отв.ред. М. Н. Марченко. М.: Зерцало, 2000. 416 с
10. Ляхович У. І. Організаційно-правове забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. К., 2008. 198 с.
11. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. М., 1985. 176 с.
12. Белькова О.В. Правовий статус свідка в кримінальному процесі України: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ. 2005. 223 с.
13. Нерсесянц В.С. роблемы общей теории права и государства: учебник для вузов. М.: Норма. 2004. 832 с.
14. Колодій А. Права, свободи і обов’язки громадян в Україні: підручник. Київ: Правова єдність. 2008. 129 с.
15. Панчишин А. Поняття, ознаки та структура категорії «правовий статус». Часопис Київського університету права. 2010. С.95–98.
16. Еременко Ю. П. Предмет российского конституционного права / Ю. П. Еременко. Ростов н/Д, 1996. 50 с.
17. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. Харьков: Консум; Университет внутренних дел, 2000. 704 с.
18. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. М.: ЮНИТИ ДАНА, Закон и право, 2001. 640 с.
19. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. К.: Юрінком Інтер, 2008. 688 с.
20. Сучасні технології роботи з персона- лом : наук. розробка / авт. кол. : С. М. Серьогін, І. В. Шпекторенко, Н. А. Липовська та ін. К. : НАДУ, 2010. 48 с.
21. Тихомирова Т.О. Реалізація державної політики охорони здоров’я в системі МВС України: адміністративно-правовий аспект: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Київ: Відкритий міжнародний
    університет розвитку людини «Україна». 2010. 278 с.
22. Круглов О.М. Доказування і докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Харків: Запорізький юридичний інституту МВС України. 2003. 222 с.
23. Фелик В.І. Адміністратинво-правове разебпзечення профілактичної діяльності Національної поліції України: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ. 2017. 479 с.
24. Алфьоров С.М., Ващенко С.В., Долгополова М.М., Купін А.П. Адміністративне право. Загальна частина. Навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2011. 216 с.
25. Теория государства и права: [учеб. для вузов] / под. ред. проф. В.М. Корельского и проф. В.Д.Перевалова. [2-е изд., изм. и допол.]. М.: Изд-во «Норма» (Издат. группа НОРМА- ИНФРА-М), 2002. 616 с.