Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

САМОВРЯДНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СУДОВО-ЕКСПЕРТНИХ УСТАНОВ

УДК: 342.95 (477)

Рувін Олександр Григорович,

кандидат юридичних наук,

директор Київського науково-дослідного інституту

судових експертиз Міністерства юстиції України

https://orcid.org/0000-0003-0162-4686

Анотація

У статті, спираючись на аналіз норм чинного законодавства України та наукових поглядів вчених, надано характеристику самоврядному контролю за діяльністю судово-експертних установ. Обґрунтовано, що на сьогодні нагальною потребою є вдосконалення нормативно-правового забезпечення самоврядування судово-експертних установ та їх діяльності, зокрема в сфері здійснення контролю. Зокрема представляється доцільним прийняття: по-перше, закону, який би врегульовував питання самоврядування судово-експертних установ, визначав суб’єктів такого самоврядування та загальні засади їх діяльності, зокрема і повноваження у сфері здійснення контролю за організаційною, фінансовою, матеріально-технічною, кадрово-дисциплінарною та іншими сферами діяльності судово-експертних установ; по-друге, положення про асоціації та інші об’єднання судових експертів та/або судово-експертних установ, яким доцільно було б визначити їх повноваження в сфері професійної допомоги, контролю, добровільної сертифікації тощо.

Ключові слова: контроль, самоврядний контроль, судово-експертні установи, законодавство.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Про судову експертизу та самоврядування судових експертів. Проект закону № 8223 від 03.04.2018. запропоновано народним депутатом України Лапіним І.О. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63780
  2. Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим). Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 р. № 6. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0258-95#Text
  3. Про організацію взаємодії підрозділів Експертної служби МВС із територіальними органами з надання сервісних послуг МВС. Наказ МВС від 18.01.2016 р. № 28. Офіційний вісник України 2016 р., № 15, стор. 188, стаття 604
  4. Статут Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи. https://km-oblrada.gov.ua/wp-content/uploads/2019/10/statut-sudmedekspert.pdf
  5. Статут комунального закладу "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради. https://ror.gov.ua/rishennya-oblasnoyi-radi-5-sklikannya/8470-1159-pro-komunalnii-zaklad-oblasne-byuro-sudovo-medichn

ДО ПИТАННЯ ПРО ЗМІСТ ТА ВИДИ МИТНИХ ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ПОСЛУГ

УДК 347.45/.47: 342.951:351.82

Шутяк Дмитро Сергійович

головний державний інспектор відділу дистанційного супроводження

спецпідготовки департаменту спеціалізованої підготовки

та кінологічного забезпечення Держмитслужби

Анотація

В статті досліджують особливості цивільно-правового регулювання відносин митного посередництва. Визначено характерні риси, що відрізняють митне посередництво від подібних інститутів в інших сферах господарювання (локальність митної посередницької діяльності; особливий суб'єктний склад посередників; здійснення митних операцій, що включають юридичні та фактичні дії; надання послуг щодо товарів і транспортних засобів, що мають особливий економічний статус перебування під митним контролем, який обмежує їх вільний обіг; надання митних посередницьких послуг на оплатній основі і в умовах конкуренції; підприємницький характер зобов’язаннь у сфері митного посередництва.

Обґрунтовується позиція, що правовідносини, що встановлюються між митними органами та учасниками зовнішньоекономічної діяльності за допомогою участі третьої особи, є видом господарського зобов’язального правовідношення – правовідношення з надання посередницьких послуг. В межах митних правовідносин договори цивільно-правового характеру необхідно розглядати як специфічний спосіб впливу держави на цю сферу суспільних відносин. За допомогою участі митних посередників, між митними органами та учасниками зовнішньоекономічної діяльності встановлюються певні економічні і правові відносини.

В митній справі часто використовуються такі договори, як: договір комісії, договір доручення, агентський договір і багато інших. Таким чином, в митних правовідносинах зберігаються ті ж правові статуси сторін, що і в цивільних правовідносинах, лише сторонами виступають митний посередник і інша заінтересована особа.

Зважаючи на специфіку митних посередницьких відносин, варто визначити такі критерії класифікації митних посередників: за формою власності, за виконуваною господарсько-правовою функцією, за організаційно-правовою формою, за масштабами господарської діяльності. Крім того, діяльність митних посередників може бути класифікована залежно від функцій, які вони виконують.

Ключові слова: митне посередництво, митний брокер, митний перевізник, договір про надання послуг, договір купівлі-продажу, договір зберігання на товарному складі, зовнішньоекономічна діяльність.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Прокопович Г.А. Межотраслевые связи таможенного и гражданского права. Вестник экономической безопасности. 2019. № 2. С. 62-66.
  2. Запорожець О.Ф. Шляхи підвищення якості митних послуг. Інноваційна економіка. 2018. № 3-4 (74). С. 12-16.
  3. Сулейменов М.К. Хозяйственно-посреднические договоры услуг. Советское государство и право. 1973. № 3. С.50-55
  4. Мантусов В. Б., Эриашвили Н.Д., Прокопович Г.А., Соловьев Е.Н. Актуальные проблемы таможенного права : учебное пособие. М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2017. 103 с.
  5. Лаптев В.В. Субъекты предпринимательского права : учеб. пособие. М., 2003. 236 c.
  6. Ершова И.В. Предпринимательское право : учеб. М., 2002. 520 c.
  7. Толстошеев В.В. Региональное экономическое право России : учеб.-практич. пособие. М., 1999. 181 c.
  8. Мотуренко С.М. Правовое положение таможенных посредников : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Москва, 2005. 169 с.

АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ПРАВ ФІЗИЧНИМИ ТА ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ У СТОЛИЦІ УКРАЇНИ – МІСТІ-ГЕРОЇ КИЄВІ

УДК 342.9:342:7

Чепов Олексій Олексійович,

здобувач Науково-дослідного  інституту публічного права

e-mail: [email protected]

Анотація

Стаття присвячена проблематиці особливостей проваджень щодо реалізації земельних прав, яка, поза всяким сумнівом має свої особливості, не зважаючи на те, що всі земельні відносини в Україні врегульовані в першу чергу, Земельним кодексом України. Автор звертає увагу, що земельні відносини є основою життя та благополуччя громадян України, основоположним засобом виробництва, необхідним для належної роботи усіх галузей господарства нашої країни. Відмічається подвійний правовий зміст реалізації права на землю як набуття майнового права і як адміністративна послуга з процесуальної точки зору. Роль органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади столиці, у даних правовідносинах, зводиться до надання публічних, державних послуг для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у земельних питаннях. Автором проводиться детальний огляд існуючих класифікацій таких адміністративних послуг, що в цілому, виконуючись послідовно у передбаченому нормативно-правовими актами, представляють собою відповідне адміністративне провадження. Наголошується, що проблемою залишається корупційне перевищення службових повноважень під час формування та подальшого розпорядження земельними ділянками. Вирішення проблеми автор вбачає у вдосконаленні і деталізації відповідних адміністративних проваджень.

Ключові слова: адміністративні провадження, адміністративні послуги, реалізація земельних прав.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show
  2. Бусуйок Д. В. Поняття, зміст та види земельних адміністративних послуг. Часопис Київ. ун-ту права. 2009. № 3. С. 188 - 194.
  3. Бусуйок Д. В. Правове регулювання управлінських і сервісних відносин у сфері використання та охорони земель - актуальні напрями удосконалення правового регулювання земельних відносин. Вісн. НАН України. № 4.С. 84 - 88.
  4. Гладкова Є. О. Адміністративно-правове регулювання земельних відносин в Україні: стан та перспективи розвитку. Європейські перспективи. 2014. № 6. С. 74 - 80.
  5. Дрозд О. Ю. Безконтактні адміністративні послуги державної служби України з питань гeодезії, картографії та кадастру: питання теорії та практики: монографія / О. Ю. Дрозд, О. В. Левченко ; НДІ публ. права. Київ, 2016. 199 c.
  6. Задихайло О. А. Правове регулювання надання адміністративних послуг в Україні. Форум права. 2011. № 1. С. 379 - 384.
  7. Козаченко Н.  М. Система надання публічних послуг у сфері земельних відносин в Україні: становлення та трансформації. Держ. управління та місцеве самоврядування. 2012. Вип. 4(15). С. 236 - 243.
  8. Легеза Є. О. Поняття процедури надання адміністративних послуг міліцією громадської безпеки. Науковий вісник Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ: зб. наук. праць. 2011. № 3 (55). С. 116-122.
  9. Острах М. Б. Щодо визначення провадження з надання адміністративних послуг органами виконавчої влади. Науковий вісник Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ: зб. наук. праць. 2012. Спецвипуск № 2. С. 270-275.
  10. Тимощук В. П. Процедура прийняття адміністративних актів: питання правового регулювання: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. К., 2009. 214 с.
  11. Про адміністративні послуги. Закон України від 06.09.2012 № 5203-VI. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 32, ст.409.
  12. Земельний Кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27.
  13. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07 2005 № 2747-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст.446.
  14. Проект Адміністративно-процедурного кодексу України. Офіційний сайт Міністерства юстиції України. // URL: https://minjust.gov.ua/m/str_2734.
  15. Про Державне агентство земельних ресурсів. Указ Президента України від 08.04.2011 № 445/2011.
  16. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності. Закон України від 06.09.2005 № 2806-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 48, ст.483.
  17. Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві. Рішення Київської міської ради від 20 квітня 2017 року N 241/2463. URL: http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.
  18. Про затвердження Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Рішення Київської міської ради від 19 грудня 2002 року N 182/342. Із відповідними змінами станом на 10 березня 2016 року N 144/144. URL: https://ips.ligazakon.net/document/MR020568.
  19. Про внесення змін до Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 29.12.2014 №1550. URL: https://kga.gov.ua/images/files.
  20. Про ведення міського земельного кадастру. Рішення Київської міської ради від 18 квітня 2013 року N 194/9251. // URL: http://kmr.ligazakon.ua.
  21. Про державний земельний кадастр. Закон України від 07.07.2011 № 3613-VI. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 8, ст.61.
  22. Земельний Кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27.
  23. Про державну експертизу землевпорядної документації. Закон України від 17.06.2004 № 1808-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 38, ст.471.
  24. Про оренду землі. Закон України від 06.10.1998 № 161-XIV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 46-47, ст.280.
  25. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 24, ст.170.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІЗАЦІЙ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ З ДЕРЖАВНИМ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ

УДК 342.92

Францевич Андрій Павлович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

У статті здійснена загальна характеристика адміністративно-правового інструментарію взаємодії організацій громадського контролю з Державним Бюро розслідувань. Зазначено, що  громадський контроль, як основний елемент інституту державно-владних та громадських відносин, посідає вагоме місце у здійсненні контролю над розподілом державних ресурсів, їх цільового використання, недопущення корупції у ешелонах високопосадовців, а також, певним чином, виступає стимулом у дотриманні законодавства в діяльності державних службовців та працівників правоохоронних органів. Проаналізовано правове регулювання діяльності Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань.

Виходячи із завдань Ради, виділено три напрями її діяльності: по-перше, виходячи із правового статусу, Рада є колегіальним консультативно-дорадчим органом, її мета - забезпечення прозорості та цивільного контролю за діяльністю Державного бюро розслідувань; по-друге, взаємодія ДБР з громадськістю, громадськими об’єднаннями, іншими інститутами громадянського суспільства, отримання об’єктивних відомостей щодо громадської оцінки розслідування злочинів, підслідних ДБР; по-третє, Рада виступає арбітром  між громадськістю та правоохоронним органом. Визначено напрями взаємодії Ради та Державного бюро розслідувань.

Ключові слова: взаємодія, громадський контроль, громадськість, контроль, напрями, види взаємодії, принципи.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Пухкал О.Г. Громадський контроль як важливийчинник демократизації та ефективностідержавного управління. Інвестиції: практика та досвід. № 14. 2010. С. 56-58.
  2. Галіцина Н.В. Інструменти адміністративно-правового механізму реалізації концепції соціальної держави: вихідні положення. Науковий вісник Херсонського державного університету. Випуск 6. Том 2. 2015. С. 40-45
  3. Патерило І.В. Право як ціннісна категорія : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2006.  20 с.
  4. Алексеев С.С. Общая теория права : [монография в 2 т.]. М.: Юридическая литература, 1982.  Т. 2 : Технико-юридическое содержание права.  360 с.
  5. Шопіна І.М. Щодо концептуальних підходів до визначення поняття правового регулювання. Форум права. 2011. № 2.  С. 1055–1061.
  6. Адміністративне право України. Т.1. Загальне адміністративне право: навчальний посібник / [В.В. Галунько , В.І. Курило , С.О. Короєд , О.Ю. Дрозд, І.В. Гиренко, О.М. Єщук, І.М. Риженко, А.А. Іванищук, Р.Д. Саунін, І.М. Ямкова]; за ред. проф. В.В. Галунька.  Херсон: Грінь Д.С., 2015.  272 с.
  7. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : Закон України  від 22 червня 2000 р. № 1835-ІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1835-14#Text.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ: ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА

УДК 37.032:355.137

Трофіменко Олег Володимирович,

Начальник Окремого контрольно-пропускного пункту

«Київ» Державної прикордонної служби України

e-mail: [email protected]

Анотація

В статті проаналізовано наукові позиції вчених щодо розуміння терміну «правовий статус» та «адміністративно-правовий статус». На підставі аналізу юридичної літератури та нормативних документів, надано визначення розуміння адміністративно-правового статусу Державної прикордонної служби України, як суб’єкту сектору безпеки та оборони, це сукупність ознак, закріплених нормами адміністративного права, що визначають положення Державної прикордонної служби України у сфері публічного управління, зокрема в системі суб’єктів забезпечення сектору безпеки і оборони

Визначено, що структуру адміністративно-правового статусу Державної прикордонної служби України, як суб’єкту сектору безпеки та оборони складають три блоки: цільовий, структурно-організаційний та компетенційний.

Доведено, елементами адміністративно-правового статусу Державної прикордонної служби України, як суб’єкту сектору безпеки та оборони є мета, завдання, функції, структура Державної прикордонної служби України, організація підпорядкування, нормативний порядок реалізації процедур внутрішньої та зовнішньої роботи, особливості взаємодії з іншими суб’єктами адміністративно-правових відносин та повноваження Державної прикордонної служби України, що в свою чергу містять в собі права та обов’язки.

Ключові слова: Державна прикордонна служба України, суб’єкт сектору безпеки та оборони, правовий статус, адміністративно-правовий статус, елементи, мета, завдання, функції, права, обов’язки.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Конституція України : закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
  2. Про державний кордон України : закон України від 04.11.1991 № 1777-XII URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1777-12#Text
  3. Музичук О.М. Уточнення сутності категорії «правовий статус» суб’єкта адміністративно-правових відносин та його елементного складу. Форум права. № 1. С. 316-321.
  4. Велика українська енциклопедія. Тематичний реєстр гасел з напряму «Юридичні науки» / за ред. Киридон А. М. Київ : Енциклопедичне видавництво, 2017. 152 с.
  5. Литвин І.І. Сутність поняття правового статусу. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Вип. 38. № 1. С. 18-21.
  6. Шамрай В.О., Вернигора В.В. Адміністративно-правовий статус військових формувань. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2016. № 1. С. 37-46.
  7. Бортник В.А. Адміністративне право України: навч. посіб. Київ : Персонал, 2012. 222 с.
  8. Кириченко Ю.М. Поняття та структура адміністративно-правового статусу органів місцевого самоврядування. Юридичний бюлетень. 2018. Вип. 7. Ч. 2. С. 41-47.
  9. Даниленко А.П. Поняття та структура адміністративно-правового статусу органів місцевого самоврядування: теоретико-правовий аспект. Право і суспільство. № 6. С. 187-190.
  10. Покатаєв П.С. Система та адміністративно-правовий статус суб’єктів відносин у сфері благоустрою населених пунктів. Держава та регіони. серія: Право. 2018. № 4 (62). С. 88-93.
  11. Корж І.Ф. Державна прикордонна служба України: правовий статус та місце в системі сектору безпеки і оборони. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. 2017. Випуск 2 URL: file:///home/ls/%D0%97%D0%B0%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B7%D0%BA%D0%B8/vnadpcurn_2017_2_3%20(4).pdf.
  12. Притула А.М. Державна прикордонна служба України в системі національної безпеки і оборони. European political and law discours. 2018. Volume 5. Issue 6. P. 76-81.
  13. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 03.04.2003 № 661-IV URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15#Text.
  14. Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України : постанова Кабінету Міністрів Українивід 16.10.2014 № 533 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-2014-%D0%BF#Text
  15. Галанюк Я.С. Удосконалення механізмів взаємодії Державної прикордонної служби України з органами державної влади та місцевого самоврядування. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія : Державне управління. Том 29 (68) № 1. С. 47-54.
  16. Положенням про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 № 971 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1468-18#n15
  17. Солонар А.В. Окремі аспекти розкриття змісту поняття «повноваження».Порівняльно-аналітичне право. 2014. № 2. С. 253-256.
  18. Король М.О. Поняття та сутність компетенції Державної прикордонної служби України. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2012 № 3. С. 226-234.