Подорожній Сергій Михайлович
аспірант кафедри державно-правових дисциплін
та адміністративного права
Центральноукраїнського державного
педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
[email protected]
Анотація
У статті досліджено ключові міжнародні стандарти положення яких спрямовані на протидію дискримінації осіб з інвалідністю. Акцентовано увагу на впровадження ключових міжнародних стандартів ЄС у напрямі удосконалення адміністративно-правових засобів протидії дискримінації осіб з інвалідністю з метою визначення шляхів вдосконалення відповідного вітчизняного законодавства.
Ключові слова: адміністративно-правові засоби; органи державної влади; особи з інвалідністю; протидія дискримінації
Список використаних джерел:
1. Загальна декларація прав людини прийнятій і проголошеній у резолюції 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948. Голос України від 10.12.2008. – № 236.
2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Голос України від 10.01.2001. – № 3.
3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966 URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_043.
4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_042.
5. Декларація соціального прогресу та розвитку від 11.12.1969 URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_116.
6. Декларації про права інвалідів від 09.12.1975 URL: http://npu.edu.ua/!ebook/book/html/D/ikpp_kpp_Sozhialno-pravovuy_zahust_ditey/90.html.
7. Всемирная программа действий в отношении инвалидов от 03.12.1982 URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_427/page.
8. Discrimination and Intolerance. Council of Europe URL: http://www.coe.int/uk/web/compass/discriminationand-intolerance.
9. Об утверждении Национального плана действий в области прав человека на 2011–2014 годы : Постановление Парламента Республики Молдова Nr. 90 от 12.05.2011 URL: http://lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view=doc&id=339395&lang=2.
10. Об обеспечении равенства : Закон Республики Молдова Nr. 121 от 25.05.2012 URL: http://lex.justice.md/viewdoc.php.action=view&view=doc&id=343361&lang=2.
11. Право Європейського Союзу : підручник. за ред. В. І. Муравйова. К. : Юрінком Інтер, 2011. 704 с.
12. Інституційне право Європейського союзу / О. М. Шпакович, О. М. Лисенко, О. В. Святун. К. : Ін Юре, 2015. 312 с.
13. Посібник з європейського антидискримінаційного права. Рада Європи. Люксембург: Видавничий дім Європейського Союзу, 2011. 196 с.
14. Зібрання актів європейського права. К. : Ред. журн. «Право України», 2013. дод. до юрид. журн. «Право України». Вип. 1: Європейський Союз. упоряд. К. В. Смирнова; за заг. ред. В. І. Муравйова, 2013. 1052 с.
15. Мхитарян А. М. Шляхи покращення реалізації адміністративно-правових засобів протидії дискримінації інвалідів в Україні з урахуванням міжнародних стандартів. Науковий вісник публічного та приватного права. 2017. №1. С. 144-148.
Обідник Богдан Миколайович
здобувач Міжрегіональної Академії управління персоналом
[email protected]
Анотація
Стаття присвячена актуальним питанням запобігання та протидії корупції в Україні. Адже однією із вагомих проблем життєдіяльності української нації є саме корупція. Корупційні прояви підривають інтерес міжнародної спільноти та виставляють країну в образі ненадійного стратегічного партнера.
З метою підвищення довіри до судової та правоохоронної систем, підвищення інвестиційної привабливості України органам влади варто звернути увагу на проведенні ефективної антикорупційної політики. Тому тематика протидії корупції в Україні наразі займає статус високого пріоритету в державній політиці та виступає предметом дослідження суб'єктів різноманітних сфер діяльності. Враховуючи те, що корупційна діяльність є вагомою перешкодою на шляху подальших демократичних процесів та втілення реформ, визначених пріоритетними для
досягнення економічного піднесення, стабільності та сталого розвитку нашої держави, варто зосередитися на реалізації послідовних, спланованих і скоординованих заходів протидії корупції, що мають законодавче підґрунтя.
Ключові слова: корупція, запобігання корупції, протидія корупції, національна безпека, система протидії корупції, антикорупційне законодавство
Список використаних джерел:
1. Антикорупційна політика держави: міжнародне співробітництво, участь громадськості та правова освіта населення, як засоби боротьби з корупцією / Методичні рекомендації з правової освіти населення. Черкаси: Видавництво ЧОІПОПП, 2011. 25 с.
2. Баранецька О.В. Законодавча підтримка протидії корупції в Україні. Україна в умовах реформування правової системи: Сучасні реалії та міжнародний досвід: матеріали ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф., м. (Тернопіль, Тернопільській національний економічний університет, 20-21 квітня 2018 р.) Тернопіль : Економічна думка, 2018. 408 с.
3. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції: Конвенцію ратифіковано із заявами Законом № 251-V (251-16) від 18.10.2006 р. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 49. Ст. 2048.
4. Макухін О. О. Поняття корупції в Україні та ЄС: порівняльний аналіз, адміністративно-правовий аспект. Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 2-1 (Ч. 2). С. 55–61.
5. Мельник М. Антикорупційна діяльність в органах державної влади та її наукове забезпечення. Право України. 2000. №3. С. 67–71.
6. Мілер В., Гределанд О., Кошечкіна Т. Звичаєва корупція? Громадяни та уряд у посткомуністичній Європі. пер. Дмитро Скляренко. К.: «К.І.С.», 2004. 328 с.
7. Політична корупція: як розпізнати та подолати: навч.-метод. посіб. / За заг. ред. Давиденко К.С. [Автори-укладачі: Таран В. В., Таран С. В., Грищенко І. Я., Лємєнов О. В., Волошина А. В., Скиба О. В.] К.: Ейдос, 2016. 52 с.
8. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 49. Ст. 2056.
9. Прояви корупції в системі освіти: запобігання та протидія: навч.- метод. посіб. / К. А. Бабенко, Н. Г. Діденко, М. В. Кондрашова та ін. К.: Грамота, 2015. 184 с.
10. Романов М. В. Основні засади запобігання корупції. Харків: ТОВ «Видавництво «Права людини», 2017. 176 с.
11. Тіньков А. Політична корупція в системі державного управління: українські реалії. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2010. № 1. С. 227–234.
Назарук Сергій Леонідович
аспірант кафедри державно-правових дисциплін та адміністративного права
Центральноукраїнського державного
педагогічного університету імені Володимира Винниченка,
заступник начальника відділу нагляду
за додержанням законів територіальними органами поліції
при провадженні досудового розслідування
та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду
у кримінальному провадженні
прокуратури Кіровоградської області
[email protected]
Анотація
Стаття присвячена проблематиці розвитку та становлення органів прокуратури України. У ній обґрунтовано актуальність цього питання, як в площині наукового так і практичного значення.
На сьогоднішній день проблема розвитку та становлення органів прокуратури України є досить складною, багатоаспектною та незважаючи на свою актуальність, недостатньо дослідженою.
Пройшовши складний період свого розвитку, а історія становлення прокуратури на території України починає свій відлік ще у XVII сторіччі, діяльність вказаного правоохоронного органу у наші дні набуває зовсім нового значення.
На теперішній час органами влади здійснено певні кроки на шляху до реформування та осучаснення даного відомства, зокрема 14 жовтня 2014 року прийнято Закон України «Про прокуратуру», окремі положення якого спрямовані на покращення стану адміністративно – правового забезпечення діяльності прокуратури, а також створено відповідну теоретико – методологічну базу для розв’язання завдань на даному напрямку.
Зважаючи на реалії сьогодення, започатковано реформи прокуратури, які здійснюються із урахуванням досвіду кращих зразків європейських країн та обґрунтовані насамперед необхідністю зміни формату зазначеного органу у відповідності до європейських стандартів.
У свою чергу, Верховна Рада України постійно обговорює десятки варіантів законопроектів щодо реформування централізованої системи органів прокуратури і приведення останньої до стандартів європейської спільноти.
Однак, незважаючи на значні зміни, проблематика цих змін та подальший розвиток діяльності органів прокуратури України все ще залишається мало дослідженими, як вченими в цілому так і науковцями сьогодення зокрема.
Разом з тим, комплексне вивчення розвитку органів прокуратури України до цього часу залишається недостатньо дослідженим.
Таким чином, зазначена проблема до цього часу не дістала достатнього наукового вирішення.
Ключові слова: Прокуратура, розвиток, становлення, реформування, правоохоронні органи
Список використаних джерел:
1. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
2. Басараб Р. І. Правовий статус керівника системи прокуратури у країнах Європейського Союзу. Митна справа. 2014. № 3(2). С. 251–255.
3. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред.акад.НАН України Ю.С.Щемшученка. 2-ге вид.переробл.і доповн. К.: «Юридична думка», 2012. 1020 с.
4. Воронов М. П. Історія становлення та розвитку прокуратури в Україні. Сучасні питання економіки і права. 2013. Вип. 1. С. 90–97.
5. Ігонін Р. В. Поняття адміністративно-правового забезпечення функціонування системи судів загальної юрисдикції. Адвокат. 2011. № 1. С. 36–40.
6. Ієрусалімова І. О. Механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина: дис. …к-та юрид. наук: 12.00.07 / Інституту законодавства Верховної Ради України. Київ. 2006. 205 c.
7. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Дата оновлення: 30.09.2016. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
8. Кравчук В. М. Інституційно-правовий аспект функціонування прокуратури України як органу державної влади : монографія. Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2013. 272 с.
9. Литвак О., Шумський П. Проблеми впровадження Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року. Вісник Національної академії прокуратури України. 2015. № 1. С. 5–10.
10. Мычко Н. И. Прокуратура Украины: роль и место в системе государственной. Донецк : Донеччина, 1999. 256 с.
11. Наулік Н.C. Прокуратура України як інститут системи захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства та держави: історія розвитку. Актуальні проблеми правознавства. 2016. Вип. 1. С. 166–170.
12. Свербигуз В. Старосвітське панство. Варшава, 1999. с. 16.
13. Сірий М. Не «око государеве», а захисник публічного інтересу. Сучасні перспективи реформи прокуратури. Дзеркало тижня. 2009. № 18 (746). 22 – 29 травня
14. Слабунова Ю. В. Поняття та види форм адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури. Право і суспільство. 2013. № 4. С. 100–106.
15. Сопільник Р. Л. Прокуратура і суд в євроінтеграційній парадигмі. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. 2014. № 12. С. 133–137.
16. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 р. № 1697-VII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2–3. Ст. 12.
17. Юсупов В. А. Шляхи вдосконалення нормативно-правового, організаційного та кадрового забезпечення органів прокуратури України. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. 2014. Вип. 11(2). С. 49–52.
Нагнибіда Тетяна Анатоліївна
аспірант кафедри державно-правових
дисциплін та адміністративного права
Центральноукраїнського державного
педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
[email protected]
Анотація
У статті досліджено історичні етапи становлення міграційної політики в Україні. Проаналізовано послідовність нормативно-правового закріплення міграційної політики на законодавчому рівні. Зазначено, що формування міграційної політики України почалося після здобуття країною незалежності в складних умовах перехідного періоду та за відсутності досвіду, кадрів, ресурсів. Гарантії прав на свободу пересування та вибір місця проживання, вільний виїзд та повернення до країни, захист громадян з боку держави під час їхнього тимчасового перебування за кордоном, а також недискримінація іноземців, можливість в рамках закону набути притулок в Україні були закріплені в Конституції. Процедури реалізації цих прав деталізовані в низці законів. Визначено,що перший період державотворення, коли міграційна політика формувалася в рамках загального курсу на демократизацію суспільного життя її цілі були ясні й зрозумілі. Коли на рубежі віків їх було в основному досягнуто, постало питання щодо стратегічного напряму подальшого розвитку політики держави в сфері міграції.
Ключові слова: міграційна політика, міграційні питання, громадяни біженці, іноземці, міграційні процеси
Список використаних джерел:
1. Конституція України. К.: Парламаментське вид-во, 2006. 160 с.
2. Лібанова Е.М. Міграційні трансферти, бідність і нерівність в Україні. Соціально-економічні та
етнокультурні наслідки міграції для України: зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Київ, 27 вересня 2011 р.) / упоряд. О. А. Малиновська. К. : НІСД, 2011. С. 15-25.
3. Малиновська О.А. Міграція та міграційна політики.: Навч. Посіб. К.: Центр учбової літератури, 2010. 304 с.
4. Малиновська О.А. Статистика міграції в контексті формування міграційної політики держави. Стратегічна панорама. 2008. № 1. С. 145-155.
5. Міграційна політика України: стан і перспективи розвитку. К.:НІСД, 2010. 32 с.
6. Міграційні процеси в Україні: сучасний стан і перспективи. / За ред. О.В. Позняка. Умань, 2007. 276 с.
7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2012 № 870-р «Про схвалення Концепції створення єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами» URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/870-2012.
8. Указ Президента України «Про Концепцію державної міграційної політики» від 30 травня 2011 р. № 622/2011 URL: http://www.president.gov.ua/documents/13642.html.
9. Про оптимизацію системи центральних органів виконавчої влади. Указ Президента України від 10 грудня 2010 р. № 1085/2010 URL: http://www.president.gov.ua/ru/documents/12584.html 3
10. Про Концепцію Державної міграційної політики. Указ Президента України № 622/2011 від 30.05.2011 URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/622/2011 4
Мозговий Олександр Олександрович
здобувач Науково-дослідного
інститут публічного права
[email protected]
Анотація
В статті приділено увагу з’ясуванню основних завдань та функцій сервісних центрів МВС України через реалізацію публічно-сервісної діяльності. Доведено, що основне призначення публічно-сервісної діяльності сервісних центрів МВС України спрямовано на надання якісних публічних послуг та дотримання основних прав та свобод суб’єктів звернення, що є основною правової держави. Виокремлено основні шляхи спрямовані на досягнення високої якості та доступності послуг в діяльності сервісних центрів МВС України.
Ключові слова: публічно-сервісна діяльність, публічні послуги, адміністративні послуги, сервісні центри, МВС України, завдання, функції
Список використаних джерел:
1. Джафарова О. В. Щодо розуміння категорії «публічно-сервісна діяльність» Національної поліції. Безпека дорожнього руху : правові та організаційні аспекти : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Кривий Ріг, 22 лист. 2016 р.). Кривий Ріг : ДЮІ МВС України, 2016. С. 55-58.
2. Сквірський І. О. Теорія і практика громадського контролю у публічному управлінні : адміністративно-правове дослідження : моногр. Х. : Диса плюс, 2013. 428 с.
3. Щербань В.Д. Адміністративно-правові засади публічно-сервісної діяльності органів виконавчої влади в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. К., 2017. 210 с.
4. Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ : постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 889 URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/889-2015-%D0%BF.
5. Про затвердження Положення про Головний сервісний центр МВС : наказ МВС України від 07.11.2015 № 1393 (у редакції наказу МВС від 19.05.2017 № 401) URL: http://hsc.gov.ua/wp-content/uploads/2017/06/Plzh-GSTS-19-05-2017-ilovepdf-compressed-4.pdf.
6. Стратегія розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України до 2020 року URL: http://mvs.gov.ua/ua/pages/strategiya_2020.htm.
7. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: у 2 т. Т. 1.: Загальна частина / ред. кол. В.Б.Авер’янов (голова). К.: Юрид. думка, 2007. 592 с.
8. Шатіло В. А. Співідношення функцій державного апарату та механізму державної влади. Вісник Академії адвокатури України. 2013. 2 (27). С. 5-11.
9. Чернецька О. В. Концептуальні основи співвідношення функцій та компетенції представницьких органів місцевого самоврядування. Часопис Київського університету права. 2011. № 2. С. 93–96.
10. Рябченко О. П. Держава і економіка: адміністративно-правові аспекти взаємовідносин / за заг. ред. О. М. Бандурки. Х.: УВС, 1999. 326 с.
11. Троян В. А. Завдання та функції Національної поліції України як складова реалізації її публічно-сервісної діяльності. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2016. № 4 (75). С. 12-18.
12. Джафарова О. В. Дозвільна діяльність органів публічної адміністрації в Україні : питання теорії та практики : моногр. Х. : Диса плюс, 2015. 688 с.
13. Мозговий О. О. Завдання та функції сервісних центрів МВС України: сучасний стан та перспективи. Актуальні проблеми національного законодавства: збірник матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (м. Кропивницький, 19 квітня 2018 р.). Кропивницький: ПОЛІМЕД-Сервіс, 2018. С. 124-127.