Наш Вільнюський досвід: студенти ЦДУ імені В. Винниченка пройшли літні курси в Литві

За бурхливим початком навчального року починає осідати курява перших днів, і ми можемо спокійно озирнутися на події літа. Студенти факультету української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій шукали нових знань і вмінь у партнерів та колег з різних країн. Нижче — розповідь студентки IV курсу освітньої програми «Філологія (германські мови та літератури (переклад, англійська та німецька мови включно))» Марії Бадеги, яка вивчала литовську мову й знайомилася з перекладачами-синхроністами під час стажування в Литві.

«Цьогоріч завдяки літнім курсам мови та культури (Lithuanian language and culture summer courses) від Інституту литовської літератури та фольклору (Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, LLTI) я отримала унікальну можливість: відвідати іншу країну, познайомитися з її культурою, історією, літературою, музикою, архітектурою, звичаями та традиціями; протягом місяця вивчати одну з найдавніших мов Європи; відвідати національні й археологічні пам’ятки Литви; познайомитися з чудовими людьми — як викладачами курсів, щирими й уважними, так і пересічними литовцями, котрі висловлювали підтримку нашому народові. Це дозволило відчути «душу нації» — те, чим вона живе і дихає.

Курси стали також кроком до мого професійного зростання: я постійно перебувала в іншомовному середовищі, спілкуючись англійською з викладачами й одногрупниками. Найефективніше вчитися говорити мовою — жити нею, і для мене це стало можливістю подолати психологічний бар’єр. Водночас особливо знаковою подією була зустріч із фрилансеркою-перекладачкою Європарламенту та викладачкою усного перекладу на конференціях у Вільнюському університеті — Аліною Дайліденаїте (Alina Dailidėnaitė).

Аліна понад 12 років перекладає з англійської та французької мов усно, хоча починала, як більшість, із письмового перекладу. У її досвіді — чимало нонфікшен-літератури:

• Longworth, Norman. Mokymosi visą gyvenimą praktika: švietimo kaita XXI amžiuje [Практика навчання протягом усього життя: зміни в освіті у XXI столітті] (2007) — де йдеться про важливість навчання протягом всього життя, необхідність пристосування освіти до постійних мінливих потреб світу та можливості реалізації цього плану.
• «Hands bringing life and bread : to commemoration of Sofija Binkienė» (2009) — історія про те, як рятували єврейських дітей від нацистів під час Другої світової війни.
• «Vyrai ir vaiko priežiūros atostogos» [Чоловіки і відпустка по догляду за дитиною] (2005) — книга про те, як участь чоловіків у догляді за дітьми через офіційні відпустки впливає на сім’ю, роботу і суспільство.
• Pausch, Randy. Paskutinė paskaita [Остання лекція] (2009) — автобіографічна й мотиваційна історія про професора, який, отримавши смертельний діагноз, проводить останню лекцію в університеті наповнену життєвими уроками, цінностями, порадами та спогадами з дитинства.

Також вона авторка кількох наукових робіт за фахом:

• «Directionality: Types and Frequency of Repairs in Simultaneous Interpretation» (2009) — про експериментальне дослідження самокорекцій у синхронному перекладі, залежно від типу перекладу;
• «The Relation between the Speech Delivery Rate and Quality in Simultaneous Interpreting» (2010) — про те, як темп мовлення впливає на якість перекладу;
• «Source language Interference with Target Language in Conference Interpreting» (2017) — про вплив лексичної інтерференції на результат синхронного перекладу тощо.

Не менш важлива діяльність Аліни — викладання усного перекладу у Вільнюському університеті. Кафедру перекладознавства та усного перекладу створили 1997 року, а згодом кафедру усного та письмового перекладу (Department of Translation and Interpretation Studies) офіційно визнав Генеральний директорат з питань усного перекладу Єврокомісії (SCIC) єдиним центром у Литві, що готує перекладачів конференцій за стандартами ЄС. Працівники Єврокомісії й Європарламенту активно допомагають кафедрі, проводять семінари та навчальні конференції.

Студенти-магістранти вивчають різні види усного перекладу поетапно:

• 1-й семестр — послідовний переклад на рідну мову й перекладацький скоропис;
• 2-й семестр — послідовний і синхронний переклад на рідну мову;
• 3-й семестр — переклад як на рідну (мову A), так і на активну іноземну (мову B).

Крім цього здобувачі опановують усний переклад із мов С, тобто іноземних мов, якими студент володіє пасивно: перекладає з них, але не в зворотньому напрямку. Мови B і С у Вільнюському університеті: англійська, німецька, французька, італійська або російська, інколи іспанська.

Завдяки Аліні під час нашої зустрічі я мала нагоду побувати на кафедрі, побачити лабораторію усного перекладу з п’ятьма кабінами для перекладачів і навіть спробувати себе в ролі синхроністки. Також поспілкувалася з пані Аліною та поставила їй кілька запитань:

— Чому ви обрали бути фрилансеркою?

— Робота штатного перекладача в Європарламенті вимагає постійної обов’язкової присутності в Брюсселі, я не була готова і не хотіла переїжджати. Завдяки цьому маю вільний графік.

— Які переваги й недоліки роботи фрилансерів у Європарламенті ви могли би виділити?

— З переваг — це наявність великої кількості вільного часу порівняно зі штатними перекладачами, тому я вільна в своєму графіку й планах. Я надаю перевагу жити зараз, а не в старості, бо усвідомлюю, що не зароблю всі гроші на світі. Також багато й часто подорожую. Найчастіше буваю в Брюсселі й Страсбурзі, адже там найбільше роботи під час пленарного тижня. З мінусів фрилансерки я би виділила напругу й хвилювання через нестабільний заробіток, бо останній залежить від часу в році, наявної роботи в Європарламенті та високої конкуренції. Також фрилансери не завжди впевнені, що клієнт їм заплатить. Тоді як штатні перекладачі завжди впевнені і знають, коли і скільки коштів отримають, що умови дійсно хороші, і вони завжди матимуть роботу.

— Чи ви все ще переживаєте стрес і хвилювання під час роботи?

— Незважаючи на роки досвіду, хвилювання й стрес досі ще присутні, але звісно вони вже не такі виражені.

— А як ви боретесь зі стресом та як розслабляєтесь?

— Займаюсь бігом. Але найкращий шлях боротьби зі стресом — це бути підготовленим. Важливо попередньо знати контекст зустрічі, за потреби робити глосарії. З часом ця підготовка займає менше часу.

— Чи мають усні перекладачі бути хорошими психологами? Чи мають вони передавати повідомлення так, як воно є, чи можливо краще щось «прикрасити», щоб уникнути непорозумінь і неприємностей між мовцями?

— Перекладачі мають бути хорошими психологами для себе. Щоб не концентруватись на помилках. Звісно, ми маємо все одно відразу викладатись на повну, адже одна справа, коли це письмовий переклад, і ми маємо час подумати і виправити помилку, але усний переклад — це зовсім інша справа. Ми не маємо часу на виправлення помилок, але навіть, якщо вони трапляються, важливо їх відпускати, адже помиляються всі. А «згладжувати кути» — це не наша справа. Важливо передавати експресивність. Ми маємо доносити все чітко і максимально точно.

— Які поради для перекладачів/усних перекладачів-початківців ви могли би дати?

— Важливо багато читати. Я зараз і новини маю на увазі. Також бути допитливими й звертати увагу навіть на речі, які вам не дуже цікаві, адже це допоможе бути в курсі, якщо не всіх, то багатьох подій і бути обізнаними в різних ситуаціях.

Зустріч з Аліною була теплою, дружньою й дуже корисною».

Нагадаємо, що кафедра перекладу, прикладної та загальної лінгвістики продовжує реалізовувати грантову угоду з Європейським Парламентом EP 13/2024-2025 Increasing Capacity for Postgrad Translation Course Including Conference Interpreting — CUSU — 2nd and 3rd semester 2024–2025, спрямовану на посилення спроможностей із навчання усного перекладу задля реалізації євроінтеграційного курсу України та взятих нашою країною зобов’язань.