Accessibility Tools

ОБРАЗ ІДЕАЛЬНОГО ВЧИТЕЛЯ В ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Дарія Генсіцька

(студентка 2 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

 

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент – І. Г. Баранюк

Анотація. Обґрунтовуючи практичну взаємодію між вчителем (вихователем) та учнем (дитиною) можна сказати, що найголовніше  та найцінніше у вчителі – його гуманність, чуйність та любов до дітей. Це і є фундаментом до створення й виховання ідеального вчителя.

Ключові слова: вчитель, дитина, учень, ідеал.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день є багато вчителів, проте не всі мають достатній рівень знань та досвіду. Існує безліч прийомів, методів, принципів, закономірностей навчального процесу, але не кожний вчитель ними володіє. Деякі з них не хочуть докладати зусиль для здобуття нового матеріалу, хоча добре відомо, що будь-який представник освітнього процесу повинен прагнути до ідеальності. На жаль, не так і просто цього досягнути. За допомогою у становленні ідеального вчителя, ми звернулися до творчої спадщини павлиського педагога Василя Олександровича Сухомлинського.

 Аналіз досліджень. Проблемою формування образу ідеального вчителя займалися такі науковці як М. І. Пирогов, П. Ф. Каптерев, С. Т. Шацький, А. С. Макаренко, О. І. Щербаков, О. Г. Мороз, В. О. Сластьонін, Н. І. Філіпенко, І. П. Підласий, І. А. Зязюн, В. П. Андрущенко; до проблеми особистості ідеального вчителя зверталися такі вчені, як В. Андрущенко, С. Гончаренко, Л. Губерський, М. Євтух, І. Зязюн, В. Кремень, В. Кушерець, О. Савченко, О. Сердюк, І. Надольний, В. Огнев’юк.

Мета статті – проаналізувати  творчу спадщину В. О. Сухомлинського та виокремити його думки щодо образу ідеального вчителя.

Виклад основного матеріалу. Кожна дитина, вважав педагог, має бути щасливою вже сьогодні. Для цього організація життя та діяльності дітей має ґрунтуватися на врахуванні їхніх потреб, інтересів, нахилів, бажань, цього й намагається досягти сучасна школа. Використовуючи окремі технології навчання й виховання, форми, методи чи прийоми, школа керується тим, наскільки це доцільно для дітей, для їх розвитку, їх життя. Система виховної роботи спрямована на розвиток особистості. У початкових класах вивчається особистість на основі психологічного діагностування, лише після цього розвиваються здібності вихованців, спираючись на їхні реальні навчальні можливості [4].

З усвідомлення дитини себе як індивіда, неповторного та єдиного у світі, уміння характеризувати себе, визначати позитивні й негативні риси свого характеру й починається процес пізнання, розвитку та дослідження особистості. Значну роль у цьому процесі відіграють моральні настанови, які звучать у казках та оповіданнях для дітей, написаних Василем Сухомлинським [4].

Ми виділили лише кілька порад. Перша і найголовніша, це те, що ідеальний вчитель повинен добре знати кожного свого майбутнього вихованця. Що ж означає знати дитину? Це передусім мати уявлення про її здоров’я. Без знання здоров’я дитини неможливе правильне виховання. Залежно від стану здоров’я кожна дитина потребує не тільки індивідуального підходу, але й цілої системи захисних заходів, які б зберігали й зміцнювали її здоров’я [1, 344].

Василь Олександрович вважав, що вчитель повинен постійно розвиватися. Тому доцільною є друга порада, а саме, завести свою власну бібліотеку. «Раджу Вам, юний друже , щомісяця купувати книжки: з проблем науки, основи якої ви викладаєте; про життя і боротьбу людей, образи яких є прикладом для молоді; про душу людини – особливо дитини, підлітка», – зазначав відомий педагог [3, 420].

В. Сухомлинський висловив дуже гарну думку, до якої ми, як майбутні вчителі, маємо прислухатися. Він сказав, що кожний рік, який ви працюватимете в школі, повинен збагачувати вашу технологічну лабораторію педагогічної праці. Тобто учителеві необхідно великий запас задач, прикладів як для класного колективу, так і для індивідуальних завдань окремим школярам. Усе це треба з року в рік збирати, комплектуючи за темами, розділами програми. Ці збірники дуже вміло використовуються для індивідуальної роботи з учнями [2, 524].

Гортаючи сторінки книги Сухомлинського, ми зупинилась на розділі «Що таке влада педагога, у чому вона повинна виявлятися» і знайшли досить цікаві ідеї. В книзі наголошується, що як тільки дитина переступає поріг школи і стає вашим вихованцем, вона безмежно вірить вам, кожне ваше слово для неї – свята істина, ви для дитини – вищий взірець мудрості, розуму, моральності. Дорожіть довір’ям, а отже, – беззахисністю дитини – нехай ця педагогічна мудрість стане для вас критерієм самовиховання. Педагогічне безкультур’я, неуцтво починаються там, де вчитель через свою обмеженість прагне перетворити дитячу беззахисність у клітку, куди він заганяє маленьке пташеня і робить з ним те, що йому заманеться. Нерозуміння дитячої беззахисності – одна з головних причин незавидного становища вчителя, який зрештою втрачає владу над дітьми – адже людину не втримаєш як пташеня в клітці. Ви лише тоді маєте право бути наставником, вихователем, коли, розуміючи й серцем відчуваючи безмежне дитяче довір’я і неминучу в зв’язку з цим дитячу беззахисність, владу свою над дитиною будуєте на цьому довір’ї і цій беззахисності. Бережіть дитяче довір’я, бо воно – це і є любов дитини до педагога – якраз у цьому осереддя мудрої влади педагога над дитиною [3, 638].

І остання порада. Василь Сухомлинський стверджував, що виховання неможливе без краси, мистецтва. Вчитель матиме багато переваг як вихователь, якщо буде володіти яким-небудь музичним інструментом, тому що музика зближує серця, відкриває перед вихователем найпотаємніші куточки душі його вихованця. Якщо вчитель-вихователь не володіє жодним музичним інструментом, то у нього повинен бути інший засіб впливу на людське серце – художня література. Вихователеві потрібне також витончене почуття краси. «Ви повинні любити, творити і оберігати красу в природі і в душі вихованців» [3, 510].

Висновки. Професія вчителя — справа тяжка й водночас прекрасна. Йдучи на уроки, учителі сподіваються, що кожен наступний урок буде кращим, ніж попередній, твердо переконані в тому, що «учитель готується до свого найкращого уроку все життя».

Кількість вихованців не повинна мати значення для вчителя: в початкових класах їх може бути тридцять, а в старших класах і більше. Важливо те, що кожному треба дати часточку свого серця, для радощів і горя кожного знайти в ньому місце.

Повага до особистості вихованця незалежно від його віку, визнання складності його внутрішнього світу і необхідності відповідального ставлення до долі дитини – переконлива характеристика ідеалу вчителя Сухомлинського.

Перспективами подальших досліджень цієї проблеми може бути розгляд та аналіз сучасних думок щодо образу ідеального вчителя, їх порівняння з поглядами В. О. Сухомлинського.

Бібліографія

  1. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5-ти т. Т. 4. – К. : Радянська школа, 1977. – С. 5–390.
  2. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5-ти т. Т. 4. – К. : Радянська школа, 1977. – С. 391–626.
  3. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5-ти т. Т. 2. – К. : Радянська школа, 1977. – С. 419–654.
  4. Лозовська В. В. Творча реалізація педагогічних ідей В. Сухомлинського / В. В. Лозовська // Педагогічна спадщина. – 2015. – №1–2. – С. 26–27. – Режим доступу: http://journal.osnova.com.ua/article/47601