ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО В МОРАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Діана Величко

(студентка 4 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник − кандидат педагогічних наук, доцент Баранюк І. Г.

Анотація. У статті звертається увага на моральне виховання, моральні цінності та їх роль у розвитку, формуванні особистості дитини, проаналізовані педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського щодо морального виховання, взаємозв’язку шкільного та морального виховання.

Ключові слова: Особисті моральні переконання, моральне виховання, В.О.Сухомлинський, справедливість, патріотизм.

Постановка проблеми. Виховання дітей – дуже складна та відповідальна справа. Важливою є тема морального виховання. Адже ми маємо виховати дитину з високими моральними якостями. Саме у молодшому шкільному віці формується ставлення людини до навколишнього світу, визначається спрямованість особистості – громадська, колективістська, чи, навпаки, егоїстична, індивідуалістська.

На це звертав увагу великий педагог В. О. Сухомлинський. Він створив цілісну систему морально – етичного виховання, яка є актуальною й досі, не дивлячись на зміни в моральності суспільства, є повчальною, і на нашу думку вічною для формування справжньої Людини.

Аналіз досліджень. Теоретичні основи морального виховання учнів розробляли Г. Ващенко, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський та інші видатні педагоги. Окремі аспекти проблеми морального виховання учнів досліджували В. Білоусова, М. Болдирєв, В. Галузинський, В. Гурін та інші.

Моральне виховання – це найголовніший компонент духовного життя людини, що передбачає оволодіння основами моралі як сукупності принципів, вимог, норм, правил, які, в свою чергу, регулюють поведінку в усіх сферах життя. Ця думка досить доказово представлена у працях сучасних вчених Г. Білавич, В. Васьковича, М. Євтуха, Т. Завгородньої, Ж. Ковби, І. Курляк.

Дослідники Л. Дворникова, М. Любицина, Г. Цурикова, І. Кузьмичов, знайомлячи читачів із проблемами розумового, фізичного, трудового, естетичного і морального виховання в педагогічній спадщині Василя Олександровича, зосереджували свою увагу в основному на вихованні моралі.

Мета статті – розглянути погляди В. О. Сухомлинського на формування особистості дитини в умовах школи шляхом морального виховання.

Виклад основного матеріалу. В реальному житті нашого суспільства наступив той період, коли необхідно усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної особистості молодших школярів, то ні про які перетворення в нашому реальному житті не може бути й мови. При цьому доцільно уникати однобічного підходу до визначення цілей і змісту виховання, який передбачає і однобічний характер виховної діяльності.

В. Сухомлинський наголошував, що «Саме в молодшому віці, коли душа піддатлива до емоційних впливів, ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їх азбуки моралі. Не просто знати, що таке добре і що таке погано, а діяти добре в ім'я величі і могутності Батьківщини» [1, 146]. Ми вчимо дітей, як робити добро людям. Ми говоримо: «Ось місце відпочинку тварин на фермі. Посадимо тут діти кущі троянд і бузку, хай це буде куточок краси і радості для наших матерів і сестер». Від однієї доброї справи діти переходять до другої, потім до третьої: ми ведемо їх немов сходинками моральної культури [1, 147].

На думку В. О. Сухомлинського завдання школи – на основі моральних цінностей, створених, здобутих, завойованих старшими поколіннями, створювати реалії моральних, високоідейних, громадянських відносин в колективі[1, 151].

Далі йде тривалий, складний процес формування особистих моральних переконань. Особисті моральні переконання – це кінцевий результат морального виховання, головний показник, що характеризує духовне обличчя людини, єдність думки і вчинку, слова і діла в її поведінці [1, 154].

Про моральне переконання можна говорити тоді, коли знання істини, поняття глибоко позначається на особистому духовному світі людини, стає її власним поглядом, пробуджує глибоке почуття, зливається з її волею і виявляється в її діяльності, в лінії поведінки, у вчинках, у ставленні до інших людей і до самої себе. Вчителі повинні добиватися, щоб з першого дня перебування дитини в школі в неї формувалися власні погляди і ці погляди ставали для неї священними, дорогими, як власна честь.

Важливим в педагогічній системі морального виховання Сухомлинського є виховання у дітей почуття справедливості: «Справедливість – це основа довіри дитини до вихователя» [2, 87]. При цьому основним методом він вважав слово, але не повчальне або пригнічуюче, а доброзичливе.

Він створив цілу теорію слова і його дії на свідомість і поведінку дитини. На його погляд, тонкість внутрішнього світу людини, благородство морально-емоційних стосунків не утвердити без високої культури словесного виховання.

Багаторічний досвід Василя Олександровича переконує в тому, що слово вчителя пробуджує у малої дитини, а потім і в підлітка, юнака, дівчини відчуття людини – глибоке переживання того. що поруч із нами завжди є людина зі своїми радощами, печалями, запитами, потребами [4, 15].

В. Сухомлинський, вважав створення казок дітьми – це один із засобів пробудження в них пізнавального інтересу, розвитку моральних якостей особистості. З казки починаються перші уявлення про добро і зло, про справедливість і навпаки, казка виховує любов до рідної землі. Педагогічна функція казок полягає і в можливості використати їх для розв'язання багатьох моральних проблем. 

Видатний педагог не уявляв морального виховання без виховання патріотизму. Почуття патріотизму треба формувати в ранньому дитинстві. Спочатку дитина повинна навчитися любити свою Батьківщину, свій край, людей серцем, потім – розумом. У Павлиській середній школі були створені прекрасні традиції, звичаї, що сприяли формуванню патріотизму, почуття гордості за свою країну. Це передусім культ героїв війни і мирної праці, традиційне вшанування пам'яті тих, хто віддав своє життя за визволення і незалежність нашої Батьківщини.

Захоплення моральною красою пробуджує в підлітка прагнення бачити красу в самому собі, відчувати себе морально красивим. Прагнення до моральної краси, прагнення стати морально красивим – це найдорожче духовне багатство, яке тільки може створити вчитель в юній душі. Пробудити це прагнення в кожному серці, розкрити красу моральних цінностей перед кожною людиною – в цьому полягає майстерність і мистецтво індивідуального підходу до людини [3, 261].

Висновки. Формування внутрішнього духовного світу молодшого школяра без огляду на соціальні реалії його життя несе в собі небезпеку соціальної неадекватності, втечі у світ ідеальних ілюзій, втрати життєвої наснаги.

Отже, одне із завдань вчителя полягає в тому, щоб навчити молодшого школяра бачити наслідки своїх вчинків. А щоб їх бачити – треба думати. В. О. Сухомлинський зазначав, що виховуючи, вчителі вчать молодшого школяра міркувати про те, що навколо мене і в мені, уявно ставити себе на місце іншого.

Перспективами вивчення проблеми може виступати вивчення та аналіз поглядів В. О. Сухомлинського на ефективні методи морального виховання, зміст взаємозв’язку морального виховання з іншими напрямами виховання тощо.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. // Вибрані твори: в 5 ти т. – Т.4. / Василь Олександрович Сухомлинський − К.: «Рад. школа», 1976. − 640 с.

2. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори: В 5-ти томах. – Т.3. / Василь Олександрович Сухомлинський – К.: «Рад. школа.» –1976. – 632 с.

3. Сухомлинський В. О.  Вибрані твори: в 5-ти т. – Т.5. / Василь Олександрович Сухомлинський – К.: «Рад. школа», 1977. – 639с.

4. Бех І. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості / І. Бех // Початкова школа. – 2001. – №12. – С. 15-17.