ПРИКЛАДНІ І ТЕОРЕТИЧНІ КОМПОНЕНТИ ЗМІСТУ ШКІЛЬНОЇ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТИ

Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України

Бурда Михайло

1. Шкільна математична освіта передбачає оптимальне співвідношення між прикладними і теоретичними компонентами її змісту. Реформи змісту стосувалися пріоритету цих компонентів, питомої їх ваги у навчанні, що суттєво впливало на результати навчання. Традиційно акцент робився на теоретичному компоненті, що сприяло формуванню переважно суто математичних умінь. Тоді як загальна вимога на сьогодні – збільшення в змісті математичної освіти питомої ваги прикладного компонента, який забезпечуватиме вироблення умінь застосовувати знання в реальних практичних ситуаціях, під час вивчення інших шкільних предметів, сприятиме успішному провадженню майбутньої професійної діяльності. Відповідно вимоги до результатів навчання включають не лише змістову і діяльнісну складові, а й ціннісну.

2. Прикладна спрямованість математичної освіти потребує переорієнтації змісту навчання. Застосування математики до розв’язання будь-яких задач практичного змісту розчленовується на етапи: кодування інформації, формулювання і розв’язання математичної задачі, декодування отриманого результату. Практико орієнтоване навчання має враховувати зміст цих етапів та включати три взаємозв’язані складові: організацію емпіричних узагальнень; логічну організацію навчального матеріалу; застосування математичних фактів на практиці.

3. Більше уваги приділяється першому складнику методики –організації емпіричних узагальнень: аналізу одиничного (предметних моделей, прикладів із довкілля, фактів з інших навчальних предметів, конкретних ситуацій, явищ, для опису яких використовується математика); з’ясуванню особливого (порівняння і виділення спільних ознак, зв’язків та їх узагальнення шляхом варіювання неістотних ознак при збереженні постійними істотних); самостійному формулюванню загального у вигляді гіпотези. Цей складник методики спрямований на самостійне здобування знань: на «відкриття» учнями математичного факту, з’ясування його істотних ознак, властивостей і, на основі цього, – на самостійне формулювання відповідного твердження. Усвідомлення математичного факту – результат абстрагування і узагальнення реальних процесів, явищ, предметів. Якщо навчальний матеріал спирається на емпіричний досвід учня, то це дає змогу шляхом абстрагування створити мисленні образи адекватні практичному досвіду. Ця складова методики позитивно впливає на розвиток творчості учня, привчає проводити невеликі дослідження.

4. Другий і третій складники пропонованої методики мають бути максимально наближеними і розглядатися як взаємно обернена діяльність. В процесі такої діяльності учні приходять до розуміння того, що один і той же математичний факт може використовуватись як модель для розв’язання різних практичних задач. Навпаки, різні за сюжетом практичні задачі можуть зводитись до однієї математичної моделі. Виділяються типові практичні ситуації, для розв’язання яких найчастіше використовується дана математична модель, та на їх основі добираються задачі практичного змісту різної складності.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Бурда М. І. Зміст підручників з математики у контексті результатів дослідження PISA. Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць. 2020. Вип. 24. С. 14–21. https://doi.org/10.32405/2411-1309-2020-24-14-21

2. Бурда М.І. Інтегрований підхід до відбору змісту шкільних підручників з математики. Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць. 2020. Вип. 25. С. 5-13. https://doi.org/10.32405/2411-1309-2020-25-5-13