ВИХОВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТИРІВ ТОЛЕРАНТНОСТІ І ЧЕСТІ У МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля
Національного університету цивільного захисту України

Кришталь Аліна, Ващенко Дарія

У сучасному суспільстві помітна тривожна тенденція до недотримання культурно-етичних норм спілкування й людяного ставлення один до одного, підвищення агресії та насильства, зростання рівня злочинності та тероризму, викривлення сутності моральних орієнтирів поведінки і, як наслідок, розгортання міжособистісної ворожнечі. Зазначене змушує людство звернутись до загальнолюдських цінностей, переглянути існуючі норми і їх розуміння суспільством.

Мета дослідження – проаналізувати особливості виховання толерантності і честі у майбутніх юристів.

Дослідженню проблем морально-етичного виховання майбутніх фахівців, зокрема і формуванню толерантності і честі присвячені праці В. Андрущенка, В. Бакуменко, І. Бех, Т. Білоус, Г. Бреслава, І. Булах, С. Возняка, Л. Завірюхи, І. Зязюна, М. Іванчук, Г. Оніщенко, Г. Ситника, В. Татенко, Н. Третяк та ін. Уточнимо сутність поняття «толерантність». Толерантність означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності. їй сприяють знання, відкритість, спілкування і свобода думки, совісті і переконань. Толерантність – це чеснота, що робить можливим досягнення миру.

Аналізуючи поняття толерантності у правовому контексті, О. Тарасишина трактує поняття «толерантність» як «одну із чеснот і високих цінностей, що передбачає пошану і визнання рівності, що виражається у придушенні відчуття неприйняття, викликаного тим, що позначає в особі щось відмінне, при цьому припускаючи налаштованість на порозуміння і діалог, визнання права людини на відмінність, відмову від зведення різноманіття до одноманітності або переважання будь-якої однієї точки зору, а також від домінування і насильницьких дій проти особи шляхом визнання права на існування різних людських культур, норм поведінки, віросповідань тощо» [1, с. 17].

Поняття «честь» трактують як ступінь розвитку етичності, що складається з розуміння людиною її суспільного статусу й усвідомлення цього статусу зі сторони навколишнього середовища.

На думку Н. Яшин [2], юристові відводиться вагома роль у суспільстві, що полягає в утвердженні ідеалів справедливості, законності й рівності. До фахівців галузі права завжди висуваються високі морально-етичні вимоги, що пояснюється особливою довірою суспільства, оскільки вони здійснюють захист прав та інтересів громадян, вирішують їхні долі. Юристи повинні не лише володіти відмінними знаннями у сфері права, але й бути наділені такими професійними якостями, які відповідають моральним нормам і загальнолюдським цінностям. Високопрофесійна діяльність юриста значно залежить від його особистісних характеристик, зокрема – толерантності та честі.

Відповідно до зводу правил «Основні засади професійної етики юристів України» [3] у своїй професійній діяльності юристи України повинні керуватися такими основними принципами:

• служіння народу України;
• верховенства права;
• незалежності і підкоренню лише закону;
• демократизму і гуманізму;
• пріоритету прав і основних свобод людини і громадянина;
• професіоналізму, компетентності і відданості справі;
• чесності і порядності;
• додержання присяги (там, де її прийняття передбачено).

Окрім того, юристи під час виконання своїх професійних обов’язків повинні дотримуватися загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, міжнародних договорів України, які є складовою частиною її законодавства. В особистому житті юристи мають своєю поведінкою стверджувати загальнолюдські моральні цінності.

Юридична діяльність передбачає роботу з різними категоріями населення, тому етично-моральні аспекти є вельми істотні у повсякденній практиці. Міжособистісна комунікація займає значний відсоток професійної діяльності юристів і передбачає бесіди з правопорушниками, допити, переговори, виступи в суді, консультування. Така діяльність потребує вміння толерантно взаємодіяти та співпрацювати з іншими, створювати навколо себе мікроклімат духовності. Справедливо зазначено [2], що юристові необхідно мати широкий кругозір і високий рівень громадянської свідомості, бути уважним до потреб підлеглих і клієнтів.

Як зазначає Н. Руколянська [4, 284], гуманізація професійної діяльності юриста як принцип професійної культури полягає у переконанні громадян, які схильні до вчинення правопорушень, у невичерпних можливостях людини та її здатності свідомо підкорятися законові, у необхідності дотримуватися загальноприйнятих правил поведінки, сформованих на засадах загальнолюдських цінностей. Толерантність виступає засобом регулювання відносин між людьми.

Таким чином, проблема виховання майбутніх юристів на ідеях толерантності і честі є актуальною для сучасної вищої освіти.

Можемо зробити висновок, що виховання толерантності та честі як ціннісний орієнтир у майбутнього юриста характеризується повагою до права, закону і визначає майбутню професійну діяльність виключно у межах правового поля із дотриманням професійної етики. Таким чином, виховання толерантності і честі – це шлях до гуманізації суспільства.

Подальшого вивчення потребує проблема становлення особистості майбутнього юриста у процесі професійної підготовки та визначення чинників, що впливають на цей процес.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Тарасишина О.М. Справедливість і толерантність у сучасному праві України: автореф. дис.... канд. юрид. наук : 12.00.01. Одеса, 2008. 21 с.

2. Яшин Н. Актуальність формування толерантності майбутніх юристів. Освітній простір України. 2018. URL: https://www.researchgate. net/publication/320697732_Aktualnist_formuvanna_tolerantnosti_majbutnih_uristiv.pdf.

3. Основні засади професійної етики юристів України // Матеріали V з’їзду Спілки юристів України від 16 травня 2001 року. Київ. URL: http://www.lawclinic.narod.ru/gazeta/gazeta9/3.html

4. Руколянська Н.В. Формування професійної культури та правничої етики майбутніх юристів. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2015. URL: http://pedagogy-journal.kpu.zp.ua/archive/2015/41/40.pdf