Accessibility Tools

МЕТОДИ НАВЧАННЯ ДИЗАЙН-ПРОЄКТУВАННЯ ІНТЕР’ЄРНОГО ТЕКСТИЛЮ

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

Орлова Наталія

На сучасному етапі розвитку дизайн-освіти в Україні одним із актуальних і порівняно нових напрямів навчання є дизайн-проєктування інтер’єру. При вирішенні проєктних задач формотворення інтер’єру перспективним і динамічним засобом досягнення необхідної виразності є використання текстильного оздоблення. Поняття «інтер’єрний текстиль» включає в себе текстильні матеріали та вироби з них, які можна застосувати для формування предметно-просторового середовища інтер’єру.

Проведений аналіз літературних джерел підтвердив, що на даний час спостерігається недостатня кількість досліджень в області дизайн-проєктування інтер’єрного текстилю. Теоретичною базою у напрямку організації внутрішніх просторів приміщень є праці дослідників Г. Ветермана, Н. Гесанова, Е. Змановських, Л. Краснікової, О. Мєдвєдєвої, В. Мироненка та інших. Питанням уточнення термінологічного апарату в галузі текстильного дизайну, розроблення або вдосконалення існуючих класифікацій та виробів, застосування текстилю в дизайні інтер’єру присвячені дослідження В. Кальчицької, Г. Кусько, Г. Пушкар, Б. Семак, В. Уварова, І. Яковець та інших.

У процесі навчання майбутніх фахівців з дизайну при оформленні інтер’єру приміщень необхідно враховувати особливості дизайну окремих приміщень, індивідуальний стиль, сучасні тенденції інтер’єрної моди.

Ринок інтер’єрного текстилю об’єднує різні за призначенням, проте близькі за естетичним оформленням, гігієнічними і екологічними вимогами, надійністю і довговічністю в експлуатації групи текстильних матеріалів і виробів [1]. Інтер’єрний текстиль різного цільового призначення поділяється на наступні товарні групи:

– текстильні матеріали та вироби для покриття підлоги і стін;

– текстильні матеріали і вироби для оздоблення вікон і дверей;

– текстильні матеріали і вироби для оббивання та оздоблення меблів.

Кожна група характеризується різноманітністю видового та внутрішньовидового асортименту, який відрізняється цільовим призначенням, волокнистим складом, особливостями будови й оброблення та іншими ознаками.

За типом пластичної структури інтер’єрний текстиль поділяється на: площинний, фактурний, рельєфний та об’ємний; за технологічним критерієм (умови виготовлення текстилю): машинна технологія та ручна технологія [3].

В умовах розвитку ринкових відносин із значним збільшенням кількості інтер’єрного текстилю високі вимоги висуваються до якісних показників. Тому сучасні матеріали повинні характеризуватись функціональною доцільністю, естетичною виразністю та ергономічною зручністю, забезпечувати захисні, експлуатаційні та гігієнічні функції [2].

Сьогодні у навчанні дизайн-проєктуванню інтер’єрного текстилю спостерігається орієнтація на новітні технології, матеріали та тенденції формоутворення об’єктів, на пошуки нових виразних засобів у розробці нетрадиційних мотивів.

Майбутнім фахівцям з дизайну варто звернути увагу на естетичні властивості інтер’єрного текстилю, які забезпечує функція художнього оформлення. Серед них найважливіше місце займає зовнішній вигляд та якість обробки виробу. Високу художню виразність текстильних матеріалів забезпечить підбір складу сировини, фактури, розміру малюнка, виду переплетення і т.д. Перспективна роль належить інноваційним способам друку на тканині, а саме: струминному друку, фотодруку, трансферному, принтерному, пігментному, що забезпечують високу якість друку з правильною кольоропередачею на різних видах фактур текстилю і дозволяють використовувати широкий діапазон колірних відтінків для текстильної графіки будь-якої складності [4].

Художнє осмислення технології виготовлення та художнього проєктування текстилю не зводиться тільки до врахування технологічного чинника, оскільки воно робить технологію одним з джерел пошуку проєктного образу, підпорядковує собі всі складові проєктного рішення, стає показником сучасності й естетичної досконалості продукції текстильного дизайну.

Дотримання основ дизайну при проєктуванні інтер’єру сприяє створенню функціональних і гармонійних просторів – приміщень із зручним плануванням, цільним композиційним рішенням, єдиною стилістикою, виразною кольоровою гамою, текстильним оздобленням та обстановкою.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

  1. Задорога А. Новинки меблевого текстилю. Меблеві технології. 2009. № 3. С. 19–24.
  2. Олійник Г. С. Декоративно-меблеві тканини: формування асортименту. Вісник ХНУ. 2011. № 2. С. 89–91.
  3. Пушкар Г. О., Семак Б. Д. Класифікація і характеристика функціональних властивостей інтер’єрного текстилю. Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. 2013. № 5(73). С. 124–130.
  4. Яковець І. О. Дизайн текстилю: монографія. Черкаси: Брама, 2010. 192 с.: іл.