ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ ПРИРОДНИЧИХ НАУК У СТАРШІЙ ШКОЛІ

Запорізький національний університет

Перетятько Вікторія, Сабадаш Дар’я

Ідея проблемного навчання виникла ще в середині ХХ століття, проте не втрачає своєї важливості і в наш час. Використання проблемних ситуацій і завдань на уроках природничих наук у старшій школі є умовою формування необхідного рівня мислення учнів.

М. Махмутов, визначає проблемне навчання як тип розвиваючого навчання, в якому поєднуються систематична самостійна пошукова діяльність учнів із засвоєнням ними готових висновків науки [1]. Більшість дослідників під проблемним навчанням розуміють таку організацію навчання, що передбачає створення педагогом проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів з їх вирішення, в результаті якої відбувається творче оволодіння знаннями та вміннями, розвиток мислення. Проблемна ситуація характеризує певний психологічний стан учня (так званий «інтелектуальний дискомфорт»), що виникає в процесі виконання завдання, для вирішення якого немає готових способів і яке вимагає засвоєння нових знань про предмет, засобів або умов виконання завдання. ЇЇ першою ознакою є виникнення перешкоди, подолати яку учень може лише в результаті особистої розумової діяльності. Проблемна ситуація має бути значимою для учня і, по можливості, пов’язана з його інтересами та попереднім досвідом. Такі ситуації можуть створюватися на всіх етапах уроку, але більш дієвими вони є на етапі «мотивації навчальної діяльності учнів».

Проведений аналіз способів створення проблемних ситуацій у навчанні шкільних предметів з природничих наук дозволив виділити найбільш ефективні. Зокрема:

• ситуація, що створює невідповідність між системами знань учнів, які вони вже мають, і новими вимогами;

• ситуація, що вимагає вибору із системи наявних знань єдино правильних;

• ситуація, що містить суперечності між теоретично можливим шляхом вирішення завдання й неможливістю практичного здійснення;

• ситуація, що містить суперечності між практично досягнутим результатом виконання завдання та недостатнім теоретичним обґрунтуванням;

• ситуація, що включає повідомлення протилежних точок зору на той самий факт;

• ситуація, що включає повідомлення парадоксального факту, гіпотез чи припущень;

• ситуація, що включає вислів відомого вченого в галузі науки;

• ситуація, що вимагає певних логічних операцій: аналогій, індукції, дедукції, аналізу або синтезу;

• ситуація, що спрямована на виявлення причин, що спричиняють те чи інше явище.

Джерелом інформації для створення будь-якої з названих ситуацій можуть бути власний досвід учителя, підручники, методичні посібники, науково-популярна і художня література та інші відкриті джерела інформації.

Ми розділяємо позиції дослідників, що проблемне навчання сприяє розвитку пізнавального інтересу лише тоді, коли учні самостійно думають, дійсно самі шукають способи вирішення, мають змогу помилятися, висуваючи оригінальні ідеї [2].

Результатом вирішення проблемної ситуації слід вважати формулювання учнями нових понять, представлення їх учителю та однокласникам.

Проблемне навчання змінює організацію діяльності учнів на уроках, дозволяє посилити пізнавальну активність і досягти від них більш усвідомленого і міцного засвоєння знань. Що набуває особливого значення в навчанні учнів непрофільних класів старшої школи.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Махмутов М. И. Теория и практика проблемного обучения. Казань : ТБК, 1972. 365 с.
2. Мудрик Анастасія. Проблемно-розвиваюче навчання як засіб розвитку пізнавального інтересу на уроках хімії. НАУКА. ОСВІТА. МОЛОДЬ : матеріали XIІІ Всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих науковців (Умань, 22 квітня 2020 р.) : у 2-х ч. / за ред. О. І. Безлюдного. – Умань : Візаві, 2020. Ч. 2. С. 139-142.