ЦИФРОВІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Манойленко Наталія

Сьогодні на тлі пандемії COVID-19, перехід до онлайн-освіти, створення віртуального освітнього середовища породжують потребу в зміні управлінням освітнього процесу у вищій школі. Цифровізація такого процесу вносить суттєві зміни у ролі викладача та студента у процесі дистанційного навчання, що потребує відповідної адаптації. І якщо зміни не відбуваються, то цифровізація може спричинити негативні наслідки. У таких умовах сам процес навчання студентів істотно не змінюється, оскільки будь-яка педагогічна технологія є інформаційною, так як її основу становить процес надання інформації викладачем, перетворення і засвоєння нових знань. Цифровізація освітнього процесу робить навчання мобільним, диференційованим, індивідуальним. Інтеграція засобів цифрових технологій в навчальну діяльність дозволяє педагогу підвищувати соціальну мобільність студента, адаптувати його до зовнішньої інформаційного середовища, перевести в режим саморозвитку, перетворюючи його з об'єкта педагогічного впливу на повноправний суб'єкт навчального процесу [1; 3].

Сучасна освіта неможлива без використання комп'ютеру та Інтернету, але Інтернет не може замінити існуючий освітній процес. Рішенням є поєднання традиційних й дистанційних форм та методів навчання для розвитку неперервної освіти, її доступності та особистісної інформації. Так, система дистанційного навчання буде ефективною, за умови використання всіх навчальних медіа-засобів; можливості адаптації дисциплін до індивідуальних особливостей студента; оцінювання досягнень у незалежності від місця знаходження студента [2].

Отже, дистанційна освіта має бути організована таким чином, щоб мала створювати індивідуальну траєкторію навчання, де студент сам визначає час та послідовність вивчення навчальної дисципліни. Повинна існувати можливість неодноразово проводити дослідження, експерименти, практичні та лабораторні роботи.

Американський вчений Т.Мерфі визначив ключові особливості дистанційного освітнього середовища: «Інтерактивність, мультимедіа, відкрита система, пошук онлайн, незалежність від часу, дистанції та пристроїв, глобальна доступність, електронні друкарські видання, багаторазова перевірка, контроль за навчанням, зручність, самостійність, легкість у використанні, справжність, захищеність курсу, дружнє середовище, відсутність дискримінацій, прийнятна ціна, легкість у роботі під час вивчення дисципліни, спільне навчання, дистанційне оцінювання тощо» [4].

Для ефективної реалізації дистанційної освіти важливим є вибір онлайн середовища, в якому величезна роль покладається саме на викладача, виконання ним багатьох різних ролей:

- розробник навчальних програм (програма спрямована на реалізацію очікуваних результатів навчання);

- презентант (презентація - це односторонній зв'язок, який передбачає передачу інформації від викладача до аудиторії з підкріпленням візуальних засобів);

- фасилітатор (допомагає, полегшує певний процес засвоєння знань, враховує різні думки студентів, щодо вирішення певної проблеми);

- наставник (допомагає отримані знання застосовувати на практиці, заохочує рефлексивну діяльність студента);

- менеджер (вносить зміни у навчальний процес, надає необхідні ресурси).

Вважаємо, що дистанційне навчання, завдяки цифровізації освітнього процесу, має наступні переваги:

- підвищення якості знань за рахунок використання активних методів навчання;

- можливість забезпечення диференціального підходу до складності завдань, до контролю рівня отриманих знань;

- адаптація до сучасного інформаційного середовища;

- можливість більшого обсягу використання Інтернет-ресурсів.

Таким чином, під впливом цифровізації освітнього процесу вищої школи формується можливість: будувати індивідуалізовані освітні траєкторії; доступу студентів до інформаційних ресурсів освіти; набуває прозорості діяльність освітніх організацій; відбувається оптимізація взаємодії між викладачем та студентом, між усіма учасниками освітнього процесу.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Биков В.Ю. Суспільство знань і освіта 4.0. Освіта для майбутнього у світлі викликів ХХІ століття (польська, EDUKACJA W KONTEKŚCIE ZMIAN CYWILIZACYJNYCH). Bydgoszcz : Widawnictwo Uniwersytetu Kazimierza Wielkiego, 2017. С. 30-45. URL:  https://lib.iitta.gov.ua/708567/1/%D0%91%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%20%D0%92%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F2017.pdf  (дата звернення 26.10.2021).
2. Карплюк С. О. Особливості цифровізації освітнього процесу у вищій школі. Інформаційно-цифровий освітній простір України: трансформаційні процеси і перспективи розвитку : методологічний семінар НАПН України (м. Київ, 4 квітня 2019 р.), 2019. С. 188-197.
3. Монойленко Н., Кононенко С., Кононенко Л. Методика формування інформаційно-дослідницьких  компетентностей у здобувачів вищої освіти засобами цифрових технологій. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Випуск 188. Кропивницький: РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2021. С.125-127.
4. United States Distance Learning Association (USDLA). URL: https://usdla.org/ (дата звернення 26.10.2021).