ПРОБЛЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

Романа Кравченко

(магістрантка психолого-педагогічного факультету)

Криворізький державний педагогічний університет, м. Кривий Ріг

канд.пед. наук, доцент – Ніна Білоконна

Постановка проблеми. Охорона навколишнього середовища - актуальна й багатогранна екологічна й соціально-економічна проблема. Безперечно, що у вирішенні цієї проблеми особливе місце належить початковій школі. Адже природна допитливість, щирий інтерес до оточення - характерні психологічні особливості молодших школярів, що створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання. Учні початкових класів повинні усвідомити свою належність до природи і суспільства, засвоїти систему інтегрованих знань про навколишній світ, розуміти залежність між його частинами.

Аналіз останніх публікацій. Національне виховання в умовах сьогодення неможливе без формування у школярів екологічної культури, усвідомлення цінності життя людини, залежності його від стану навколишнього природного середовища. Педагогічна наука має значний доробок щодо екологічного виховання мололших школярів. Разом з тим, у наукових працях відсутнє грунтовне висвітлення особливостей екологічного виховання першокласників у період навчання грамоти.

Мета статті полягає у виявленні ставлення видатного педагога Василя Сухомлинського до проблеми екологічного виховання молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Сьогодення вимагає зміни пріоритетів особистості. У свідомості людини має відбуватися перехід від культури корисності до культури гідності у взаємодії з природою. Культурологічне ставлення до довкілля має грунтуватися на вічній заповіді співіснування людини з природою: «Не зашкодь!» Культурна особистість повинна спиратися на важливі складові цієї заповіді: 1) все, що існує в природі, повинно жити; 2) якщо хочеш щось мати для себе,вирости сам; 3) навчися жаліти природу.

Видатний вітчизняний педагог Василь Олександрович Сухомлинський вважав природу виховним фактором величезної ваги. Він разом з колегами домагався того, щоб перші наслідки своєї розумової праці дитина відчувала під час активної взаємодії з природою. Задля цього необхідно формувати у молодших школярів потреби дивитися і бачити, слухати і чути. У схвильовану, небайдужу душу дитини враження проникають легше і глибше, міцнішають. В.О.Сухомлинський писав: «Умійте відкрити перед дитиною в навколишньому світі щось одне, відкрити так, щоб часточка життя заграла перед дітьми всіма барвами веселки. Залишайте завжди щось недомовлене, щоб дитині постійно хотілося знов і знов повернутися до того, про що вона дізналася» [4, 54-55].

Важливо розвивати сенсорну культуру сприймання – природну здатність чуттєво розрізняти форми, кольори, відчувати багатство звуків, запахів; робити сприймання глибшим і тоншим, формувати вміння осмислювати те, що сприймається, розвивати спостережливість. Екологічні спостереження дають можливість молодшим школярам поспілкуватися з живим об’єктом, отримати певні знання про нього. Учні неодмінно мають побачити ажурність білокорої берізки, плакучість вербички, гордий дух дуба. Розвиток спостережливості позитивно впливає на розвиток мислення й мовлення учнів. Регулярне ознайомлення молодших школярів із законами й принципами взаємодії у природі, формування поведінки в навколишньому середовищі повинні бути складовими різних сторін навчальної діяльності.

Екологічне виховання дітей молодшого шкільного віку Олена Матвієнко пропонує розглядати насамперед у моральному аспекті, оскільки в основі ставлення людини до світу природи лежать гуманні почуття. Формуючи у першокласників гуманний погляд на природу, вчитель має допомогти їм зрозуміти: людина і природа тісно пов’язані між собою, турбота про довкілля є водночас турботою про людину, її майбутнє. Нищення природи – результат занепаду особистості, її моральних цінностей [2, 272].

Шкільна практика свідчить, що період навчання грамоти має достатній потенціал щодо збагачення запасу сенсорно-гармонійних вражень учнів, формуванню у них комунікативної компетентності та екологічної культури. На кожному уроці читання й письма вчитель розв’язує комплекс завдань (освітні, розвивальні та виховні) на основі мовного матеріалу, що, на думку Миколи Вашуленка, дозволяє формувати в учнів шанобливе ставлення до рідної мови, рідного краю, природи, культури свого народу [3, 97].

Аналіз сучасних варіантів підручника «Буквар» показав, що спеціально дібрані ілюстрації та художні тексти доступні для сприймання першокласниками та вирізняються науковою достовірністю, є справжнім джерелом знань про природу. Вони сприяють вихованню співчуття, співпереживання, викликають потребу надавати допомогу тим, хто її потребує.

Особливе місце у цій роботі посідають казки Василя Сухомлинського (збірки «Гаряча квітка», «Блакитна намистина» та ін.), що захоплюють сферу духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Учений-педагог вважав, що казка оволодіває почуттями учнів, бо через казку вони пізнають світ не тільки розумом, а й серцем. Молодші школярі відгукуються на події казки, висловлюють своє ставлення до добра і зла [4, 97]. Формувати екологічну культуру та успішно стимулювати дитячу творчість допомагає складання власних казок.

Екологічне виховання, за визначенням СеменаГончаренка, - це єдність екологічної свідомості і гармонійної з природою поведінки [1, 40]. Мета екологічного виховання, на думку сучасних дослідників (О.Матвієнко, С.Карпенчук, І.Підласий, П.Щербань та ін.) полягає у формуванні в учнів відповідального ставлення до навколишнього середовищa, заснованого на екологічній свідомості. Так, наприклад, під час закріплення письма великої літери П пропонуємо школярам таке завдання:

1.Спишіть речення, графічно правильно поєднуючи елементи окремих букв у словах, і поясніть, як ви розумієте його значення.

Природа - наш спільний дім.

Завершити роботу можна висновком про те, що кожна людина має обов’язок перед нею: не шкодити природі , берегти її, допомагати старшим охороняти все живе навколо.

З метою екологічного виховання на уроках рідної мови можна створювати проблемні ситуації, застосовувати різні форми і методи викладу навчального матеріалу, поєднувати індивідуальну роботу з колективною, самостійну з фронтальною, групову з роботою в парах.

Висновки. Отже, структуру екологічної культури особистості складають знання, почуття, відношення, поведінка. Екологічне виховання першокласників може успішно здійснюватися в період навчання грамоти. Основними джерелами формування екологічної культури молодших школярів можуть виступати: пізнавальна діяльність учнів, пов’язана із спостереженнями за навколишнім середовищем; практична діяльність, що виникає під впливом виконання різноманітних завдань, спрямованих на розуміння важливості природи у житті людини.

Бібліографія

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник /Семен  Гончаренко. - К.: Либідь, 1997. - 367с.

2. Матвієнко О.В. Виховання молодших школярів /Олена Валеріївна Матвієнко. - К.: ВД «Стилос», 2006. - 543с.  

3. Методика навчання української мови у початкових класах /За ред. М.С.Вашуленка. – К.:Грамота, 2012. – 567с.

4. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям /Василь Олександрович Сухомлинський .- К.: Рад. школа,1976. - 184с.