Методологія та методи глибинного пізнання психіки в її цілісності

Сучасна психологічна наука потребує розбудови теоретико-методологічних засад наукового пошуку, розробки методології психолого-педагогічних досліджень, створення сучасних методів пізнання. Ці вимоги спрямовані на пізнання психіки в її цілісності.

У філософському енциклопедичному словнику категорія «методологія» тлумачиться як: «система принципів і способів організації й побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему» [2, с. 365].

У становленні методологічних засад наукового пізнання належить внесок Сократа, Платона й Аристотеля, який сприяв поштовху у розвитку принципів методології від матеріалістичного підходу до розуміння науки та практики. Вони характеризуються як сукупність філософських уявлень про наукову діяльність та їх відповідність галузям знань. Це сприяло поділу методології на змістову і формальну, які поєднані в психодинамічній методології.

У дослідженнях українських вчених, зокрема, С. Д. Максименка, Т. М. Титаренка, В. Г. Панка, В. О. Татенка, Т. С. Яценко проблеми методології пізнання психіки висвітлено з різних позицій [3; 4].

Сучасна психологічна парадигма, зорієнтована на задоволення потреб особистості, тому чільне місце в ній займає вивчення саморозвитку та самореалізації суб’єкта, що уможливлює глибинна психокорекція. Специфіку глибинного пізнання психіки суб’єкта визначає психодинамічна теорія та відповідний їй метод активного-соціально психологічного пізнання (АСПП) розробленого академіком НАПН України Т. С. Яценко. Психодинамічна парадигма синтезує в собі здобутки З. Фрейда [3; 4].

У наукових здобутках З. Фрейда, К. Г. Юнга, Ш. Н. Чхартішвілі наголошується, що свідоме й несвідоме утворюють цілісність психічного, яку прямо пізнати неможливо. У працях О. М. Дмітрієва та Є. Я. Дмитрієвої вказується: «неможливість «чистого» функціонування свідомого та несвідомого визначається перш за все тим, що ці процеси проходять одночасно» [1, с. 136].

Отже, пізнання цілісності психічного потребує урахування особливостей пізнання несвідомого. Психодинамічна методологія асимілює відомі в науці факти про пізнання несвідомого та виділяє поняття «позадосвідного». Вона трактує взаємозалежності цілісності психіки суб’єкта, вказує, що в будь-якому акті поведінки присутнє як свідоме, так і несвідоме з пріоритетом однієї чи іншої сфери, що представляє «Модель внутрішньої динаміки психіки» розроблена Т. С. Яценко [4, с. 110].

Основні положення психодинамічної теорії пізнання цілісності психіки суб’єкта реалізуються через: спонтанність та невимушеність поведінки; єдність діагностики та корекції у глибинному пізнанні; діалогічна взаємодія психолога з респондентом; відповідність процесу пізнання законам позитивної дезінтеграції психіки та вторинної її інтеграції на вищому рівні психічного розвитку суб’єкта; принцип додатковості, що реалізується в психології через «невід’ємність сфер свідомого та несвідомого» і принцип «із іншого» тощо[4; с. 20 – 22].

Передумовами організації дослідження психіки в її цілісності є прийняття принципів у групі АСПП зa умов нівелювaння соціaльно-стaтусних правил поведінки; прийняття учасниками один одного такими, якими вони є; емоційна щирість; відсутність критики, порад, зaохочень і покaрaнь, що сприяє послабленню причин актуалізації периферійного захисту і сприяє створенню позитивної aтмосфери підтримки тa захищеності суб’єкта. Їх дотримання сприяє aктуaлізaції спонтaнності й невимушеності поведінки в ситуaції «тут і зaрaз» і є необхідною передумовою у ослaбленні периферійних опорів учасників та забезпеченні позитивного характеру дезінтеграції як механізму психокорекційного впливу.

Пізнання цілісності психіки вказує на такі її особливості, які формують жорсткі тенденції поведінки суб’єкта. Цей процес сприяє нівелюванню суперечності між функційно асиметричними її сферами та потребує розуміння психологом дуалізму психічних процесів, який піддається глибинній психокорекції. Метод активного соціально-психологічного пізнання у психокорекційному процесі охоплює такі методики, як: дієвість комплексу психомалюнків, робота з використанням неавторського малюнка, предметної моделі та камінців, «архетипу тіста», психодрама. Вони сприяють пізнанню психіки в її цілісності найбільш екологічним шляхом.

Отже, методологія глибинного пізнання психіки в її цілісності визначає перехід від недиференційованих (полізнaчних) знань до диференційованих та однозначно окреслених. Такий підхід характерний для діагностико-корекційного процесу AСПП, у процесі якого відбувається накопичення поведінкового матеріалу респондента та його інтерпретація, що спирається на наявні асоціативні взаємозв’язки.

Перспективи подальших наукових досліджень вбачаються у поглибленні дослідження особливостей мотиваційно-глибинного пізнання цілісності психіки суб’єкта.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дмитриев А. Н., Дмитриева Э. Я. Социально-гносеологические аспекты функциональной структуры бессознательного психического / А. Н. Дмитриев, Э. Я. Дмитриева // Бессознательное: Природа, функции, методы исследования // Под ред. А. С. Прангишвили, А. Е. Шерозия, Ф. В. Бассина. Тбилиси : Мецниереба, – Т.– С. 131 – 137.
2. Философский энциклопедический словaрь / [гл. ред. : Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковaлев и др.]. – М. : Сов. Энциклопедия, 1983. – 840 с. Яценко Т. С. Психологічні основи групової психокорекції / Т. С. Яценко. – Навч. посібник. – К. : Либідь, 1996. – 264 с.
3. Яценко Т. С., Глузман А. В. Методология глубинно-коррекционной подготовки психолога / Т. С. Яценко, А. В. Глузман. – Днепропетровск : Изд-во “Инновация”, 2015. – 396 с.