КУЛЬТУРА ДІАЛОГУ ЯК ОСНОВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Ключові слова: культура діалогу, формування культури діалогу, діалогічна свідомість.

Професія психолога відноситься до класу професій «людина - людина» або «людина - група» і входить до групи так званих професій, що допомагають людям, а значить, повинна здійснюватися за принципом діалогічного взаємодії. Якість професійної діяльності психолога багато в чому визначається саме рівнем розвитку у нього здатності до діалогу і формування культури діалогу. При цьому високий рівень культури діалогу однаково необхідний психологу-практику (в професійному діалозі з клієнтом), психологу-досліднику (в професійному діалозі з колегами і явищами науки) і викладачу психології (в професійному діалозі зі студентами).

Однак практика показує, що у багатьох фахівців, які професійно займаються психологією, недостатньо розвинені особистісні якості та професійні вміння, що забезпечують діалогічне спілкування (діалогічне мислення, емпатія, рефлексія і т.п.). В результаті психолог виявляється нездатний до прийняття «Іншого» як безумовної цінності, орієнтується на директивні способи впливу, часто вдається до маніпулювання, тим самим порушуючи етичні норми професії.

Вирішення труднощів в діалогічному спілкуванні у майбутніх психологів пов'язано з усвідомленням раніше набутого індивідуального досвіду діалогу, на основі якого відбувається прогнозування результату взаємодії та можливості досягнення цього результату. Труднощі дозволяють виявляти актуальність тих чи інших аспектів діалогічного спілкування, а також слабкі сторони підготовки до нього майбутніх психологів.

Культура діалогу: є інтегративною особистісно-діяльнісною якістю, сформованість якої забезпечує переклад будь-якої ситуації спілкування на гуманістичний, творчий, смислопошуковий рівень; забезпечується сформованістю певного набору особистісних і діяльнісних характеристик; проявляється в особистісному і професійному досвіді; розвивається в рамках професійної освіти і професійної діяльності, виступає як важлива характеристика і необхідна умова професіоналізму в професіях класу «людина - людина» і «людина - група», визначає ефективність професійної діяльності фахівця і опосередковує його особистісно-професійний розвиток.

«Внутрішню», інтрапсихологічну сторону культури діалогу (діалогічну свідомість) складають: діалогічне мислення (забезпечує сприйняття Іншого як рівноправного суб'єкта, розуміння цінностей Іншого і можливість формування загальних цінностей); діалогічна установка (забезпечує готовність сприймати Іншого як індивідуальність, безоціночно приймати самостійність і унікальність його смислової позиції і будувати на цій основі його розуміння); емпатія (дозволяє осягати емоційні стани іншої людини, і через емоції бачити ситуацію з його точки зору). «Зовнішню», інтерпсихологічну сторону культури діалогу (діалогічну компетентність) складають наступні компоненти: когнітивний (включає теоретичні знання в області діалогічного спілкування і ставлення до сутності, функціях і методах діалогічного взаємодії); ціннісно-мотиваційний (забезпечує формування сукупності спонукань і установок, які детермінують, спрямовують і регулюють процес діалогічного спілкування); аналітико-прогностичний (дозволяє визначати логіку розвитку діалогу, планувати його хід, виробляти готовність до майбутніх взаємодій; забезпечує практичний аналіз і адекватну оцінку ефективності діалогу, прогнозування та вибір можливих шляхів вирішення комунікативних завдань; актуалізацію знань, навичок і умінь, релевантних меті та ситуації діалогічного спілкування; дозволяє усвідомлювати шляху самовдосконалення в області діалогічного спілкування); операційний (дозволяє виробляти оптимальну стратегію і тактику діалогу на основі управління власною поведінкою; забезпечує здійснення плану і програми діалогічного взаємодії за рахунок продуктивної реалізації діалогічних умінь; дозволяє конструктивно вести діалог в конкретних ситуаціях, підтримуючи позитивне емоційне ставлення з партнером незалежно від його емоційного стану та можливих розбіжностей в думках, поглядах, позиціях).

Процес формування культури діалогу у майбутніх психологів визначається одночасною комплексною взаємодією акмеологічних умов та чинників, тобто значимих обставин і причин, з яких перші по відношенню до суб'єкта є переважно зовнішніми (об'єктивними), а другі - переважно внутрішніми (суб'єктивними). Реалізація акмеологічних умов створює проблемно-пошуковий простір діалогу і сприяє єдиній творчості викладачів і студентів, а активізація акмеологічних факторів забезпечує формування суб'єктної позиції майбутнього психолога в процесі формування культури діалогу.

Високий рівень сформованої культури діалогу проявляється в тому, що суб'єкт спілкування відрізняється розвиненим діалогічним мисленням та діалогічного установкою в спілкуванні. Для нього характерне розуміння і усвідомлення сутності та змісту культури діалогу, різнобічні знання в галузі культури діалогу, багатий досвід діалогічного спілкування, наявність психологічної готовності до організації діалогічного простору, використання знань і умінь в області діалогічного спілкування в різних ситуаціях, високий рівень емпатії.

Література

1. Сущностная характеристика культуры диалога как акмеологического феномена. - М.: Изд-во МААН, 2007.
2. Эффективность процесса формирования культуры диалога у будущих психологов. - М.: Изд-во МААН, 2008.