ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД СТАНОВЛЕННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

УДК 159.9 І.С. Красовська

Анотація: в умовах сучасного українського суспільства питання про формування та розвиток лідерських якостей особистості, становлення її ціннісно-смислової сфери, навичок цілепокладання та діяльного становлення до свого життя є актуальним та життєво важливим. Успішне функціонування та цінності конкретної людини, яка здатна протиставляти соціуму свою волю та свої бажання, здатна захистити свої права та здійснювати свідомий життєвий вибір потребує подальшого вивчення та розвитку.

Ключові слова: особистість, лідерство.

Постановка проблеми.  В умовах суспільної трансформації, що їх спостерігаємо зараз в Україні, від кожного вимагається активність, вміння актуалізувати здібності та реалізувати себе як особистість у різних сферах діяльності та спілкування. Особлива увага приділяється питанню становлення та розвитку лідерських якостей особистості під час навчально-виховного процесу. У зв'язку з цим зростають вимоги до психологічної науки, яка покликана допомогти кожному члену суспільства ефективно визначати життєві орієнтири, реалізувати свій особистісний потенціал, долати труднощі особистісного становлення та розвитку.  

Дана проблема, незважаючи на свою широку представленість у науковій літературі, залишається актуальною і донині. Процеси, що відбуваються в будь-яких сферах суспільного життя, впливають на особистість, її життєвий простір, внутрішній стан. Як зазначає С.Л. Рубінштейн, особистість це «... не тільки той чи інший стан, але й процес, в ході якого внутрішні умови змінюються, а з їх зміною змінюються і можливості впливу на індивіда шляхом зміни зовнішніх умов». У зв'язку з цим механізми зміст, умови розвитку особистості, зазнаючи істотних змін, викликають інтенсивні зміни в формованні особистості.

 Прагнення до самовдосконалення існує стільки ж, скільки існує людство. Всі люди дуже різні. І у кожного є своє спонукання (мотив) змінювати себе. Починати цю роботу ніколи не пізно. Перша умова будь-якого самовдосконалення – прийняття себе таким, яким є насправді, полюбити себе з усіма своїми достоїнствами  і недоліками, врешті-решт, бути собою. Лише за такого ставлення до себе має сенс ця робота -  інакше для чого вдосконалювати те, що не любиш? Любити себе  - означає бути вимогливим до себе.

Подумайте про те, чи маєте ви власні переконання, чи посилаєтесь на те, що хтось на вас вплинув і не туди повів? Якщо ви самі змінюєте себе, намагаючись підтягнутися до ідеалу, то ви  - особистість, а якщо ні, то… людина з нерозвиненими особистісними якостями. Образ такої людини, мабуть найточніше зображено у «Марсіанських хроніках» американського письменника-фантаста Рея Бредбері. Це оповідання про істоту, яка позбавлена особистісної визначеності і самостійності, де він постійно змінюється, залежно від бажань тієї людини, до сфери впливу якої він потрапляє.

 Однак поведінка людини з нерозвиненими особистісними якостями притаманна не тільки вигаданій, фантастичній істоті. Її можна часто спостерігати і в повсякденному житті.

Особистість – це людина, поведінка якої визначається виробленою суспільством культурою і засвоєними цінностями. Особистість – це ті якості, з якими людина народилася і яких набула протягом життя, а також ті, якими вона відрізняється від інших осіб.

Особистість – це дещо «в мені», яке виявляється стосовно інших. Це можуть бути доброта, чуйність, принциповість, гордість, скромність, турботливість, охайність, непосидючість, грубість, підозрілість та інші якості, зафіксовані у нашій мові.

Будь-якій людині, яка опинилася в дрімучому лісі, безкрайній пустелі, завжди знадобиться компас, якщо він схоче вибрати правильний шлях і не зійти з нього.

Інтуїція, здогадки, приклад і поради товаришів, здоровий глузд – це тільки союзники мистецтва вести за собою.

«Лідерство –  це мистецтво спонукати інших робити те, що ти хочеш, так, щоб вони думали, ніби самі хочуть робити це», - говорив Дуайт Ейзенхауер, відомий воєначальник, маючи на увазі здатність лідера впливати на своїх послідовників. 

Лідерські якості притаманні кожній людині, а те, чи вона їх розвиває чи ні, залежить в більшості від середовища та людей, в якому вона знаходиться і з якими спілкується. Якщо спостерігати за дитиною з чітко вираженими лідерськими якостями ще з раннього дитинства, то можна поділити її життя на певні періоди формування цих здібностей. Наприклад, дитячий садок, школа, університет, робота, подружнє життя і так далі. Тобто багато що визначає оточення та місце в суспільстві.

У цілому лідер – це член групи, який виконує центральну роль в організації та діяльності класу. До нього всі прислухаються та нічого не вирішують без його участі.

Найпоширеніше визначення поняття «лідер» звучить приблизно так: це людина, яка ставить мету і здатна залучати інших до її досягнення.

Проблему лідерства досліджували велика кількість вчених різноманітних гуманітарних та практичних наук. Психологи, політологи, педагоги, зокрема: М. Шимановський, Р.Х. Шакуров, Є.С Кузьмін, С. Куча, О.І. Киричук, Р.І. Солопова, А.В. Мудрик, Н.Л.Седеванова, М. Фей гін, Б. Бабенко, Л.В. Турищева, Д. Креч, Л.І. Уманський, Т.Н. Мальковська, Н.Ф. Маслов, В.В. Шпалінський, В.І. Зацепін та інші.

У радянській та у сучасній педагогічній літературі зустрічається різна типологія, тлумачення, характеристика лідерства. Якщо порівняти декілька книг чи статей з висвітленням цієї теми, то можна розгубитися, коли робити загальні висновки по ній. Кожний автор висвітлює своє бачення проблеми лідерства, і це правильно. Важко відповісти однозначно на такі запитання, як «Мотиви лідерства», «Типи лідерів», «Хто у більшості стає лідером», «Яка різниця між хлопчиком-лідером та дівчинкою-лідером», а головне питання «Чи потребує суспільство лідера».

Свої статті висвітленню проблеми лідерства в шкільному колективі присвятили В. Татенко – «Типологія лідерства», С.Л. Аліфанов «Основні направлення аналізу лідерства», Г.В. Ложкин – «Механізми лідерства», М. Шимановський «Завдання лідера – вести за собою: практичні поради зі створення учнівського самоврядування», Н. Шевченко – «Майбутнє лідерам» та інші. Широко описують лідерство такі автори у своїх працях: О.Л. Кричевський і Є.М. Дубовська – «Психологія малої групи», Платонов Ю.П. – «Мастерская психология», Н.Л. Селіванова – «Шкільний клас», А.В. Мудрик – «Общение школьников», М.Ю. Кондратьєв – «Складові авторитета», М.Н. Корнєв, А.Б. Коваленко – «Соціальна психологія», О.І. Денисова, Г.Г. Довганич – «Модуль: як стати лідером» та ще багато інших.

Очевидним є те, що проблема становлення та розвитку лідерських якостей  існує в сучасній школі, і про неї потрібно писати, її потрібно вивчати та вносити певні свої корективи. Проблему лідерства починають вивчати саме із школи, бо в ній дитина формується як юнацька особистість, починає будувати свій життєвий шлях та самостверджуватись.

Мета статті  - з позицій комплексного підходу висвітлити особливості самореалізації та розвитку лідерських якостей особистості в сучасному суспільстві; виявити загальні та індивідуально-особистісні якості лідера; звернути увагу на становлення лідерства в сучасній школі та суспільстві.

Головною якістю, яка допоможе стати успішним лідером є спроможність управляти собою, керуватися гаслом – «якщо хочу, то зможу». Спроможність повною мірою використовувати свій час, енергію. Уміння переборювати труднощі, виходити із стресових ситуацій. Піклування про накопичення сил та енергії (у тому числі й фізичних).

Особливу увагу у контексті дослідницької роботи приділяється розвитку лідерських якостей особистості. Мета: розвиток лідерських якостей

 Завданням даної роботи було:

  1. Сприяти формуванню лідерської Я-концепції
  2. Розвиток позитивного самосприйняття
  3. Сприяти формуванню відповідальності
  4. Сприяти формуванню лідерського світогляду
  5. Виявлення та оцінка лідера в команді

В роботі були задіяні учні старших класів (12 учнів), які виконували різноманітні завдання та вправи по виявленню лідерських якостей. Під час заняття ми могли чітко спостерігати, як із дванадцяти учнів у якості лідера проявила себе одна учениця, яка від початку і до завершення, повністю управляла робочим процесом, що свідчить про чітко виражені якості лідера.

Дана учениця проявляє лідерські якості в різноманітних сферах діяльності, володіє знаннями, уміннями, рисами, які притаманні лідеру – людині, яка є прикладом для наслідування.

Учасники оцінювали розвиток своїх лідерських якостей і дійшли висновку, що багатьом із них ще є над чим працювати і на далі, щоб досягти успіху в розвитку своїх лідерських якостей.

Висновки: Життя одне для кожного. Хтось проживе його з високо піднятою головою, досягнувши успіху і визнання, а повз іншого воно просто пройде поряд. В однієї людини воно довге, а в іншої коротке. Але від нас залежить, як ми його проживемо. Це має велике значення для сім’ї, для країни, для суспільства. Тому людина своєю індивідуальністю стає найбільшим важелем суспільного життя. Жодна людина не приходить у світ сформованою. Протягом життя вона безперервно розвивається і, змінюючись, прогресує. Склалося так, що ми більше знаємо про навколишній світ, ніж про самих себе. Власні здібності, почуття і багато чого іншого для нас часто залишається таємницею. А незнання себе, невміння керувати собою призводить до помилок, конфліктів і життєвих розчарувань.

Шкільні кроки – це той корисно-продуктивний час, коли учні мають можливість відкривати, активно вдосконалити самих себе.

Лідерська позиція особливо багато в чому залежить від знань, умінь, особистісних якостей.

Слід постійно шукати можливості для лідерського, тобто ініціативного, креативного, конструктивного, продуктивного, авторського, вільного і водночас високоморального життя. І в цій справі не варто зволікати. Адже недарма кажуть: «Хто зволікає, той втрачає!».

На одну мить здається, що лідерські якості вроджені, а з іншої сторони, що вони у більшій мірі є набутими.

Та все ж таки, лідерству потрібно навчатись. І саме школа формувала, виховувала творчих, енергійних, чесних, поміркованих, справедливих, скромних і відповідальних шкільних лідерів, які в майбутньому ставали сильними особистостями і робили вклад у розвиток країни та суспільства взагалі.

Розвиток незалежної Української держави, її розквіт, прогрес нації можливі тільки за умови виховання добре освічених з глибоко-усвідомленою громадянською позицією соціально активних молодих громадян. Це найважливіше соціальне замовлення, виконання якого є завданням сучасної української школи.

Формування особистості, яка здатна на нестандартні рішення, яка має свою точку зору, здатної та прагнучої постійного саморозвитку, особистості з якостями лідера неможливе без існування та активної роботи системи шкільного самоврядування. Ця система може приймати будь-які форми у тому чи іншому конкретному навчальному закладі, але вона повинна працювати, і працювати так, щоб кожен учень формувався, ставав цією особистістю, незалежно від того, який соціальний старт може дати йому сім’я.

Сучасна школа зі своєю системою учнівського врядування має сприяти особистісному росту дітей, допомагати сформуватися кожній дитині: соціально-успішній, гуманістично-спрямованій особистості.

Отже, проблема лідерства вважається однією із  найактуальніших у розвитку шкільного колективу та кожного учня зокрема.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Асмолов А.Г. Психологія особистості: культурно-історичне розуміння розвитку людини / Олександр Асмолов. - М.: Сенс: Видавничий центр «Академія», 2007.
  2. Оллпорт Г.В. Особистість у психології. М. - СПб.: 1998.
  3. Райгородський Д.Я. Психологія особистості. Т. 1. Хрестоматія. - Самара: Видавничий дім «Бахрах-М», 2000.
  4. Старовойтенко Є.Б. Психологія особистості в парадигмі життєвих відносин: Навчальний посібник для студентів ВНЗ. - М.: Академічний проект; Трікста, 2004.
  5. Шатенко В. Типологія лідерства // Психолог. – вересень 2006.
  6. Шимановський М. Завдання лідера – вести за собою: практичні поради зі створення учнівського самоврядування. // Шкільний світ.-2008.-березень №9.
  7. Н. Шевченко Майбутнє належить лідерам // Шкільний світ.-2008.-січень №4.
  8. Себе зрозуміти, себе змінити / Упоряд.:С.Максименко, С28 О. Главник, 2006.- С.128.(Бібліотека соціального працівника).
  9. О.І. Денисова, Г.Г. Довганич Модуль «як стати лідером» (Програма Міністерства освіти і науки України). - 1998.
  10.  С. Куча Школа для майбутніх лідерів//Шкільний світ – 2006-лютий-№8.