Роль впевненості у собі як складова гармонійно розвиненої особистості в юнацькому віці

Анотація. У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми впевненості у собі в контексті гармонійного розвитку старшокласників та студентів. Розкрито науково-теоретичні підходи до вивчення впевненості.

Ключові слова: впевненість у собі, структура впевненості, впевненість у юнацькому віці.

Аннотация. В статье осуществлен теоретический анализ проблемы уверенности в себе в контексте гармонизации развития старшеклассников и студентов. Раскрыто научно-теоретические подходы к изучению уверенности.

Ключевые слова: уверенность в себе, структура уверенности, уверенность в юношеском возрасте.

Abstract. In the article the theoretical analysis of the confidence in the context of the harmonious development of senior pupils and students. Reveals the scientific and theoretical approaches to the study of confidence.

Keywords: confidence, structure confidence, confidence in adolescence.

Постановка проблеми. Сьогодні фактор впевненості у собі в юнацькому віці стає провідним у діяльності людини як суб’єкта соціальної взаємодії, тому питання розвитку впевненості у собі набуває все більшого значення. Ми вважаємо вагомим чинником що впливає на їхнє емоційне благополуччя фактор впевненості у собі який стає провідним у діяльності людини як суб’єкта соціальної взаємодії, тому питання розвитку впевненості у собі набуває все більшого значення.

Метою даної статті є висвітлення розвитку впевненості в собі у юнацькому віці.

Виклад основного матеріалу. Аналіз до поняття „впевненість у собі” показав, що зазначений феномен пов’язаний зі специфічним ставленням людини до свого внутрішнього світу, до інших людей і ситуацій. Впевненість у собі є базовою властивістю особистості та основою соціальної компетентності.

Незважаючи на різноманіття підходів до феномену „впевненість” як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології, можна виділити основні погляди у розумінні цього поняття і, відповідно, провідні напрямки досліджень: впевненість в собі як риса особистості; впевненість у правильності власних суджень; впевненість як процес домінування збудження над процесами гальмування; впевненість як психічний стан. Сутністю впевненості у собі є стабільне позитивне ставлення особистості до власних навичок, умінь, здібностей, досягнень, можливостей тощо.

На основі теоретичного аналізу дослідження [1, 2; 3;] ми розглядаємо впевненість у собі як базову властивість особистості, до складу якої входять мотиваційно-цільовий, когнітивний, емоційно-оцінювальний, поведінковий компоненти, що відображають позитивну оцінку індивідом власної особистості, правильне розуміння поняття впевненості в собі, прагнення бути впевненим та вміння реалізовувати дану властивість у навчанні, спілкуванні та професійній діяльності.

Мотиваційно-цільовий компонент впевненості в собі включає цілеспрямованість, ініціативність, домінування мотивації на досягнення успіху, високий рівень домагань, прагнення бути впевненим.

Когнітивний компонент висвітлює знання про зміст і прояви впевненості в собі, а також компетентність, досвід, усвідомлення досягнень.

Емоційно-оцінювальний компонент включає стійку позитивну самооцінку, невисокий рівень індивідуальної чутливості до оцінок інших, невисокий рівень тривожності тощо.

Поведінковий компонент виявляється через сукупність умінь та навичок, завдяки яким проявляється впевнена поведінка.

Розвиток впевненості у собі в юнацькому віці обумовлюється особливостями особистісного та професійного самовизначення, становленням самосвідомості, подоланням залежності особистості від зовнішньої детермінації, узгодженням Я-реального та Я-ідеального й посиленням здатності до самодетермінації та саморозвитку. Вона пов’язана із засвоєнням нових соціальних ролей, збільшенням когнітивних можливостей, осмисленістю життя, гнучкістю у реалізації власних цілей [4, 5].

Безумовно визначальний вплив на психологічне здоров’я особистості має впевненість в собі, адже впевнені люди меншою мірою піддаються на провокативні впливи сторонніх осіб, вони спрямовують власну діяльність на досягнення успіху та меншою мірою надають увагу тим негараздам які трапляються у повсякденному житті. Особливо важливим в умовах сьогодення постає питання психологічного здоров’я особистості, яке визначається, як єдина і повноцінна життєдіяльність людини, з притаманною їй видовими та індивідуальними біологічними, психологічними і соціальними функціями (В. Бєловим, А. Шмаковим). Важливо пам’ятати що психологічне здоров’я – це комплексний показник, який характеризує психологічний механізм захисту особистості від психосоматичних захворювань, психологічна система безпеки, особистісний динамічний потенціал розвитку духовності, а психічне здоров’я як медичний термін констатує лише відсутність психічних захворювань, нормує критерії свідомості, пізнавальної, емоційної, рухово-вольової сфер психічної діяльності людини. Психологічно здорові люди активні, життєрадісні та самодостатні та впевнені в собі.

На думку низки дослідників, головною умовою психологічного здоров’я є впевненість в собі, яку В. Ромек, характеризує тим, що така людина відверто і без остраху висловлює свої почуття, досягає своєї мети і залишається задоволеною собою, не принижуючи при цьому інших і не викликаючи негативних емоцій по відношенню до себе. Упевнені люди говорять голосно і ясно, не переходять на крик, дивляться в очі співрозмовнику, витримують оптимальну дистанцію у спілкуванні. Вони вміють тримати паузу в розмові, рідко перебивають, здатні ясно і чітко висловлювати свої думки. Упевнені в собі люди відкрито говорять про свої бажання і претензії, супроводжуючи їх коротким і чітким обґрунтування [4].

На перший погляд, упевненою в собі може бути лише людина, яка досягла високого рівня особистісного розвитку, який не можливий без високого рівня психологічного здоров’я. Однак складні поєднання розвитку компонентів у її структурі зумовлюють виникнення різноманітних видів упевненості в собі.

Цілісно-функціональний підхід передбачає наявність гармонійних і дисгармонійних змінних у всіх компонентах базових властивостей особистості, в залежності від того, які змінні домінують у більшості компонентів: гармонійні або дисгармонійні [3]. Між крайніми типами будь якої дихотомії розташовуються змішані види.

Результати теоретичного аналізу та експериментального дослідження показали, що впевненість у собі в юнацькому віці обумовлюється віковими особливостями, впливає на загальний рівень психологічного здоров’я, виявляється в прийнятті важливих життєвих рішень.

Теоретичні засади тренінгу упевненості відображено в роботах Е. Салтера, який досліджував методи психологічної допомоги, опираючись на уявленнях про умовні рефлекси. Його експериментальні дослідження базувалися на роботах І. Павлова, який виділив процеси збудження і гальмування у корі головного мозку. Е. Салтер розробив процедури, метою яких була активізація процесів збудження і зниження рівня тривоги. Суть його методик полягала в тому, аби провокувати виникнення сильних переживань і сприяти їх вільному вираженню у поведінці. Дж. Вольпе відзначив, що багато людей не можуть виразити емоції, оскільки вони спотворюються тривогою [5]. Він стверджував, що вплив тривоги можна здолати за допомогою впевненого вираження думок і почуттів.

Методи роботи в сучасних групах, які організуються з метою розвитку впевненості, віддалилися від вихідних концепцій, запропонованих свого часу Е. Салтером і Дж. Вольпе.

А. Ланге і П. Якубовська розділяють групи тренінгів упевненості в собі на чотири типи, залежно від структури занять:

1) групи, де основу кожного заняття складають різні рольові ігри;

2) групи, де кожне заняття присвячується одній певній темі, наприклад конструктивній критиці;

3) групи, де рольові ігри використовуються у поєднанні з іншими процедурами, спрямованими, наприклад, на розвиток самоусвідомлення, розвиток уміння розв'язувати конфлікти, тощо;

4) неструктуровані групи, робота в яких проводиться відповідно до повсякденних потреб учасників.

Незалежно від того, застосовуються в групі опитувальники чи ні, керівнику, насамперед, рекомендується провести бесіду, яка повинна допомогти у виявлені та уточненні тих проблем, які переживає кожен учасник. Тренер спонукає учасників до оцінювання своєї поведінки і наведення прикладів зі свого життя, коли вони поводили себе упевнено або невпевнено. Психологу слід всіляко підкреслювати негативні боки невпевненої поведінки і важливість тих додаткових можливостей, які з'являються у житті завдяки упевненості в собі, зокрема те, що впевненість у собі буде сприяти зростанню самоповаги та успішності.

Перспективу подальшого дослідження ми вбачаємо у впевненості у собі в юнацькому віці, встановлення вікової динаміки а також у розробці індивідуальних і групових програм для корекції та розвитку психологічного здоров’я та впевненості в собі.

Література

1. Вайнер И. В. Индивидуальные различия в проявлении субъективной уверенности и особенностях решения психофизической задачи // Проблемы дифференциальной психофизики / [под ред. К. В. Бардина]. – М., 1991. – С. 71-92.
2. Высоцкий А. И. К развитию настойчивости у подростков // Проблемы психологии воли : материалы IV научн. конференции. – Рязань, 1974. – С. 100-102.
3. Мішечкіна М. Є. Онтогенетичний вимір упевненості в собі як соціально значущої якості // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / [гол. ред. : Мартинюк М. Т.]. – Умань : ПП Жовтий, 2010. – Ч. 4. – С. 185-193.
4. МельничукС.К Сутність, структурні компоненти та критерії вивчення впевненості в собі //Вісник Інституту розвитку дитини. Випуск 21. — К., 2012. — С.134—139.
5. МельничукС.К. Особливості становлення впевненості в собі в юнацькому віці // Person, Family, andSociety: InterdisciplinyryApproachtotheHarmonizationInterests. Monograph. Opole: theAcademymanagementandadministrationinOpole, 2016-P.36—42.
6. Мельничук С.К Психологические особенности развития уверенности  в себе в старшем юношеском возрасте //Современные тенденции в образовании и науке: «ТРОО бизнес наука-общество» – Тамбов, 2013.–С.134-136.
7. Ромек В. Г. Понятие уверенности в себе в современной социальной психологии // Психологический вестник РГУ, 1996. – Выпуск 1 (Ч. 2). – С. 132-146.