Методичні аспекти формування професійної компетентності соціальних педагогів

Світлана Іноземцева

(Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Харків, Україна)

Кардинальні зміни в концепції функціонування вищої освіти в сучасному суспільстві зумовили підвищення теоретичного і практичного інтересу науковців до проблеми професійної компетентності науково-педагогічного працівника взагалі та соціального педагога зокрема. Так, професійну компетентність педагога досліджували Алексєєва Л.П., Баркасі В.В, Введенський В.М., Добутько Т.В., Дубасенюк О.А., Калінін В.О., Макарова Л.Н., Маркова А.К., Стрельников В., Хоружа Л.Л., Шевчук Л.І.); проблемі педагогічної компетентності присвятили свої праці Адольф В.О., Бездухов В.П., Кузьміна Н.В, Лук’янова М.І., Шаматова Т.І.

Термін «компетентність» щодо особистості педагога науковці визначають як сукупність теоретичних знань, практичних умінь, досвіду та особистісних якостей, які забезпечують ефективність і результативність його педагогічної діяльності [5, с.18].

Соціальний педагог в освітньому закладі – це людина особливої, делікатної професії, адже він допомагає дитині, сім'ї, батькам, учителям вирішувати актуальні для них проблеми. Як свідчать науково-педагогічні джерела, соціально-педагогічна підтримка дітей з обмеженими можливостями вимагає відповідної підготовки педагогічних кадрів [1]. Перш за все, це формування їхньої спеціальної етичної компетентності. Досягти цього можна під час неперервного післядипломного навчання. Мета навчання – сформулювати морально-етичні завдання, до вирішення яких повинен бути готовий фахівець у процесі здійснення педагогічної діяльності зі студентами з обмеженими можливостями.

Аналіз науково-педагогічних джерел [3; 4] свідчить про те, що при підготовці фахівців до роботи з дітьми з особливими потребами передбачено вивчення курсу "Основи корекційної педагогіки". Крім цього, доцільно використовувати систему підвищення кваліфікації фахівців, що працюють з дітьми з обмеженими можливостями. Це і різні види курсів, і постійно діючі семінари, і тематичні консультації, і вивчення спецкурсів. Логічним продовженням спецкурсів є спеціальний практикум “Основи майстерності соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями”.

Аналізуючи праці дослідників можна виділити основні вимоги до особистості соціального педагога, в яких конкретизується зміст його діяльності. Так, соціальний педагог повинен знати та вміти застосовувати будь-які діагностичні методики; уміти прогнозувати умови, які забезпечуватимуть оптимальний розвиток дитини; вміти обирати методи та засоби, що допоможуть досягти намічених результатів; контролювати та аналізувати отримані результати; бути здатним до творчого удосконалення діяльності. Творче ставлення до педагогічної діяльності, розвинута здатність до інновацій, збагачення досвіду професії за рахунок особисто творчого внеску передбачає творчу уяву й інтуїтивне мислення педагога; образну професійну пам’ять; акторське мистецтво (мовна імпровізація, мистецтво перевтілення, здатність до емпатії, багатий арсенал міжособистісного спілкування тощо) [2, с. 67].

До провідних комунікативних, психотехнічних та лінгвістичних вимог до фахівців соціально-педагогічної галузі науковці відносять такі: бути моральною опорою та прикладом для дітей зазначеної категорії; звертатись до дітей етичними способами, рівноцінно спілкуватись з ними в присутності інших; поєднувати доброзичливість, милосердя та вимогливість; розширювати свої професійні, загально медичні, загально етичні, культурні потреби та інтереси; володіти прийомами психологічного розвантаження, психотерапії та психокорекції; стримувати власні реакцій, контролювати власну поведінку; проявляти спокійний тон, унормовувати емоційність мови; доцільно використовувати жести і міміку; здійснювати контроль за мовним спілкуванням та мовною реакцією [1].

Таким чином, процес формування спеціальної етичної компетентності педагогічних кадрів, які працюють з дітьми та молоддю з особливими потребами, характеризується єдністю теоретичного та емпіричного підходів. Крім того, цей процес є тривалим і водночас динамічним.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Іноземцева С.В. Організація соціально-педагогічної роботи з підлітками з особливими потребами в середніх навчальних закладах України (друга половина ХХ століття): дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Іноземцева Світлана Володимирівна. – Х., 2009. – 302с.
2. Макарова Л. Н., Шаров И. А., Копытова Н. Е., Пронина Л. А. Моделирование системы повышения квалификации преподавателей педвузов и колледжей // Педагогика. – 2004.–  № 3. – С. 60-68.
3. Поліщук В.А. Соціальна освіта в Україні: проблеми становлення і розвитку / В.А. Поліщук // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. - №6. – С. 1-5.
4. Поліщук В.А. Теорія і методика професійної підготовки соціальних педагогів в умовах неперервної освіти: Монографія. /За ред. Н.Г. Ничкало. – Тернопіль: ТНПУ, 2006 – 424с.
5. Хоружа Л. Л. Етична компетентність майбутнього вчителя початкових класів: теорія і практика: Монографія. – К., 2003. – 351 с.