ЗАСТОСУВАННЯ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧОГО ПІДХОДУ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В КОНТЕКСТІ ПОЛІКУЛЬТУРНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Олена Кондратьєва (Бердянськ, Україна)

Найважливішою умовою реалізації полікультурної освіти є використання потенціалу полікультурного освітнього середовища вищих навчальних закладів з метою культурного взаємозбагачення, взаєморозуміння суб’єктів навчального процесу, задоволення пізнавальних, культурних, освітніх інтересів і потреб студентів, виховання їх у дусі миру. Полікультурне навчально-виховне середовище забезпечує формування системи ціннісних орієнтацій і відносин у процесі міжетнічної взаємодії, збереження цілісності своєї держави а також ефективне пристосування студентів до умов життя в сучасному полікультурному суспільстві, сприяє реалізації творчого потенціалу особистості через розвиток як пізнавальної, так і соціальної активності.

Процес вивчення іноземної мови розглядається як відображення культури відповідного народу, оскільки у цьому контексті відбувається ознайомлення з культурою, традиціями, історією та сучасністю країни, тому доцільним є застосування лінгвокраїнознавчого підходу, оскільки такий підхід передбачає методичні прийоми подачі відомостей про країну, вивчення національних стереотипів поведінки, трансформацію ціннісних орієнтацій, культурної специфіки культури іншомовної країни, що обумовлює реалізацію принципу полікультурності та діалогу культур у процесі підготовки майбутніх фахівців.

У вітчизняній науці питання застосування та специфіку лінгвокраїнознавчого підходу вивчали Г. Глубоковський, О. Артюхова, А. Сабітова, О. Фадєєва, Н. Борисенко. Зарубіжні вчені M. Byram, V. Esarte-Sames, G. Zarate, Ch. Kramsh, N. Bonvillain досліджували питання мови як відображення культури народу. Лінгвокраїнознавчому підходу та створенню країнознавчо-орієнтованої методики викладання іноземних мов присвятили наукові роботи Н. Алмазова, Є. Верещагін, Г. Гритчук, А. Daphi, Г. Колшанський, В. Костомаров, А. Maley, Т. Швець.

Як вважає Ю. Сичова, необхідність опанування іноземної мови в тісному зв’язку з культурою народу, мова якого вивчається, розглядається в сучасній методиці викладання іноземних мов як аксіома. Іноземна мова дає можливість глибше пізнати культурні цінності, які належать носіям мови [3].

В основі лінгвокраїнознавства лежать наступні принципи. Перший принцип – це суспільна природа мови. Єдність мови і національної культури реалізується в ряді функцій, з яких для лінгвокраїнознавства особливо важливою є комунікативна – бути основою передачі інформації від одного учасника акта комунікації іншому (ця функція у процесі вивченні мови не може бути забезпечена, якщо в процесі навчання не будуть використані відомості про країну). Другий принцип - засвоєння людиною, що виросла в одній національній культурі, істотних фактів, норм і цінностей іншої національної культури. Потрібно не тільки засвоїти інформацію про країну але й сформувати в нього позитивне відношення до неї. Третій принцип - формування позитивної установки до народу – носія мови, адже вивчення мов починається з метою зближення народів. Четвертий принцип втілює в собі вимоги цілісності і гомогенності мовного навчального процесу: країнознавча інформація має бути отримана з автентичних навчальних текстів .Для отримання образу природного культурологічного середовища, використовуються автентичні матеріали, а саме: афіші-оголошення, анкети, квитки проїзні і вхідні, вивіски, етикетки, меню, рахунки, карти, рекламні проспекти з туризму. Їх специфіка полягає в тому, що вони забезпечують ознайомлення з реальними предметами, стимулюють комунікацію: студенти грають визначені ролі, вирішують проблеми (купівлі, екскурсій, вибору навчального центра і професії, заповнення анкет, вибору меню).

Таким чином, одним з пріоритетних напрямків сучасної професійної освіти є підготовка особистості майбутнього фахівця, здатного до організації діалогу культур та засвоєнню традицій інших країн. Лінгвокраїнознавчий підхід у процесі вивчення іноземної мови сприяє пізнанню цінностей та традицій поведінки, побуту, етикету та особливостей культури, реалій, та інтеграції цих знань до національної світової культури забезпечує засвоєння національної та іншомовної культури, розвиток комунікативних умінь та навичок, розширюють світогляд, який орієнтований на взаємодію в умовах полікультурного освітнього простору.

Список літератури:

1. Попроцька О. Лінгвокраїнознавчий підхід до вивчення іноземної мови у вітчизняній школі / О.В. Попроцька. // Вісник ЛНУ ім. Т.Шевченка. ‑ № 9 (220)  Ч. ІІІ. ‑ 2011р .‑ С. 111 - 114.
2. Резнік Н. В. Основні аспекти полікультурного виховання в процесі вивчення іноземної мови в ВУЗі / Н. В. Резнік. // Вісник Луганського національного університету ім. Т. Шевченка. ‑ № 6. – 2011р. ‑ С. 25 - 28
3. Сичова Ю. Роль країнознавчого матеріалу у активізації пізнавальної діяльності учнів / Ю. Сичова, Л. Кибенко. // Наука і освіта. – 2009. – № 4. – С. 93 – 94.