ФОНОГРАФІЧНА АДАПТАПЦІЯ АНГЛІЦИЗМІВ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ)

Ольга Побережник (м.Умань, Україна)

Пристосування запозичених слів до фонетичних особливостей чужорідної мови – це складний і тривалий процес формальної адаптації іншомовних слів до нового мовного середовища. Унаслідок фонографічної інтеграції англіцизмів орфографія та фонетика французької мови зазнали певних змін, що значно розширило парадигму існуючих та запозичених фонограм. Це питання стало об’єктом дослідження багатьох лінгвістів, однак проблема засвоєння лексики англійського походження під кутом зору її трансформації відповідно до фонетики та графіки французької мови не знайшла належного висвітлення, що й зумовило актуальність теми нашої роботи.

Специфіка запозичених слів залежить від історичного контексту, особливостей мовних систем іншого народу, його культури, традицій, способу входження до мови-реципієнта тощо. Так, на фонографічне оформлення запозичених слів впливає чимало чинників: відносини між народами – носіями мов та їх контакти з іншими мовами; близькість або віддаленість мовних систем; спосіб запозичення; його подальша словотвірна активність; шлях, яким відбувається запозичення [1, с. 178], [4, р. 170-171].

На початковій стадії підпорядкування фонетичної структури запозичення нормам мови-реципієнта відбувається його фонетична субституція, тобто передача засобами існуючої фонетичної системи [3, с. 53], [2, с. 26]. Розрізняють такі види фонетичної субституції: звукова конвергенція (регулярна заміна декількох іншомовних фонем однією фонемою мови-реципієнта); звукова дивергенція (передавання однієї іншомовної фонеми кількома існуючими); проста субституція (одній фонемі мови-донора відповідає одна фонема мови-реципієнта).

З огляду на характер структурних змін та відтворення зовнішньої форми виділяють такі запозичення [3, с. 58-59]: 1) слова, які зазнали звукової субституції та передаються відповідними засобами мови-реципієнта без будь-яких структурних змін; 2) слова, що зазнали змін у фонемному складі та структурі.

Однією з основних характеристик англійських запозичень французької мови є збереження їх орфографії, але в коренях слів спостерігаються певні фонетичні зміни, що спричиняє появу додаткових звукових відповідників, зумовлених відмінністю фонетичних систем французької та англійської мов. Так з’явились не тільки фонетичні еквіваленти монограми а (/a/ – caméra, magazine, flash-back; /α/ – jazz, jazzman), а й додаткові (/ε/ – remake, space opera, fading; /o/ – music-hall, negro-spipitual, talk over; /Ɔ/ – all-over, cake-walk, walkman; /œ/ – serial); а монограма і сприяє появі у французькій мові англійських фонетичних еквівалентів (/aj/ – live, prime time, ragtime, digest; /œ/ – girl, taxi-girl, cover-girl).

Деякі сталі буквосполучення, або диграми, розширили парадигму основних звукових еквівалентів і частково зберегли англійську вимову: am – /ã/ – vamp, – /am/ (camp, flam (film), jam-session), – /εm/ (sampling, sample). Значно поповнилися парадигми основних і додаткових звукових відповідників існуючих та запозичених гетерогенних приголосних диграм: ch – /š/ (charleston, sketch, sketching); – /tš/ (chill out, preaching, dialogue-coach), – /k/ (techno, new school, psycho-killer). Натомість деякі приголосні диграми набули переважно спрощеної вимови основного звукового відповідника: bb – /b/ (hobby, bubble gum music).

Парадигма триграм поповнилася в основному за рахунок англійських трибуквених комплексів: igh (/aj/) – copyright, sunlight, night-club; iew (/ju)/ – interview, preview. Буквосполучення ain у складних лексемах action painting, blue ridge mountain music та smokey mountain, не є в англійській мові триграмою і має окремі фонетичні еквіваленти /ei/, /n/ та /i/, /n/. Отже, відбулася інтерференція, викликана омографією французького ain /ẽ/ та англійського буквосполучення ain.

Серед інтерлітер переважає інтервал, що пояснюється великою кількістю складних лексем, які позначають музичні стилі, жанри, напрямки і яким властива оказіональність використання: modern dance, space opera, rhythm and blues.

Менше використовується дефіс, який виконує графічну функцію лексикалізації та є показником асиміляції запозичення (soap-opera, non-stop, heavy-metal) або свідчить про усталеність традиції (hit-parade, show-business, country-music).

В англійських запозиченнях відбуваються фонографічні трансформації з морфо-фонетичною адаптацією: суфікс -er, де кінцевий r не має звукового відповідника за нормами британської вимови, зазнав інтерференції гомологічний суфікс -eur французької мови. Це сприяло закріпленню фонеми /œ/ за монограмою е, наприклад, drummer, interviewer, rocker, mixer, flyer тощо.

Запозиченнями з морфо-фонетичною адаптацією можна вважати й ті, які набули фіналів на французькому ґрунті. В одних випадках це не вплинуло на фонетичний образ англіцизму, а змінило його графічну форму: staffe /staf/ < анг. staff, scripte /skript/ < анг. script. В інших випадках трансформації відбулися також на фонетичному рівні: pamphlet /pãflε/ < анг. pamphlet, curios /kyrjo/ < анг. curious. У кореневій частині англіцизмів даної категорії також спостерігається зсув у бік графіки: еa – /i/ (reader, leader, speaker) ;ee – /i/ (tweeter, screen-writer). Виявляється і протилежна тенденція до подовження фонетичного слова: i – /аj/ (designer, rewriter); u – /ju/ (tuner); o – /wа/ (one-liner).

Більш уживаною інтерлітерою у даних запозичень є дефіс (screen-writer, cliff-hanger, one-liner, psychо-killer, best-seller, tax-shelter, science-fiction, non-fiction). На другій позиції стоїть інтервал (french lover, money maker, censors soother).

Субституція гомологічних і синонімічних формантів та суфіксів (-ism > -isme; -ist > -iste; -er > -(t)eur/ -aire / -euse / -trice; -ess > -esse, -et > -ette; -y > -ie; -ous > -eux; -ic/ -al > -ique; -lith > -lithe; -ive > -if), поява дієслівних суфіксів сприяли збільшенню фонографічної асиметрії. Іноді це зумовлено появою фіналі - е (celliste, diariste, starlette, psychédélique, rhapsodique,), іноді фонографічними змінами в ініціалі (gg – /g/ (taggueur / tagguer); ll – /l/ (celliste, illustrative). Оформлення дієслів та поява в них суфікса -er з фіналлю -r закріпило не тільки фонему /е/ за монограмою е, а й спричинило інші фонетичні та орфографічні зміни в ініціальній частині: появу звукового відповідника /juv/ у запозиченої триграми iew в interviewer (< анг. to interview) – трансформація, що сталася саме на французькому ґрунті; в інших випадках фонетичні зміни супроводжувалися графічними трансформаціями: анг. to program > фр. programmer, анг. to zap > фр. zapper.

Оскільки кальки є запозиченнями з повною морфемною субституцією, де іншомовна модель відтворюється цілком засобами мови-реципієнта, то описово-перекладені елементи у більшості випадків значно подовжують графічну синтагму, де об’єднувально-лексикотвірну функцію виконує інтервал, наприклад: opéra de savon, opéra savonneux < анг. soap-opera; réservation en aveugle < анг. blind-booking; conseiller pour la couleur < анг. color- consultant. Мовна економність зумовила переважне використання таких описово-перекладених запозичень: nuit americaine < анг. day for night photography; cache-mobile < анг. travelling matte.

Серед морфо-синтаксичних кальок трапляються складні лексеми, де лексикотвірну функцію виконує дефіс (haut-parleur, Moyen-Âge, politique-fiction) та інтервал (haute fidélité, Moyen Âge, acrylique lyrique, protest song).

У простих лексемах поморфемний переклад зумовлює заміну орфограм: анг. nominated > фр. nominé, анг. functionalism > фр. fonctionnalisme, анг. functionalist > фр. fonctionnaliste; анг. aesthete > фр. esthète. Натомість у складних лексемах заміна орфограм супроводжується наслідуванням синтаксису іншомовної моделі, в основному це препозиція прикметника, що є характерним для французької мови: анг. acrylic lyric > фр. acrylique lyrique; анг. middle ages > фр. moyen(-)âge; анг. contest song > фр. protest song [5, p. 61].

Таким чином, можна стверджувати, що фонографічна адаптація англіцизмів певною мірою вплинула на асиметрію між орфографією та фонетикою французької мови. Перш за все це пов’язано з розширенням поліфонічної парадигми орфограм. Варто також зазначити провідну роль семантики при звуковому оформленні кінцевого -er у запозиченнях з морфо-фонетичною адаптацією, що характеризується появою фіналі -е та вживанням інтерлітер. Структурні та перекладені кальки розглянутих англіцизмів у більшості випадків є менш економними синтагматично, але сприяють парадигматичній економії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Биржакова Е. К. Очерки по истории лексикологии русского языка XVIII в. Языковые контакты и заимствования / [Е.К. Биржакова, Л.А. Войнович, Л.А. Кутина]. – Л.: Наука, 1972. – 430 с.

2. Обухова И. Н. Функционирование и словообразовательная активность англицизмов в современном русском языке (на материале современной прессы): дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» / Инна Николаевна Обухова. – Днепропетровск, 1991. – 151 с.

3. Сергєєва Г. А. Англомовні запозичення в українській правничій термінології: дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук.: спец. 10.02.01. «Українська мова» / Галина Анатоліївна Сергєєва. – Харків, 2002. – 250 с.

4. Catach N. L’orthographe française / Nina Catach. – Paris: Fernand Nathan, 1980. – 334 p.

5. Hagège Cl. Le Français et les siècles / Claude Hagège. – Paris: Odile Jacob, 1987. – 320 p.