Секція 2

Ірина Царенко (Кіровоград, Україна)

Анотація. Стаття присвячена обґрунтуванню компетентнісного підходу у підготовці майбутніх педагогів професійного навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ) до використання здоров’язбережувальних освітніх технологій. На основі аналізу літератури, узагальнення педагогічного досвіду виявлено педагогічні умови ефективного використання здоров’язбережувальних технологій. Результати дослідження дали можливість конкретизувати поняття здоров’язбережувальної компетентності і визначити її змістове наповнення, виокремити складові моделі діяльності загальноосвітніх навчальних закладів різного типу і профілю в напрямі здоров’язбереження. З’ясовано, що зміст освіти і раціональне поєднання традиційних та інноваційних здоров’язбережувальних технологій забезпечують належну якість підготовки фахівців професійного навчання. Подальші дослідження доцільно спрямувати на інтеграцію здоров’язбережувальних технологій з компонентами методичної системи навчання професійно-орієнтованим дисциплінам у педагогічному виші.

Ключові слова: культура здоров’я, здоровий спосіб життя, здоров’язбережувальні компетенції, освітні технології, навчальний процес.

Ирина Царенко.

Здоровьесберегающие технологии в подготовке будущих педагогов профессионального обучения.

Аннотация. Статья посвящена обоснованию компетентностного подхода в подготовке будущих педагогов профессионального обучения в высшем учебном заведении к использованию здоровьесберегающих образовательных технологий. На основе анализа литературы, обобщение педагогического опыта выявлены педагогические условия эффективного использования здоровьесберегающих технологий. Результаты исследования позволили уточнить понятие здоровьесберегающей компетентности и определить ее содержание, выделить составляющие модели деятельности общеобразовательных учебных заведений разного типа и профиля в направлении здоровьесбережения. Установлено, что содержание образования и рациональное сочетание традиционных и инновационных здоровьесберегающих технологий обеспечивают высокое качество подготовки специалистов профессионального обучения. Дальнейшие исследования целесообразно направить на интеграцию здоровьесберегающих технологий с компонентами методической системы обучения профессионально-ориентированным дисциплинам в педагогическом вузе.

Ключевые слова: культура здоровья, здоровый образ жизни, здоровьесберегающие компетенции, технологии обучения, учебный процесс.

Irina Tsarenko.

Health-keeping technolgies in preparation of future teachers of professional education.

Annotation. Article is devoted to the rational competency approach in training future teachers of professional education in the university to use the educational Health-keeping technologies. Competence approach provides that the results of formation of competence system of future teachers of professional training in direction health-keeping is one of the key points in assessing the quality of their training.

The notion "Health-keeping technolgies" competencies includes: knowledge and understanding; knowing how to act; knowing what to do. To the  Health-keeping competencies for solving issues and problems of social activities, tools and general problems of future teachers included: the ability to organize the educational process in compliance with life safety; the ability to track and capture the positive and negative changes in the state of their own health and the health of others; ability to form effective and efficient health program saving all subjects of the educational process; ability to create the health-keeping  learning environment; ability to organize preventive events for to preventing student's diseases.

Pedagogical conditions of the effective use of health-keeping technologies are revealed on based of the literature analysis and synthesis of teaching experience. Results of the research provide an opportunity to concretize the concept of health-keeping competence and determine its semantic content, to isolate the components of the model secondary schools of different types in direction of health-keeping. It was found that the content of education and rational combination of traditional and innovative health-keeping technologies ensures proper quality of professionals of professional training preparation.

Further researches should be directed to the integration of technology with components of Health-keeping methodical system of training professional-oriented disciplines in Pedagogical University.

Key words: culture of health, healthy lifestyle, Health-keeping competence, educational technology, educational process.

Постановка проблеми. Одним із пріоритетних напрямів державної політики України на шляху до європейського майбутнього є реалізація здоров’язбережувальних технологій у системі сучасної освіти. Збереження здоров’я молодого покоління залежить від взаємодії педагогів, медичних і соціальних працівників. Водночас, вибрані шляхи модернізації системи освіти і виховання молоді сприяють підвищенню інтересу суспільства до цих технологій, а також до особистості, яка бере участь в їх реалізації. Тому виникає потреба у використанні наявних і розробці нових здоров’язбережувальних технологій, спрямованих на підвищення інтересу студентів до здорового способу життя, збереження природного середовища, що сприяє поліпшенню їх здоров’я.

Концепція здорового способу життя людини передбачає виконання принципів збереження здоров’я як основи продуктивної працездатності, що поєднується з раціональним ставленням до природи.

Негативні тенденції погіршення стану здоров'я молоді, демографічна криза, розповсюдженість соціально-небезпечних хвороб мають соціальні та економічні наслідки, впливають на імідж країни в світі, в цілому. Це актуалізує проблему використання здоров’язбережувальних технологій при викладанні професійно-орієнтованих дисциплін у педагогічних ВНЗ для збереження здоров’я студентів, що відповідає сучасним запитам практики.

Аналіз актуальних досліджень.Результати аналізу наукових досліджень і публікацій з питань впровадження здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховний процес (О. Іонова [5], А. Мітяєва [9] та ін.) показали, що їх використання є головним напрямом у вирішення проблем, пов’язаних із збереженням і зміцненням здоров'я молоді.

Педагогічні умови формування необхідних якостей у майбутніх фахівців з різних видів діяльності висвітлюються у багатьох наукових працях. Зокрема, С.Кириленко [6] і Л. Лубишева [8] досліджували педагогічні умови функціонування технології формування культури здоров’я молоді. У дослідженні Ю.Драгнєва [3] уточнені педагогічні умови реалізації здоров’язбережувальних технологій у системі підготовки студентів.

Доцільно зазначити, що особливостям формування культури здоров’я студентів і педагогічним умовам формування їх здоров’язбережувальної компетентності присвячені праці Д.Вороніна [1]. Але автор не врахував у своєму дослідженні умови ефективного здійснення оздоровчого впливу фізичного виховання на студентів, які висвітлював А.Домашенко [2].

Крім цього, нерозв’язаними залишаються завдання щодо визначення змісту, форм, методів і реалізації принципів здоров’язбереження у діяльності педагогів. Це не сприяє вирішенню проблем у системі підготовки педагогів професійного навчання до використання здоров’язбережувальних технологій.

Метою статті є обґрунтування компетентнісного підходу у підготовці майбутніх педагогів професійного навчання до використання здоров’язбережувальних освітніх технологій у навчально-виховному процесі.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися такі методи: аналіз науково-педагогічної літератури з проблем упровадження здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховний процес, узагальнення передового педагогічного досвіду, вивчення й узагальнення досвіду підготовки студентів у ВНЗ (аналіз лекцій і практичних занять), виявлення організаційно-педагогічних умов ефективного використання здоров’язбережувальних освітніх технологій.

Виклад основного матеріалу. Результати проведеного нами аналізу науково-педагогічної літератури показують, що нині не існує однозначного тлумачення поняття «здоров’язбережувальні освітні технології». Зокрема, І. Єрохіна розуміє це поняття як сукупність форм, методів і засобів, які спрямовані на досягнення оптимальних результатів у підтримці фізичного, психічного й соціального благополуччя людини, у формуванні здорового способу життя [4, с. 165]. Водночас, О. Ковальова тлумачить ці технології як засіб організації й послідовних дій у навчально-виховному процесі та реалізації освітніх програм на основі всебічного врахування особливостей індивідуального здоров'я молодого покоління [7, с. 50].

Проведені нами аналіз та узагальнення досліджень різних авторів щодо розуміння такого складного поняття як «здоров’язбережувальні освітні технології», переконують, що у сучасному педагогічному ВНЗ ці технології мають бути невід’ємною частиною навчально-виховного процесу. Тому їх можна розглядати як сукупність форм, методів, засобів і окремих прийомів організації та управління навчально-виховним процесом у ВНЗ, які спрямовані на забезпечення ефективності здоров’язбереження студентів. На нашу думку, реалізація принципів здоров’язбереження у сучасній педагогіці не може обмежуватися однією освітньою технологією, бо в цьому понятті інтегруються всі напрями діяльності ВНЗ щодо формування, збереження і зміцнення здоров’я студентів та їх майбутніх вихованців.

Сучасні здоров’язбережувальні освітні технології представлені у вигляді технологій організації навчального процесу, технологій організації пізнавальної діяльності студентів, технологій виховної роботи, предметних технологій тощо. Проведений аналіз наявних технологій у галузі здоров’язбереження дає можливість виокремити такі: технології для створення безпечних умов перебування, навчання та праці в закладі освіти; технології для вирішення завдань раціональної організації виховного процесу; технології щодо відповідності навчального і фізичного навантаження реальним можливостям студента; оздоровчі технології для зміцнення фізичного здоров’я студентів. Водночас, метою цих технологій є сформованість у студентів необхідних компетенцій, передбачених освітньо-кваліфікаційною характеристикою педагога професійного навчання.

Різновекторна спрямованість зазначених технологій дає можливість визначити головні чинники, які завдають шкоди здоров'ю молоді. Відповідно, їх мають враховувати майбутні педагоги професійного навчання у практичній діяльності. До них відносяться:

1. Відсутність культури здоров'я в Україні, коли людина не прагне взяти на себе відповідальність за власне здоров'я. Недосконалість системи формування культури здоров'я населення зумовлено низьким рівнем санітарно-профілактичних заходів, відсутністю «моди» на здоров'я, в цілому.

2. Звуження поняття здоров'я, що зумовлено відсутністю комплексної системи оцінювання його рівнів. Зокрема, для характеристики стану здоров'я населення нині користуються такими показниками, як рівень смертності, рівень і структура загальної захворюваності населення тощо. Водночас, на такі складові здоров’я людини, як «соціальний клімат», «психічне здоров’я» та інші все менше звертають увагу органи освіти і державного управління.

3. Вплив на людину шкідливих факторів навколишнього середовища. Зокрема, за даними екологів, значна частина України є зоною екологічного лиха. Забруднена атмосфера і водні ресурси є причиною непридатності сировини для виробництва якісних продуктів харчування, що також негативно впливає на здоров’я населення.

4. Несприятливий вплив на здоров'я населення антропогенних факторів, як електромагнітні та іонізаційні випромінювання, викиди хімічної промисловості, соціально-психологічний вплив засобів масової інформації.

5. Недосконалість законодавчої і нормативно-правової бази для забезпечення функціонування системи охорони здоров'я населення.

Для вирішення завдань здоров’язбереження у системі підготовки майбутніх педагогів професійного навчання покладено компетентнісний підхід як системоутворювальний фактор розвитку особистісних якостей студентів і формування позитивного ставлення до здоров'я людини.

Доцільно зазначити, що поняття «бути компетентним» передбачає глибокі знання певної галузі науки та вміння їх застосовувати на практиці. Тому, під здоров’язбережувальною компетентністю ми розуміємо інтегровані якості особистості, що мають складну системну організацію та є сукупністю і взаємодією мотиваційного, когнітивного і діяльнісного компонентів готовності студентів до здійснення майбутньої професійної діяльності в напрямі здоров’язбереження учнів і вихованців. Рівні сформованості цих компонентів характеризують здатність майбутнього педагога професійного навчання до збереження і зміцнення фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я – свого та майбутніх учнів.

Компетентнісний підхід передбачає, що результати формування системи компетенцій майбутніх педагогів професійного навчання в напрямі здоров’язбереження є одним із ключових моментів оцінки якості їх підготовки. Саме поняття «здоров’язбережувальної компетенції» включає: знання і розуміння (теоретичне знання академічної галузі, здатність знати й розуміти); знання як діяти (практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій); знання як бути (цінності як невід’ємна частина способу сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті).

У формуванні здоров’язбережувальних компетенцій вирішальну роль відіграє не лише зміст освіти, а й освітнє середовище ВНЗ і здоров’язбережувальні технології. Відповідність якості підготовки фахівців вимогам галузевого стандарту вищої освіти має визначатись його компетенціями. Зокрема, до соціально-особистісних здоров’язбережувальних компетенцій педагога професійного навчання відносяться: розуміння та сприйняття етичних норм поведінки щодо інших людей і стосовно природи (принципи біоетики); розуміння необхідності дотримання норм здорового способу життя; здатність навчатися та оволодівати інноваційними здоров’язбережувальними технологіями; креативність; комунікабельність (сприятливий соціальний клімат); толерантність; екологічна грамотність.

Відповідно, до здоров’язбережувальних компетенцій для вирішення проблем і задач соціальної діяльності, інструментальних і загальнонаукових задач майбутніх педагогів належать: здатність організовувати навчально-виховний процес згідно вимог безпеки життєдіяльності; здатність відстежувати і фіксувати позитивні та негативні зміни в стані власного здоров’я і здоров’я оточуючих; здатність формувати ефективну та дієву програму збереження здоров’я всіх суб’єктів навчально-виховного процесу; здатність створювати здоров’язбережувальне освітнє середовище; здатність організовувати профілактичні заходи для запобігання захворюваності учнів.

Майбутні педагоги професійного навчання повинні засвоїти, що ефективне формування здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до здоров’язбережувального процесу, формування в них активної життєвої позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я.

Результати проведеного нами аналізу діяльності загальноосвітніх навчальних закладів України різного типу і профілю в напрямі здоров’язбереження дає можливість виокремити складові моделі цієї діяльності, в якій поєднуються різні форми і види роботи, зокрема: корекція порушень соматичного здоров'я з використанням комплексу оздоровчих і медичних заходів без відриву від навчального процесу; використання різноманітних форм організації навчально-виховного процесу з урахуванням психологічного та фізіологічного їх впливу на учнів; контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу, зокрема нормування навчального навантаження і профілактика перевтоми учнів; медико-психологічний і педагогічний моніторинг стану здоров'я, фізичного та психічного розвитку учнів; розробка і реалізація навчальних програм щодо формування в учнів навичок здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок; забезпечення діяльності служби психологічної допомоги педагогам та учням у подоланні стресів; сприяння гуманному ставленню до учнів; формування належного соціального клімату в колективі; контроль за дотриманням збалансованого харчування учнів загальноосвітніх шкіл і закладів профтехосвіти; організація та проведення заходів, які сприяють збереженню і зміцненню здоров’я вчителів та учнів.

Формування ціннісної мотивації особистості до здорового способу життя, виховання здорової людини – процес досить складний і суперечливий. На нього впливають умови розвитку держави, громадська думка, тобто найчастіше ті чинники, що не залежать від школи. Орієнтація і стан сімейного виховання не завжди допомагають педагогам у цій роботі. Збільшується кількість проблемних родин і підвищується зайнятість батьків, що негативно впливає на виконання ними виховних функцій. Адже, за результатами численних соціологічних досліджень, багато дітей саме в родині здобувають перший негативний життєвий досвід. Тому доцільно застосовувати такі здоров’язбережувальні технології, які сприяли б усвідомленню учнями, що стан здоров’я і працездатності людини більшою мірою залежить від неї самої, від власної культури здоров’я.

Висновки та перспективи подальших наукових розвідок. Отже, відповідальність за здоров’язбережувальну діяльність покладається на освітню систему, яка має значний потенціал для переорієнтації традиційного навчального процесу, спрямованого на формування знань, умінь та навичок з основ наук, на раціональний здоров’язбережувальний процес розвитку та виховання здорового молодого покоління з високим творчим потенціалом.

Проведений нами аналіз різних форм і методів роботи у ВНЗ показав, що формуванню здоров’язбережувальних компетенцій у майбутніх педагогів професійного навчання сприяють такі форми навчання: лекційні, практичні і лабораторні заняття, індивідуальна робота студентів, педагогічна практика, наукова діяльність студентів. Разом з цим, на практиці доведена ефективність таких методів, як проблемне навчання та проектна діяльність. Водночас, посилення педагогічного ефекту від використання здоров’язбережувальних освітніх технологій спостерігається завдяки застосуванню засобів мультимедіа, відеофрагментів, електронних інформаційних джерел, які у поєднання з інформаційно-комунікаційними технологіями забезпечують ефективне функціонування цих технологій у системі вищої освіти.

Таким чином, зміст освіти і раціональне поєднання традиційних та інноваційних освітніх технологій забезпечують належну якість підготовки студентів, яка відповідає вимогам галузевого стандарту вищої освіти. Подальші дослідження доцільно спрямувати на інтеграцію здоров’язбережувальних технологій з компонентами методичної системи навчання професійно-орієнтованим дисциплінам у педагогічному виші.

Бібліографія

1. Воронін Д.Є. Формування здоров’язберігаючої компетентності студентів ВНЗ засобами фізичного виховання: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія та методика виховання» / Д.Є. Воронін. – Херсон, 2006. – 20 с.
2. Домашенко А.В. Організаційно-педагогічні засади системи фізвиховання студентів: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. наук з фіз. вих.: спец. 24.00.02 «Фізична культура» / А.В. Домашенко. – К., 2003. – 17 с.
3. Драгнєв Ю.В. Компоненти формування культури здоров’я студентів в умовах комп’ютеризації навчання: монографія / за ред. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. – 176с.
4. Ерохина И.А. Здоровьесберегающие технологии в профилактике наркозависимости подростков: дис. канд. пед. наук: 13.00.02 / Ерохина Ирина Антоновна,
5. Іонова О.М. Здоров'язбереження особистості як психолого-педагогічна проблема / О.М. Іонова, Ю.С. Лукьянова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: монографія / за ред. Єрмакова С.С. – Харків, 2009. – ХХПІ – №1. – С. 69-72.
6. Кириленко С.В. Соціально-педагогічні умови формування культури здоров’я старшокласників: автореф. дис... на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук: 13.00.07 «Теорія та методика виховання» / С.В.Кириленко. – К., 2004. – 21с.
7. Ковалева О.И. Личностно ориентированное обучение студентов современных вузов как фактор сохранности здоровья: дис. канд. пед. наук: 13.00.08 / Ковалева Олеся Ивановна,
8. Лубышева Л.И. Инновационная технология формирования культуры здоровья / Л.И.Лубышева // Физическая культура,-
9. Митяева А.М. Здоровьесберегающие педагогические технологии: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / А.М. Митяева. – М.: Академия, 2008. – 192 с.

Відомості про автора

Царенко Ірина Леонтіївна – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії і методики технологічної підготовки, охорони праці та безпеки життєдіяльності Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Наукові інтереси: теорія і методика професійної освіти.