Секція 2

Лілія Сушенцева

(м. Львів, Україна)

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню інноваційних педагогічних технологій у процесі підготовки майбутнього професійно мобільного педагога професійного навчання. Розкрито сутність поняття «педагогічна технологія», яке трактується як система методів, прийомів, засобів і форм організації навчально-виробничого та виховного процесу, об’єднаних єдиною концептуальною ідеєю, метою і завданнями, що забезпечує задану сукупність умов для навчання, виховання, розвитку і набуття досвіду студентами, і гарантоване одержання заздалегідь визначеного позитивного результату. У контексті досліджуваної проблеми інноваційна педагогічна технологія розглядається як упорядкована сукупність дій, операцій і процедур, що забезпечують досягнення прогнозованого й  діагностованого результату в постійно змінюваних умовах освітнього процесу. Виходячи з цього положення, одним із шляхів розв’язання завдань формування майбутнього професійно мобільного педагога професійного навчання є пошук і впровадження в освітній процес інноваційних педагогічних технологій, методів активного та інтерактивного навчання. Визначено критерії технологічності педагогічної технології, до яких віднесено: концептуальність, системність, керованість, ефективність, відтворюваність.  Висвітлено зміст трьох базових блоків запропонованої технології.

Ключові слова: педагогічні технології, педагог професійного навчання, професійно мобільний педагог.

Инновационные педагогические технологии в процессе подготовки будущЕГо профессионально мобильнОГО ПЕДАГОГА ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБУЧЕНИЯ В высшем учебном заведении (ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АСПЕКТ)

Лилия Сушенцева

(г. Львов, Украина)

Статья посвящена теоретическому обоснованию инновационных педагогических технологий в процессе подготовки будущего профессионально мобильного педагога профессионального обучения. Раскрыта сущность понятия «педагогическая технология», которое трактуется как система методов, приемов, средств и форм организации учебно-производственного и воспитательного процесса, объединенных единой концептуальной идеей, целью и задачами, обеспечивает заданную совокупность условий для обучения, воспитания, развития и приобретения опыта студентами, и гарантированное получение заранее определенного положительного результата. В контексте исследуемой проблемы инновационная педагогическая технология рассматривается как упорядоченная совокупность действий, операций и процедур, обеспечивающих достижение прогнозируемого и диагностированного результата в постоянно меняющихся условиях образовательного процесса. Исходя из этого положения, одним из путей решения задач формирования будущего профессионально мобильного педагога профессионального обучения является поиск и внедрение в образовательный процесс инновационных педагогических технологий, методов активного и интерактивного обучения. Определены критерии технологичности педагогической технологии, к которым отнесены: концептуальность, системность, управляемость, эффективность, воспроизводимость. Освещено содержание трех базовых блоков предложенной технологии.

Ключевые слова: педагогические технологии, педагог профессионального обучения, профессионально мобильный педагог.

Innovative pedagogical technologies in the preparation of future professional mobility of teachers of vocational training in higher educational institutions (Theoretical Aspect)

Liliia Sushentseva

(Lviv, Ukraine)

The article is devoted to theoretical substantiation of innovative educational technologies in the training of future professionally mobile vocational teacher. The essence of the concept of «educational technology»  which is interpreted as a system of methods, techniques, tools and forms of teaching and educational process of production and united only conceptual idea, purpose and objectives is considered, providing a given set of conditions for training, education, development and students gain experience, and guaranteed receipt of a predetermined positive result. In the context of the researchedproblem,the innovative educational technology is seen as an ordered set of actions, operations and procedures to achieve predicted and diagnosed because of constantly changing conditions of the educational process. Based on this concept, one of the ways of solving the problems developing the future of professionally mobile vocational teacher is finding and implementing the educational process of innovative educational technologies, methods of active and interactive learning. Pedagogical technologiesworkabilitycriteria were determined, which include conceptuality, consistency, handling, efficiency, reproducibility. Content deals with three basic blocks of the proposed technology, namely teaching job block: «object - process – product»; methodsblock: «methods form-tool»; requirement block: «requirements, standards, forms of learningregulation». The first block is referred to the substantive component that implements purpose courses, elective courses included in the curriculum. Two other blocks refer to procedural component that ensures the implementation of the main goal - shaping the future of mobile professional teacher training. The main difference between innovative educational technologies is the traditional focus on the individual of the professionallymobilefuture teacher of vocational training, the development of his social, professional and values ​​qualities, its social and creative activity.

Keywords: Pedagogical technology, teacher professional learning, vocational mobile teacher.

Постановка проблеми.У практику роботи навчальних закладів різних рівнів і типів стрімко входять нові педагогічні технології. Вищі навчальні заклади не є винятком. Одна з цільових настанов вищої освіти - підготовка випускника вищого навчального закладу до конкурентної боротьби на ринку праці. Виконання такого завдання потребує високого рівня відповідальності як викладачів, так і студентів, які мусять бути готовими до побудови власної кар’єри. З огляду на те, що глобалізаційні процеси спричинили прискорення темпів розвитку виробництва, майбутні педагоги професійного навчання, одержавши у вищому навчальному закладі певні знання та здобувши вміння зі спеціальності, на практиці потрапляють в ситуацію, коли і знань і вмінь не вистачає або вони не відповідають актуальним умовам. Зумовлено це тим, що за період навчання зазнають змін не тільки виробничі і педагогічні технології, а й основні вимоги до фахівця певної професії. Тому сьогодні головним завданням вищого навчального закладу є не тільки надання певної суми знань, професійних умінь і навичок, але й формування потреби і здатності здобувати їх самостійно. Тільки за таких умов можна говорити про підготовку майбутнього професійно мобільного педагога професійного навчання.

Актуальність дослідження.Широка розробка і впровадження педагогічних технологій,  на думку дослідників розпочалася у середині 50 - 60-х років минулого століття, що пов’язують з виникненням технологічного підходу до навчання спочатку в американській, а потім і в європейській школі. Теоретичною базою такого підходу стало програмоване навчання. Пошук відповіді на питання «як учити результативно?» навів учених на думку як «технологізувати» навчальний процес так, щоб він став виробничо-технологічним з гарантованим кінцевим результатом. Звідси й з’явився в педагогіці новий напрям – педагогічні технології.

Виклад основного матеріалу. Вперше термін «педагогічні технології» з’явився в освіті порівняно недавно. У 1886 році стосовно навчального процесу його було вжито англійцем Дж. Саллі. У 20-х роках ХХ століття термін «педагогічні технології» згадується в наукових працях із педології (М. Басов, В. Бехтерєв, О. Ухтомський, С. Шацький та ін.) і визначається як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять, а також уміння оперувати навчальним і лабораторним обладнанням, використовувати наочні посібники [3; 12]. Досліджуючи можливості оптимального застосування педагогічних технологій у навчальному процесі, відомий педагог-дослідник М. Кларін зауважує, що технологічний підхід до навчання має на меті сконструювати навчальний процес, відштовхуючись від заданих вихідних установок: соціального замовлення, освітніх орієнтирів, мети та змісту освіти [6]. Технологічний підхід модернізує традиційне навчання на основі переважної репродуктивної діяльності учнів, визначає розробку моделей навчання як організації досягнення студентами чітко фіксованих еталонів засвоєння. В рамках цього підходу навчальний процес орієнтується на традиційні дидактичні завдання репродуктивного навчання, будується як «технологічний», конвеєрний процес з чітко фіксованими, детально описаними очікуваними результатами [5]. За визначенням науковця, педагогічна технологія – це відтворювані способи організації навчального процесу з чіткою орієнтацією на діагностовано задану ціль. На думку науковця, фундаментом педагогічних технологій є програмоване навчання, яке включає повний набір навчальних цілей, добір критеріїв їх вимірювання і оцінки, точний опис умов навчання. Зауважимо, що М. Кларін вважає ідентичними поняття «педагогічна технологія» та «повністю відтворюваний навчаючий набір» [6, с. 17]. Отже М. Кларін протиставляє поняття «технологічне навчання» і «проблемне, творче навчання».

Аналіз дефініцій поняття «педагогічна технологія» свідчить, що в його зміст автори вкладають різне розуміння:

-                   «педагогічна технологія – проект певної педагогічної системи, яка реалізується на практиці» (В. Беспалько) [1, с. 5];

-                   педагогічна технологія – «сукупність методів навчання, що забезпечують реалізацію певної дидактичної системи» (Є. Полат) [8, с. 27];

-                   педагогічна технологія – системний метод створення, застосування і визначення процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО) [13];

-                   педагогічна технологія – опис процесу досягнення планованих результатів навчання (І. Волков) [2];

-                   педагогічна технологія містить узагальнення, представлене трьома аспектами: науковим (вивчення і розробка цілей, змісту і методів навчання і проектування педагогічних процесів); процесуально-описовим (опис (алгоритм) процесу, сукупність цілей, змісту, методів і засобів для досягнення планованих результатів навчання); процесуально-дієвим аспектом (здійснення педагогічного процесу, функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних педагогічних засобів) (Г.Селевко) [9].

З огляду цього, можна сказати, що педагогічна технологія – це система методів, прийомів, засобів і форм організації навчально-виробничого та виховного процесу, об’єднаних єдиною концептуальною ідеєю, метою і завданнями, що забезпечує задану сукупність умов для навчання, виховання, розвитку і набуття досвіду студентами, і гарантоване одержання заздалегідь визначеного позитивного результату. До головних ознак педагогічної технології науковці (Г. Селевко, І. Татаріна) відносять діагностичне цілевизначення, концептуальність, корекцію, цілісність, гарантоване досягнення мети, системність, керованість, можливість відтворення іншими педагогічними працівниками.

Цікавий, на нашу думку, підхід до розуміння структури педагогічної технології запропонував Р. Шаймарданов. На думку науковця, педагогічна технологія має чотири рівні: концептуальний рівень (базовий рівень головної ідеї, що лежить в основі певної технології); технологічний рівень (переведення головної ідеї на закономірності, принципи, правила організації процесу навчання і переведення на рівень визначення складу і структури управління технологією); процедурний рівень (способи, дії, операції, уміння, навички, прийоми); технічний рівень (забезпечення описаних процедур технології управління різноманітними засобами, починаючи з дидактичних, технічних засобів і закінчуючи суто психологічними діями) [11].

На думку В. Беспалько, відтворюваність і ефективність будь-якої технології залежить від її системності й структурованості, і в цьому сенсі норми проектування технології виступають визначальним чинником стосовно її ознак [1]. Г. Селевко пропонує перелік якостей технології й вводить такі критерії технологічності: концептуальність, системність, керованість, ефективність, відтворюваність [9].

Приймаючи зазначені критерії технологічності, ми вважаємо, що концептуальність розробленої нами педагогічної технології випливає з теоретико-методологічних досліджень, ключових положень нашої концепції, спрямованої на досягнення позитивного результату формування професійно мобільного педагога професійного навчання в освытньому процесі вищого навчального закладу.Системність технології пов’язана з усіма ознаками системи: логікою освітнього процесу, взаємозв’язком всіх його частин, професійно орієнтованим змістом навчального матеріалу, цілісністю, на основі яких і твориться процес формування професійної мобільності майбутніх педагогів професійного навчання в освітньому середовищі вищого навчального закладу. Керованість (регулювання) технології формування професійно мобільного педагога професійного навчання припускає можливість цілевизначення, планування, організації навчально-пізнавальної діяльності, оцінки цієї діяльності, прогнозування процесу формування професійної мобільності майбутніх педагогів професійного навчання, поетапної діагностики, варіювання засобами й методами з метою корекції результатів. Ефективність визначається здатністю майбутніх педагогів професійного навчання бути конкурентоздатними на ринку праці, виявом мотиваційної готовності до професійної мобільності та сформованістю ключових компетенцій, що доведено нами дослідно-експериментальним шляхом. Відтворюваність пропонованої нами педагогічної технології формування майбутніх професійно мобільних педагогів професійного навчання пов’язана з можливістю масового застосування її у вищих навчальних закладах за допомогою включення в структуру професійної підготовки майбутнього педагога професійного навчання в умовах сучасного освітнього процесу й можливості її реалізації на основі одержаних і перевірених дослідно-експериментальним шляхом результатів. З огляду на це виникає потреба в такій організації освітнього процесу у вищому навчальному закладі, яка сприяла б розвитку особистості майбутнього педагога професійного навчання та формуванню його професійної мобільності. Принципово важливою стороною в педагогічній технології є позиція студента в освітньому процесі, ставлення до нього з боку  викладачів [10].

У контексті досліджуваної проблеми інноваційна педагогічна технологія розглядається нами як упорядкована сукупність дій, операцій і процедур, що забезпечують досягнення прогнозованого й діагностованого результату в постійно змінюваних умовах освітнього процесу. На наш погляд, саме реалізація педагогічної технології робить процес формування професійномобільного педагога професійного навчання організованим, керованим, з передбачуваними позитивними результатами, оскільки, по-перше, за допомогою педагогічної технології викладачі  мають можливість проектувати свою діяльність на основі попереднього проектування навчального процесу й наступного відтворення (згідно з концепцією технології) мовою понять «дидактичне завдання» і «технологія навчання»; по-друге, на відміну від методичних розробок, що раніше використовувалися і призначалися винятково для викладача, педагогічна технологія припускає проект освітнього процесу, що визначає структуру й зміст діяльності самого студента; по-третє, важливий компонент педагогічної технології – процес цілевизначення. Це означає, що формування професійно мобільних педагогів професійного навчання може бути забезпечено лише цілеспрямованою діяльністю всіх ланок освітнього комплексу вищого навчального закладу, всіх його суб’єктів.

Наш науковий інтерес викликали професійно-орієнтовані педагогічні технології, до яких належать: модульні технології, що дають змогу поглибити і систематизувати знання, уміння та навички, розвивати самостійність студентів у їх набутті; посилюють зв’язок фундаментальних та спеціальних знань студентів; забезпечують реалізацію проблемного підходу в освытньому процесі; сприяють одержанню студентами індивідуальної педагогічної підтримки в процесі навчання; структурно-логічні (задачні) технології передбачають поетапну постановку дидактичних завдань, вибір способів їх розв’язання, діагностики і оцінки одержаних результатів; діалогові технології передбачають створення комунікативного середовища в системі «викладач - студент», «студент - студент»; ігрові технології – передбачають ігрову і емоційну взаємодію викладача і студента через реалізацію сценарію гри, ділового спілкування (при цьому освітні завдання включаються до змісту гри); проектні технології (базуються на розробці навчального проекту та плану його реалізації; передбачають усвідомлення студентами необхідності, корисності і мети планування; поетапне підвищення самостійності студентів; зниження контролю з боку викладача у  процесі планування й виконання завдань; комп’ютерні технології реалізуються за допомогою різних видів навчаючих програм в системі «викладач - комп’ютер – студент»; тренінгові технології передбачають систему діяльності з відпрацюванням певного алгоритму навчально-пізнавальних дій і способів розв’язання типових завдань в процесі навчання (тести, практичні вправи і завдання); кейс-технології передбачають використання методу вивчення ситуацій, пошук способів їх вирішення.

Вивчення практики організації освітнього процесу у вищих навчальних закладах та наш власний практичний досвід підтверджують, що формування якостей професійної мобільності відбувається інтенсивніше, коли студенти включаються у ділову співпрацю, бачать кінцевий результат своєї діяльності. Виходячи з цього положення, одним із шляхів розв’язання завдань формування майбутнього професійно мобільного педагога професійного навчання, ми вважаємо пошук і впровадження в освітній процес інноваційних педагогічних технологій, методів активного та інтерактивного навчання (розвивальні тренінги, організаційно-діяльнісні ігри, метод проектів та ін.). Підтвердження цьому ми знайшли у працях науковців Л. Виготського, О. Леонтьєва, В. Давидова, В.  Ягупова, В.  Свистун та ін. Розвивальні технології, на думку Е. Зеєра, забезпечують досягнення діагностованого і прогнозованого результату у професійно-педагогічних ситуаціях, утворюючи інтеграційну єдність форм і методів навчання при взаємодії учнів і педагогів у процесі розвитку індивідуального стилю діяльності [4, с. 73].

До найбільш важливих аспектів інноваційної педагогічної технології формування майбутнього професійно мобільного педагога професійного навчання входять: цільова установка на розвиток особистості студента; інтеграція форм, методів і засобів навчання; взаєморозуміння викладачів і студентів; індивідуальний стиль педагогічної діяльності.

Розглянемо більш детально зміст кожного аспекту: цільова установка на розвиток особистості студента (здатність до системного мислення; вміння чітко висловлювати власну думку, приймати незалежні рішення;  швидке реагування на зміну обставин; професійна компетентність; сформованість ключових компетенцій та метапрофесійних якостей; ініціативність, творчий підхід до виконання завдань);  інтеграція форм, методів і засобів навчання (вдосконалення змісту навчальних предметів, запровадження спеціальних і елективних курсів, використання нетрадиційних форм організації навчання і активних та інтерактивних методів навчання, розвиток ресурсів для освітнього процесу); взаєморозуміння викладачів і студентів (гуманізм, толерантність, співпраця); індивідуальний стиль педагогічної діяльності (підвищення кваліфікації викладачів, пошук власної методики викладання).

Основна ідея інноваційної педагогічної технології полягає  в  тому, щоб зробити освітній процес керованим, гуманним, відтворюваним і таким, що забезпечує гарантовані результати, які мають відповідати цілям, що вказують на сформованість якостей професійно мобільної особистості студента як майбутнього педагога професійного навчання. Водночас, стратегія інноваційної педагогічної технологія передбачає зміну ролей викладача і студента, їх взаємодії, змісту і характеру діяльності у навчально-виховному процесі. Як свідчить практика, при запровадженні інноваційної педагогічної технології навчання студент починає активно взаємодіяти з викладачем та іншими студентами. Особливо важливим є те, що студент, під час обговорення різних ситуацій, приєднавшись до цього процесу, вносить у спілкування знання, здобуті самостійно. Слід зауважити, що уміння вчитися на власному досвіді та досвіді інших, застосовувати знання з інших галузей нині є тими професійними ключовими компетенціями, якими повинен володіти майбутній професійно мобільний педагог професійного навчання.

Запропонована нами педагогічна технологія передбачає зміну функцій знань та способів організації їх засвоєння. Спираючись на дослідження Л. Кустова, ми вважаємо що структура будь-якої педагогічної технології інваріантна. У складі розробленої нами технології виділяємо три базових блока:  блок педагогічного завдання: «предмет – процес – продукт»; блок способів: «методи-форми-засоби»;  блок умов: «вимоги, еталони, форми організації навчання» [7].

Перший блок відносимо дозмістовного компоненту, що реалізує мету спецкурсів, елективних курсів, включених до навчального плану підготовки педагогів професійного навчання з відповідної спеціалізації. Два інших блоки відносимо до процесуального компонента, що забезпечує виконання головної мети – формування майбутнього професійно мобільного педагога професійного навчання.

У блоці педагогічні завдання нашої технології представлені: «предмет» – формування якостей професійної мобільності у майбутніх педагогів професійного навчання, орієнтоване на попередній досвід на рівні знання - уміння (при поясненні нового матеріалу рекомендуємо наводити аналогії з типовим життєвим досвідом студентів; принцип зв’язку навчання з життям деякою мірою перебільшується);  «процес» – рух від мети через засіб до результату, який характеризується відповідно до розробленої нами концепції формування майбутнього професійно мобільного педагога професійного навчання чотирма проміжними результатами: перший – сформованість готовності особистості студента до професійної мобільності; другий - сформованість якостей професійно мобільної особистості; третій - засвоєння знань, вмінь та досвіду, що сприятиме формуванню ключових і професійних компетенцій; четвертий - розвиток творчої індивідуальності майбутнього професійно мобільного педагога професійного навчання; «продукт» – рівень сформованості професійної мобільності у майбутніх педагогів професійного навчання.

Зміст процесу формування професійної мобільності майбутніх педагогів професійного навчання пронизаний спрямованістю на формування професійно мобільних якостей майбутніх педагогів і забезпечує  не тільки формування ключових компетенцій, але й розвиває творчу індивідуальність майбутнього педагога професійного навчання. Цей процес розкривається нами на двох рівнях: 1) реалізація авторського спецкурсу «Основи професійної мобільності»; 2) викладання дисципліни «Матеріалознавство в машинобудуванні». До числа основних завдань змістовного процесу варто віднести формування стійкого інтересу до обраної спеціальності, зокрема бачення себе в ній; розвиток комунікативних якостей в студентів; усвідомлення важливості професійної мобільності; формування мотиваційної готовності до професійної мобільності; формуванням здатності до самостійної діяльності, самоорганізації готовності до співробітництва, толерантності, уміння вести діалог з керівником навчального закладу, учнями, їх батьками.

Другий і третій блоки ми відносимо до процесуального компонента. Він включає застосування ефективного дидактичного інструментарію: послідовність і доцільність добору методів, форм і засобів навчання, створення відповідних організаційно-педагогічних умов, що сприятиме ефективному формуванню майбутніх професійно мобільних педагогів професійного навчання у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу. Порівняльний аналіз традиційної та інноваційної технологій навчання свідчить про перевагу останньої. Зауважимо, що ми жодною мірою не применшуємо ролі традиційної технології у підготовці кваліфікованих педагогічних кадрів. Проте сучасні вимоги ринку праці до підготовки професійно мобільних педагогів професійного навчання потребують таких технологій навчання, які враховували б особливості особи, сприяли б розкриттю її можливостей і забезпечували б підготовку конкурентоздатного на ринку освітніх послуг педагога [10].

В умовах запропонованої технології процес засвоєння перетворюється з репродуктивного у пошуково-творчий. Цього можна досягти за допомогою спрямованості на групові форми навчання, спільну діяльність, на урізноманітнення способів взаємодії, міжособистісного спілкування, а це означає, що необхідно запроваджувати активні методи навчання, ділові ігри, імітаційні ігри, тренінги, розробляти цікаві проекти, влаштовувати презентації.  Викладач виступає не тільки джерелом інформації з предмета та гарантом дотримання правил і норм організації освітнього процесу, а й помічником у становленні та розвитку майбутніх професійно мобільних педагогів професійного навчання.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Таким чином, здійснений нами аналіз традиційних і сучасних інноваційних педагогічних технологій, їх використання в освітньому процесі дає змогу зробити висновок про те, що їх досить багато, вони динамічні, інколи суперечливі, їх структура інваріантна, вони добре керовані. Головною відмінністю інноваційної педагогічної технології від традиційної є орієнтація на особистість майбутнього професійно мобільного педагога професійного навчання, на розвиток його соціальних, професійних і ціннісних якостей, його соціальної і творчої активності. Так, при розробці системи процесу формування професійної мобільності майбутнього педагога професійного навчання ми використовували технологію, яку можна визначити як професійно-інтегровану, особистісно практико-орієнтовану.

При виборі педагогічної технології викладач має враховувати мету  формування професійно мобільного педагога професійного навчання; специфічні особливості його спеціалізації; зміст навчального предмета; наявність дидактичних і технічних засобів навчання; індивідуальні психологічні особливості студентів, їх здатність до самостійного оволодіння знаннями, уміннями, навичками, ключовими та професійними компетенціями; власний рівень професійно-педагогічної та методичної майстерності.

Перспективи подальших розвідок будуть спрямовані на дослідження проблеми використання інтерактивних методів навчання у професійній підготовці майбутніх педагогів професійного навчання.

Бібліографія

1. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологи / В.П. Беспалько. — М.: Педагогика, 1989. — 191 с.

2. Волков И.П. Руководителю о человеческом факторе : соціально-психологический практикум / Игорь Павлович Волков. — Л. : Лениздат, 1989. — 222 с.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології : навч. посіб. /Ілона Миколаївна Дичківська. — К. : Академвидав, 2004. — 352 с.

4. Зеер Э.Ф. Личностно-ориентированное профессиональное образование / Э.Ф. Зеер. — Екатеринбург : СПГУ, 1998. — 154 с. — (Профессиональное образование).

5. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии (анализ зарубежного опыта) / М.В.Кларин. — Рига : Эксперимент, 1998. — 180 с.

6. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе: анализ зарубежного опыта / М.В. Кларин. — М. : Знание, 1989. — 78 с. — (Новое в жизни, науке, технике).

7. Кустов Л.М. Проблема системогенеза исследовательской деятельности инженера-педагога : [монография] / Л.М. Кустов. — Челябинск: ЧИРПО, 1998. — 276 с.

8. Полат Е.С. Новые педагогическеи и информационные технологии в системе образования / Е.С. Полат. — М. : Academia, 2000. — 271 с.

9. Селевко Г.К. Современные образовательные технологи : учеб. пособие / Герман Константинович Селевко. — М. : Народное образование, 1998. — 256 с.

10. Сушенцева Л.Л. Психолого-педагогічна готовність педагогів професійної школи до формування професійної мобільності учнів ПТНЗ / Л.Л. Сушенцева // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : [зб. наук. пр.] / Уманський держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини ; [редкол. : Побірченко Н.С. (голов. ред.) та ін.] — Умань : ПП Жовтий О.О., 2009 . — Вип. 30. — С. 137 – 143.

11. Шаймарданов Р.Х. Теория и технология интенсивного развития профессиональной личности учителя в вузе : автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра пед. наук : спец. 13.00.08 — теория и методика профессионального образования / Р.Х. Шаймарданов. — Казань, 1998. — 39 с.

12. Энциклопедия профессионального образования : в 3 т. / науч. и лит. ред. С.Я. Батышев. — М. : АПО, 1999. — Т.3. — 487 [1] с.

13. Reingold R. The General Education Curriculum in U.S. Colleges and Universities from 1975 to 2000: Eurocentrism versus Multiculturalism and their impact on curriculum models in California. Boston, MA : Houghton Mifflin, 2000. — 401p.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Сушенцева Лілія Леонідівна

Професор кафедри педагогіки та соціального управління

Доктор педагогічних наук

Доцент

Національний університет «Львівська політехніка»

Коло наукових інтересів: проблеми підготовки професійно мобільного фахівця.