ВКЛАД ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО У РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Романча Анастасія

(студентка 3 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. псих. наук, ст. викладач В. І. Куліш

Анотація. Статтю присвячено проблемі формування і розвитку інклюзивної освіти та безпосереднього вкладу в її формування прогресивних ідей Василя Сухомлинського. На основі аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел та праць видатного митця висвітлено основні аспекти, засади та передумови організації інклюзивної освіти у навчальних закладах. У статті приділяється увага провідним принципам, які у своїх роботах висловлює Василь Сухомлинський і які лягли в основу становлення інклюзивної освіти, як одного із провідних напрямків роботи з «особливими» учнями.

Ключові слова: інклюзивне навчання, гуманізм, індивідуальність, особистісно-орієнтоване навчання.

Постановка проблеми: Літературно-педагогічна творчість і безпосередня практична діяльність Василя Сухомлинського залишила слід в історії сучасної педагогіки. Його діяльність прославилася як на освітній ниві, так і далеко поза її межами, - це свідчить про багатогранність і універсальність ідей митця. Саме одна з таких ідей стала передумовою для розвитку інклюзивного навчання і не втрачає актуальності у сучасній системі освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему навчання у школі дітей з особливими потребами вивчали багато авторів, серед яких: А.А.Колупаєва, Л. С. Виготський, В. І. Власова, О. І. Кукушкіна та ін. Особливе місце ця проблема займає у творчості В. О. Сухомлинського.

Мета статті: вивчити праці видатного педагога Василя Сухомлинського у контексті створення і розвитку інклюзивної освіти як прогресивної навчальної технології у роботі з дітьми, які мають особливі потреби.

Виклад основного матеріалу. Праці Василя Сухомлинського несуть у собі глибокий як педагогічний, так і психологічний сенс. Вони переповнені життєвою мудрістю, практичністю і універсальністю. Попри те, що мислитель працював у сфері навчання і виховання, йому вдалося безпосередньо доторкнутися і до психологічної сфери питання виховання дитини. Принципи гуманізму і індивідуальності наскрізно пронизують творчість видатного педагога. Цю думку якнайкраще підтверджує вислів самого автора: «…кожна людина може досягти вищого ступеня всебічного розвитку – стати неповторним творцем не тільки матеріальних, а й духовних цінностей, якщо в ній розкрити її задатки, обдаровання, талант» [2]. Василь Сухомлинський наголошує на думці, що кожна дитина є індивідуальною і потребує свого особливого підходу, стверджує, що не існує «невстигаючих», існують «особливі» особистості, котрі здатні не тільки навчатися на рівні з однолітками, але й досягати високих результатів у певній сфері. Головною у даному аспекті є діяльність вчителя, котрий має ні на секунду не зневірюватися у силах дитини й постійно заохочувати її до роботи.

Василь Сухомлинський підкреслював, що слід виявляти особливу терпимість до «відстаючого» учня. «Від успіху до успіху – в цьому й полягає розумове виховання важкої дитини. Якщо їй щось не вдалося сьогодні, – не оглушуйте її «двійкою». Не поспішайте застосовувати до неї інструкцію про оцінку успішності з усією суворістю. Слабка, квола рослина потребує спеціального догляду». У цих словах можна знайти найголовнішу вимогу інклюзивного навчання: корекційно-реабілітаційну спрямованість на виправлення вад у розвитку дитини. Автор наголошує не тільки навчальну спрямованість у роботі педагога, а й вказує на важливість саме психологічних аспектів його діяльності [1]. Адже, працівникам у сфері освіти необхідно вміти не тільки доступно викладати матеріал під час уроків, але й ефективно здійснювати корекційну роботу з дітьми, котрі мають особливі потреби.

Звичайно, сучасні вимоги щодо інклюзивної освіти є дуже високими і стосуються не тільки роботи вчителя, а й усього навчального закладу. Інклюзивне навчання забезпечує доступ до освіти дітей з особливими потребами у загальноосвітніх школах за рахунок застосування методів навчання, що враховують індивідуальні особливості таких дітей. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей; забезпечує рівноцінне ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами [7]. До таких умов належать: психолого-педагогічне супроводження дітей з особливими освітніми потребами працівниками психологічної служби таких закладів та педагогічними працівниками, забезпечення безперешкодного доступу до будівель та приміщень такого закладу дітей з порушеннями опорно-рухового апарату [4].

Але, нас цікавить робота вчителя у сфері інклюзивної освіти, а саме: якими методами користуватися, яких принципів дотримуватися, як знайти правильний підхід? На ці і сотні інших питань у своїх роботах і відповідає Василь Сухомлинський, автор наголошує на важливості дотримання принципи гуманізму. У роботах він чітко окреслює наступні ідеї, властиві для інклюзивного навчання: виховання стає реальною силою, коли ґрунтується на вірі в дитину; діти повинні приносити зі школи радість; дитина не повинна відчувати, що вона невдаха, що вона нездібна; без заохочення неможливе просування вперед; їм, важким дітям, не вистачає головного — турботи, ласки, доброти. Дайте їм це — і вони перестануть бути важкими [3].

Звичайно, у роботах митця немає чіткої спрямованості на аналіз і пояснення особливостей інклюзивного навчання, та й термін цей жодного разу не зустрічається у його працях. Навпаки, ідеї індивідуального підходу і гуманності опосередковано пронизують усю сферу його діяльності і криються у висловах і думках, які стали основою і орієнтиром для вчителів, які працюють з «особливими» дітьми. Сухомлинський неодноразово проголошує читачам одну просту істину: ні за яких умов учень не має відчувати себе гіршим за інших.

Так, в одній із ста порад учителеві можна знайти наступні рядки: «Не допускайте, щоб дитина переживала безвихідну гіркоту відставання, якусь свою неповноцінність» [8]. У цих рядках криється великий сенс, який чітко окреслює найважливіші принципи особистісно-орієнтованого підходу, які і лягли в основу сучасного інклюзивного навчання, а саме:

1) принцип визнання відсутності нездібних дітей. «У кожної людини є задатки, обдаровання, талант до певного виду або кількох видів діяльності але, щоб розкрити їх, потрібно створити для дитини «належні умови», застосувати «вміле виховання». Потрібно «поважати в кожному учневі людину, виявляти до нього гуманне ставлення», тобто «розкрити в ньому таку людську неповторність» [9]. Василь Сухомлинський відкидає будь-які думки, котрі вказують на безнадійність і педагогічну запущеність дитини з вадами у розумовому розвитку, навпаки, він стверджує, що такі учні є дорогоцінними каменями і якщо вчитель здатен правильно обробити їх, то в кінцевому результаті можна отримати справжній діамант;

2) принцип урахування нерівності розумових здібностей дітей. Попри те, що Василь Сухомлинський наголошує на відсутності нездібних учнів, він стверджує, що кожна особистість розвивається індивідуально: хтось володіє хорошою пам’яттю, хтось – ні, у когось високий рівень уваги, у когось – ні. Така тенденція є цілком нормальною і без подібних нюансів неможливо уявити сучасний педагогічний процес. Тому, як стверджує митець, необхідно враховувати такі відмінності і, відповідно, використовувати особливі заходи;

3) Принцип неповторності кожної дитини був, є і буде актуальним у роботі як вчителя, так і школи загалом. «Людська індивідуальність дитини неповторна», – говорить автор. Положення про неповторність кожної дитини є немовби наріжним каменем всієї системи навчання і виховання у практиці роботи видатних педагогів [6].

Висновки. Це, звичайно, далеко не всі принципи, які виділяє видатний педагог, але саме вони, на нашу думку, лягли в основу інклюзивного навчання, яке забезпечує рівномірний доступ до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно-орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей» [5].

Бібліографія

1. Аушев С. П. Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому просторі стала реальністю. [Електронний ресурс] / Сергій Павлович Аушев // Портал інклюзивної освіти "Джерело". – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://inklyziya.blogspot.com/p/blog-page_28.html.

2. В. Сухомлинський. Вибр. твори в 5-ти томах. - К.: Радянська школа, 1977. - Т. 5. – 365 с.

3. Закономірності і принципи гуманістичного виховання. [Електронний ресурс]. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://nauch.com.ua/kultura/224/index.html?page=4.

4. Конституція України. Закон України " Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах: від 15 серпня 2011 р. № 872 – Київ : Велес, 2009. – 32 с.

5. Концепція розвитку інклюзивної освіти. Наказ МОН від 01.10.2010 № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання»

6. Прядко О. П. В.О.Сухомлинський про основні принципи особистісно-орієнтованого навчання і виховання молодших школярів [Електронний ресурс] / Ольга Петрівна Прядко. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://klasnaocinka.com.ua/uk/article/dopovid-na-temu--vosukhomlinskii-pro-osnovni-print.html

7. Семак С. М. Інклюзивна освіта: сутність, поняття, [Електронний ресурс] / Світлана Мирославівна Семак // Корекційна освіта. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://doshkilla.blogspot.com/2012/03/blog-post.html.

8. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В.О.Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1988. – 304 с.

9. Цугуй В. Педагогічні ідеї В.О.Сухомлинського в практиці сучасною школою // Сільське життя. - 1997. - 20 серпня