ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

УДК 378: 37.036.5

Галина Горохова

(аспірант ІІ курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор В. В. Радул

Анотація. У статті розкрито вивчення педагогічних ідей Василя Сухомлинського стосовно самореалізації особистості і впровадження їх у навчально-виховний процес вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації.

Ключові слова: Василь Сухомлинський, розвиток, самореалізація, особистість.

Постановка проблеми.

Сьогодні багато ідей Василя Сухомлинського, форми та методи навчання і виховання дітей, окреслені й розвинені в його творах, стали повсякденною практикою.

Особливо чітко видно значення його книг «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Листи до сина». Кожна з цих робіт – окремий, самостійний і закінчений твір. Написані в останній період життя Василя Олександровича, ці книги належать до головних, у багатьох відношеннях програмних його праць і в своїй сукупності дають чітке уявлення і про педагогічну систему Сухомлинського і про його особистість як теоретика і педагога-практика [6, с. 5].

В даній трилогії Василь Сухомлинський підіймає надважливу проблему стосовно самореалізації особистості в роки отроцтва.

Він вважав за необхідне створити оптимальну систему педагогічного впливу на вихованця, спрямовану на всебічний розвиток його здібностей і формування основних духовних потреб, які в кінцевому підсумку реалізуються у творчій праці [6, c. 12]. Наголошував, що тільки праця у всій її багатогранності, направлена на пізнання освоєння світу, на самовираження, самоствердження особистості в творчості, тільки насичення вільного часу працею, що збагачує духовне життя, може дати людині щастя [6, с. 467].

Поглиблене пізнання світу й самого себе, самоутвердження й самовиховання як визначальні риси духовного життя в роки отроцтва неможливі без самоутвердження в праці. Не можна уявити собі гармонійного і всебічного розвитку особистості без того, щоб людина не переживала, не відчувала гордості за свої творіння. В цьому джерело щастя й повноти життя. В отроцтві до людини має прийти, оволодіти її свідомістю думка: «Хто я? Де моє місце в житті? Де мій життєвий шлях? На що я здатна». Ця думка може прийти до людини лише тоді, коли вона в чомусь виявила, виразила себе, чимось захопилася, в чомусь досягла значних для свого віку результатів [5, с. 568].

У спадщині В. О. Сухомлинського обґрунтовано і практично доведено, що в роки отроцтва звичка працювати поєднується з осмисленням ролі праці як важливої духовної потреби. Підліток замислюється над своїм місцем у житті, свідомо прагне виразити свою індивідуальність [5, с. 569]. Йому вже не хочеться бути тільки пасивним споживачем духовних благ і цінностей. Він хоче бути творцем [5, с. 566].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Творчість видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського є невичерпно багатою для всієї освітянської ниви і, мабуть, кожен педагог-практик непоодиноко використовує його ідеї у своїй педагогічній та дослідницькій роботі.

Вивчення і впровадження в навчально-виховний процес середньої та вищої школи педагогічних ідей Василя Сухомлинського висвітлювали в своїх наукових працях такі вчені як: І. Г. Баранюк, М. М. Дубінка, Н. В. Тарапака, А. А. Семез, Л. М. Заліток, Г. Л. Бондаренко, О. О.Дуда, Л. В. Ткачук, В. К. Кіндрат, О. В. Сараєва, Р. В. Малиношевський, Г. В. Калмиков, Г. В. Бучківська, Ю. Г. Новгородська, В. О. Кравцов.

Однак, невирішеним та малодослідженим залишається питання особливостей самореалізації особистості у вищих навчальних закладах інженерного спрямування, а саме впровадження педагогічних ідей Василя Сухомлинського в навчально-виховний процес в технічних ВНЗ.

Метою статті є розкриття результатів вивчення педагогічних ідей Василя Сухомлинського стосовно самореалізації особистості і впровадження їх у навчально-виховний процес технічного ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням здобутих результатів. Однією із граней соціального бутя людини є її діяльність щодо створення життєвих благ, організації функціонування суспільства, створення духовних, культурних цінностей. Більшість чинників, що забезпечують життєдіяльність людини, є результатами її праці як єдиного соціального джерела задоволення її потреб [1, с. 268].

З цих положень випливає, що суб’єктивність людини передусім формується і виявляється у творенні речей, ідей, стосунків. Звідси можна зробити висновок про те, що сфера формування і вияву суб’єктності людини – передусім суб’єкт-об’єктні взаємини. Нас цікавить активність особистості, що виявляється в суб’єктно-суб’єктних стосунках, незважаючи на те, що названі два рівні стосунків двоєдині, суб’єкт-суб’єктні стосунки завжди опосередковані об’єктними стосунками (Б. Ф. Ломов). У руслі нашого дослідження як предмет дослідження ми виділяємо таку форму активності особистості, як самотворення, що здійснюється через самопізнання і саморегуляцію, формування суб’єктом себе як особистості, що самореалізується [3, с. 8].

Самопізнання і самореалізація знаходяться, отже, в діалектичній єдності: одне неможливе без іншого. Самореалізація – це не лише завершення одного циклу самопізнання, але й початок нового. І самопізнання, і самореалізація відбуваються на протязі всього життя людини. Самореалізація як свідомий і активний процес можлива тоді, коли особистість усвідомлює свої інтереси, потреби і здібності, котрі вона й втілює, опредмечує в практичній діяльності. В цьому сенсі самореалізації завжди передує процес самопізнання, в результаті якого у людини складається певна «самомодель», тобто узагальнене, концентроване уявлення її про саму себе, про своє «я» [2, с. 134].

Слід пам’ятати, що кожна людина індивідуальна. Її своєрідність проявляється у психологічних особливостях, своєрідності мислення, внутрішньому світі тощо [4, с. 3].

Очевидно, проблема покликання – одна з найбільш хвилюючих проблем [5, с. 600]. Василь Сухомлинський був переконаний, що в тисячах людей поки що гинуть задатки, дані їм природою; тисячі людей могли б стати видатними вченими, поетами, композиторами, якби їхнє дитинство проходило в умовах, що сприяють народженню таланту [5, с. 601].

В.О.Сухомлинський звертався у своїх працях до глибинного аналізу проблеми самореалізації особистості, закликаючи педагогів до творчої праці, відкриваючи нам свою мрію, в яку твердо вірив сам, тим самим вірив і в нас, педагогів сучасності, які зможуть втілити її в життя, зрозумівши цінність його ідей для кожної людської душі. Він писав наступне: «Бачення граней невичерпної людської душі – це і є майстерність виховання. Ось переді мною дитина, якій важко дається математика, нелегко їй вивчити й граматику, нема в неї яскраво виявленого ні математичного, ні художнього мислення. Але що ж у неї є? Є, як і в кожного, невичерпна душа з тією непоміченою, невиявленою гранню задатку, в якій криється щастя людини, її майбутнє, – якщо вихователь відкриє і відшліфує цю грань. Ця людина може стати талановитим механізатором, талановитим хліборобом, талановитим столяром – зумій тільки відкрити її єдину грань. Я твердо вірю: прийде час, коли не буде в нашому суспільстві жодної безталанної людини, жодної такої, що недовчилась, зневірилась у житті, у кожній відкриватиметься її світла грань. Це поки що мрія, але так буде, я твердо вірю в могутню силу виховання» [5, с. 601].

Василь Сухомлинський радив так виховувати підростаюче покоління, щоб кожен був господарем у своїй справі [5, с. 599]. Покликання творить той, хто творить саму людину, – всі, хто її виховує [5, с. 599]. Треба, щоб у кожній людині розгорілася її «іскра» – ось тоді й вийде справжня людина [5, с. 599]. Але й господар задатків творить своє покликання [5, с. 599]. Тільки через працю лежить шлях до мудрості, творчості, науки [5, с. 602].

Самореалізація студентів в технічних вищих навчальних закладах багато в чому визначається реальними умовами їх життєдіяльності, а саме у створенні відповідних умов для всебічного, гармонійного і технічно-творчого розвитку особистості.

В процесі нашого дослідження встановлено, що впровадження педагогічних ідей В. О. Сухомлинського щодо самореалізації особистості в технічному ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації ефективно здійснюється і довершується в проектно-творчій діяльності студентів. Вивчення проблеми впровадження педагогічних ідей Василя Сухомлинського щодо самореалізації особистості проводилося на базі Кропивницького інженерного коледжу ЦНТУ.

Впроваджуючи інноваційні технології, реалізовуючи креативні проекти, педагогічний колектив Кропивницького інженерного коледжу ЦНТУ спирається на традиційні напрацювання вітчизняної педагогічної науки, втілюючи ідеї видатного педагога В. О. Сухомлинського в процес навчання і виховання молодого покоління.

Василь Сухомлинський розкриває у своїх творах найрізноманітніші проблеми виховання й навчання, які передбачають всебічний розвиток особистості дитини та сприяють самореалізації особистості в процесі фахової підготовки.

Досліджуючи відображення проблеми самореалізації особистості у творчій спадщині В. О. Сухомлинського, колектив Кропивницького інженерного коледжу ЦНТУ постійно працює над створенням педагогічної системи, яка збагатила б педагогічну науку новаторськими ідеями, внесла б вклад як у теорію, так і в практику навчання і виховання молодого покоління, сприяла б професійному і всебічному розвитку особистості студента, яка втілює в собі повноту і гармонію сил, здібностей, пристрастей, потреб, які визначають моральну, ідейну, громадянську, розумову, творчу, трудову, естетичну, емоційну, фізичну досконалість.

Так, колективом Кропивницького інженерного коледжу ЦНТУ було створено ряд освітньо-виховних проектів, які сприяли всебічному розвитку студентів, самореалізації потенційних, інтелектуальних та фізіологічних можливостей.

Наприклад, впроваджуючи ідеї В. О. Сухомлинського з трудового виховання та виховання колективу, у 2010 році спільними зусиллями колективу та студентів коледжу відновлено один із пам’ятних знаків часів Другої світової війни – мінометну установку «Катюша».

Ідеї розумового виховання Василя Сухомлинського вдалося реалізувати в наступному проекті – у 2013 році започатковано Всеукраїнський конкурс фахової майстерності «Кращий за професією», де за звання кращого токаря змагаються студенти технічних ВНЗ І – ІІ рівнів акредитації з усієї країни.

Ідеї гуманізації навчання і виховання видатного педагога було реалізовано в пілотному освітньо-виховному проекті для учнів 8-х класів міста Кропивницького «Літня школа», який стартував у 2014 році, де під час проходження навчальної практики на базі коледжу через практичну, творчу та ігрову діяльність школярі знайомляться з майбутніми професіями.

Впровадження ідей В. О. Сухомлинського з патріотичного виховання, реалізовано в розробці системи військово-патріотичного виховання, яка в коледжі носить системний характер, починаючи з 2009 року.

Таким чином, колективом педагогів-однодумців Кропивницького інженерного коледжу ЦНТУ було вперше здійснено реалізацію педагогічних ідей В. О. Сухомлинського в освітньо-виховних проектах інженерного спрямування. Процес самореалізації студентів в проектно-творчій діяльності супроводжувався відкриттям особистісних можливостей: потенційних, інтелектуальних, фізіологічних, творчих, винахідницьких та інших.

Висновки і перспективи подальших розвідок даного напряму. Досліджуючи спадщину Василя Сухомлинського, впроваджуючи його педагогічні ідеї в навчально-виховний процес вищої школи, можемо зробити висновок, що творчі напрацювання Василя Олександровича справді вражаючі, його педагогічні ідеї дають поштовх для створення креативних проектів, а втілення його ідей в цих проектах сприяє процесу самореалізації особистості, створенню цілісної системи щодо всебічного і гармонійного розвитку студентів у ВНЗ інженерного спрямування.

Бібліографія

1. Городяненко В. Г. Соціологія: Підручник  / В. Г. Городяненко, О. В. Гілюн, А. В. Демічева та ін. / За ред. В. Г. Городяненка. – К.: ВЦ «Академія», 2008. – 544 с. (Альма-матер).

2. Коган Л. Н. Цель и смисл жизни человека / Л. Н. Коган. – М.: Мысль, 1984. – 252 с.

3. Радул В. В. Дослідження особливостей самореалізації особистості: [Монографія]/ В.В.Радул, І.П.Краснощок, І. В. Лебедик. – К.: «Імекс-ЛТД», 2009. – 352 с.

4. РадулВ.В. Соціально-професійне становлення особистості: [Монографія] / В.В.Радул, О.В.Михайлов, І.П.Краснощок, В.А.Кушнір / За редакцією В.В.Радула. – Кіровоград, Поліграфічно-видавничий центр ТОВ «Імекс ЛТД», 2002. – 263 с.

5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина / В. О. Сухомлинський. – К.: «Рад. школа», 1977. – 670 с.

6. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. Рождение гражданина. Письма к сыну / В. А. Сухомлинский. – 2-е изд. – К.:Рад. шк., 1987. – 544 с.