ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЇ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО У СУЧАСНІЙ ПОЗАКЛАСНІЙ ШКІЛЬНІЙ РОБОТІ

Валерія Мурашко

(студентка 4 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – канд. пед.. наук, доцент Т. О. Прибора

Анотація. В даній статті ми розглянемо ідеї позакласної роботи В.О.Сухомлинського, які впроваджуються в сучасній шкільній роботі. Розглянемо деякі види позакласної роботи. Проведемо паралелі з минулим та теперішнім. Опишемо прийоми і види діяльності, що використовував О.В.Сухомлинський

Ключові слова: В. О. Сухомлинський, позакласна робота, заходи ,виховання.

Постановка проблеми головною задачею викладача в позакласній роботі є розширення уявлень дітей про єдність природи і знань, забезпечення застосування знань і вмінь на практиці, встановлення зв’язків і взаємозв’язків між окремими мистецькими елементами та явищами.

Уся система виховної роботи в навчальних закладах середньої освіти має базуватися на «Основних орієнтирах виховання учнів 1–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», в програмі, що затверджена наказом № 1243 МОН, молоді та спорту України від 31.10.2011 р. Впровадження даної програми розраховано на весь період виховної діяльності з учнями 1–4, 5–9, 10–11 класів з урахуванням їх вікових, індивідуальних та психолого-педагогічних особливостей.

В. О. Сухомлинський працював над позакласною роботою в школі. Тому головним чинником роботи з дітьми було формування в учнів навичок самостійної діяльності, творчого потенціалу і здатності використовувати знання на практиці, методи і форми занять основані на творчій діяльності й інтересах учнів.

В. О. Сухомлинський писав: «Я не один рік думав: у чому виражається найяскравіше результат виховання? Коли я маю моральне право сказати: мої зусилля принесли плоди? Найвитонченіші методи і прийоми виховання залишаються порожніми, якщо вони не приведуть до того, щоб людина подивилася на самого себе, задумалася над власною долею.»

Тому пріоритетною метою даної роботи є дослідження і порівняння застосування форм позакласної роботи в початковій школі.

Аналіз дослідження та публікацій наукову спадщину В.О.Сухомлинського досліджували: Х. Франчос і М. Ціандзі, В. Іфферт, Р. Штайник, Е. Гартман, М. Библюк, С. Лашин, Л. Мілков, А. Кокеріль та ін. Досвід О.Сухомлинського в сфері загальної педагогіки вивчали: А. Нісімчук, С. Мельничук, І. Божко, В. Ягупов. Також над питанням позакласної роботи працювали: Л. Петренко, П. Орлик, Т. Сущенко, Б. Кобзарь. Педагогічну діяльність видатного педагога відображені в роботах вітчизняних педагогів-новаторів (Д. Водзинського, І. Цюпи, Б. Рябініна та ін.). Педагогічна спадщина Василя Сухомлинського є постійним об’єктом уваги науковців не тільки в Україні, а й за кордоном.

Формування мети статті полягає у дослідженні педагогічних поглядів В. О. Сухомлинського щодо застосування позакласної роботи в школі, використання методів, прийомів та засобів в виховній роботі на різних етапах навчання в школі дітей дошкільного віку та молодших школярів.

Виклад основного матеріалу формування в учнів навичок самостійної діяльності, творчого потенціалу і здатності використовувати знання на практиці є важливим завданням сучасної школи. В розвитку названих якостей молодшого школяра велике значення має позакласна робота.

Позакласна робота сприяє розвитку незалежного мислення, розробці прийомів творчості та інтелектуальної напруги, передбачає експериментування з боку дітей, різноманітніші дидактичні ігри, поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності, створюючи позитивну обстановку для роботи вчителя з учнями.

Василь Олександрович Сухомлинський в своїх мемуарах пише про відвідування підприємств, прогулянки до лісу, саджання дерев, створення шкільного саду, уроки розвитку дітей на свіжому повітрі, позакласні читання віршів літературного гуртка, позакласної роботи з учнями для розвитку та залучення школярів до читання художньої, наукової та іншої літератури, надання дітям початкових знань та навичок праці в сільському господарстві та інше.

Одна з особливостей позакласної діяльності як педагогічного процесу полягає в тому, що дитина не боїться отримати незадовільну оцінку. Беручи до уваги унікальність і неповторність кожної особистості, педагог має розвинути отримані знання, перетворити їх у соціальний досвід. Василь Олександрович замислювався над цим, тому при навчанні дітей читати і писати стверджував: «Діти повинні жити в світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії та творчості. Цей світ повинен оточувати дитину і тоді, коли ми хочемо навчити її читати і писати». Тому він проводив з вихованцями «подорожі» до джерела слова, де з малюками малював в альбомах зазначене слово, так запам’ятовувалось начертання кожної літери, а малюнок слова сприймався як щось ціле [2, 78].

Крім цього в школі були створені кабінети, в яких діти після уроків могли відпочити, зайнятись самопідготовкою або вчитель проводив позакласні заняття. У приміщені, де навчались малюки, є кімната для ігор і казок. В цій кімнаті казок декорації і макети створюють казкову обстановку. Кожний куточок обставлений в своєму стилі. Усе це створювалось для емоційного й естетичного впливу на дитину. Читання і розповідання казок у цій обстановці в позаурочний час залишає в дитячій душі незгладимий слід [3, 102].

Надзвичайною позакласною роботою в практиці Василя Олександровича було створення «Саду здоров’я», де діти на протягом місяця знаходились на природі.

Василь Олександрович писав: «У мене виникла думка: нехай з місяць поживуть малюки не дома, а десь у саду, на березі ставу». Місце обрали, старші школярі допомогли спорудити курені та зробили столики. Також там знаходився сад. Поряд з куренем зробили кухню, а колгосп дав продукти та призначив кухаря. Батьки допомогли спорудити літній душ, та моторний човен. Цілий місяць діти були на повітрі. Вихователь придумував найрізноманітніші забави для малюків – купались в ставку, робили зарядку, снідали, вирушали в подорожі на галявини в ліс, сад чи поле, були цікаві «подорожі» до джерела слова. Педагог стежив за правильним харчуванням дітей, в полі, на лузі чи в саду діти вдруге снідали яблуками, грушами, сливами, кавунами, динями, вареними качанами з кукурудзи, помідорами, огірками та вареною молодою картоплею. Кожна дитина з’їдала не менше двох кілограмів яблук, слив, груш. Так педагог підтримував фізичний та моральний розвиток вихованців. Під час життя в саду, всі діти навчились їздити верхи на коні, кожний день один з учнів їздив до села за харчами.

До загартування дітей В. Сухомлинський ставився серйозно, тому діти ходили босоніж по росі, в спеку та в дощ. «Для загартування ніг нема якихось спеціальних вправ, розрахованих на певний строк» [2, 111]

Одна з забав для малюків було купання та плавання в ставку. До кінця «щасливих канікул» кожна дитина вміла добре плавати та перепливала його.

Василь Олександрович писав: «Поєднання здорового харчування, сонця, повітря, води, посильної праці та відпочинку – все це стало цілющим і незамінним джерелом здоров’я» [2, 94].

Зараз такий вид роботи майже схожий на «Пришкільний дитячий табір» хоча він мало нагадує «Сад здоров’я» Василя Сухомлинського, але також виконує пізнавальну, розвиваючу та оздоровчу функцію.

Успіхом у провадженні позакласної виховної роботи в школі сприяє правильна організація навчального процесу, вміле керування дитячим колективом, постійний пошук ефективних шляхів вирішення педагогічних задач, творчий підхід до організації занять.

Тому Василь Олександрович на обговореннях педагогічного колективу звертав увагу на розвиток трудової діяльності в дітей. Надзвичайну роботу з вирощування зернових зробили вихованці Павлиської школи. На даний час в кожному садочку присутні маленькі городи, на яких діти вирощують культурні рослини, тим самим розвиваючи знання дитини про сільське господарство.

На території Павлиської школи знаходився сад площею два гектари, у ньому росли усі види плодових дерев, що культивуються на території України. Сад розширювався з кожним роком. Завдяки великій кількості дерев влітку на території школи не було спекотно. На території також знаходились теплиці та парники, що побудовані учнями. Теплиці були різних видів.

В теплиці №1 вирощували квіти та овочі, ставили досліди. Біля неї знаходились парники, ґрунт яких зігрівався біологічним паливом. Також була збудована теплиця №2 для цитрусових – лимонарій. За парниками, будиночок кролівницької ферми. На фермі високий рівень культури праці.

На території саду знаходилась пасіка за ними були висаджені каштанові і ялинові алеї, дубовий гай, що переходила у зарослі чагарнику. Вся дослідницька робота з вирощування, розсадки та іншого проводилась на території школи, так як матеріальна забезпеченість школи дозволяла учням розробляти нові види добрив, вирощувати рослини. «Шкільна ділянка – царство зелені. Школі не потрібен величезний двір, з якого вітер ніс би у вікна хмари пилу». Тому де б не знаходився учень, на території школи він би завжди знаходився в затишному куточку. На даний момент, в сучасних школах не приділяють уваги на утримання невеличких теплиць чи саду.

В. Сухомлинський створив в своїй школі традиції, які передались від одного покоління до іншого. Це свята, що підтримують дух дружби в дитячому колективі. Вони залежать від пори року чи від урочистої дати (свято Весни, свято Зими, святи першого або останнього дзвоника, свято Дівчат), проводились свята пам’яті осіб, яких шанували після війни (день Невідомого героя), розроблялись свята, що розширяли кругозір дітей ( свято проведення птахів) чи свята розваги (зимове свято снігового містечка).

Навіть зараз в школах проводиться різноманітні свята, що допомагають розвинути дитячі якості, розважити вихованців та розгледіти в дітях потенціал до акторської гри, співу і т.п.

Отже, Василь Олександрович Сухомлинський використовував такі прийоми як: бесіди з вихованцями на різні теми, предметні гуртки (літературні, технічні, сільськогосподарські та інші), свята, концерти, ділові та рольові ігри, та інше. В наш час ці прийоми розвиваються і активно застосовуються в шкільній практиці.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям /  В. О. Сухомлинський // Акта.2012. – С. 9–278

2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах /  В. О. Сухомлинський. – К.: Видавництво «Радянська школа». ‒ 1977. ‒ Т. 3. – 670 c.

3. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. // Видавництво «Радянська школа». ‒ 1977. – Т. 4. ‒ 640 c.

4. Ягупов В.В. Педагогіка. Навчальний посібник /  В. В. Ягупов. – К.:Либідь, 2002. –560 c.