ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ПОЧУТТІВ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анастасія Коваленко
(студентка 1 курсу факультету педагогіки та психології)
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка, м. Кіровоград
Науковий керівник к. пед. н., проф. Тетяна Довга

У процесі шкільної освіти учні не лише опановують необхідний обсяг фактичної інформації, оволодівають предметними та ключовими компетентностями, але й отримують певні відомості про моральний бік життя, в них формуються певні  моральні цінності. Тому проблема виховання у школярів чітких моральних орієнтирів на різних ступенях навчання залишається актуальною.

Моральне виховання традиційно розглядається як систематичне й цілеспрямоване формування моральної свідомості, розвиток почуттів, вироблення навичок та звичок моральної поведінки.

Мета морального виховання – формування ідейної серцевини особистості – громадянських поглядів, переконань, почуттів, поведінки, вчинків, єдності слова і діла. Сухомлинський стверджував, що моральний розвиток є тією сферою, де панує безмежна і справжня рівність, де кожен, навіть найважчий учень, може досягти вершини, бути великим і неповторним.Видатний педагог вважав, що "душа кожної людини – це неповторний світ думок, почуттів, переживань" [2, 193].

 Свого часу Софія Федорівна Русова, звертала увагу на те, що в школі дітям пропонується досить обширний матеріал для збагачення знань, досить інформації для вдосконалення душевних якостей, але дуже мало для розвитку почуттів.  В.О.Сухомлинський був переконаний у тому, що: «… без надійної емоційної основи неможливе не тільки успішне, а й взагалі нормальне навчання  – невід’ємне від почуттів і переживань». [Так само, 431].

Відомо, що молодший шкільний вік є сенситивним періодом розвитку моральних почуттів дитини, формування її емоційної чуттєвості до переживань інших людей шляхом розвитку емоційного передбачення наслідків своїх дій для цих людей.

Для молодшого учня, характерний підвищений інтерес до того, як належить діяти у різних обставинах, а значить і до змісту норм моралі, виникає активне прагнення додержуватися таких норм і правил поведінки, зокрема, це стосується шкільного життя. Підвищена увага до морального боку поведінки інших людей виражається в бажанні учня дати моральну оцінку їхніх вчинків і, таким чином, самому утвердитись у  вимогах належної поведінки.

Поведінка самої дитини продовжує зумовлюватися здебільшого безпосередніми мотивами. Причому, протиріччя між бажанням діяти правильно й реальною поведінкою не викликає вини або самоосуду вихованця. Наприклад, учень може свідомо сприймати правила, вивчати їх і навіть вимагати від інших школярів їх дотримуватися, при цьому він сам наче стверджується в тому, що дійсно відповідає моральним зразкам. Водночас, коли виникає протиріччя між моральним зразком і власною поведінкою дитини вона, як правило, не відчуває докорів сумління і легко заспокоюється на тому, що це вийшло випадково, й вона того робити не хотіла.

У молодшому шкільному віці формування моральних почуттів часто випереджує знання дитиною норм моральної поведінки. Школяр не завжди може пояснити, чому треба поводити себе саме так за певних обставин, але моральне почуття сформоване на основі попереднього життєвого досвіду, правильно підказує йому, який вчинок хороший, а який поганий. Тому під час формування моральних почуттів у дітей необхідно спиратися на їхній практичний досвід моральної поведінки, створювати умови для розширення та збагачення цього досвіду.

Учні, які навчаються в початковій школі вже можуть виявляти високі моральні почуття: піклування і чуйність до матері, вчительки і навіть до чужих людей, якщо вони хоробрі, благородні, справедливі, віддані один одному. Морально-етичні бесіди з учнями початкової школи і обговорення разом з ними вчинків літературних персонажів або реальних людей розвивають у них уміння правильно оцінювати факти, якщо, звичайно, вони їм зрозумілі і не виходять за межі їх життєвого досвіду.

Серед почуттів, які формуються в школяра, слід відзначити  й почуття, пов'язані з ставленням до вчителя. У першокласників швидко складаються почуття довір'я, прихильності й поваги до вчителя, проте ці почуття ще розпливчасті. В. О. Сухомлинський писав:"Важко уявити щось ненормальне у взаєминах учителя і дітей. А звідси і огрубіння почуттів, озлобленість, які не рідко переходять на його стосунки з навколишніми людьми".[3, 291].

Моральні почуття розвиваються на основі знань, поступового засвоєння моральних понять, оцінок. На цих  знаннях,  певним чином оцінених дорослими, будуються власні  моральні судження дітей.

В. О. Сухомлинський не уявляв собі виховання без постійних розповідей вихователя про гарні вчинки людей, без пояснення правил моралі. Він зазначав: "Ми вчимо дітей читати почуття людей – радість, біль, образу, здивування, збентеження, сором і багато, багато інших – у їх очах. Не менш важливим, ніж опанування основ науки про природу і суспільство, вважаємо ми, є опанування мови почуттів. Невиховувана людина глуха до найтоншого і, по суті, єдиного інструменту нашого – слова". [1, 494].

Василь Олександрович уклав хрестоматію невеликих повчальних розповідей, знаходив їх у книгах, газетах, журналах. Проте педагог турбувався про те, щоб розмови не лишилися лише розмовами, не перетворилися на пустослів’я. Якщо дітей схвилювало слово педагога, це хвилювання повинно обов’язково вилитися у справу, в роботу,  допомогу людям, школі, колгоспу. При такому поєднанні (слово учителя – схвильованість – спільна праця вихованців і вчителя) в дітей виникають певні моральні почуття (задоволеності, захопленості, стурбованості, тощо).

Однак, знання моральних якостей людей ще не забезпечує  виникнення в дитини відповідних моральних почуттів. Моральні почуття є виявом ставлення самої дитини до відповідного вчинку  людини. При цьому кожне моральне почуття пов’язане, зазвичай,  з різноманітними переживаннями, відношеннями, що супроводжують оцінку певної життєвої ситуації або вчинку.

Щоб визначити своє ставлення до вчинку того чи іншого літературного героя або реальної людини, дитина повинна вміти виділити їхні істотні моральні якості і, абстрагуючись від різноманітних зовнішніх обставин, побачити в поведінці людини ті риси, які вже стали для неї основою відповідних емоційних характеристик і оцінок.

У молодшому шкільному віці інтенсивно формуються такі моральні почуття, як почуття любові до Батьківщини, співчуття до пригноблених та ненависть до їх гнобителів, захоплення героїзмом та мужністю людей, почуття колективізму, товариськості, працьовиті та інші цінні почуття.

Участь у житті шкільного колективу формує у молодших школярів почуття колективізму. На думку В. О. Сухомлинського, "для десятирічної дитини це не природно і навіть небезпечно: намагання уникнути колективних радощів і переживань може привести до байдужості, до пригнічення дорогоцінної риси морально здорової людини –  щиро відгукуватися серцем, душею на навколишній світ".[2, 178].

Виконання певних обов’язків у шкільному колективі, спільна навчальна та громадська діяльність, взаємна відповідальність одного перед одним і перед класом у цілому призводять до того, що учні набувають необхідний практичний досвід моральної поведінки в колективі. На основі цього досвіду в школярів формується почуття обов’язку та відповідальності, вміння підкоряти свої почуття та особисті інтереси спільній меті та інтересам колективу.

Видатний педагог був переконаний, що високі громадянські почуття формуються у дітей під впливом краси оточуючого середовища: "Лікування красою – так можна назвати одну з граней моєї педагогічної системи. Тут треба характеризувати складність і багатогранність тонких духовних впливів на почуття, на серце, а через серце і на розум. Це один із найдієвіших засобів лікування красою".[4, 306].

 Висновок

У молодшому шкільному віці формування моральних почуттів часто випереджує знання дитиною норм моральної поведінки. Школяр не завжди може пояснити, чому треба вести себе саме так у даній обстановці, але моральне почуття, сформоване на основі попереднього життєвого досвіду, правильно підказує йому, який вчинок добрий і який поганий. Тому, виховуючи моральні почуття у дітей, необхідно спиратися на їхній практичний досвід моральної поведінки, створювати умови для розширення та збагачення цього досвіду.

Бібліографія

1. Сухомлинський В.О. Бачити себе/ Василь Олександрович Сухомлинський // Вибрані твори в 5т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т.5. – С.489 – 495.
2. Сухомлинський В.О.  Виховання почуттів / Василь Олександрович Сухомлинський // Вибрані твори в 5т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т.5. –  С.176 – 195.
3. Сухомлинський В.О.  Нагорода за добро / Василь Олександрович Сухомлинський // Вибрані твори в 5т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т.5. –  С.288 – 292.

Сухомлинський В.О.  Як любити дітей / Василь Олександрович Сухомлинський // Вибрані твори в 5т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т.5. –  С. 292 – 308.