ВИХОВУЄМО ДОБРОТУ
Ольга Кіблицька
студентка 142 групи, шкільне відділення
Вищий комунальний навчальний заклад Сумської обласної ради
«Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка»
Викладач вищої категорії, викладач-методист Мандрико Т.В.
Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства особливого значення набуває утвердження у суспільстві гуманістичних цінностей добра, справедливості, честі, гідності, совісті, обов’язку, відповідальності. В. Сухомлинський – Велика Людина, Учитель, Гуманіст, Добротворець. Його творча спадщина – цілюще джерело, звідки ми всі можемо черпати знання: як потрібно розвивати, вчити, виховувати дитину[2].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. В. Сухомлинський є унікальним представником як глибокого теоретика, так і учителя та директора, котрий роками створював свою авторську, експериментальну школу, тому особливе місце серед досліджень педагогічних персоналій посідають праці, присвячені вивченню особистості В. Сухомлинського, а окремі аспекти його педагогічної спадщини стали предметом вивчення науковців як в Україні (М.Антонець, І.Бех, В.Бондар, І.Зязюн, В.Кузь, О.Савченко, М. Сметанський Н. Гупан, Н. Дичек та ін.), так і поза її межами (А.Борисовський, Б. Кваша, М. Мухін, В. Риндак, С. Соловейчик та інші).
Мета статті: показати, як використання педагогічної спадщини В.Сухомлинського під час педагогічної практики з позанавчальної роботи допомагає нам, студентам ВКНЗ СОР «Лебелинське педагогічне училище імені А. С. Макаренка», у формуванні у нас і наших вихованців високих моральних якостей.
Виклад основного матеріалу. У центрі сучасних технологій навчання і виховання молодших школярів знаходиться особистісно-зорієнтована модель, основною метою якої є індивідуальний розвиток кожного вихованця освітнього закладу. З огляду на це, особливого звучання набуває спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – видатного українського вченого, філософа, неперевершеного педагога, який опікувався долею дітей. Наш всесвітньо відомий сучасник великого значення надавав цілісному формуванню особистості, розкриття та розвитку її розумових, фізичних, естетичних здібностей та нахилів. Всі аспекти виховання - моральний, розумовий, трудовий, естетичний, фізичний, - за його переконанням, становлять нерозривну єдність духовного стану дитини. Вчений глибоко розкрив значення духовно-морального розвитку. Про це свідчать уже окремі назви статей чи розділів у монографічних творах: «Радість і доброта», «Розуміння життя, добра і зла в ньому», «Будьте доброзичливими», «Не можна прожити і дня без тривоги за людину», «Про радість праці» та інші, в яких Добро виступає стрижнем і основним моральним кредом у вихованні майбутніх громадян нашої країни[1].
Аналіз його творів на заняттях з предметів психолого-педагогічного циклв показав нам, що ідея добра проходить червоною ниткою через усі твори В. Сухомлинського, не нав’язливо у формі педагогічних роздумів, моральних сентенцій, порад, заповідей в уявлюваному діалозі з учнями, педагогами та батьками.
Проводячи практичні заняття з молодшими школярами, ми засвоюємо технології виховання людяності та доброти дитина, використовуючи теоретичні поради В. Сухомлинського та його твори для дітей. Одні вважають твори В. Сухомлинського за казки, інші за байки, новели, притчі та ін. Як би ми їх не називали, переконуємось в одному – вони розкривають перед нами красу білого світу, рідного слова, вчать людяності і мудрості. Його твори – це своєрідні питання-відповіді на всі життєві проблеми. Твори Василя Сухомлинського – це твори великого педагога, залюбленого в дитину, її світ, її проблеми. У них звучить віра у свою землю, свій народ, у незнищенність українського духу, у відродження нації. Великий Учитель черпав сили у народній творчості, у Біблії, у традиціях попередників, у героїчній і стражденній історії українс кого народу, у повсякденномужитті, у думанні. До нас його твори дійшли як самобутні творіння великого майстра зі своїм почерком.
Роз’яснення суті гуманного ставлення до людини починаємо в бесідах про найближчих людей. Наприклад,обговорюємо з молодшими школярами питання: «Що ти знаєш про свою маму? Скільки мамі років? Що мама любить? Що їй більше подобається: слухати музику, читати, вишивати, малювати? Якою мама була в твоєму віці? Чим мама відрізняється від інших жінок? Чи є в мами подруги? Як вона ставиться до своєї мами, твоєї бабусі? Як ти піклуєшся про маму?»Зміст гуманності найкраще, на нашу думку, проілюструвати ситуаціями з досвіду дітей. Дитина має усвідомлювати, що члени сім’ї пов’язані родинними зв’язками не лише із нею самою, а й між собою, незалежно від неї. Пропоновані для обмірковування ситуації можуть бути такими: «Уявіть собі сім’ю: мама, тато, бабуся, син 10 років, донечка 5 років. Як зробити так, щоб у вихідний день усі відпочили?».
Прилучаючись до спадщини Сухомлинського ми вчимо дітей відчувати, пізнавати і творити. Вагоме місце у роботі з дітьми посідає казка. «Казка, – завжди повторював В. Сухомлинський, – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови. Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах. Казка – благородне і нічим не замінене джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки – в глибині її змісту, створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов дорідноїземлі вже в тому, що вона – творіннянароду»[5, c.154].
Без казки не можливо уявити дитинство. Сухомлинський не тільки розкрив високу мудрість казки, а й показав, що казка це друг і вчитель дітвори, вона допомагає їм пізнати навколишній світ, робить їх добрішими. За переконанням Сухомлинського, саме казка є духовним багатством народної культури.
Сам великий педагог склав масу мудрих, цікавих казок. Його казки близькі дітям молодшого шкільноо віку, зрозумілі, легко сприймаються, допомагають пізнати навколишній світ. Казкові герої В. Сухомлинського тварини, птахи, комахи, рослини – наділені людськими рисами характеру, тому вихованцям легко зрозуміти літературних персонажів, їх вчинки. На цих казках виросло не одне покоління. Ці казки стали обов’язковим елементом такої форми роботи з дітьми, як уроки доброти. Наприклад, проводячи урок «Вчимося бути добрими людьми», ми використали твір В.Сухомлинського «Добре слово» та подарували дітям «Вузлики напам’ять»:
-Ти людина. А людина несе відповідальність за те, що відбувається у світі.
-Добра людина схожа на ясне сонечко, тому що всіх вона вміє зігріти своєю любов’ю, турботою, ласкою, щирістю та щедрістю.
-Ти відповідаєш за того, кого приручив!
-Людина у світ приходить для добра.
-Не накопичуй в серці образ і зла, щоб не стати жорстоким і лютим. Умій прощати!
-Будь завжди добрим, носи у своїй душі світле сонечко любові до всього світу, адже ти — Людина!
- Ти – українець, і ніколи не принизиш честі та гідності іншої людини (особливо, молодшої та слабшої за тебе) та не дозволиш зробити це іншому.
- Ти будеш постійно докладати зусиль для саморозвитку, удосконалення себе як особистості з глибоким християнським світоглядом, вбачаючи в цьому запоруку свого життєвого успіху.
- Люби Україну, свій край, добром і турботою їх оточуй. Вивчаючи, утверджуй, бережи та примножуй традиції свого народу, України.»
За мотивами казок наші вихованці створюють малюнки, придумують нове закінчення казки, інсценізують твори В. Сухомлинського, Такі форми роботи дають можливість навчати людяності та любові до ближнього.
Любов до рідної землі, до природи, до Батьківщини – це тема багатьох творів В.Сухомлинського. Це та святиня, без якої Людина не є Людиною, без якої засихає її «коріння», її душа. Саме через майстерне слово великого педагога ці моральні категорії ми доносимо до своїх вихованців. Так, на інших уроках доброти об’єктом аналізу були «Деркач і Кріт», «Деркач і Ластівка», «Як Їжачиха приголубила своїх дітей», «Перепел і Кулик» та інші твори цого циклу[3].
Через таку форму роботи ми, майбутнв учителі, переконуємося, що педагогічні казки В. Сухомлинського ніби опосередковано, непомітно зовні, насправді вміло і глибоко виховують у дітей найкращі людські якості. Своєю творчістю великий педагог досяг тих морально-етичних норм, які можна проповідувати як заповіді. Вони для тих, хто хоче стати Справжньою Людиною. Ось вони: «Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагнежити за рахунок інших людей, завдає лиха іншимлюдям. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і беззахисним... товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чеснимгромадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею. Усі блага і радощіжиття створюються працею. Без праці не можна чес- ножити.. Нероба, дармоїд – це трутень, що пожираємед працьовитихбджіл. Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобіщастя дитинства, плати їмза це добром. Тиживеш серед людей, не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки... Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре [4].
Важливим, на нашу думку, є використання в роботі з молодшими школярами фрагментів з творів для дітей В.Сухомлинського, які можуть бути виховними ситуаціями. Наприклад, вправа «Розминка», мета якої ознайомлювати учнів один з одним, зняти напруженість перших хвилин, створювати в класі більш розкуту атмосферу, на досягнення стану, який дозволив би ефективно працювати. Діти інсценізують уривок «Відповідь» (за Василем Сухомлинським):
- Одного разу маленьке Курча знайшло великого Півня.
- Чому у чаплі довгий дзьоб, а в мене зовсім маленький? – запитало воно.
- Відчепися!
- Чому в зайця довгі вуха, а в мене навіть малесеньких немає?
- Не чіпляйся!
- Чому в кішки м’яка гарна шубка, а в мене якийсь жовтий пух?
- Відійди кажу! Замовкни!
- Чому навіть маленьке цуценя вміє вертіти хвостиком, а в мене ніякого хвостика немає?
- Та відчепися ж ти! – гримнув Півень.
- Чому в цапка є гарні ріжки, а у мене навіть поганеньких немає?
- Припини! Іди геть!
- Усе відчепися... геть... припини! Чому всім маленьким дорослі відповідають на запитання, а ти – ні? – пропищало Курча.
- Тому що ти не запитуєш, а просто всім заздриш! – сердито відповів Півень. І це була чиста правда.
Висновки. Завдяки цій роботі ми, майбутні вчителі, збагачується ідеями дитиноцентрованої педагогіки, фундаментом якої є філософська категорія добра і цінності людини, що відкривають реальне життя школяра.
Бібліографія
- Деркач В. Примножуючи спадщину Павлиського добротворця / В. Деркач // Початкова школа. – 2000. – № 9. – С. 6-7.
- Ковальчук В.І. Спогади про В.Сухомлинського. / І. В. Ковальчук. – К., 1990. – С. 201-204.
- Сухомлинський В.О. Куди поспішали мурашки. – К., 1981. – 18 с.
- Сухомлинський В. О. Радість і доброта, сила і совість у дитячому колективі / В. О. Сухомлинський. — Методика виховання колективу. — Вибр. твори у 5-ти т. — Т.1. — К. : «Рад.школа», 1976. — 654 с.
- Сухомлинський В. О. Будьте доброзичливими/ В. О. Сухомлинський. — Сто порад учителеві. — Вибр. твори у 5-ти т. — Т. 2 — К. : «Рад.школа», 1976. — 670 с
Сухомлинський В. О. Не можна жити і дня без турботи за людину / В. О. Сухомлинський. — Серце віддаю дітям. — Вибр. твори у 5-ти т. — Т. 3 — К. : «Рад.школа», 1977.