СТАНОВЛЕННЯ ШКІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Оксана Лукомська
(Рівне, Україна)

В статті здійснено періодизацію становлення та розвитку шкільної економічної освіти  в Україні; визначено роль і місце економіки як навчальної дисципліни в навчальному процесі шкіл на кожному етапі. Проаналізовано нормативні документи та навчально-методичне забезпечення викладання економіки в загальноосвітніх навчальних закладах, що мають економічний та інші профілі навчання.

Ключові слова: економічна освіта, профільне навчання, економічний профіль, навчальний план, навчальна програма, економіка, реформування.

В статье осуществлена периодизация становления и развития школьного экономического образования в Украине; определены роль и место экономики как учебной дисциплины в учебном процессе школ на каждом этапе. Проанализированы нормативные документы и учебно-методическое обеспечение преподавания экономики в общеобразовательных учебных заведениях, которые имеют экономический и другие профили обучения.

Ключевые слова: экономическое образование, профильное обучение, экономический профиль, учебный план, учебная программа, экономика, реформирование.

The article deals with the periodization of formation and development of school economic education in Ukraine; the role and place of economics as a subject matter in the school educational process at each stage. The regulations and educational-methodical support of teaching of economics in general education institutions with economic profiles and other ones are analyzed.

Key words: economic education, specialized education, economic profile, school plan, curriculum, economics, restructuring.

Постановка проблеми. Нестабільна економічна ситуація в Україні сьогодні пов’язана не тільки з військово-політичними подіями, які безумовно негативно відображаються на економічному стані країни, але й з несвідомою поведінкою економічно неграмотного споживача. Реформування економічних сфер не дасть позитивного результату при відсутності економічного розуміння населенням необхідності цих змін. Тому розбудова громадянського суспільства, важливою умовою існування якого є наявність грамотного активного суб’єкта економічних відносин, неможлива без організації в масштабі всієї країни системного і комплексного впровадження економічного виховання і навчання в усіх формах і на всіх рівнях освітньої діяльності. Проте для уникнення помилок при розробці та здійсненні реформ, зокрема в освітній сфері, доцільно буде здійснити аналіз становлення шкільної економічної освіти.

Аналіз останніх джерел. Проведений аналіз наукових напрацювань засвідчує відсутність фундаментальних системних досліджень економічної освіти, оскільки вітчизняних та зарубіжних дослідників в основному цікавила проблема становлення шкільної освіти в цілому. Так, дослідженням шкільної освіти та її перебудовою в радянські часи займалися М. Гриценко, О. Завадська, В. Зільберштейн, П. Удовиченко, М. Фоменко та ін. Сучасні українські та російські вчені (Л. Артемова, Л. Березовська, Е. Днепров, М. Кузьменко, В. Лінник, С. Писарєва, О. Сухомлинська, С. Чуйко та ін.) висвітлюють у своїх працях стан, проблеми, особливості шкільної освіти на різних історичних етапах, здійснюють аналіз реформ шкільництва та з’ясовують тенденції його розвитку. Проблемами профілізації шкільної освіти в Україні займалися такі науковці як Н. Аніскіна, Н. Бескова, С. Волянська, Н.Шпак та ін. Але сьогодні в науковій літературі практично відсутні роботи щодо історичного розвитку та становлення окремих профілів шкільної освіти. Це, зокрема, стосується й економічного профілю, який на сьогодні є одним з найпривабливіших для українських старшокласників та їх батьків.

Метою статті є дослідження історичного розвитку шкільної економічної освіти на території Україні. Завданнями даної роботи є: 1) виокремлення етапів становлення навчання економіки в Україні; 2) характеристика змісту економічних дисциплін в навчальному процесі шкіл на кожному етапі; 3) огляд нормативних документів та навчально-методичного забезпечення викладання економіки в ЗНЗ, що має економічний та інші профілі навчання.

Виклад основного матеріалу. Дослідивши історію становлення та розвитку освітньої галузі на теренах України протягом останніх двох століть, можемо виділити декілька етапів становлення шкільної економічної освіти. Характерною особливістю першого етапу (ХІХ – поч. ХХ ст.) було активне вивчення основ економіки в навчальних закладах. Цей період характеризувався бурхливим розвитком економічної науки у світі, становленням економічних шкіл в Європі (класичної, історичної тощо), появою нових економічних течій, напрямів, вчень (маржиналізм, критика класичної школи, марксизм, інституціоналізм тощо), що вплинуло на розвиток економічної науки на території України та її опануванню в освітніх установах. Так, в першій половині ХІХ ст. економіка вивчалась в гімназіях, зокрема, особливу увагу було приділено опануванню політичної економії, вивчення якої було необхідним для навчання в університеті. Але вже в другій половині ХІХ ст., коли за ініціативою Міністра освіти Російської імперії О. Головіна у 1864 р. було створено два типи семирічних гімназій (класичні, реальні), економічні явища та процеси вивчались у складі інших дисциплін – математики, історії, географії, статистики [1; 2]. 

За часів Російської імперії, складовою якої була більша частина сучасної України, на початку ХХ ст. відбулися зміни в шкільній освіті. У 1902 р. після реформ Г.Зенгера було затверджено три типи навчальних закладів – гімназії, реальні та комерційні училища. В гімназіях та реальних училищах основи економіки вивчалися виключно в складі інших дисциплін, а в комерційних училищах опанування економічних явищ та процесів відбувалося під час вивчення курсів з бухгалтерії, історії комерції, торгівлі, політичної економії, комерційної географії тощо [1; 2]. 

Другий етап (ХХ ст.) становлення економічної освіти тривав в Україні, яка на той час входила до складу СРСР, з 1917 р. до початку 90-х рр. ХХ ст. У цей період основна увага була приділена становленню та реформуванню шкільної освіти в залежності від побудови нового соціалістичного суспільства. У 1917 р. на ІІ Всеукраїнському вчительському з’їзді було прийнято резолюцію про загальну шкільну освіту протягом семи років навчання, а в 1918 р. відбувся І Всеросійський з’їзд працівників освіти, де обговорювалися питання профілізації навчання старшокласників [9:14]. На початку 20-х років ХХ ст. уряд України відмовився від такої моделі освіти, натомість запропонував створення семирічних шкіл соціального виховання, випускники яких обов’язково мали закінчити професійну школу. Основи економіки вивчались поверхово під час опанування політграмоти, історії класової боротьби, географії України, Радянської Конституції, краєзнавства [3:53] . Після доби НЕПу семирічні школи у містах трансформувались у фабрично-заводські семирічки, у селах – почали набирати сільськогосподарського спрямування. В 1927 р. навчальні програми із суспільствознавства, географії та культурознавства містили відомості з економіки [3:69-99]. На цьому етапі економіка мала практичний характер, поєднувала в собі риси формальної і матеріальної освіти в контексті підготовки до професійної діяльності з урахуванням місця проживання (місто/село).

У 1934 р. ЦК ВКП(б) та Рада Народних комісарів СРСР прийняла постанову «Про структуру початкової й середньої школи», якою передбачалось запровадження на всій території Радянського Союзу єдиного навчального плану та єдиних навчальних програм, що привело до уніфікації системи освіти та розриву зв’язків між єдиною школою та спеціалізованими ВНЗ. У цей період (30- 40 рр. ХХ ст.) економіка в школах не була запроваджена як окремий предмет, вивчалась у руслі інших дисциплін, таких як економічна географія СРСР та економічна географія капіталістичних країн [5:69].  У 1945-1950 рр. у школах вивчались питання економіки СРСР, країн народної демократії та капіталістичних країн у повоєнний період, структура народного господарства СРСР, принципи соціального розміщення виробництва тощо під час опанування таких дисциплін як Конституція СРСР, географія СРСР та УРСР [3:204-207].

У 1957 р. Академія педагогічних наук РСФСР запропонувала провести експеримент, в якому передбачалось проведення диференціації за трьома напрямами: фізико-математичний і технічний, біолого-агрономічний, соціально-економічний і гуманітарний. Тут було вперше виокремлено соціально-економічний напрям. Але слід зазначити, що в Україні наприкінці 60-х років ХХ ст. діяло більше півсотні шкіл з поглибленим вивченням окремих дисциплін, але економіка як самостійна дисципліна не була запроваджена в навчальний процес, хоча основною структурною частиною дисципліни «суспільствознавство» була політична економія.

З середини 1980-х до 1991 року відбувається реформування змісту освіти, який відрізнявся професійною спрямованістю навчання. Вводилися нові навчальні плани і програми, де передбачалося вивчення наукових основ сучасного виробництва в навчальних предметах фізико-математичного і біолого-географічного циклів [7:368]. Вивчення економіки здійснюється в межах політехнічної освіти. Отже, як бачимо, на цьому етапі становлення економічної освіти не вдалося запровадити в навчальний процес шкіл вивчення економіки як окремої дисципліни, хоча були окремі спроби виокремити соціально-економічний напрям підготовки учнів.

З 1991 року почався третій етап (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.) становлення економічної освіти. У цей період відбувається розвал Радянського Союзу, розрив народногосподарських зв’язків України, виникає потреба побудови нової (ринкової) моделі економіки. В умовах трансформації економічної системи України та необхідності прискорення соціально-економічного розвитку гостро постає проблема забезпечення високого рівня економічної компетентності молодого покоління. Значну роль на досягнення цієї мети покладено на шкільну економічну освіту, яка потребувала негайної модернізації. Саме тому з середини 90-х років ХХ ст. у школах починають проводити факультативні заняття з економіки, а згодом – уроки з основ економіки та підприємництва. На початку ХХІ ст. в Україні почала зростати кількість учнів, охоплених освітою через профільне навчання у ЗНЗ , а найвищий показник вибору учнями мав економічний профіль [6:68]. Виходячи з державних та особистісних потреб предмет «Основи економіки» із 2001 року включено до інваріантної частини навчального плану ЗНЗ усіх типів та форм власності. Предмет вивчався як протягом одного року (у 10-му класі), так і протягом двох (у 10-11 класах). Програма мала два рівні складності: рівень А розрахований на 35 годин, рівень В – на 70 годин.  

Одним з кроків реформування загальної середньої освіти є запровадження профільного навчання у старшій школі, що включало і економічний профіль суспільно-гуманітарного напряму. З цією метою відповідно наказу МОН України від 20.05.2003 р. №306 розроблено Типові навчальні плани для профільного навчання на ІІІ ступені ЗНЗ [8].

Збірник програм з економіки для профільного навчання у ЗНЗ за 2003 рік включає предмет «Основи економіки» до інваріантної частини, який може вивчатися як протягом одного року (у 10-му класі), так і протягом двох (у 10-11 класах).

До варіативної компоненти збірник пропонує наступні спецкурси та факультативи:

-       Основи економіки (для 8-11 класів з поглибленим вивченням економіки);

-       Основи споживчих знань (для 8-11 класів ЗНЗ) \ Рівень А – 35 год., Рівень В – 70 год.;

-       Основи сімейного господарювання (для 8-9 класів ЗНЗ) \ Рівень А – 35 год., Рівень В – 70 год.;

-       Ділова активність (для 8-9 класів ЗНЗ) \ Рівень А – 35 год., Рівень В – 70 год.;

-       Подорож у світ економіки (для 5-6 класів ЗНЗ) \ 68 год. [4].

Що стосується наступності, то переважна більшість програм, що містяться у збірнику, наприклад, за 2008 рік, розроблена відповідно до Типового навчального плану для профільного навчання [8]. В ньому регламентоване включення предмета «Основи економіки» до інваріантної складової навчального плану 10 або 10-11 класів ЗНЗ. Тобто вивчення економіки у зазначених класах є обов’язковим. При цьому на вивчення «Основ економіки» передбачено: 1 год. на тиждень у 10 класі у ЗНЗ філологічного, природничого, технологічного, спортивного, художньо-естетичного та універсального напрямів; 1 год. на тиждень у 10-11 класах фізико-математичного напряму; 2 год. на тиждень у 10 класі та 1 год. на тиждень у 11 класі суспільно-гуманітарного напряму. Зауважимо, що кількість годин на вивчення економіки може бути збільшена за рахунок варіативної частини навчального плану.

Вивчення основ економіки можна починати ще з початкової або основної школи. У збірнику зазначено, що при цьому необхідно керуватись такими навчальними програмами: «Економіка для молодших школярів» (3-4 кл., авт. Т. Г. Гільберг, О. А. Юхимович), «Подорож у світ економіки» (5-6 кл., авт. Т. Г. Гільберг та ін.), «Економіка родини» (3-5 кл., авт. Г. О. Ковальчук, Л. Б. Паламарчук), «Початки економіки» (5-7 кл., авт. Ю. В. Бицюра), «Основи сімейного господарювання» (7-9 кл., авт. М. І. Карлін, Г. О. Горленко), «Економіка» (2-11 кл., авт. О. В. Решетняк, Т. І. Чорна, Ю. М. Лелюк, І. Є. Тимченко), «Основи економіки» (8-11 кл., авт. І. І. Климюк) та ін.

Крім того, з метою розширення та поглиблення змісту основ економіки її вивчення може доповнюватись такими елективними (вибірковими) курсами, як: «Основи підприємницької діяльності» (10-11 кл., авт. З. С. Варналій, В. І. Сизоненко), «Власна справа» (10-11 кл., авт. Г. О. Горленко), «Основи менеджменту» (10 або 11 кл., авт. Г. О. Горленко), «Основи споживчих знань» (1-11 кл., авт. Н. В. Бєскова та ін.), «Фінансова математика» (10-11 кл., авт. Ю. В. Бицюра), «Глобалізація» (11 кл., авт. Н. І. Гражевська, Ю. В. Бицюра, Г. І. Карпюк, Н. І. Чанцева) та ін.

Вивчення економіки у 2014-2015 навчальному році у загальноосвітніх навчальних закладах має такі особливості:

– на рівні стандарту й академічному рівні навчальна дисципліна викладається у 11-х класах, а її програма розрахована на 35 годин, що охоплюють години вивчення матеріалу на уроках, включно з тими, які призначені для виконання практичних робіт, та резервний час;

– на профільному рівні навчальний предмет викладається у 10 та 11 класах, програма розрахована на 105 год., з них – 90 год. на вивчення матеріалу на уроках, 10 – на виконання практичних (лабораторних) робіт, та 5 годин резервного часу у кожному класі.

В межах варіативної компоненти змісту освіти пропонується вивчення  у 10-му класі таких курсів за вибором: «Фінансова грамотність», «Основи споживчих знань», «Основи інтелектуальної власності», «Фінансова математика», «Географічна економіка», «Економічне моделювання та розв’язування економічних задач», «Основи податкових знань».

При організаціїдопрофільного вивчення економіки у 8-9-х класах за рахунок годин варіативної складової навчального плану рекомендовано вивчати курс економіки за програмою «Основи економіки» (авт. Л.М. Кириленко, Л.П. Крупської, І.М. Пархоменко, І.Є. Тимченко).

Під час роботи за зазначеними вище навчальними програмами вчитель має право коригувати кількість годин в залежності від можливостей навчального закладу. Для поглиблення і розширення змісту профільних предметів або забезпечення прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання пропонуються курси за вибором, які викладаються за рахунок варіативного компонента змісту освіти.

Якщо проаналізувати сучасний стан шкільної економічної освіти, то можна помітити, що рівень економічної підготовки, яку отримують українські школярі, далекий від належного. І це не дивно, адже цьому сприяє безліч факторів. Це і незабезпеченість навчальними програмами курсів за вибором та підручниками й навчальними посібниками, і практична відсутність методичних посібників для вчителів, збірників задач, тестових завдань, економічних практикумів із базових економічних дисциплін та елективних курсів для економічного профілю ЗНЗ. Це ставить вчителя перед необхідністю самостійно розробляти програми і методичне забезпечення, що вимагає глибоких знань і вмінь не лише з економіки, але й з педагогіки і методики викладання економіки. Також вагомими чинниками є відміна ЗНО з економіки, зменшення кількості годин варіативної компоненти.

Всі ці фактори мають своє відображення і в Рівненських навчальних закладах. Якщо, наприклад, у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №27 у 2010-2012-х роках у профільному класі на вивчення предмету «Основи економіки» передбачалось 3 години на тиждень, то на теперішній час предмет «Економіка» викладається в 11 класі 1 годину на тиждень, як і в більшості ЗНЗ Рівного.

Не залишаються осторонь і навчальні заклади з економічним профілем навчання. Наприклад, в Рівненському економіко-правовому ліцеї від заснування, а саме з 1997, і до теперішнього часу на вивчення основної дисципліни «Економіка» передбачається 6 годин на тиждень у 10-11 класах та 2 години на тиждень у 8-9 класах. Проте значно зменшилась кількість годин на інші профілюючі дисципліни за рахунок зменшення кількості годин варіативної компоненти (якщо раніше було 10 годин, то тепер лише 4-5 годин).

Як бачимо, попри спроби покращення якості шкільної економічної освіти на поч. ХХІ ст.. сьогодні спостерігаються негативні тенденції витіснення економічних дисциплін з освітнього простору, що не забезпечує учням достатній рівень життєвої компетентності у сфері економічних відносин на рівні держави, родини й окремої людини.

Висновки. У ситуації, що склалася в шкільній економічній освіті, глибокий аналіз пройденого шляху вкрай важливий. Такий аналіз виявляє як позитивні, так і негативні аспекти в формуванні та організації економічної освіти в країні. Становлення шкільної економічної освіти  пройшло три етапи: перший (ХІХ – поч. ХХ ст.) – вивчення економічних дисциплін («політичної економії», «бухгалтерії», «історії комерції» тощо) у гімназіях та  комерційних училищах, що було зумовлено бурхливим розвитком економічної науки у світі; другий (1917 – поч. 90-х рр. ХХ ст.) – вивчення основ економіки у змісті інших навчальних предметів, що було обумовлено особливостями розвитку шкільної освіти СРСР; третій (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.) – запровадження у старшій школі ЗНЗ економічного профілю навчання, де вивчення економіки було визначено обов’язковим для профільних та універсальних ЗНЗ.

Незважаючи на те, що в сфері освіти постійно відбуваються певні зміни, на жаль, вони не забезпечують підвищення якості шкільної економічної освіти. Саме тому перспективами подальших досліджень з даної проблеми є аналіз причин занепаду економічної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. 1.Бондаренко Г.В. Реальні училища – новий тип навчальних закладів у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / Г.В. Бондаренко. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.eprints.zu.edu.ua/2122/1/1.pdf  
2. 2.Гимназия. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ru.wikipedia.org/wiki/
3. 3.Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917-1965). / За ред. С.А. Литвинова. – К. : Радянська школа, 1966. – 260 с.
4. 4.Економіка. Програми для профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах. Програми спецкурсів і факультативів. 10-11 класи. - Кам’янець-Подільський: Абетка-Нова, 2003.
5. 5.Завадська О.Я. Школи України в період перебудови системи народної освіти /  Завадська О.Я. – К. : Радянська школа, 1964. – 164 с.
6. 6.Книга вчителя економіки: Довідково-методичне видання / [упоряд. Н.В. Бескова, В.М. Проценко]. – Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 256 с.
7. 7.Любар О.О. Історія української школи і педагогіки : Навч. посіб. / Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. – К. : Знання, 2006. – 447 с.
8. 8.Наказ МОН України № 306 від 20 травня 2003 року «Про затвердження Типових навчальних планів для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www..ua›doc/files/news/29/2943/MON_306_plan.doc.
9. 9. Писарева С.А. Профильное обучение как фактор обеспечения доступности образования: российское видение: Рекомендации по результатам научных исследований / Под. ред. акад. Г.А. Бордовского. – СПб. : Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2006. – 84с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Лукомська Оксана Іванівна – викладач кафедри економічної теорії Рівненського державного гуманітарного університету