ТЕОРЕТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОГНОСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «КОМП’ЮТЕРНІ НАУКИ»

Університет імені Альфреда Нобеля
Шаравара Віктор

Підготовка студентів до прогностичної діяльності в галузі інформаційних технологій в умовах швидкого оновлення змісту, модернізації програмного забезпечення інформаційних систем та комп’ютерної техніки є необхідною складовою університетської освіти, запорукою ефективної майбутньої професійної діяльності.

Прогностична компетентність студентів спеціальності «Комп’ютерні науки» – інтегрована професійно значуща якість особистості, що ґрунтується на системі прогностичних знань, умінь, навичок, попередньому досвіді та сприяє цілеспрямованому випереджувальному плануванню й передбаченню ймовірних змін у галузі інформатики та інформаційних технологій, знаходженню альтернатив і вибору найбільш доцільних варіантів рішень професійних проблем з урахуванням потенційних ризиків і можливостей. Ураховуючи, що зазначена компетентність виступає багатовимірним і багатокомпонентним педагогічним феноменом, вона має складну структуру (мотиваційно-ціннісний, теоретичний, технологічний, контрольно-рефлексивний та особистісний компоненти).

Метою нашої роботи є окреслення теоретичного компонента прогностичної компетентності студентів спеціальності «Комп’ютерні науки».

Основою зазначеного компонента є знання – інформація, досвід, ідеї, що підлягають засвоєнню й визначаються специфікою галузі знань «Інформаційні технології».

Беручи до уваги наукові розробки А. Гавриш [1], вважаємо, що теоретичний складник може формуватися протягом трьох основних етапів: теоретико-практичного (І – ІІ курси навчання), корекційного (ІІІ курс) і  рефлексивного (ІV курс). Так, навички організації прогностичної діяльності починають закладатися на теоретико-практичному етапі фахової підготовки, актуалізуються та інтерпретуються з позиції практичного досвіду майбутньої професійної діяльності на корекційному етапі. Перенесення набутого досвіду діяльності на нетипові ситуації та оцінка вміння застосовувати отримані знання у практиці відбувається на рефлексивному етапі.

На нашу думку, логіка описання теоретичного складника компетентності вдало представлена А. Кінєшевою [2], як зазначає, що змістовий компонент є базовим, суть його полягає в тому, що студенти повинні оволодіти спеціальними знаннями з прогнозування.

Отже, взявши за основу результати наукових доробок (А. Кінєшева, І. Азаров, Д. Прасол, Д. Пузіков, К. Корнілова, Н. Калаков та ін.), розкриємо теоретичний компонент прогностичної компетентності. Його ми представляємо як дві основні частини (теоретичну та теоретико-технологічну). До першої відносимо сукупність наукових знань:

• понятійно-категоріальний апарат прогностичної діяльності (мета, завдання, сутність, зміст, об’єкт, предмет, наукова проблема тощо);
• історія виникнення прогнозування, розвиток наукових шкіл з прогнозування;
• методологія прогнозів; прогноз як результат прогнозування; порівняльна характеристика прогнозування, проектування, планування: співвідношення понять, ознак, особливостей;
• прогностична компетентність як запорука здійснення прогнозу;
• прогностична компетентність у професійній діяльності (аналіз професійної діяльності фахівців, обґрунтування актуальності прогностичної компетентності);
• інформаційні технології як об’єкт прогнозування; види й призначення прогнозної інформації та документації; інформаційний обіг (обмін, поширення прогнозної інформації) у галузі інформаційних технологій;
• правові засади прогностичної діяльності в сфері інформаційних технологій.

До другої теоретико-технологічної (операційної), частини ми відносимо такі наукові знання:

• технології й методики побудови прогнозів;
• шляхи застосування прогнозів у професійній діяльності, зокрема, в інформаційних технологіях;
• умови, ресурси та засоби, необхідні для прогнозування;
• результати прогнозування розвитку інформаційних технологій;
• системно-наукові прогностичні знання щодо тенденцій, закономірностей і механізмів розвитку інформаційних технологій.

Отже, нами окреслено зміст теоретичного складника прогностичної компетентності студентів спеціальності «Комп’ютерні науки».  Розроблення змісту інших компонентів прогностичної компетентності стане предметом подальшого наукового пошуку.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Гавриш А.Л. Модель формування діагностико-прогностичної компетентності майбутніх лікарів у процесі професійно-орієнтованого фізичного виховання. Вісник ЧНПУ ім. Т.Г. Шевченка: зб. наук. праць. Чернігів, 2016. Вип.139. Т.2. Серія «Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт». С. 291–294.
2. Кінєшева А.Ю. Інформаційні технології як складова функціонально-змістовної моделі формування прогностичної компетентності майбутніх магістрів початкової освіти. Інформаційні технології в освіті. 2015. Вип. 25. С. 115–125.