КОРПУСКУЛЯРНИЙ ПІДХІД ДО ПОЯСНЕННЯ ДОСЛІДУ МАЙКЕЛЬСОНА
Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут,
Сусь Богдан
Традиційно світло розглядається як деякий абстрактний процес розповсюдження електромагнітних хвиль (ЕМХ) у просторі. До початку минулого століття світло трактувалось як коливання невидимого гіпотетичного «ефіру», тому важливим було його експериментальне підтвердження як середовища для розповсюдження світлових хвиль. Дослід Майкельсона, поставлений в 1881 р., був направлений на те, щоб виявити рух Землі відносно ефіру, тобто виявити «ефірний вітер». Дослід показав, що ефірного вітру нема. Пояснити поширення хвиль без середовища (ефіру) ще не могли, тому з’явились різні способи інтерпретації результатів досліду Майкельсона.