ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ «КАЗКИ» У СПАДЩИНІ В О СУХОМЛИНСЬКОГО

Величко Богдана

(студентка 4 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький

Науковий керівник: викладач Н. М. Андросова

Анотація. У статті звертається увага на виховну роль казки в процесі навчальної діяльності молодших школярів. Доведено, що за допомогою казок стає можливою реалізація багатьох освітніх напрямків. Проаналізовано погляди В. О. Сухомлинського щодо даного питання, та його поради.

Ключові слова. казка, виховання, педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського, дитина.

Постановка проблеми. Через використання казок В. О. Сухомлинського в освітньому процесі стає можливим дотримання такихнапрямків: формування у дітей навичок соціально визнаної поведінки; вміння орієнтуватись у світі людських взаємин готовності співпереживати та співчувати іншим; формування почуття краси в її різних проявах; ціннісного ставлення до змісту предметного світу та світу мистецтва, розвиток творчих здібностей, формування елементарних трудових; технологічних та художньо-продуктивних навичок, самостійності, культури тощо.

Аналіз досліджень. На важливість казки у виховному процесі вказували багато психологів та педагогів (А. М. Леушина,А. І. Максаков, Т. А. Рєпіна Ф. О. Сохін, Б. М. Теплов,Є. І. Тихеева, О. С. Ушакова, К. Д. Ушинський, Є. А. Флерина). На їх думку казка має привернути увагу дитини, порушити її допитливість, збагатити життя, стимулювати її уяву, розвивати інтелект, допомогти зрозуміти саму себе, свої бажання та емоції, а також висловити все це словами. Діти, виховані на казках, мають більший словниковий запас, більш тонко відчувають мову і краще володіють нею.

Мета статті полягає в узагальненні поглядів В. О. Сухомлинського на методику використання казок як засобу виховання та фізичного, психічного, емоційно–морального, інтелектуально–мовленнєвого розвитку дітей.

Виклад основного матеріалу. Казки вважають відображенням нашого життя. Величезне значення мають думки В. О. Сухомлинського щодо виховного значення казок у житті дітей. Саме казка, на його думку, задовольняє жадобу дитячого пізнання, пробуджує інтерес до навколишнього. Чарівний і дивовижний, веселий і життєстверджуючий світ казок входить у душу кожної людини з дитинства, засіваючи її першими зернами добра, краси й справедливості. Жоден із жанрів літератури не користується у дітей такою популярністю, як казка. Справа в тому, що у казці все реально і все можливо, а крім того, казка завжди гарно закінчується. То чому ж її не любити? [3, 285]

Упрактиці В. О. Сухомлинського казка виконує багато функцій: вонає засобом патріотичного виховання, засобом розвиткудитячоїтворчості, сприяє формуванню основ світогляду. Також у працях видатного педагога наголошується, що завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем. Усім відомо, що В. О. Сухомлинський працював у Павлиській школі, де створив Кімнату казки та Куточок природи [5, 243]. У кімнаті казки, відкритій у Павлиській школі, через кожних 2–3 місяці діти змінювали обстановку. В їхню свідомість входили все нові і нові казки багатьох народів.

З казок діти черпаюсь перші уявлення про минуле нашої Батьківщини, справедливість. Про всепереможні сили добра. У практиці педагога казка є засобом патріотичного виховання. В. О. Сухомлинський вважав казку благодатним джерелом виховання любові до Батьківщини. Створені казкові образи відображують народ, його ідеали, погляди на життя, що легше сприймається та запам’ятовується дітьми [6, 178].

Казкові образи, на думку В. О. Сухомлинського, допомагають дітям зрозуміти красу рідної землі. Радить, щоб дитина відчувала красу і захоплювалася нею, тим самим зберігала в пам'яті образи, в яких втілюється Батьківщина» [2, 46].

Високого успіху досягав В. О. Сухомлинський у роботі з фольклором, коли діти самі складали казки чи оповідання-мініатюри.Наголошує, що діти створюють образи на основі вражень від краси поетичного слова. У Павлиській Кімнаті казки педагог допомагав дітям оживляти чарівні образи: тут і хатина на курячих ніжках, і дрімучий ліс, і гуси-лебеді, і берег моря, на якому бачимо доброго дідуся-рибалку та його злу дружину…[3, 256]

У Кімнаті казки діти не лише розповідали, а й творили нові казки. Сама обстановка стимулювала дитячу творчість… В. О. Сухомлинський дбав,щоб на очах у дітей у різних куточках Кімнати казки були найрізноманітніші предмети, між якими можна встановити якийсь реальний чи фантастичний зв'язок. Ось маленький човник з веслом, поряд з ним жаба – все саме проситься у казку. Печера, з якої виглядає ведмежа, маленьке порося і умивальник з милом Усе це сприяє тому, щоб діти фантазували, творили, складалиновіказки[5, 180].

Важливим джерелом творчості дітей є навколишня дійсність. В. О. Сухомлинський часто ходив милуватися природою з ними. І завжди його вихованці відкривали щось нове, непомічене. Педагог спочатку розповідав дітям свої казки, та потім чув десятки нових казок, «заговорили найнесміливіші, заграла думка у найслабших. Тому педагог вважав, що казка –це радість мислення» [5, 520].

Важливо зауважити, що складанню дітьми казки передує велика підготовча робота. Першим періодом цього процесу В.О.Сухомлинський вважав слухання і читання казок; другим – їх інсценізацію; третім – самостійнескладанняказок.За такої творчості інтенсивніше відбувається всебічний розвиток особистості дитини.Кінцева мета експериментів В.О.Сухомлинського – не просто навчання маленьких казкарів, а виховання людини, становлення громадянина [4, 19].

Також казки сприяють розвитку естетичних почуттів, вони – джерело естетичної насолоди. Слухаючи казку, діти переживають почуття, що сприяють виробленню етико-естетичної оцінки описаних подій, вчинків. Тому доцільно після розповіді казки спрямувати питання не лише на закріплення змісту, оцінювання персонажів, а й на те, чим схвильовані діти, щоїхобурювалочирадувало[5, 177].

Василь Олександрович приділяв пильну увагу виразності читання казки, оскільки вона викликає у слухачів багаті уявлення, пробуджує емоційний відгук на прочитане. Виразне читання допомагає дітям зафіксувати у пам'яті образи персонажів, збагнути, що той чи інший герой виявився добрим товаришемчизлимворогом.

Сприйняття краси слова, активне опанування його змісту відбувається при інсценізації казок. Педагог підкреслював, що розуміння краси неможливо без фантазії, без особистої участі дітей у творчості, ім'я якій казка. Велике значення інсценізації у тому, що це колективна творчість. Без казки важко уявити інтелектуальні взаємини між дітьми; без захоплення казкою немає колективного переживання; без творення казки дитині недоступні радість, одухотворення думкою. Їй хочеться донести свою думку до товаришів, виявити себе у слові. І вона розповідає власну казку товаришам – це найяскравіший етап творення і водночас вияв найтонших духовних відносин між дітьми. [6, 184].

Висновки. Роль казки у розвитку наших вихованців багатофункціональна. В. О. Сухомлинський не лише розкрив високу мудрість і життєстверджуючий оптимізм казки, а й показав раціональні способи її використання в освітньому процесі. Казка у літературному світі вченого є фундаментом життя людини, бо постачає йомурозмаїті форми поживи: просту близькість, яку створює оповідь, зв'язок між оповідачем ітекстом, тренування уваги слухача, уяви й здатності дедукції, передачу дітям знань про земне й позаземнежиття, можливість, що із самого зусилля досягти порозуміння в оповіді на поверхнювирине щось нове, що раптово з’явиться з темряви підсвідомості, що може прийти чи бутивисловлене лише у формі казки

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Вислови мудрого вчителя //Позакласний час. - 2008. - №10. - с.57-59.

2. Деркач В. Примножуючи спадщину ПавлиськогоДобротворця // Початкова школа. - 2000. - №9. - 46 с.

3. Пироженко Л. Казка як один із засобів виховання у спадщині В.О. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. - 2002. - №5. -с. 283-286.

4. Семез А. В.О.Сухомлинський про роль учителя у вихованні моральних цінностей учнів /Андрій Семез //Початкова школа. - 2003. - №9. - с. 18- 21.

5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори у 5-ти томах., Т. З, К., 1976. – 654 с.

6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - К.: Радянська школа, 1972. -244 с.