ПРИРОДА І МУЗИКА В ЕСТЕТИЧНОМУ ВИХОВАННІ СПАДЩИНИ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО
Юлія Ліннік
(студентка 1 курсу факультету педагогіки на психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка.
м.Кропивницький
Науковий керівник – старший викладач кафедри педагогіки дошкільної та початкової освіти Шарапова Т.А.
Анотація: У світі існує небагато педагогічних систем, що входять до педагогічної скарбниці людства. Педагогічна система В. Сухомлинського відноситься саме до таких. Видатний український педагог, заслужений учитель України, директор Павлиської середньої школи, В. Сухомлинський зробив вагомий внесок у розробку проблем виховання в початковій школі.
Ключові слова: виховання, особистість, принципи, педагогічний зміст, методика.
Мета статті: висвітлити питання природи і музики в естетичному вихованні особистості на основі аналізу теоретичних положень і досвіду Василя Олександровича Сухомлинського; виділення провідних принципів музично-естетичного та природо-естетичного виховання.
Розвиток музично-естетичного виховання є одним із суттєвих чинників впливу на особистість. Музика – це мова почуттів. Мелодія передає найтонші відтінки почуттів, недоступні слову. Музика починається там, де кінчається слово. Музика сприяє формуванню в дитини кращих людських якостей. Це – могутній засіб виховання.
В. Сухомлинський удосконалив систему естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку, науково обґрунтував і апробував на практиці форми й методи її організації, показав можливість, доцільність її реалізації в умовах конкретного педагогічного колективу [3, 212].
Особливе значення педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського набуває сьогодні, за умов підвищеної моральної вимогливості.
У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне – це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.
Педагогічний зміст системи музично-естетичного виховання Василь Олександрович розкрив через такі принципи: емоційна насиченість навчального процесу; спонукання до творчого самовираження; радість творчості; врахування індивідуальних особливостей дітей; гармонія тіла й здорового духу.
В. Сухомлинський не тільки висловлює теоретичні міркування, а й ділиться практичним досвідом реалізації вищезазначених принципів: радості, творчості, гармонії тіла й здорового духу.
Ілюстрацією утвердження принципу радості творчості є такий роздум педагога: «У нічній тиші ми не раз слухали чудову музику: над полями, там, де нещодавно скосили пшеницю, линув мелодійний звук, схожий на дзвінку пісню сопілки. Очевидно, це співала невідома нам нічна пташка, та уява дітей створювала образ доброї фантастичної істоти – маленького хлопчика у вінку з пшеничних колосків. Він грав на сопілці, радував людей. Цю істоту діти назвали Сонцеколосом. В їхній уяві Сонцеколос був дитям Сонця і родючої Землі. Василь Олександрович резюмує: одухотворені казковим образом істоти, яка втілює в собі життя, красу, родючість, достаток, діти склали пісню про Сонцеколоса» [1,105]. Цікавим є роздум вчителя стосовно гармонії тіла й духу, яким він відповідає на складне запитання: як поєднується здоров’я та дитяча творчість. Ми підтримуємо переконливе судження Василя Олександровича: якщо дитина, зачарована красою природи, складає пісню, це значить, що вона – на вершині гармонії тіла й духу, а вінцем гармонії є радість творчості.
Разом з дітьми був створений альбом музичних творів, а згодом «Кімната лірики», яка стала своєрідним центром музично-естетичного виховання, де робили сопілки з бузини, збирався музичний гурток, слухали в записі твори видатних композиторів і народні пісні. Власне тут поєднувалася праця, відпочинок, а головне – забезпечувалася гармонія всіх фізичних і духовних сил.
Підсумовуючи вищезазначене, узагальнимо: попри те, що у вченого практично відсутнє чітке визначення поняття «музично-естетичне виховання», у його працях «Серце віддаю дітям», «Павлиська середня школа», «Народження громадянина» знайдено чимало цінних положень і методичних порад щодо впливу музики на формування особистості.
Велику увагу В. О. Сухомлинський приділяв екологічному вихованню підростаючого покоління. В. О. Сухомлинський говорив, що екологічна освіта і виховання покликані забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв’язок природи і суспільства.
«Світ, що оточує дитину, це, насамперед, світ природи з безмежним багатством явищ та невичерпною красою. Я бачу виховний сенс у тому, щоб дитина бачила, розуміла, відчувала, переживала, осягала велику таємницю життя в природі...» [2, 12].
Екологічне виховання за В. О. Сухомлинським – це виховання таких учнів, які б бачили і розуміли свою єдність з природою, переживали і турбувались про збереження і примноження навколишнього середовища, бережно відносились до всього живого, що їх оточує в природі. Спілкування з природою повинно відбуватися в різних формах: через працю, споглядання, творчість, науковий пошук, спостереження, милування [2, 384].
В. О. Сухомлинський неодноразово відзначав, що сама природа не виховує, а виховує тільки активна дія в ній.
У своїй роботі «Серце віддаю дітям» Василь Олександрович дає вчителям таку пораду: «Ідіть у поле, у парк, пийте з джерела думки, і ця жива вода зробить ваших вихованців мудрими дослідниками, допитливими людьми і поетами». Він зазначає, що «вивести дітей на галявину, побувати з ними в лісі, в парку – справа значно складніша, ніж провести уроки» [2, 13]. Ставлення дітей до об'єктів природи він тісно пов'язував з тим, що природа – це наш рідний край, земля, яка нас зростила і годує, земля – перетворена нашою працею.
В. О. Сухомлинський зробив значний внесок у впровадження екологічного виховання молодших школярів в навчальний процес. Його невичерпний досвід роботи з дітьми глибоко переконує, що джерелом високорозвиненої життєтворчої особистості дитини є природа, як невичерпне джерело знань, естетичних відчуттів та практичних умінь. Розвиток і формування екологічних понять учнів початкової школи на сьогодні є важливим і необхідним компонентом екологічного виховання школярів. В умовах розбудови шкільної освіти ця проблема потребує удосконалення і якісного методичного забезпечення. Крім того, необхідною умовою формування екологічної культури є використання активних методів навчання, проведення системи тематичних екскурсій та організація дослідницької діяльності молодших школярів.
Бібліографія
1. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в 5 т. – Т. 3. – Київ : Рад. школа. – С. 7 – 283.
2. Сухомлинский В. А. О воспитании / В. А. Сухомлинский. – М.: Политическая литература, 1982. – 270 с.
3. Савченко Н. С., В. О. Сухомлинський про роль естетичного виховання у процесі становлення особистості / Н. С. Савченко // Наукові записки КДПУ. – Серія: Педагогічні науки. – 2003. – Вип. 52, Ч. 1. – С. 209 – 213.