ЗНАЧЕННЯ ВІТАМІНІВ В АНТИОКСИДАНТНОМУ ЗАХИСТІ ОРГАНІЗМУ

Шумовська С.А.

Науковий керівник – к.б.н. Казначєєва М.С.

Центральноукраїнський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Оточуюче середовище містить у собі велику кількість різних вільних радикалів, які, потрапляючи в організм людини, викликають пошкодження білків, нуклеїнових кислот та ліпідів біологічних мембран. Вони також володіють, в залежності від ситуації, мутагенною, канцерогеною або цитостатичною дією на організм людини, що призводить до розвитку різних патологічних станів (канцерогенез, атеросклероз, хронічні запалення, нервові дегенеративні захворювання та ін.). Тому для систематизації негативного впливу ВР на організм людини останнім часом у практичній медицині широко застосовуються антиоксиданти (бета-каротин, вітаміни С і Е, селен та ін.).

Основним методом захисту біологічних систем людини і харчових продуктів від окиснення є використання специфічних харчових добавок, або лікарських засобів, які гальмують цей процес. Антиоксиданти сповільнюють швидкість окиснення за багатьма механізмами: виступаючи в ролі вільнорадикальної пастки (перехоплення радикалів R·, RO·, ROO·, HO тощо), шляхом утворення хелатних комплексів з прооксидантними металами, гасінням синглетного кисно- та фотосенсибілізаторів, пригнічення продукування радикала NO·, дезактивацією пероксинітриту, а також інактивацією ліпоксигенази тощо [1].

Антиоксиданти (лат. antioxydanta < грец. anti — проти + oxy[genium] — кисень; син.: антиокисники, антиоксигени) — поліфункціональні сполуки різної природи, здатні усувати або гальмувати вільнорадикальне окиснення органічних речовин мономолекулярним киснем. До антиоксидантів належать каталаза, пероксидаза, глутатіон-редуктаза, білок —переносник заліза (трансферин) та інші білки сироватки крові, здатні зв’язувати іони заліза (церулоплазмін, гаптоглобін, гемопексин); низькомолекулярні компоненти (тироксин, флавоноїди, стероїдні гормони, вітаміни А, Е, D, убіхінон, низькомолекулярні SH-сполуки та аскорбінова кислота), численні сполуки фенольної природи (бутилоксіанізол, бутилокситолуол-іонол), нафтоли, органічні сполуки сірки, в першу чергу амінотіоли (бетамеркапроетиламін, бетамеркапротропіламін), 3-оксипіридини (емоксипін, мексидол) тощо [2].

Вітамін А є потужним акцептором перекисних радикалів, що пов’язано із його здатністю активно перехоплювати пероксидні сполуки. Антиоксидантні ефекти даного вітаміну мають також і опосередкований характер, оскільки ретинол, як відомо, бере активну участь у синтезі сірковмісних амінокислот в організмі, зокрема L–цистеїну. Останній є, водночас, структурним компонентом глутатіону і, завдяки наявності у її складі функціонально високоактивної сульфгідрильної групи – визначальною в реалізації його антиоксидантних ефектів. Характеризуючи антиоксидантні властивості ретинолу, слід згадати і про його природні харчові попередники тобто провітаміни А – α–, β– і γ–каротини, з яких в у клітинах печінки синтезується вітамін А. Стимулятором біологічних у тому числі і антиоксидантних ефектів ретинолу є йони маргану, а йони кобальту сприяють депонуванню вітаміну А у тканинах

Вітамін А бере активну участь в окисно–відновних процесах, регуляції синтезу білків, сприяє нормальному обміну речовин, функції клітинних і субклітинних мембран. Крім того, відіграє важливу роль у формуванні кісток і зубів, а також жирових відкладень. До того ж необхідний для росту нових клітин, сповільнює процес старіння [3].

Вітамін E (токоферол) охороняє вітамін А від окиснення як в кишечнику, так і в тканинах. Якщо є нестача вітаміну Е, то вітамін А не буде засвоюватись у відповідній кількість, і тому ці два вітаміни потрібно приймати разом.Механізм фармакологічної дії вітаміну Е полягає у тому, що він запобігає окисненню жирів, жирних кислот та стеринів. Антиоксидантна дія вітаміну зберігається за високих концентрацій активних форм кисню. Вітамін Е стабілізує клітинні мембрани та внутріклітинні утворення, що є необхідною передумовою захисту ядерного хроматину та ДНК від руйнівної дії вільних радикалів [4].

Вітамін С будучи могутнім антиоксидантом, оберігає організм від бактерій і вірусів, володіє протизапальною і протиалергійною дією, зміцнює імунну систему і підсилює вплив інших антиоксидантів, таких як селен і вітамін Е. Також вітамін С впливає на синтез ряду гормонів, у тому числі антистресових, регулює процеси кровотворення і нормалізує проникність капілярів, бере участь у синтезі білка колагену, який необхідний для росту клітин, тканин, кісток і хрящів організму, покращує здатність організму засвоювати кальцій, виводить токсини, регулює обмін речовин [5].

Отже, антиоксиданти важлива група речовин, які запобігають, або зменшують швидкість вільнорадикального окиснення. Вітамін А бере участь в окисно-відновних реакціях, обміні білків, жирів. Вітамін С підтримує імунну систему, нейтралізує окисники, що надійшли з повітрям, перешкоджає пероксидації холестиролу ЛПНЩ, синергіст токоферолів і каротинів. Токоферол захищає від ушкодження мембранні структури від дії вільних радикалів.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Природные антиоксиданты пищевых продуктов / М.О. Полумбрик [та ін.]. - Минск: изд. Минфина, 2017.– 158 с.

2. Антиоксиданти / Фармацевтична енциклопедія. Електронний ресурс. URL: www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2826/antioksidanti:

3. Біологічне значення антиоксидантного захисту організму тварин [ Ю.Ю. Лавришин, І.С. Вархоляк, Т.В.Мартишин // Науковий вісник ЛНУВ БТ імені С.З.Гжицького]. – 2016. - №2. – С.39-42

4. Ільїнська Н.І. Оцінка артиоксидантної активності природних сполук / Н.І.Ільїнська, Т.М.Гонтова // Український біофармацевтичний журнал. – 2017. - №2: (49). – С. 21-25

5. Кнорре Д.Г. Биологическая химия / Д.Г.Кнорре, С.Д.Мызина. – М.: Высш.шк., 2000, – 479с.