АДАПТИВНО-ЕВОЛЮЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ ВОЛОССЯ НА ТІЛІ ЛЮДИНИ

Кононенко І.О.¹⁾, Боброва М.С.²⁾

¹⁾Комунальний заклад "Навчально-виховне об"єднання І-ІІІ ступенів "Науковий ліцей Міської ради міста Кропивницького Кіровоградської області"

²⁾Центральноукраїнський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Питання з екології людини мають посилену актуальність оскільки людина, як біологічна істота, підпорядковується змінам навколишнього середовища, однак, як істота соціальна впливає на ступінь прояву цих змін. А в площині ноосфери - взагалі зумовлює залежність змін навколишнього середовище від власної діяльності. З огляду на біологічну мінливість, вплив факторів середовища та різноманітність текстури волокна, важливим є питання адаптивного та еволюційного значення расових та регіональних відмін мікроструктури волосся. Особливо актуальним є питання про регіональне та расове походження волосся в практиці судово-медичного експерта, оскільки волосся є одним з об'єктів дослідження як доказ у кримінальних справах [1-3]. З огляду на все це, тема наукового дослідження актуальна, а результати практично значимі.

Мета: визначення адаптивного та еволюційного значення расових і регіональних відмінностей мікроструктури волосся людини.

Практична частина наукової роботи виконана у лабораторії сектору біології науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. У кожної дослідної особи здійснено відбір зразків волосся з голови, обличчя, кінцівок та тулуба. Волосся з голови відбирали з лобної, скроневих, потиличної та тім’яної частини. В експерименті задіяно по 10 представників різних рас. Визначали форму стрижня, колір, розмір, агрегацію, щільність та розподіл пігменту, форму поперечного перерізу, особливості будови серцевини, кутикули, кортексу. Нашарування, виявляли у променях УФ лампи. Кількісні показники вимірювали штангенциркулем та окуляр-мікрометром [2].

Результати дослідження расових відмін доводять, що у монголоїдів волосся на 30% товще, ніж у негроїдів, і аж на 50% - ніж у європеоїдів. Волосся європеоїдів має від 4-х до 6-ти шарів кутикули, негроїдної - близько 8-ми, монголоїдної - до 12-ти. Діаметр волосся у монголоїдів найбільший, у європеоїдів – найменший. Волосся монголоїдів також найбільш стійке на розрив, тоді ж як у негроїдів найбільш схильне до розриву. Товщина кутикули у негроїдів не однорідна, деякі ділянки дуже тонкі. Це сприяє схильності пошкодження навіть при щоденному догляді, на відміну від волосся європейців і азіатів.

У монголоїдної раси зустрічається чорне, темно-коричневе та коричневе волосся, у негроїдної раси тільки чорне, а у європеоїдної - від темно коричневого до світлих відтінків. Волосся представників негроїдної раси складається з сегментованих зон – ортокортикальної і паракортикальної. Всі наведені расові відмінності в структурі волосся формуються в процесі довгих еволюційних змін, як результат географічної ізоляції і мають значну адаптивну роль.

Так, кучеряве волосся негроїдів створює теплоізоляційний шар, швидко висихає та оновлюється запобігаючи перегріванню шкіри голови. Пряме товсте волосся монголоїдів захищене потужною кутикулою та запобігає перегріванню та затримуванню піску в умовах постійно діючих вітрів. Велика якісна різноманітність волосся європеоїдів визначена максимальною контрастністю сезонних змін факторів середовища в умовах помірного клімату.

Результати дослідження регіональних відмінностей структури волосся свідчать, що:

• коротке волосся обличчя порівняно з довгим волоссям голови має в 1,5-2 рази більшу товщину, чітко виражену серцевину, що інколи розміщена в 2 і більше рядів, виконує роль захисту слизових оболонок від пилу та бруду;

• зменшення товщини кутикули та поява пористості є результатом пристосування до частого миття та контакту з навколишнім середовищем;

• поява дрібнозубчастості оптичного краю є пристосуванням волосся відкритих ділянках тіла та обличчя;

• волосся, яке постійно піддається впливу поту (підпахвове та промежини), набуває рудого відтінку; на ньому можуть утворюватися вузлики жовтувато-сірого або червонувато-жовто-сірого кольору під дією поту, тепла та механічного впливу одягу;

• розміщення пігменту у волоссі голови є рівномірном, що пов’язане із адаптацією до різнонаправленою сонячною інсоляцією, тоді ж як волосся тулуба і кінцівок містить пігмент, що розміщений більше на одній стороні, що направлена ззовні від поверхні тіла;

• волосся кінцівок є більш щільним, ніж волосся тулуба, що пояснюється адаптацією до впливу факторів середовища. Волосся тих ділянок тулуба, що часто прикриті одягом є більш мяким та депігментованим. Волосся обличчя є найщільнішим, оскільки має постійний щоденний контакт з навколишнім середовищем;

• волосся лобкової та підпахвинної ділянки є щільним, нерівномірно потовщеним та звитим, що еволюційно закріпилось як адаптація до поширення летких продуктів метаболізму, які мали роль у соціальній та статевій комунікації;

• волосся тулуба та кінцівок має більший кут нахилу до поверхні тіла та краще розвинений м′яз-підіймач, що є не лище захисним пристосуванням, але і відіграє важливу роль у теплорегуляції (за рахунок зміни положення волосся та товщини шару нерухомого повітря) та теплопродукції (скорочення м′язів під час тремтіння дає значну теплову енергію, оскільки ККД м′яза складає 30-35%).

Отже всі морфологічні відмінності в структурі волосся формуються в процесі довгих еволюційних змін, як результат географічної ізоляції і мають значну адаптивну роль.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Constantin Е. Orfanos, Rudolf Happle. Hair and Hair Diseases Springer- Verlag. - Berlin, Heidelberg, New York, London, Paris, Tokio, Hong Kong, 2000.

2. Haiisman Z.A. Rezent studies of hair structure relationships// Sci Month 30 (3).

3. Алексеев В. П. География человеческих рас. М.: Мысль, 1974. - 351 с.

4. Асадчих, Н.П., Лазуренко. И.С. Судебно-медицинское исследование волос человека: учеб.пособие. М.: ЦОЛИУв, 1999. – 29 с.